Перейти до вмісту

Кідушин

Матеріал з Хабадпедії

Кідушин, або ерусін (у біблійному написанні: ארושין), — галахічний термін, що описує набуття чоловіком дружини-єврейки і становить перший із двох етапів процесу взяття дружини (другий етап називається нісуїн, а мовою Писання — «взяття»). Після кідушин жінка вважається заміжньою жінкою і не може бути посвячена іншому чи вийти заміж за іншого, доки не набуде себе назад (гетом або смертю чоловіка).

У багатьох колах сьогодні заведено називати заручини («ворт») ерусін, і Ребе зауважив, що за галахою це недоречно і цього слід уникати.

Період ерусін

Між ерусін і нісуїн заручена перебуває в «домі свого батька», під владою батька. Лише частина обов'язків, що лежать на подружжі, існує між зарученими.

Період ерусін спочатку був довгим і за часів мудреців становив рік — він був призначений для того, щоб жінка і чоловік підготувалися до спільного життя. В епоху рішонім обидва етапи об'єднали, і кідушин здійснюється під хупою незадовго до нісуїн, у церемонії, відомій як «хупа і кідушин», — через випадки, коли наречені втікали й залишали жінок агунот. Унаслідок цього інститут сватання, який з галахічного погляду не зобов'язує, як кідушин, почав заміняти інститут ерусін, аж до того, що сватання в наші дні іноді (помилково) називають ерусін.

Заручена заборонена зарученому для близькості, і якщо він вступив з нею в близькість у домі тестя, його карають макат мардут[1]; однак багато рішонім вважають, що якщо він вступив з нею в близькість заради нісуїн, він набуває її для нісуїн, і в цьому немає заборони.

У Талмуді

У Мішні (трактат «Кідушин», 2а.) наводяться три різні способи здійснити кідушин із жінкою:

  • Гроші — чоловік дає жінці в подарунок гроші або цінність, щонайменше вартістю в пруту.
  • Документ — чоловік дає жінці документ ерусін, щось на зразок договору про згоду на кідушин.
  • Близькість — чоловік усамітнюється з жінкою і вступає з нею в близькість. Однак мудреці заборонили здійснювати кідушин близькістю через розпусту, до якої це може призвести. У Гмарі розповідається, що амора Рав покарав батогами людину, яка здійснила кідушин близькістю.[2]

Сьогодні заведено здійснювати кідушин цінністю у вигляді каблучки без коштовного каменя, і в книгах наводиться, що ця каблучка має бути як самех і як мем — круглою (як самех) зсередини і квадратною (як мем) зовні. А згідно з Каббалою слід здійснювати кідушин срібною каблучкою. Проте звичай Хабаду на практиці — здійснювати кідушин каблучкою, круглою (і зовні), і саме із золота[3][4].

У писаннях наших Ребе, провідників поколінь, наводяться численні пояснення цього звичаю[5].

Промовляння

Чоловік має прояснити мету даного ним подарунка, а також мету близькості, так щоб його намір був ясним, і тоді й мовчання жінки може вважатися згодою на кідушин. З галахічного погляду немає різниці у формулюванні заяви, доки вона ясна, і такий вислів, як «Посвятися мені», дійсний.

Сьогодні заведено казати «Ось ти посвячуєшся мені», уточнювати «цією каблучкою» і додавати «за законом Моше та Ізраїлю» — мабуть, щоб обумовити кідушин згодою «закону Моше та Ізраїлю», відповідальними за який є знавці галахи. Але за законом немає потреби додавати ці деталі.

При документі не потрібно жодного промовляння, а чоловік пише своїй дружині «Ось ти посвячуєшся мені» і дає його їй. На відміну від усіх документів, у яких той, хто передає право власності, пише документ і дає його набувачеві, тут чоловік, що набуває дружину шлюбним набуттям, пише документ, як сказано у вірші «Якщо візьме чоловік дружину», — що шлюбне набуття здійснювати чоловікові, а не дружині.[6] Як і гет, документ має бути написаний заради неї.

Амораї розійшлися в думках, чи має документ уже під час його написання бути написаний з відома жінки, чи достатньо, щоб вона висловила згоду під час отримання документа. На думку Рави і Равіни, немає потреби, щоб документ кідушин був написаний з її відома, як і гет не пишеться з її відома, і чоловік може написати документ без її відома і лише потім дати його їй. На думку Рав Папи і Рав Шерав'ї, документ має бути написаний з її відома, оскільки в документі завжди потрібна воля того, хто передає право власності, а тут жінка передає себе чоловікові, і якщо він написаний не з її відома — він недійсний,[7] і так постановлено галаху.[8]

Щоб кідушин набули чинності, недостатньо фізичної дії, а потрібне тверде рішення того, хто посвячує, і тієї, що посвячується, тобто щоб обоє цього хотіли й усвідомлювали мету дії. Ще одна умова — присутність двох кошерних свідків, які побачать дію кідушин. Щоб свідки могли свідчити про наміри подружжя, чоловік має усно прояснити свою мету, а жінка може висловити свою згоду і мовчанням. Коли кідушин здійснюється близькістю, свідкам достатньо побачити, що подружжя усамітнюється в зачиненій кімнаті, і їм не потрібно бачити саму дію (що й так заборонено за галахою). Коли кідушин здійснюється грошима або цінністю, як заведено в наші дні, подарунок має мати вартість не меншу за пруту.

Свідки кідушин

Кідушин і заява мають бути здійснені перед двома кошерними свідками, які побачать, що чоловік здійснив кідушин належним чином, а жінка погодилася явно чи мовчанням.

Через посланця

Кідушин грошима й документом можна здійснити через посланця. Чоловік може призначити посланця, щоб здійснити кідушин, а жінка може призначити посланця, щоб прийняти кідушин. (Мішна «Кідушин», розд. 2, мішна 1). Отже, теоретично посланець чоловіка може здійснити кідушин із жінкою через її посланця, без присутності обох сторін.

Етап, на якому потрібні кошерні свідки, — це етап передачі грошей чи документа, але на етапі призначення посланців свідки не обов'язкові.

Такі кідушин украй рідкісні в наші дні, оскільки сьогодні заведено поєднувати кідушин із нісуїн, під час яких необхідна присутність нареченого і нареченої.

Суть набуття

Трактат «Кідушин» починається словами:

Жінка набувається трьома способами...

— 2а

Однак зі слів рішонім з'ясовується, що дружина не набувається чоловіком тілесно[9] і це набуття не подібне до набуття майна[10]. Суть же кідушин — у тому, щоб той, хто посвячує, заборонив її для всього світу[11].

«Набуття за його срібло»

Про причину того, що заручена когена їсть труму за законом Тори, що виводиться з вірша «набуття за його срібло»[12], міркували рішонім і ахароним: чи тому, що дружина вважається його набуттям через набуття кідушин, чи тому, що коли здійснюють набуття кідушин грошима, це називається «набуття за його срібло», а оскільки «види вступу в шлюб уподібнені один одному», виводять із грошей для решти видів кідушин (документа і близькості), що й заручена ними їсть труму за законом Тори.

Мсадер кідушин

Ребе під час здійснення кідушин 4 тамуза 5718 (22 червня 1958) на весіллі р. Гершона-Мендла Гареліка
Основна стаття – Мсадер кідушин

Хоча за законом, якщо чоловік здійснює кідушин із жінкою в присутності двох дієздатних свідків, вона стає посвяченою йому, проте існує постанова проводити кідушин у присутності рабина — месадер кідушин. Причина цього в тому, щоб там перебувала людина, здатна простежити й переконатися, що кідушин проводиться за Галахою, і щоб згодом не виникало сумнівів щодо дійсності кідушин. На думку автора «Кнесет Єхезкель»[13], уже в епоху Талмуду було заведено проводити кідушин у присутності рабина — «месадер кідушин», а є інші, які вважають, що лише пізніше, в епоху рішонім, постановили здійснювати кідушин перед рабином — «месадер кідушин»[14].

Див. також

Додаткова література

  • Про закони і звичаї хупи та кідушин, у тшурі з весілля Менахема-Мендла і Стерни-Сари Мінцберг, 14 кислева 5783 (8 грудня 2022), сторінка 11

Примітки

  1. ^ «Мішне Тора» Рамбама, «Закони шлюбу», розд. 10, галаха 1.
  2. ^ Трактат «Євамот», 52а.
  3. ^ «Торат Менахем». А також «Сефер га-мінгагім», с. 76, і див. «Ігрот кодеш», частина 3, с. 429, — не здійснювати кідушин позолоченою срібною каблучкою.
  4. ^ Причина носіння саме каблучки: сіха Шабату глави Балак, «Гітваадуйот» 5744, частина 3, с. 2115. Сіха Шабату глави Ваїшлах 5714, «Торат Менахем», частина 10, с. 200.
  5. ^ Обручка — закони, джерела і пояснення в ПаРДеСі Тори і в ученні наших Ребе.
  6. ^ Трактат «Кідушин», 9а.
  7. ^ Трактат «Кідушин», 9б.
  8. ^ «Мішне Тора» Рамбама, «Закони шлюбу», розд. 3, галаха 4.
  9. ^ Див. Рашбу, 6б. А також Рана, 2б за аркушами Ріфа
  10. ^ «Майнове із заборонного не виводимо» (3б), і див. рабі Аківу Егера там само, а також у трактаті «Гітін», 39б: «що дружина — заборона, а не майно»
  11. ^ Згідно з визначенням «Авней мілуїм», 42, 1, на основі слів Рашби
  12. ^ «Кідушин», 5а; 10б; і слова Тосафот у трактаті «Євамот», 68б.
  13. ^ Розділ 72.
  14. ^ Згідно з «Респонсами Рамбама», 156.

Повідомити про помилку на цій сторінці