Перейти до вмісту

Відзначені бійці ЦАХАЛу

Матеріал з Хабадпедії
Ребе з відзначеними Ізраїлю після сіхи
Преса в Ізраїлі повідомляє про зустріч з Ребе

Відзначені бійці ЦАХАЛу (або «відзначені в Ізраїлі») — найменування, яке запропонував Ребе замість назви інваліди ЦАХАЛу, якою називали поранених у війнах, що їх вела держава, щоб підкреслити добру справу, через яку сталося поранення, а не негативний результат.

Зустріч з Ребе

23 менахем-ава 5736 (1976) до Ребе прибула з візитом група «відзначених ЦАХАЛу» — вислів, який запровадив Ребе, для тих, хто був поранений тілом і душею, захищаючи народ Ізраїлю і Землю Ізраїлю у війнах, які вела держава; вони поверталися зі спортивних змагань у Торонто, зупинилися дорогою в Нью-Йорку і попросили зустрітися з Ребе. Група відзначених прибула до бейт-мідрашу Ребе на вулиці Істерн-Парквей 770 на десяти великих автомобілях, які везли їх в інвалідних візках з готелю.

Організатори були впевнені, що Ребе, за своїм звичаєм, говоритиме їдишем, і поставили для цього перекладачем рава Іцхака Ганзбурга, який дав вступні відомості про зустріч з Ребе і співав з відзначеними різні хасидські пісні. Ребе ввійшов і почав виголошувати сіху на івриті, перед тим вибачившись за свою мову з ашкеназькою вимовою.

Ребе говорив про особливу силу, яка дається людині разом з певним обмеженням, щоб вона могла його подолати, і особливо коли воно виникло внаслідок її вчинку доброти й мужності. Серед іншого Ребе сказав:

Мені не до душі те, що комусь дають ім'я «інвалід», що вказує на ущербність і занепад; навпаки, слід підкреслити в цьому, що він щось особливе й відзначене Творцем людини, Який дав йому особливі сили, що перевершують сили, які має звичайна людина, і тому саме він здатний долати труднощі й перешкоди, яких звичайна людина подолати не в змозі. І тому я запропонував би — за єврейським звичаєм зауважувати й пропонувати також у справах, які, здавалося б, його не стосуються, — щоб змінили назву і називали їх «відзначеними» в Ізраїлі, чи то відзначеними війною, чи з будь-якої іншої причини

Наприкінці сіхи Ребе пройшов між інвалідними візками, потиснув руки солдатам, сердечно їм усміхався і коротко розмовляв з ними, даючи кожному з них доларову купюру, щоб вони віддали її на цдаку як шліхут міцва.

Того року цей підхід ще не був загальноприйнятим, і Ребе довелося зробити значні кроки, щоб його утвердити. Офіційне ставлення лікарів і медичного персоналу до хворих ще визначалося в негативних поняттях, але Ребе рішуче застосував багаторічне хасидське вчення — «думай добре — буде добре».

Ставлення, яке Ребе виявив до цих солдатів — тих, хто заплатив ціну своїм тілом, захищаючи народ Ізраїлю, — було теплим, радісним і оптимістичним. Деякі з них згодом розповідали, що це був перший раз, коли вони зіткнулися не з почуттями жалю чи провини з боку іншого, а з природною теплою реакцією. Водночас, коли Ребе повернувся до своєї кімнати, його особисті секретарі побачили на ньому тяжке враження й біль, що залишилися в ньому від цієї зустрічі. Лише через тиждень, розповів секретар, Ребе оговтався від переживання цієї зустрічі.

Додаткова література

  • «Гідність відзначених бійців ЦАХАЛу», лист Ребе до організації відзначених бійців ЦАХАЛу, 21 кислева 5742 (17 грудня 1981), тижневик «Бейт Мошіах», 1203, сторінка 19

Зовнішні посилання

Повідомити про помилку на цій сторінці