Війна на виснаження

Війна на виснаження була кровопролитною війною між ЦАХАЛом і єгипетською армією за підтримки радянської армії. Війна точилася в період між Шестиденною війною і Війною Судного дня, і її основний етап почався з єгипетського нападу 18 адара 5729 року (8 березня 1969) і тривав до припинення вогню 5 ава 5730 року (7 серпня 1970).
Назву війні дав президент Єгипту, який визначив її мету як «виснаження» Держави Ізраїль як відповідь на ізраїльську перемогу в Шестиденній війні. Війна завершилася припиненням вогню і визначається як війна без вирішального результату; у її ході загинули 367 єврейських солдатів і близько тисячі було поранено, тоді як з єгипетського боку було понад 10 000 загиблих.
Упродовж війни, що тривала близько півтора року, Ребе закликав вище командування та тих, хто визначає політику в уряді, зайняти жорстку позицію і не піддаватися американському тиску на користь припинення вогню, оскільки єгиптяни напевно використають його для зміцнення своїх військових позицій і невдовзі почнуть нову війну, яка забере життя багатьох солдатів. Заклики Ребе не були почуті, а його прогноз виявився точним: усього через день після підписання угоди про припинення вогню єгиптяни порушили її і почали масштабну підготовку до Війни Судного дня.
Історична довідка
Під час Шестиденної війни сили ЦАХАЛу здобули надприродну перемогу, вщент розгромили єгипетську армію і захопили Синайський півострів до східного берега Суецького каналу. Одразу після закінчення війни єгипетські сили почали відновлювати армію за значної допомоги Радянського Союзу, і за наказом єгипетського вищого командного складу почалися ініційовані вогневі інциденти, покликані послабити силу ЦАХАЛу. Ці інциденти включали потоплення ізраїльського есмінця «АХІ Ейлат» і перестрілки проти опорних пунктів ЦАХАЛу паралельно зі створенням лінії оборони і нападу вздовж західного берега Суецького каналу.
14 хешвана 5729 року (5 листопада 1968) єгиптяни відкрили сильний артилерійський вогонь, водночас через канал здійснили рейд єгипетські сили командос, яким вдалося вбити п'ятнадцятьох солдатів ЦАХАЛу. У відповідь ЦАХАЛ почав операцію «Шок» і вперше в історії атакував цілі в глибині єгипетської території, уразивши три стратегічні об'єкти єгипетської інфраструктури, зокрема зруйнував станцію передачі електроенергії, що тяжко пошкодило систему електропостачання в Каїрі, а також завдав тяжких пошкоджень двом головним мостам. Успіх операції привів до тривалого затишшя на лінії фронту, яке ЦАХАЛ використав для створення лінії укріплень і фортифікацій уздовж берегів каналу, що включала близько 30 укріплених опорних пунктів, стійких до артилерійських атак.
Окремі інциденти переросли у справжню війну, коли єгипетська армія взялася до здійснення широкомасштабної військової операції, спланованої в три послідовні етапи: артилерійська підготовка й бомбардування укріплень та опорних пунктів ЦАХАЛу за допомогою літаків уздовж Суецького каналу, перекидання сил командос через канал і наземна атака ізраїльських опорних пунктів, і масоване введення піхотних батальйонів, які захоплять території, прилеглі до каналу.
Перебіг війни
У святий Шабат тижневої глави «Кі тіса» 18 адара 5729 року (8 березня 1969) єгиптяни відкрили сильний артилерійський вогонь по всій довжині каналу, під час якого по опорних пунктах ЦАХАЛу було випущено 40 000 снарядів і загинули четверо солдатів. У відповідь було розбомблено й зруйновано нафтопереробні заводи в місті Суец, а наступного дня під час експериментального пуску ракети загинув єгипетський начальник Генштабу, який перебував на лінії фронту в межах інспекційної поїздки, яку він проводив із вищим командним складом, що зупинило єгипетський наступ і запобігло здійсненню наступних етапів запланованої єгипетської атаки. Загибель начальника Генштабу була відчутним чудом, оскільки він загинув від вогню ракети типу «Зеєв», що мала малу дальність і низьку точність, перебувала на початкових етапах розробки і була випущена як випробування. Разом із начальником Генштабу загинули кілька осіб із вищої командної ланки.
Поряд із тим, що запланований наступ було зупинено, загибель начальника Генштабу спричинила широкий суспільний тиск у Єгипті з вимогою завдати гідного удару у відповідь і знову захопити Синайський півострів. Унаслідок цього тиску єгипетська армія посилила авіаудари по опорних пунктах лінії Бар-Лева, які досягли піку в місяці тамуз того ж року.
У перші місяці війни Ізраїль утримувався від широкомасштабних наступальних дій і обмежувався точковим знищенням бомбардувальних установок і літаків, щоб максимально зменшити кількість постраждалих, через побоювання американської реакції, і почав їх лише після того, як новий посол у Сполучених Штатах Іцхак Рабін висловив свою позицію, що Сполучені Штати прихильно дивляться на військові дії Ізраїлю і навіть зацікавлені в їх посиленні.
Після отримання позиції посла Ізраїль почав серію повітряних і сухопутних ударних операцій у глибині єгипетської території, які тяжко вразили єгипетську інфраструктуру та військові об'єкти, тоді як, з іншого боку, Радянський Союз надавав Єгипту широку підтримку, що включала постачання зброї та обладнання і направлення військових радників і десятків тисяч бійців.
29 кислева 5730 року (9 грудня 1969) почався масований американський тиск з метою встановлення мирних відносин із Єгиптом і Йорданією за посередництва американського держсекретаря пана Вільяма Роджерса, але його пропозицію відкинули обидві воюючі сторони, і приблизно через місяць ЦАХАЛ ініціював ескалацію бойових дій, розширивши військові удари по Єгипту.
Війна тривала до угоди про припинення вогню, на яку Ізраїль погодився[1] 5 менахем-ава 5730 року (7 серпня 1970) і яка набула чинності наступного дня.
Попри угоду, і як Ребе передбачав заздалегідь, Єгипет порушив угоду вже наступного дня після її підписання[2] і почав зміцнювати опорні пункти єгипетської армії вздовж берегів Суецького каналу як підготовку до Війни Судного дня.
Попри сухе військове визначення, згідно з яким війна, що завершується припиненням вогню, вважається війною без вирішального результату, мети єгипетської армії — змусити Ізраїль відступити від лінії кордону — не було досягнуто, тоді як Ізраїль завдав втрат близько десяти тисяч єгипетських солдатів, спричинив потік сотень тисяч біженців до Каїра, тяжке виснаження єгипетської армії[3], коли вона була змушена просити радянської допомоги, і тяжкий удар по єгипетській економіці.
Р. Давид Морозов (хай помститься Всевишній за його кров)
Хасид р. Давид Морозов із Кфар-Хабада служив на кордоні з Єгиптом і загинув у Війні на виснаження
У Шабат, 30 сівана 5727 року (8 липня 1967), після молитви, р. Давид Морозов (хай помститься Всевишній за його кров) був убитий єгипетськими солдатами під час перестрілки в районі Кантари, коли єгипетські сили обстрілювали скупчення ЦАХАЛу.
Невдовзі після його загибелі, на фарбрейнгені Шабату тижневої глави «Пінхас» 5727 року (1966/1967)[4], Ребе зазначив на фарбрейнгені: «...чудесна подія, що сталася в останні місяці, — „піднесу знамено Моє“ — ...„чудо на горах“, розкриття того, що вище за порядок сходження, не вбране в шляхи природи, і доказ тому — що до сьогодні „всі народи землі“ стоять у здивуванні й не розуміють, як сталося таке чудо!», далі Ребе зазначив чесноту й самопожертву тих, хто йде до армії, і серед іншого сказав: «І тут доречно згадати онука Хоне Морозова — рава рабі Давида Морозова (хай помститься Всевишній за його кров), — який віддав життя за освячення Імені (після чудес і знамень, що сталися з ним перед тим), і, безсумнівно, Всевишній помститься за його кров, і Всевишній, благословенний Він, допоможе йому там, де він перебуває, як сказано, щоб „збудував Він йому міцний дім в Ізраїлі... і удостоїться він життя у світі прийдешньому... і буде душа пана мого зав'язана у вузлі життя в Г-спода, Б-га твого“».
Йорданський фронт
Паралельно з єгипетським фронтом біля Суецького каналу ЦАХАЛу довелося протистояти обстрілам і нападам на селища й кібуци, близькі до кордону з Йорданією на півдні країни, з боку сил терористичних організацій ОВП і ФАТХ під прикриттям йорданської армії. Єврейські селища через напади були змушені жити в повному затемненні всі темні години доби.
На цьому фронті ЦАХАЛ зосередився на артилерійських ударах як заходах у відповідь, але провів також кілька наземних ударних операцій, які не змогли привести до розгрому збройних сил, але призвели до зростання сили терористичних організацій.
Війна на цьому фронті тривала й після угоди про припинення вогню з Єгиптом, оскільки терористичні організації, що були головною атакувальною силою, не були пов'язані цією угодою, але їх було припинено з початком подій «Чорного вересня» в місяці елул 5730 року (вересень 1970), коли йорданська армія діяла з вигнання сил терористів з території країни.
Під час війни на цьому фронті загинули понад сто євреїв із мешканців прикордоння і близько двохсот шістдесяти солдатів.
Діяльність Хабаду та ставлення Ребе до війни

Уже із закінченням Шестиденної війни і ухваленням резолюції 242 Ради Безпеки ООН Ребе висловився про це злощасне рішення і заявив, що воно призведе до нової війни між сторонами[5].
Під час війни, 21 кислева, Ребе надіслав листа громадському діячеві раву Хаїму-Єгуді Пелді, якого завершив запереченням концепції «ат'халта де-геула», і додав, що, на наш жаль, прихильники цієї концепції[6] досі не переконалися, хоча бачать наслідки — щоденні події, численних поранених на війні внаслідок цієї концепції.
Упродовж усієї війни Ребе просив хасидів Хабаду в Країні відвідувати солдатів ЦАХАЛу на опорних пунктах уздовж кордону, накладати з ними тфілін і підносити їхній дух[7].
У місяці адар на єхідут увійшов командувач Південного округу Аріель Шарон, і Ребе розмовляв із ним щодо ізраїльської позиції стосовно Єгипту[8], а 6 нісана 5730 року (12 квітня 1970) начальник Розвідувального управління алуф Агарон Ярів увійшов на єхідут до Ребе і, як виняток, пробув у кімнаті Ребе понад дві години[9], причому Ребе скористався цією зустріччю, щоб знову висловити свою ясну позицію — не піддаватися тиску з боку уряду Сполучених Штатів. Незадовго до свята Песах помер президент Сполучених Штатів пан Ейзенгауер, і президент пан Шазар прибув як представник Держави Ізраїль для участі в похоронній церемонії. Через короткий час між закінченням державних церемоній і пасхальним седером пан Шазар сподівався залишитися в Ребе і провести з ним седер, але посольство Ізраїлю у Вашингтоні за підтримки прем'єр-міністра Голди Меїр зірвало його плани, і він не встиг зустрітися з Ребе[10].
Під час участі Ребе в «Параді» навпроти 770 у Лаг ба-Омер того ж року Ребе у своїй промові торкнувся війни і висловився, що солдати, які полягли на війні, — це прямий наслідок невиправлення закону «Хто є євреєм» і запису неєвреїв, що приїхали з Росії, як євреїв. Унаслідок бурі, що здійнялася через ці слова[11], Ребе ще раз публічно торкнувся цього на фарбрейнгені тижневої глави «Бегаалотха», сказавши: «Так само, як мені ясно, що зараз ми перебуваємо в Шабат тижневої глави „Бегаалотха“ о пів на четверту, „Раава де-раавін“, так мені ясно, що смерть солдатів — прямий наслідок того, що неєвреїв записують як євреїв.. Що робити, якщо я так бачу? Невже від мене очікують, що я не скажу цього, навіть якщо я так бачу?!».
У цьому дусі Ребе багато закликав упродовж року проти припинення вогню, і після його підписання також застерігав відвертими словами, що Єгипет готується до війни і в майбутньому поляже багато жертв через цю угоду.
Коли Америка святкувала підписання угоди за підтримки посла Ізраїлю Іцхака Рабіна, який давав інтерв'ю і пояснював, наскільки угода добра для Ізраїлю, Ребе публічно раз у раз застерігав, що вона принесе велику небезпеку, і так сказав у сіхі Шабату тижневої глави «Матот-Масей», 28 тамуза 5730 року (1 серпня 1970): «Просто і ясно, що все це „припинення вогню“ — відвернення уваги, оскільки в цей час Насер хоче будувати й завозити зброю до Суецького каналу. Зараз зброя, куплена й отримана від французів і росіян, стоїть у Лівії і чекає на відправлення. Чекають лише моменту, коли припинять бомбардувати, і тоді зможуть відправити всю зброю і почати там будувати».
«Але хіба вони справді не знають, що все це „припинення вогню“ цілком нелогічне і є суцільною грою єгиптян?! Вони ж, безсумнівно, знають і розуміють це. Проблема в тому, що бояться сказати це „добрим друзям“ — Сполученим Штатам. І хоча й у Сполучених Штатах розуміють, наскільки це нелогічно, і хоча євреї знають, що так думають у Сполучених Штатах, усе ж бояться сказати їм це».
Як «оборонний захід» для солдатів, розміщених уздовж фронту, Ребе в Шабат Хазон доручив раву Товії Плесу під час фарбрейнгену об'їхати всі фронти ЦАХАЛу від Суецького каналу до Голанських висот і передати їм від його імені, що він бажає їм і благословляє їх великим успіхом, і навіть дав йому пляшку «машке», щоб роздати солдатам для проголошення «лехаїм», і вказав йому роздавати їм тфілін за символічну плату в одну ліру. Ребе дав йому додаткові вказівки, як виконати доручення: він має взяти двох або трьох хасидів з анаш, які служили в ЦАХАЛі. Намагатися відвідувати солдатів, коли вони вдягнені у військову форму.
На фарбрейнгені, що відбувся 20 ава, Ребе ще раз говорив про це і під час промови розплакався, сказавши: «Чому прийшов Я, а нікого немає, кликав Я — і немає того, хто відповідає?!»[12], і рішуче заявив, що з кожним днем, який минає, а єгипетське просування не знищують, зменшуються шанси зупинити це просування надалі — як з погляду безпеки, так і з політичного погляду.
Див. також
Зовнішні посилання
- «Легашбіт оєв у-мітнакем», розділ 4, видання «Ваад хаялей Бейт Давид», тішрей 5774 (вересень–жовтень 2013)
- Рав Авішай Іфргон, Чи можна було вести війну інакше? І яка думка Ребе про це?

Примітки
- ^ За винятком міністрів партії ГАХАЛ на чолі з Менахемом Бегіном, які виступили проти угоди і внаслідок цього вийшли з уряду.
- ^ Згідно з пунктом 3 угоди, «обидві сторони утримаються від зміни військового статус-кво в зонах, що простягаються на 50 кілометрів на схід і на захід від лінії припинення вогню. Жодна зі сторін не вводитиме і не створюватиме будь-яких нових військових об'єктів у цих зонах», проте вже 6 менахем-ава єгиптяни почали просувати батареї зенітних ракет «земля — повітря» до Суецького каналу як прикриття для переправи через канал піхотних сил, не побоюючись атак ізраїльських ВПС, як вони зробили у Війні Судного дня.
- ^ Під час війни єгипетські сили втратили близько 120 літаків, тоді як ЦАХАЛ втратив лише п'ятнадцять літаків.
- ^ «Торат Менахем — Менахем Ціон», том 2, с. 411
- ^ Редакція «Штурем», 45 років резолюції 242 Ради Безпеки ООН — на сайті «Штурем»
- ^ Ті, хто стверджував, що Шестиденна війна — ще один етап «ат'халта де-геула», оскільки до Держави Ізраїль додалися нові території і вона здобула нищівну перемогу над ворогом надприродним чином.
- ^ Звіти про цю діяльність надруковано в серії «Ємей тмімім», частина четверта.
- ^ Після закінчення війни він просив дізнатися думку Ребе щодо угоди про припинення вогню, і через брак часу співробітники секретаріату продиктували листа раву Шломо Майданчику, який привіз йому лист підписаним і запечатаним.
- ^ Навіть у роки, коли Ребе приймав на приватні єхідути, у дні місяця нісан єхідути взагалі не проводилися.
- ^ Тшура з весілля Менахема-Мендла і Леї Скордер, с. 44, зі слів посла пана Єгуди Авнера.
- ^ Які досягли піку, коли тодішня прем'єр-міністерка пані Голда Меїр висловила протест проти цього на пленумі Кнесету, і в цьому дусі кілька журналістів написали, що Ребе використовує полеглих для політичної війни.
- ^ Вірш, узятий із гафтари того Шабату.
| Війни Ізраїлю | ||
|---|---|---|
| Війни | Війна за незалежність (5708-5709) | Синайська кампанія (5717) | Шестиденна війна (5727) | Війна на виснаження (5729-5730) | Війна Судного дня (5734) | Перша ліванська війна (5742) | Війна в Перській затоці (5751) | Друга ліванська війна (5766) | Війна «Залізні мечі» (5784 — 5786) | |
| Акції та операції | Операція в Карамі (5728) | Операція «Ентеббе» (5736) | Операція «Літані» (5738) | Удар по ядерному реактору в Іраку (5741) | Операція «Дерев'яна нога» (5746) | |