Синайська кампанія
Операція «Кадеш»[1], яку називають також Синайською кампанією, була військовою кампанією, що велася між Ізраїлем і Єгиптом на тлі проникнення загонів терористів («федаїнів») на територію Ізраїлю та вбивства ні в чому не винних людей, а також закриття Суецького каналу й Тиранської протоки для проходу ізраїльських суден і паралізації порту Ейлат. У ході війни ЦАХАЛу вдалося захопити Синайський півострів і завдати тяжкого удару по інфраструктурі єгипетської армії. Попри гучні протести Ребе, після закінчення війни Ізраїль добровільно відмовився від усієї захопленої території. Війна тривала лише один тиждень і продовжувалася з 24 хешвана до 1 кислева 5717 (5 листопада 1956).
Історична довідка
Із закінченням Війни за незалежність дивовижною перемогою військ ЦАХАЛу арабські країни почали заново озброюватися проти Ізраїлю, відчуваючи глибоке обурення через перемогу, і прагнули повернути свою втрачену честь. Протягом майже десяти років у межі Ізраїлю проникали загони терористів (яких називали «федаїнами»), чинили теракти й убивства, і їм удалося завдати шкоди понад 1300 євреям, більшість із них — з боку Єгипту та сектору Гази.
У роки між війнами Ізраїль створив підрозділ, що відповідав каральними операціями на теракти, а Єгипет, навпаки, озброювався і нарощував свою військову міць за допомогою угод про закупівлю величезного масштабу з Чехословаччиною за посередництва Радянського Союзу, і баланс сил призвів до ескалації в регіоні, яка посилилася після операції «Шомрон», у ході якої ЦАХАЛ зруйнував будівлю поліції в Калькілії та вбив 88 йорданських солдатів.
Після виведення британських сил із зони Суецького каналу 10 ава 5716 (18 липня 1956) Насер, президент Єгипту, оголосив про націоналізацію Суецького каналу і закриття Тиранської протоки для ізраїльських суден, висунув танки, гармати і зброю до кордону з Ізраїлем і посилив свій контроль у районі Синайського півострова та в районі Суецького каналу.
Компанія, яка доти керувала Суецьким каналом, перебувала під контролем Великої Британії і Франції, і вони тиснули на Ізраїль, щоб той почав військову кампанію проти Єгипту, обіцяючи допомогу у військових зусиллях[2], а також обіцянку французької допомоги — на тлі цієї війни — в отриманні знань, необхідних для будівництва ядерного реактора.
Щоб розв'язати політичні проблеми, які могли б виникнути, представники трьох держав домовилися про висадку ізраїльських сил поблизу Суецького каналу, після чого Велика Британія і Франція висунуть ультиматум про відведення єгипетських та ізраїльських сил від каналу, причому лише Ізраїль виконає ультиматум і відступить зі своїми силами, а єгипетська армія залишиться на місці, що стане виправданим приводом для знищення її авіації Францією та Великою Британією.
Перебіг війни
24 хешвана 5717 (29 жовтня 1956) ЦАХАЛ скинув парашутні батальйони на відстані 70 кілометрів від Суецького каналу; батальйони паралельно рушили до «перевалу Мітла» і дорогою захопили ключові перехрестя, позиції та невеликі єгипетські населені пункти. Коли сили намагалися з'єднатися одна з одною, виникли розбіжності між командирами ЦАХАЛу щодо правильних шляхів захоплення: частина з них виступала за рішуче і фронтальне захоплення, попри те що підрозділи не були достатньо боєздатними, а частина стверджувала, що слід просуватися в кампанії обережно, не наражаючи на небезпеку людські життя[3].
25 хешвана сили ЦАХАЛу намагалися захопити «Умм-Катеф», де стояла укріплена й добре оснащена єгипетська бригада, і сили зазнали невдачі в цьому завданні та відступили назад із пораненими і вбитими, і лише наступного дня було завершено захоплення району, що ознаменувало перший етап успіху операції: позиції на єгипетському фронті були захоплені й прорвані, і вісь, що веде до Суецького каналу, відкрилася перед танковими і бронетанковими військами ЦАХАЛу.
26 хешвана відбувся бій на перевалі Мітла, під час якого бригада парашутистів під командуванням Аріеля Шарона вийшла в бій всупереч вказівкам верховного командування ЦАХАЛу з метою захопити територію і очистити її від єгиптян; операція вдалася, але забрала життя 38 солдатів, а ще 120 були поранені. Попри те що вихід у цей бій був позбавлений військового сенсу, він удостоївся високої оцінки завдяки проявам героїзму солдатів, які брали в ньому участь.
Після того як єгиптяни не відповіли на ультиматум, до кампанії приєдналися сили військово-повітряних сил Великої Британії та Єгипту 27 хешвана і завдали тяжкого удару по єгипетських ВПС, що дало змогу ізраїльським силам продовжити безпечно просуватися до Суецького каналу, захоплюючи і беручи під контроль усі єгипетські позиції, які одна за одною відступали назад.
У п'ятницю 28 хешвана солдати ЦАХАЛу захопили сектор Гази, який було передано Ізраїлю майже без опору внаслідок капітуляції єгипетського генерала в секторі, і того ж дня ВМС вдалося захопити неушкодженим єгипетський есмінець зі 150 його людьми, і за короткий час його було передано в користування ВМС.
Із завершенням основного етапу війни сили ЦАХАЛу розташувалися на відстані 15 км від Суецького каналу, як було заздалегідь погоджено з представниками Великої Британії та Франції.
Одночасно моторизована резервна бригада вийшла в район південного Синаю і захопила низку районів, що мають стратегічне значення, серед них район берегової артилерії та Шарм-еш-Шейх, причому додаткові сили висаджувалися з повітря, а ВМС брали під контроль довколишні острови з метою знову уможливити відкриття Тиранської протоки для вільного проходу.
Лише після того як ЦАХАЛ завершив свою частину, британські та французькі сили почали операцію «Мушкетер», у ході якої оволоділи містами на північ від Суецького каналу і зайняли додаткові позиції вздовж каналу. У відповідь на вторгнення сил єгиптяни затопили судна в каналі й перекрили його для проходу, а також спричинили перебої в постачанні нафти до Європи та Сполучених Штатів. Услід за цим з боку ООН, уряду Сполучених Штатів і Радянського Союзу було чинено сильний тиск із вимогою вивести всі армійські сили з району.
Підсумки операції
Після оприлюднення рішення ООН бої в районі Суецького каналу повністю припинилися, і всі держави, що брали участь у бойових діях, увійшли в період очікування до створення військових сил від імені ООН для охорони вільного проходу в зоні каналу, які змінили всі військові сили в районі 18 тевета 5717 (22 грудня 1956).
Операція завершилася перемогою Ізраїлю і досягненням мети — відкриттям Тиранської протоки, що мало уможливити судноплавство до порту Ейлат, однак вона забрала життя 177 солдатів. З єгипетського ж боку повідомлялося про приблизно 3000 убитих, майже 5000 поранених і понад 6000 полонених, а також про тяжкий удар по моральному духу єгипетської армії та її могутності. Водночас у політичному відношенні Єгипет здобув перемогу над Великою Британією і Францією: тоді як їхній міжнародний статус постраждав унаслідок викритої змови з Ізраїлем, міжнародний статус Єгипту зміцнився, і він отримав офіційне підтвердження, за підтримки ООН, свого права власності на Суецький канал і як лідер арабського світу.
Ставлення Ребе
Попри короткочасність війни, Ребе був глибоко залучений до того, що в ній відбувалося, і до її результатів та листувався як із хасидами Хабаду, що служили в лавах ЦАХАЛу, так і з командирами та іншими військовослужбовцями[4]. Крім того, Ребе надсилав листи ключовим постатям у хабадських громадах у Країні, таким як рабин Кфар-Хабаду рав Шнеур-Залман Горелік і рав Моше-Зеев Ярославський[5], і в них просив, щоб йому повідомляли про становище призваних і чи повернулися вони додому благополучно.
В особливому листі одному з командирів ЦАХАЛу, який запитав Ребе, як може бути, що коли він піднявся на гору Синай під час операції, то не відчув її святості, Ребе відповів докладним листом[6], а на його полях зазначив, що йому відомо про те, що кілька хасидів Хабаду були серед перших в операції і в перший Шабат у Газі провели «Шалош сеудот» за звичаєм Хабаду.
На фарбрейнгені Шабату мевархім місяця кислев тижневої глави «Толдот» Ребе виголосив особливий маамар хасидуту, що починався словами «Маїм рабім»[7], у якому Ребе торкнувся війни і сказав: «Великі води не зможуть погасити любові, і ріки не заллють її. . Сказав Святий, благословенний Він, синам Ізраїлю: якщо зберуться всі народи світу, безліч численних народів, подібно до шуму великих вод, вони не зможуть погасити (Б-же борони) любові між Мною та Ізраїлем, і якщо зберуться всі царі землі та їхні вельможі, води ріки, могутні й великі, вони не зможуть стерти (Б-же борони) тебе з лиця світу».
Це звернення мало велике значення — через те, що навіть коли Ребе торкався подій, які відбувалися у світі, це було під час сіхот на фарбрейнгені, а не в самому маамарі, який увесь — «слова Б-га живого».
Цей маамар набув особливого значення — коли відразу після Шабату Ребе попросив отримати маамар на редагування і звелів надрукувати його у Святій Землі, щоб його вивчали під час війни. Ребе висловився, що в цьому маамарі є відповідь на цілу низку питань, пов'язаних із війною [8].
На фарбрейнгені Пурима того року Ребе також торкнувся (принаймні натяком) становища у Святій Землі і народу Ізраїлю загалом, яке не залежить від шляхів природи, а перебуває вище від сходження світів, і в цьому справжня перемога народу Ізраїлю.
Після війни Ребе надіслав низку листів[9], у яких просив використати пробудження внаслідок війни для поширення юдаїзму.
Протягом років після війни Ребе кілька разів говорив про прикру помилку у віддаванні переваги політичним міркуванням перед міркуваннями безпеки — у повній капітуляції перед рішеннями ООН, попри загрозу безпеці, що виникла внаслідок повернення територій без будь-якої компенсації[10].
Участь Хабаду у війні
Перед виходом на війну було проведено термінову мобілізацію резервістів, серед яких були також троє з рамім єшиви «Ахей Тмімім» Рішон-ле-Ціон, і на час їхньої відсутності їх замінили старші бахурім, які займалися з учнями тимчасово до їхнього повернення.
Примітки
- ^ Натхнення для назви операції почерпнуто з назви міста «Кадеш-Барнеа» на кордоні Ізраїлю, звідки Моше послав розвідників розвідати країну.
- ^ Протиповітряна оборона на випадок єгипетського нападу на міста Ізраїлю, велике постачання французької зброї та знищення єгипетських ВПС.
- ^ Про цю розбіжність згодом висловився Моше Даян, який виступав за стриманість і поміркованість: «При всьому обуренні, яке було в мене в серці через порушення дисципліни, краще боротися з могутніми кіньми, коли проблема в тому, як їх приборкати, — ніж підганяти й поганяти волів, що відмовляються зрушити з місця».
- ^ Див. «Ігрот кодеш», т. 14, лист 4890, і вказане в примітці на полях листа.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 14, лист 4974 і «Ігрот кодеш», т. 14, лист 4984.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 14, лист 5279.
- ^ Маамар у відредагованій версії на сайті «Бібліотека Любавич».
- ^ Див. «Ігрот кодеш», том 14, лист 4991.
- ^ Див., наприклад: «Ігрот кодеш», т. 14, лист 4989, «Ігрот кодеш», т. 14, лист 5005, «Ігрот кодеш», т. 14, лист 5019, «Ігрот кодеш», т. 14, лист 5031.
- ^ Див., наприклад: сіху Шабату тижневої глави «Екев» 5730, сіхот, зібрані з місяців сіван–тамуз 5742 (червень–липень 1982) (у редакції Ребе для збірника «Га-Маор»).
| Війни Ізраїлю | ||
|---|---|---|
| Війни | Війна за незалежність (5708-5709) | Синайська кампанія (5717) | Шестиденна війна (5727) | Війна на виснаження (5729-5730) | Війна Судного дня (5734) | Перша ліванська війна (5742) | Війна в Перській затоці (5751) | Друга ліванська війна (5766) | Війна «Залізні мечі» (5784 — 5786) | |
| Акції та операції | Операція в Карамі (5728) | Операція «Ентеббе» (5736) | Операція «Літані» (5738) | Удар по ядерному реактору в Іраку (5741) | Операція «Дерев'яна нога» (5746) | |