Перейти до вмісту

Перша ліванська війна

Матеріал з Хабадпедії

Перша ліванська війна (називається також: операція «Шлом га-Галіль») була війною між Державою Ізраїль та організацією ОВП, яка перебувала тоді в Лівані. Війна почалася 15 сівана 5742 року (6 червня 1982) і закінчилася 12 тішрея 5743 року (29 вересня 1982), але ЦАХАЛ залишався в Лівані до 5760 року (1999/2000).

Передумови війни

З 5730 року (1969/1970) арабські терористичні організації перебували в Лівані і здійснювали звідти теракти проти Ізраїлю.

У 5738 році (1977/1978) сили ЦАХАЛу увійшли до Південного Лівану в рамках «операції „Літані“», вели бої проти терористів ОВП і оволоділи частиною міст Південного Лівану.

Ребе закликав[1] після операції з приводу того, що не взяли місто Цур, де розташовувався головний штаб ОВП, через тиск народів світу, і попереджав, що відмова від взяття Цура в операції «Літані» призведе до того, що доведеться воювати в Лівані знову і в гірших умовах.

Після закінчення операції терористи почали обстрілювати «катюшами» поселення на північному кордоні. Внаслідок цього ЦАХАЛ почав планувати військову операцію в Лівані.

12 сівана 5742 року (3 червня 1982) терористи здійснили замах на посла Ізраїлю у Великій Британії Шломо Аргова, і у відповідь наступного дня військово-повітряні сили розбомбили об'єкти ОВП у Лівані, а ОВП відповіла запуском близько 500 ракет.

Перебіг війни

Початковою метою війни було взяття 40 кілометрів углиб території Лівану і перетворення їх на зону безпеки між Ліваном і Ерец-Ісраель.

Протягом перших днів боїв ЦАХАЛ узяв ці 40 кілометрів, але продовжив просуватися в бік Бейрута, столиці Лівану, у якому перебувала більшість терористів.

Від початку війни Ребе говорив про те, що треба використати війну, щоб знищити гнізда терору в Лівані.

Ребе звернув увагу[2] на те, що президент Сполучених Штатів Рональд Рейган поїхав із Вашингтона в перші дні війни, заздалегідь оголосивши про це, — як натяк із його боку, що він не чинитиме тиску на Ізраїль. Крім того, Ребе відзначив той факт, що прем'єр-міністр Менахем Бегін поїхав тоді до Сполучених Штатів, тож тиснути на нього було неможливо.

Ребе сказав, що треба використати ці дні, щоб вигнати терористів із Лівану.

На шостий день боїв було підписано угоду про припинення вогню, але, попри це, бої тривали в районі Бейрута, Цідона та в інших місцях.

Після того як ЦАХАЛ узяв райони навколо Бейрута, на Бейрут було накладено сухопутну і морську облогу, щоб чинити тиск на терористів.

Слова Ребе про взяття Бейрута

Після оточення Бейрута уряд перешкодив його фактичному взяттю, попри думку військового керівництва[3], і це внаслідок міжнародного тиску і демонстрацій, що відбувалися по всій Країні проти війни.

Ребе говорив[4] дуже різко про те, що закінчення війни залежить від взяття Бейрута і що весь той час, поки з цим зволікають, це може призвести до додаткових втрат.

Ребе сказав[5], що треба повідомити терористам ОВП, що за п'ять хвилин їх розбомблять, і так вони підуть із Бейрута з власної волі.

Друк «Танії» в Бейруті

На початку місяця тамуз Ребе велів раву Ар'є-Лейбу Каплану надрукувати книгу «Танія» у самому Бейруті.

У той час ЦАХАЛ ще не увійшов офіційно до Бейрута, але певний квартал на півночі міста вже був узятий, і «Танію» було надруковано там.

На фарбрейнгені 13 тамуза Ребе приніс із собою книги «Танія», надруковані в Бейруті, Цурі та Цідоні, і говорив про необхідність узяти весь Бейрут, наголошуючи, що вже перебувають усередині Бейрута і що там уже навіть надрукована книга «Танія».

Взяття Бейрута

Приблизно через півтора місяця після накладення облоги на Бейрут, 12 ава, ЦАХАЛ почав брати південно-західні квартали Бейрута,

Через кілька днів більша частина Бейрута була взята, і було досягнуто угоди про відхід терористів із Бейрута.

Під час взяття Бейрута загинули 368 солдатів, хай помститься Всевишній за їхню кров.

Закінчення війни

28 елула ЦАХАЛ дозволив християнським силам увійти до таборів біженців «Сабра» і «Шатіла» в районі Бейрута. Їхній вхід супроводжувався масовим убивством сотень мешканців таборів.

Різанина викликала міжнародну бурю, і внаслідок цього Ізраїль відступив із Західного Бейрута, і було створено слідчу комісію.

Ребе багато разів засуджував створення слідчої комісії. Він стверджував, що саме створення цієї комісії показує «почуття неповноцінності» з боку керівників держави, оскільки замість того, щоб відкрито оголосити, що ЦАХАЛ не має стосунку до цих подій, вони воліють створити слідчу комісію.[6] Ребе вказував на те, що, тоді як офіційно відповідальні за ці дії отримують пошану і зовсім не засуджуються цією слідчою комісією, ті, уся провина яких у тому, що вони стояли і мовчали або неправильно зважили свої кроки, постають перед слідчими комісіями.

Після відступу ЦАХАЛу із Західного Бейрута війна офіційно закінчилася.

Присутність ЦАХАЛу в Лівані до 5760 року (1999/2000)

Також і після закінчення війни в 5743 році (1982/1983) ЦАХАЛ перебував у Південному Лівані.

У 5745 році (1984/1985), після низки терактів і сутичок, у яких загинуло багато солдатів, уряд вирішив вивести ЦАХАЛ з більшої частини територій Південного Лівану і залишитися лише в межах «зони безпеки».

У решті частин Південного Лівану панувала «Армія Південного Лівану», створена ЦАХАЛом.

У 5760 році (1999/2000) уряд на чолі з Егудом Бараком ухвалив рішення про вихід ЦАХАЛу з усіх територій Лівану.

Діяльність Хабаду під час війни

Друкування «Танії»

Після початку операції Ребе велів надрукувати «Танію» в усіх містах, які були взяті в Лівані.

Уся операція стала можливою завдяки спеціальному дозволу на прохід до Лівану, отриманому від командувача Північного військового округу.

Під час війни книгу «Танія» було надруковано 15 разів.

Будівництво мікви в Бхамдуні

Після того як ЦАХАЛ узяв містечко Бхамдун, до однієї з крамниць зайшов р. Барух Марзель, який був на той час солдатом. Коли продавець побачив його, він сказав йому, що він єврей, і попросив його подбати про будівництво мікви для єврейської громади в Бхамдуні.

Р. Барух Марзель передав прохання хасидам, які перебували тоді в Лівані, а вони передали його раву Леві Бістрицькому.

Рав Бістрицький кілька разів приїжджав до Бхамдуна, щоб перевірити і виправити мікву.

Під час ремонту Ребе кілька разів цікавився певними подробицями, пов'язаними з міквою, наприклад, чи є в ній опалення тощо.

Додаткова література

  • Ісраель Ельфенбейн, «Ставлення Ребе до операції „Шлом га-Галіль“», у рубриці «Хаєй Рабі», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1963  •  випуск 2031, сторінка 38

Зовнішні посилання

Див. також

Примітки

  1. ^ Сіха ночі 14 іяра — Песах шені — 5738
  2. ^ Сіха 22 сівана 5742 (13 червня 1982)
  3. ^ У 5775 році (2014/2015) було розкрито початкові плани операції, які показують, що початковий задум був узяти Бейрут за 36 годин
  4. ^ Із сіхот 22 сівана, 3 тамуза, 7 тамуза 5742 (28 червня 1982) — відредаговано
  5. ^ Сіха 13 тамуза 5742 (4 липня 1982)
  6. ^ Сіха 10 тевета 5743 (26 грудня 1982)


Повідомити про помилку на цій сторінці