Релігійний сіонізм
Релігійний сіонізм — ідеологічна течія в сіоністському русі, яка вбачає створення національного дому в Землі Ізраїлю частиною процесу Геули. Релігійний сіонізм черпає свою ідеологію з джерел Тори, що описують останнє Визволення як природний і тривалий процес, який не обов'язково починається Царем Мошіахом. З організацією першого Сіоністського конгресу до нього долучилося багато релігійних, і 5662 року (1901/1902) вони об'єдналися в організацію «Мізрахі» (абревіатура — духовний центр), яку було засновано з ініціативи рава Шмуеля Могілевера внаслідок низки рішень, що шкодили єврейському характерові поселенського руху в Землі Ізраїлю.
Релігійно-сіоністська теологія
Релігійний сіонізм вважає себе заснованим на думці й ученні рава Аврагама-Іцхака Кука, який бачив у створенні держави початок Геули. Його вчення спирається на кілька джерел у Талмуді та мідрашах, які, на його думку, ясно показують, що Геула почалася, бо всі речі й знаки з джерел уже здійснилися роки тому.
Його вчення бачить процес Визволення як повільний і багатоетапний процес, у якому має взяти участь кожна окрема людина, і тому воно вбачає найвищу важливість у поєднанні святого й буденного і тлумачить культурні та освітні процеси в Землі Ізраїлю як частину процесу Геули.
З роками, і з розвитком релігійного сіонізму, в ньому утворилися різні течії, що розходяться в поглядах на широке коло тем, але об'єднані навколо ідеології, яка вбачає святу місію у втіленні сіоністського бачення та в заселенні Країни, з поєднанням Тори і праці, культури й традиції. Серед них є і течії, що визначають себе як «хареді-націоналісти» («хардалі»), які ближчі до харедимного світогляду, попри їхній одяг, відмінний від харедимного одягу.
Сини релігійного сіонізму загалом проживають в усіх населених пунктах Країни.
Протидія сіоністській ідеї
Харедимні провідники єврейства, серед них багато адморів і рабинів, вбачали в сіонізмі щось, що суперечить основам юдаїзму, і тому виступили проти нього дуже різко. Аргументи не були однаковими, і вони поділялися на кілька площин:
- Співпраця з особами, які не дотримуються Тори і заповідей[1].
- Спроба наблизити кінець[2].
- Провокування народів[3].
Коли сіоністський рух почав пускати коріння в Росії, Ребе Рашаб випустив довгого листа[4], у якому він цілком відкидає сіонізм у всіх його відгалуженнях і видах і відповідає всім, хто стверджує про нібито добрі результати, які приносить сіоністський рух: 1. Це призведе до занепаду в дотриманні Тори і заповідей. 2. Ізраїль не визволяється інакше як тшувою.
Також у листах Ребе можна знайти безліч висловлювань проти сіонізму і рішуче відкидання називання сіонізму та єврейського заселення Країни «ат'халта де-геула», і це тому, що Геула за галахою має бути через Мошіаха, як Рамбам[5] постановив у своїй книжці «Яд га-хазака»: «Цар Мошіах у майбутньому постане й поверне царство Давида до колишнього стану.. і збере розсіяних Ізраїлю», і тим самим будь-яка дія, яка не здійснюється Царем Мошіахом, не є частиною процесу Геули, і не можна називати її «ат'халта де-геула»[6].
Духовна війна із сіонізмом
Ребе боровся із сіоністською ідеєю різними шляхами. Раву Єгуді Пелді Ребе доручив провести громадську кампанію в цій справі, зокрема публікацію статей у пресі з цих питань із належним роз'ясненням, і це було ітарута ді-лейла, з ініціативи Ребе, без жодного пробудження з його боку[7]. Письменникові раву Уріелю Цімеру, який був відомий своїми ревними поглядами щодо сіонізму й держави, Ребе звелів примножувати антисіоністські писання. І це попри те, що він тоді вже був відомий як пов'язаний із Ребе й дуже наближений до нього, а також удостоївся служити в нього секретарем, і звідси видно, що Ребе не боявся оголошувати при багатьох думку Хабаду з цих питань. Попри його сильне бажання припинити писати на ці теми і те, що він вилив свої благання перед Ребе, щоб той звільнив його від цього, з аргументом «я не сатмарець», це нітрохи йому не допомогло, і Ребе рішуче звелів йому писати ще і ще. І справді, за вказівкою Ребе він написав книжку «Ягадут га-Тора ве-га-медіна» — про ставлення харедимного єврейства до держави та Дня незалежності.
В одному з випадків[8] Ребе розповів йому, що кілька громадських діячів і харедимних депутатів Кнесету, з тих, хто стоїть на чолі важливої харедимної партії, просили Ребе, щоб він вплинув на нього припинити писати, але вказівка Ребе йому була, що саме тому він має примножувати писання.
На тому самому єхідуті він також розповів Ребе, що громадські діячі Хабаду у Святій Землі обурювалися тим, що він опублікував слова, які Ребе сказав йому на попередньому єхідуті на цю тему, оскільки вони вважали, що ці слова добре говорити потай, у внутрішніх покоях, на єхідуті, але публікація їх у пресі може зашкодити іміджу Хабаду і, можливо, також бюджетам, які він отримує від влади. Відповідь Ребе була: мені не лише приємна публікація цих слів, але це явна вказівка з мого боку опублікувати їх[9].
Одному, хто надрукував статтю з відкиданням думки, яка вбачає у створенні держави ат'халта де-геула, Ребе написав:... Я вже висловив подяку й велике задоволення його статтею, яку він надрукував про сумну й жахливу помилку, коли гірке й удвічі та втричі темне вигнання називають іменем «ат'халта де-геула» тощо. І заслуга багатьох допомагає кожному, хто протестує проти цього. І, звісно, немає місця занепаду духу через те, що протест не приймається так, як він має бути прийнятий, хоча сподіваюся, що в усякому разі він справляє враження, і хто стояв у таємній раді Гаває, щоб знати наслідки. І, звісно, це не звільняє від того, щоб протестувати ще раз і ще раз, і особливо згідно з тим, про що говорилося й роз'яснювалося кілька разів щодо серйозності справи та шкоди від називання нинішнього становища іменем «ат'халта де-геула»..[10].
Видатні рабини в релігійному сіонізмі
У минулому
- Рав Аврагам-Іцхак га-Коген Кук
- Рав Цві-Єгуда Кук
- Рав Давид Коген (Назир)
- Рав Шломо Горен
- Рав Аврагам-Елкана Кахана-Шапіро
- Рав Мордехай Еліягу — багато хто з членів релігійного сіонізму вважав його своїм рабином, хоча він не в усіх сферах погоджувався з їхніми поглядами.
- Рав Моше-Цві Нерія
- Рав Яаков-Моше Харлап
- Рав Хаїм Друкман
Нині
- Рав Шмуель Еліягу
- Рав Яаков Аріель
- Рав Яаков-Ельазар Кахана-Шапіро
- Рав Дов Ліор
Додаткова література
- Передмова до «Кунтрес у-маайан» — Адмор Рашаб.
- «Ягадут га-Тора ве-га-медіна» — А. Гітлін (рав Уріель Цимер).
- «Між світлом і темрявою» — рав Шалом-Дов-Бер Вольпо.
- Мітка «Релігійний сіонізм», на сайті «Лахлухіт геулатіт»

Примітки
- ^ «Кунтрес у-маайан», Ребе Рашаба
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Рашаба, частина 1, лист 86, 10 тамуза 5659 (18 червня 1899). Надруковано також у книжці «Ор ла-єшарім» проти сіонізму, яку було надруковано за вказівкою Ребе Рашаба
- ^ Ктубот, 111, сторінка а-б. Це був головний аргумент святого рава р.Йоеля Тейтельбойма із Сатмара, а також наближення кінця
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Рашаба, частина 1, лист 122, 4 швата 5663 (1 лютого 1903). Надруковано також у книжці «Ор ла-єшарім» проти сіонізму, яку було надруковано за вказівкою Ребе Рашаба
- ^ «Закони про царів», розділ 11, галаха 1.
- ^ Докладніше див. у листі Ребе до рава Шломо-Йосефа Зевіна. [потрібне джерело]
- ^ Тижневик «Кфар-Хабад», вип. 1210
- ^ На єхідуті 23 швата 5718 (13 лютого 1958).
- ^ Фотокопію листа рава У. Цимера на цю тему разом із багатьма іншими його листами опубліковано в тшурі до весілля в родині Блой, Тверія, елул 5765 (вересень–жовтень 2005), с. 63.
- ^ Усе це взято з «Хабад Інфо».