Операція «Літані»
Операція «Літані» (військова назва операції була «Аві га-хохма») — військова операція, що проходила 5–12 адара II (5738), під час якої ЦАХАЛ вторгся в південну частину Лівану до річки Літані й утримував цю територію близько трьох місяців, до свого відходу назад до міжнародного кордону. Метою операції було завдати удару по інфраструктурі палестинських терористичних організацій у Південному Лівані й тим самим скоротити їхню діяльність проти Держави Ізраїль та її громадян.
Передісторія операції
Наприкінці 60-х років палестинські терористичні організації, і особливо ОВП, почали вести організовану діяльність у тренувальних таборах, які вони створили в Південному Лівані, і використовували ці табори як базу для терористичних дій проти Ізраїлю. Цей процес прискорився внаслідок витіснення палестинських організацій з Йорданії після подій вересня 1970 року. Упродовж сімдесятих років було скоєно безліч терактів проти ізраїльських цілей, виконавці яких виходили з Лівану. Теракт на Прибережному шосе (який називають також «Автобусом крові»), що стався 2 адара II, під час якого було вбито 35 ізраїльтян у самому серці Ізраїлю, привів уряд Ізраїлю до рішення провести військову операцію, яка принесе реальні результати у війні проти палестинських терористичних організацій у Південному Лівані.
Перебіг бойових дій
У ніч на 5 адара II 5738 (14 березня 1978), через три дні після теракту на Прибережному шосе, сили піхоти й бронетанкових військ ЦАХАЛу ввійшли до Південного Лівану на чотирьох основних напрямках, після артилерійської та авіаційної підготовки артилерійських військ, ВПС і ВМС. Міністр оборони Езер Вейцман рекомендував увійти в місто Цур і до сусіднього з ним табору біженців — Ер-Рашидія, однак начальник Генштабу Мордехай Гур виступив проти цього кроку через побоювання численних втрат у наступальних силах, і так ізраїльські сили утрималися від входу на міську територію, і утворився анклав Цура.
Наприкінці операції[потрібне уточнення] загін підрозділу «Шальдаг», який у ті дні підпорядковувався штабу головного офіцера піхоти й десантних військ і був приписаний до десантників, провів розвідувальний рейд поблизу містечка Хасбая, за лініями, які контролював ЦАХАЛ. Загін потрапив у засідку терористів, і проти вантажівки, в якій їхав загін, було приведено в дію вибуховий пристрій. Один із командирів груп, Шломо Німроді, був тяжко поранений і втратив ногу. Командир роти Арік Шор діяв холоднокровно і зумів благополучно вивести загін із території.
Більша частина мирного населення Південного Лівану і бойовиків ОВП відступила на північ ще до початку боїв. Фактично на більшості фронтів реального опору ЦАХАЛу не було, і бої, в яких ЦАХАЛ зазнав людських втрат, відбувалися в окремих точках. Сили ЦАХАЛу спочатку захопили смугу завширшки близько 10 км, а потім дійшли до річки Літані й займалися встановленням контролю над селами Південного Лівану. У відповідь на операцію ОВП обстріляла поселення півночі Ізраїлю «катюшами», і внаслідок обстрілу загинули двоє жителів кібуцу Манара. Через шість днів, 12 адара II, міністр оборони Езер Вейцман наказав силам ЦАХАЛу почати відхід до лінії міжнародного кордону. Фактично цей відхід тривав близько трьох місяців і завершився в місяці сівані.
Підсумки операції
Унаслідок операції в Південному Лівані склалася нова реальність. ОВП було відтіснено за річку Літані, і виникли два бар'єри, покликані завадити їй повернутися до кордону з Ізраїлем. Першим бар'єром стало введення міжнародних сил втручання від імені ООН — ЮНІФІЛ (UNIFIL — UN Interim Force in Lebanon, Тимчасові сили ООН у Лівані). Другим бар'єром став анклав, що утворився в Південному Лівані й контролювався християнськими ополченнями на чолі із Саадом Хададом. Ці ополчення отримали значне підкріплення після операції «Літані» — як у спорядженні, так і в обсязі підготовки, — що перетворило їх на напіврегулярну армію.
Ізраїль зазнав негативного світового розголосу через шкоду мирному населенню під час боїв, і на нього було також покладено відповідальність за створення потоку у 200 тисяч біженців, більшість із них шиїти, які втекли на північ, у бік Бейрута. У ЦАХАЛу було 18 убитих, 113 поранених, ще 4 солдати загинули, і один солдат, Аврагам Амрам, потрапив у полон під час місяців відходу; в обмін на нього було звільнено 76 засуджених терористів, серед них Ріма Таннус, одна з викрадачів літака «Сабени». У палестинських терористичних організацій було близько 300 убитих.
Ще один побічний наслідок операції можна побачити у зміні політики сирійців, які обернулися проти християн у Лівані, що призвело до ланцюга подій у 5741 і в 5742 роках (1981/1982), які зрештою спричинили початок операції «Шлом га-Галіль».
Відкритий і рішучий докір Ребе в період операції «Літані» полягав у тому, що треба було захопити все місто Цур у Лівані. Він стверджував, що без захоплення Цура операція не буде завершеною, і додав, що в майбутньому доведеться знову воювати з терористами, причому в тяжчих умовах.
Ребе у святих сіхот говорив про операцію: «Перший недолік у тому, що не дали терористам утекти. (Хоча за галахою треба було, щоб вони втекли) але найбільший недолік у тому, що не захопили місто Цур»[1][2].
12 тамуза 5738 року (17 липня 1978) на фарбрейнгені Ребе з великим болем говорив про те, що ЦАХАЛ не завершив своє завдання через втручання політиків, які бояться, що скажуть неєвреї, і зовсім не вчаться на помилках минулого, таких як Війна Судного дня й операція «Літані», у яких слухали політиків замість військових фахівців, і через це ми втратили багатьох солдатів, хай помститься Всевишній за їхню кров. Ребе продовжив і пояснив: «За вищезгадані десять днів могли завершити операцію в повноті й повністю усунути небезпеку (природним шляхом), що загрожує безпеці євреїв Землі Ізраїлю. І все це — навіть не беручи до уваги явних чудес, які бачили військові. Тобто навіть природним шляхом могли завершити це за десять днів, (і тим більше, коли побачили — починаючи з першого дня, — що це перемога цілком вище природного шляху (як казали військові) то вже напевно могли завершити це менш ніж за десять днів!»
Дії, які мали бути виконані впродовж двох днів, було виконано менш ніж за один день, і всі військові в один голос казали, що бачили на власні очі явні чудеса, вище природного шляху.
І після того як минуло два місяці після операції, Ребе продовжував стверджувати, що слід хоча б винести урок і зробити висновки та не повторювати знову помилку нехтування справами безпеки заради «політичних вигод».
Через роки, в інтерв'ю тижневику «Кфар-Хабад», алуф Сагі прочинив завісу над секретними планами операції та сказав, що Ребе мав рацію.
Див. також
Зовнішні посилання
| Війни Ізраїлю | ||
|---|---|---|
| Війни | Війна за незалежність (5708-5709) | Синайська кампанія (5717) | Шестиденна війна (5727) | Війна на виснаження (5729-5730) | Війна Судного дня (5734) | Перша ліванська війна (5742) | Війна в Перській затоці (5751) | Друга ліванська війна (5766) | Війна «Залізні мечі» (5784 — 5786) | |
| Акції та операції | Операція в Карамі (5728) | Операція «Ентеббе» (5736) | Операція «Літані» (5738) | Удар по ядерному реактору в Іраку (5741) | Операція «Дерев'яна нога» (5746) | |