Перейти до вмісту

Йоель Тейтельбойм

Матеріал з Хабадпедії
Йоель Тейтельбойм
Адмор із Сатмара і президент «Еда гахаредіт»
Основна інформація
Дата народження17 тевета 5647 (13 січня 1887)
Дата смерті26 менахем-ава 5739 (19 серпня 1979)
КраїнаАвстро-Угорщина, Королівство Румунія, США[В]
Місце проживанняСигет, Сатмар, Вільямсбург
Рід діяльностірабин[В]
ПосадаАдмор із Сатмара, президент «Еда гаредіт», рабин Оршиви, рабин Карея, рабин Сатмара
Сім'я
БатькоХананья-Йом-Тов Тейтельбойм
МатиХана
ДружинаХава, Алта-Фейга
ДітиЕстер, Рейзл, Рахель
Медіафайли у Вікісховищі

Рабі Йоель Тейтельбойм (17 тевета 5647 (13 січня 1887) – 26 менахем-ава 5739 (19 серпня 1979)) — Адмор із Сатмара і президент «Еда гаредіт», до війни служив рабином у Сату-Маре (Сатмар), у роки війни врятувався з пекла завдяки потягу порятунку, яким виїхав до Швейцарії, потім прибув до Сполучених Штатів, де збудував свої численні установи, переважно в Монро, Вільямсбурзі та в Боро-Парку. Уславився своїм різким протистоянням сіонізму і всім, хто був до нього причетний. Був у дружніх стосунках із нашими Ребе, провідниками поколінь.

Біографія

Народився 17 тевета 5647 року (13 січня 1887) у місті Сигет в Угорщині (нині в Марамуреші, в Румунії), у Хани (уродженої Ашкеназі) та рабі Хананьї-Йом-Това Тейтельбойма із Сигета (з нащадків рабі Моше з Уйгеля), автора книги «Кдушат Йом-Тов». Після відходу з життя батька переїхав жити до містечка Сатмар у Трансільванії. Отримав сміху на рабинство і одружився з Хавою (уродженою Горовіц). Коли йому було 24 роки, був прийнятий рабином в Оршиві в Карпатській Русі, потім був рабином міста Карей в Угорщині. У 5689 році (1928/1929) був обраний на рабинство в Сатмарі, де заснував свою громаду; тоді він почав набувати відомості в єврейській громадськості Угорщини.

У 5699 році (1938/1939), після захоплення Угорщини нацистами, був таємно вивезений своїми хасидами до Клаузенбурга, де був заарештований і переведений до гетто. Зрештою врятувався завдяки потягу порятунку Кастнера, за допомогою якого прибув до Швейцарії.

У 5704 році (1943/1944) піднявся зі Швейцарії до Землі Ізраїлю. У 5709 році (1948/1949) емігрував до Сполучених Штатів, де заснував харедимну громаду з центром у районі Вільямсбург у Брукліні, Нью-Йорк. Його було обрано також на посаду президента «Еда гаредіт» в Єрусалимі, і він навіть домовився з ними, що відвідуватиме Землю Ізраїлю раз на три роки. Він не виконав домовленості, судячи з усього, через стан здоров'я, і зазнав за це гострої, але негласної критики від рабинів «Еда гаредіт».

Розширив свої установи й за межами району Вільямсбург та Сполучених Штатів. У 5734 році (1973/1974) було засновано Кір'ят-Йоель у гірській місцевості в Монро, розташований на відстані півтори години їзди від міста Нью-Йорк. Сьогодні там живуть близько десяти тисяч людей із цього хасидизму, і в ньому майже сто батей мідраш.

Друга дружина рабі Йоеля, Алта-Фейга, брала активну участь у створенні установ Сатмара. Серед іншого вона заснувала установу «Бікур холім» цього хасидизму, що допомагає хворим, госпіталізованим у лікарнях, і породіллям. Вона померла в 5761 році (2000/2001).

Рабі Йоель здобув повагу й серед рабинів, які не належать до «Еда гаредіт».

У рабі Йоеля було три дочки від першої дружини: Естер, Рейзл і Рахель. Усі три і два його зяті померли ще за його життя, без нащадків. Після його смерті переважна більшість хасидів прийняла як наступника рабі Моше Тейтельбойма, племінника р. Йоеля, сина його брата р. Хаїма-Цві, Адмора із Сигета, автора книги «Ацей хаїм». Невелика група в цьому хасидизмі за підтримки ребецн Алти-Фейги відмовилася прийняти над собою Адмора замість р. Йоеля, і з часом їм було дано назву «Бней Йоель».

Розповідають, що коли Адмор із Сатмара був у гетто Клаузенбурга в період Голокосту, він молився в міньяні у свято Шавуот, і хазаном був хасид р. Агарон Верцбергер, і в повторенні молитви хазаном під час проголошення «Кдуші» р. Агарон проспівав «Мі-мкомха» на старовинний нігун, джерело якого від Алтер Ребе, і відтоді в бейт мідраші Адмора із Сатмара залишився звичай співати цей нігун на «Мі-мкомха» у свята й часи веселощів і в чотири тижневі глави[1].

19 кислева 5705 року (5 грудня 1944) врятувався з концтабору, а з ним і інші в'язні. У своїх словах у 5715 році (1954/1955) він відзначив той факт, що це сталося саме в день свята Геули[2].

Коли Адмор із Сатмара прибув до Сполучених Штатів, він увійшов на єхідут до Ребе Раяца. Це було після свята Сукот 5707 року (10 жовтня 1946). Востаннє Адмор із Сатмара відвідав Ребе Раяца приблизно за два тижні до 10 швата 5710 року (28 січня 1950)[3]. Рав Хананья-Йосеф Айзенбах розповідає про одну із зустрічей у своїх записах: «Я чув від рава р. Й.-Л. Гронера, шліта, який чув від рава-хасида, секретаря рабі Моше-Лейба Родштейна, благословенної пам'яті, що його святість Адмор із Сатмара, праведної і святої пам'яті, на початку свого прибуття до Америки зупинився в рава Мошковича, благословенної пам'яті, у Краун-Гайтс і прийшов провідати Ребе Магаріяца, хай захистить нас його заслуга, і Р.-М.-Л. Родштейн був присутній. Коли говорили про страшний Голокост, Ребе із Сатмара сказав, що все це прийшло через те, що недостатньо дотримувалися єврейства, і таке інше, і звернувся до нього Ребе [Раяц]: „Сатмарський раве! Немає потреби виправдовувати те, що сталося!“»[4].

Рабі Йоель брав участь у похороні Ребе Раяца 10 швата 5710 року (28 січня 1950). Оскільки в Хабаді заведено не виголошувати надгробних промов під час похорону, він поїхав просто на кладовище Монтефіоре і там брав участь у похороні[5].

בבואו לארה"ב, בשנת תש"ז, כשהתארח אצל אחד ממקורביו, הגיעו בחורי ישיבת חב"ד להשלים מניין לאדמו"ר מסאטמאר בצום גדליה. כשהאדמו"ר שמע מהם שהם חסידי חב"ד, אמר להם בנימה של הערצה: "אה! ליובאוויטש, חב"ד! זייט מצליח און לערנט פלייסיק" (=שתצליחו ותלמדו בשקידה)[6].

Ще розповідають, що одного разу Адмор отримав у когось у тимчасове користування «Кунтрес га-гітпаалут» Мітлер Ребе і пройшов його весь за один раз[7].

Зв'язки з Ребе

Візит Ребе до нього зі співчуттями

Після відходу з життя пані Хаї-Рози, дочки Адмора, у ніч на 20 хешвана 5714 року (29 жовтня 1953) Ребе прибув утішити його. Коли Ребе ввійшов, Адмор із Сатмара був із заплющеними очима, і його габай повідомив йому, що «Любавицький Ребе тут», і негайно Адмор підвівся на весь зріст і звелів принести стілець, залишаючись стояти, доки Ребе не сів, і між ними зав'язалася глибока бесіда з Тори, що тривала півтори години. Серед обговорюваних тем порушувалися питання законів Нітл, терміну завершення проголошення кадиша за дочкою, коли її чоловік теж читає кадиш, терміну встановлення надгробка, звичаю Хабаду накладати тфілін також і в перший день жалоби, причини, з якої у формулі втішання Святого, благословенний Він, називають титулом «Га-Маком», та інше[8].

Коли Ребе вийшов, рабі Йоель схвильовано сказав раву Елханану Гальперіну: «У нього пам'ять єдиного у своєму поколінні», «Мені здається, що найбільший знавець Шасу в нашому поколінні — це Любавицький Ребе»[9], і так само висловився в присутності тих, хто там перебував: «Він драбина, поставлена на землю, а верхівка її сягає небес»[10]. Через десятки років Ребе висловився про цей візит, що «у візитах є образ „з привітним обличчям“ і є образ „щоб відбутися“. Він прийняв мене „з привітним обличчям“»[11][12]

У листі від 26 кислева 5716 року (11 грудня 1955)[13] Ребе пише: «Дивно, що він нічого не згадує про перебування праведного рава, гаона рава тощо із Сатмара, який був у їхньому чистому стані, і напевно надолужить це за наступної нагоди, і з потрібною докладністю».

У листі від Рош ходеш кислева 5720 року (грудень 1959) Ребе пише[14]: «Великим подивом було для мене почути, що можливо, щоб хтось із сатмарських хасидів був невдоволений чи навіть заважав вивченню вчення Хабаду. І це тоді, коли лише минулого свята Сукот я отримав книгу „Ва-Йоель Моше“ Ребе із Сатмара, шліта, який наводить, підтримує і спирається у своїх словах на слова Алтер Ребе, автора „Танії“ та „Шулхан аруху“. І чи повірять, якщо розповісти, що хасид Ребе із Сатмара вчинить протилежно до цього, і більше того — заважатиме й іншим вивчати хасидут, і зробить це прилюдно?!».

Його візит до Ребе зі співчуттями

Після відходу з життя матері Ребе, ребецн Хани, у 5725 році (1964/1965), після другої години ночі 9 тішрея, по закінченні прийому своїх хасидів, рабі Йоель прибув утішити Ребе, який сидів шиву в домі своєї матері. Перед цим габай Адмора зателефонував і повідомив про пізню годину, о якій можливий візит, і рав Єгуда-Лейб Гронер запитав про це Ребе й отримав відповідь: «нехай Сатмарський Ребе не поспішає і прийде, коли зможе». Перед тим як увійти, Адмор підвівся на весь зріст і кілька миттєвостей вдивлявся в образ Ребе, а потім увійшов досередини[15]. Ребе запропонував рабі Йоелю питання, яке ставив і іншим рабинам, що приходили його провідати, про ходіння скорботного до мікви напередодні Йом Кіпура; рішучий висновок Адмора був: «дер Любавічер ребе дарф кейнем нішт фрегн, ер кен алейн паскенен» (— Любавицький Ребе не повинен нікого питати, він може ухвалювати рішення сам)[16].

На «єхідуті»[17] з равом Шнеуром-Хаїмом Гутніком 5 менахем-ава 5727 року (11 серпня 1967) Ребе сказав: «А те, що ви кажете, що можливий і стан „весь винний“[18], — то Сатмарський ребе, рав Каценеленбоген і Мендл Шнеєрсон не допустять цього, а отже, про „весь винний“ вам нема про що говорити, і єдиний шлях — щоб було „весь праведний“».

У наступні роки

Розповідають[19], що єврей з Аргентини[20] прибув[21] до Сполучених Штатів і об'їхав двори хасидів та інших провідників харедимного єврейства, і був дуже вражений станом єврейства в Сполучених Штатах. Він відвідав і рабі Йоеля і запитав Адмора, чому той такий крайніх поглядів. Адмор відповів: нагорі є дві мідот — хесед і гвура — а я від мідат га-гвура. Потім він відвідав Ребе[22]. І поставив Ребе те саме запитання. Відповідь Ребе була: Адмор із Сатмара бачить, що «сіоністи» порушують назло і зневажають релігію тощо, і не може цього терпіти. Тому він називає їх порушниками тощо. Але в мене широкі плечі — «іх гоб а брейте плейцес» — і я можу розрізняти між людиною і системою[23].

Попри схожість думки Ребе щодо питання Держави Ізраїль та ат'халта де-геула з думкою Адмора із Сатмара, характер ставлення був іншим. Розповідають, що після його візиту до Ребе, під час якого вони говорили й про теми сіонізму та його руйнівності, Адмор висловився, виходячи з кімнати Ребе: він теж фанатик, навіть більший, ніж я, але своїми шляхами[24].

Розповідають, що одного року, у свято Пурим, кілька негідників піднялися до столу Адмора із Сатмара і, бажаючи «розвеселити» публіку «мілта де-бдихута», передражнили святі рухи Ребе. Реакція Адмора із Сатмара була крайньою: він дуже зблід, і здавалося, що ще мить — і він знепритомніє. Побачивши це лячне видовище, габаї підійшли до столу і викинули геть цих сумнівних людей.

Розповідають про сатмарського хасида, у якого не було дітей, який отримав благословення з уст Адмора із Сатмара, але дуже благав його дати обіцянку; Адмор послав його до Ребе, який, запитавши його, чому він не задовольняється благословенням, пообіцяв йому, що він буде врятований, — і справді в нього народився син[25].

На єхідуті з равом Ефраїмом-Еліезером Ялесом 17 нісана 5740 року (3 квітня 1980) Ребе сказав йому про Адмора із Сатмара: «Знай, що ми були в чудових стосунках», згадавши взаємні візити зі співчуттями. І додав: «Коли він відвідав мене, ми розмовляли про слова Тори, тільки розійшлися в галахі. Але це не призвело до суперечки! Суперечку створили „Датан і Авірам“».[12].

Його підхід до питання сіонізму

Адмор із Сатмара був одним із головних противників сіоністської ідеї в усіх її відгалуженнях і проявах і різко відкидав усіх, хто пов'язаний із сіоністами, і навіть тих, хто отримує від них лише грошову підтримку, аж до того, що вважав, що сіонізм — це справжня єресь, і що заборонено взагалі допомагати сіоністським людям, що не слід брати участі у виборах і що не можна приймати гроші від осіб, які дотримуються сіоністської системи.

Свій заснований на Торі підхід у цьому питанні він роз'яснив розлого у своїх творах «Ва-Йоель Моше» і «Аль га-Геула ве-аль га-тмура» (Нью-Йорк, 5727), в якому спирався на «три клятви», якими Святий, благословенний Він, заклинав Ізраїль перед їхнім виходом у вигнання, і серед них — щоб не підіймалися стіною, і не квапили кінця, і не намагалися пришвидшити прихід Геули шляхом збирання в Землю Ізраїлю та встановлення єврейського правління[26]. У його творі «Аль га-Геула ве-аль га-тмура» було написано речі проти мівцо «Тфілін», де він применшував важливість накладання тфілін «далекими» євреями тощо[27], і Ребе відповів на них на фарбрейнгені Шабату Берешит 5728 року (1967/1968).

У відповідь на деякі з його тверджень рав Йоель Каган написав довгого й докладного листа для рава Мендла Вехтера, у якому роз'яснив за своїм підходом позицію Хабаду в цьому питанні і знайшов виправдання всім сіоністським людям, спростувавши, на його думку, усі докази Адмора із Сатмара, що ці люди вважаються такими, що заперечують Тору. На продовження цього було написано ще один лист, що відповідав на додаткові запитання, які виникли після того, як він написав свого першого листа. У 5773 році (2012/2013) ці листи було набрано, і вони вийшли в книзі «Маане хахам», до яких було долучено додатки з думками великих мужів Ізраїлю з цього питання, що відкидають різкий підхід хасидів рабі Йоеля, які визначають усіх сіоністських людей як заперечувачів[28].

Його звичаї

Другого дня свята Песах він мав звичай влаштовувати трапезу Естер, за добрим звичаєм громад хасидів, які додають до цієї трапези особливу запіканку, на згадку про трапезу цариці Гадаси-Естер, дочки Авіхаїля, що відбулася цього дня.

У Пурим він дуже стежив, щоб не глузували з людей Тори (і взагалі щоб не ганьбити жодної людини прилюдно. І на трапезі Шушан-Пуриму, яку він мав звичай влаштовувати навіть перебуваючи в США, якщо бадхан починав говорити проти приватної особи, він велів йому припинити[29]).

Родина

Додаткова література

Твори в каталозі HebrewBooks

Книжки автора в каталозі бібліотеки HebrewBooks.org на Хабадпедії: 12. Каталог HebrewBooks.

  1. «Асіфот Діврей Йоель» (промови на зібраннях) אסיפות דברי יואל (Бруклін, 2002) — у каталозі · читати
  2. «Ва-Йоель Моше» ויואל משה (Нью-Йорк, 1961) — у каталозі · читати
  3. «Діврей Йоель» — респонси, частина 1 דברי יואל - שו"ת - חלק א (Нью-Йорк, 2025) — у каталозі · читати
  4. «Діврей Йоель» — респонси, частина 2 דברי יואל - שו"ת - חלק ב (Нью-Йорк, 2025) — у каталозі · читати
  5. «Діврей Йоель», частина 1 דברי יואל - חלק א (Нью-Йорк, 2025) — у каталозі · читати
  6. «Діврей Йоель», частина 2 דברי יואל - חלק ב (Нью-Йорк, 2025) — у каталозі · читати
  7. «Діврей Йоель», частина 3 דברי יואל - חלק ג (Нью-Йорк, 2025) — у каталозі · читати
  8. «Діврей Йоель», частина 4 דברי יואל - חלק ד (Нью-Йорк, 2025) — у каталозі · читати
  9. «Діврей Йоель», частина 5 דברי יואל - חלק ה (Нью-Йорк, 2025) — у каталозі · читати
  10. «Діврей Йоель», частина 6 דברי יואל - חלק ו (Нью-Йорк, 2025) — у каталозі · читати
  11. «Діврей Йоель», частина 7 דברי יואל - חלק ז (Нью-Йорк, 2025) — у каталозі · читати
  12. «Діврей Йоель», частина 8 דברי יואל - חלק ח (Нью-Йорк, 2025) — у каталозі · читати

Зовнішні посилання


Попередній:
-
Адмори Сатмара
17 тевета 5647 (13 січня 1887)-26 ава 5739 (19 серпня 1979)
Наступний:
Адмор рабі Моше Тейтельбойм із Сатмара

Примітки

  1. ^ «Мошіан шель Ісраель», частина 8, с. 146.
  2. ^ «Мошіан шель Ісраель», частина 8, с. 471, і в примітці 1 там.
  3. ^ Книга «Мошіан шель Ісраель», частина 10, с. 407-408, і там частини змісту єхідуйот за версією сатмарських хасидів.
  4. ^ «Кетер малхут», с. 155. Про дещо іншу версію від імені р. Еліягу Сімпсона див. у книзі «Хаїм шель браха» рава-хасида р. Меїра Заянца, с. 204-203.
  5. ^ «Ємей мелех — стислий виклад життєпису нашого святого Ребе із Сатмара, хай захистить нас його заслуга», менахем-ав 5782 (липень–серпень 2022), частина 3 (і див. у покажчику до згаданої книги «Ємей мелех» у статті «його святість Адмор Раяц»).
  6. ^ «Мошіан шель Ісраель», частина 10, с. 406.
  7. ^ «Мошіан шель Ісраель», частина 1, с. 320.
  8. ^ Зміст сіхи надруковано в «Торат Менахем», частина 10, с. 144 і далі. [І див. також «Торат Менахем», частина 20, с. 202, пункт 1]. Додаткові подробиці з цієї сіхи наводяться в книзі «Бе-ціла кадиша» (менахем-ав 5784 (серпень–вересень 2024)) редакції «Оцрот Сатмар», с. 324 і далі [сказане там ґрунтується переважно на записах сатмарських хасидів].
  9. ^ Зі слів секретаря рава Єгуди-Лейба Гронера, який чув від рава Гальперіна
  10. ^ Зі слів рава Моше Адлера, духовного керівника єшиви «Хаєй олам» в Єрусалимі — «Сефер га-цеецаїм», с. 383
  11. ^ На єхідуті з равом Ефраїмом-Еліезером Ялесом у свято Песах 5740 року (1 квітня 1980).
  12. ^ 1 2 У «Доповненнях до „Сіхот кодеш“ 5740»
  13. ^ «Ігрот кодеш», частина 21
  14. ^ Переклад з їдишу
  15. ^ За спогадами рава Гронера
  16. ^ Зі згаданих спогадів
  17. ^ Див. у книзі «Між світлом і темрявою», сторінка 31
  18. ^ Згідно зі сказаним у трактаті «Сангедрін», аркуш 98а: «не приходить син Давида інакше як у поколінні, яке все праведне або все винне»
  19. ^ За записами рава Яакова га-Леві Горовіца — Рош ходеш шват 5733 (січень–лютий 1973).
  20. ^ Судячи з усього, з визначних членів сефардської громади в Буенос-Айресі.
  21. ^ За кілька років до 5733 року (1972/1973)
  22. ^ Він увійшов разом із равом Дов-Бером Боймгартеном, шаліахом Ребе там. Розмова йшла іспанською, і Ребе виправляв йому помилки в мові, але сам іспанською не говорив
  23. ^ З тижневика «Гіткашрут», випуск 243; і так само Ребе відповів раву Моше-Цві Нерії, «Шемен сасон ме-хаверейха», частина 3, сторінка 134.
  24. ^ «Єлеєм радості більше за співучасників твоїх».
  25. ^ Хаїм Шаулзон, «Ребе всього Ізраїлю», на сайті «У світі харедім», п'ятниця, 19 червня 2026.
  26. ^ Насправді і Ребе Рашаб вчить із «трьох клятв» у галахічному плані (і див. його лист у книзі «Ор ла-єшарім» проти сіонізму, де Ребе вказує на висновок «тим паче»: якщо заборона «квапити кінець» поширюється на молитву, то тим паче й на матеріальні спроби. І див. докладно в статті: Сіоністський рух, у розділі «Думка наших Ребе», і вказане там.
  27. ^ Дехто сумнівається в належності цього твору Адмору із Сатмара і стверджує, що його написали його наближені та знавці Тори з-поміж його хасидів відповідно до його підходу загалом
  28. ^ Докладніше див. у статті Сатмар
  29. ^ «Змірот Діврей Йоель», на дні Пуриму.
Йоель Тейтельбойм згадується ще в 36 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 5220482201

Повідомити про помилку на цій сторінці