Друкування книг Хабаду у Фаїді

Друкування книг Хабаду у Фаїді було прямою вказівкою Ребе, у межах якої хасиди Хабаду надрукували чотири основоположні книги на західному боці Суецького каналу. Через те що в першому виданні книги «Танія», яке вони надрукували, стався технічний дефект, Ребе звелів знову надрукувати там книгу «Танія» ще раз. Перше друкування відбулося 24 тевета 5734 (18 січня 1974), а друге друкування відбулося приблизно через місяць після цього. І є ті, хто надає особливої ваги та особливої благої властивості цим книгам, надрукованим за прямою вказівкою і за особистої участі Ребе.
Історія



Після Війни Судного дня Ребе звернувся до рава Шломо Майданчика, щоб надрукувати книгу «Танія» «в землі Гошен»[1], і той звернувся до рава Хаїма-Цві Ліпскера, який служив на посаді підполковника в ЦАХАЛі і командував базою постачання і транспорту, і попросив його подбати про друкування книг Хабаду на базі ЦАХАЛу у Фаїді, по той бік Суецького каналу. Для друкування знадобився особливий дозвіл від Аріеля Шарона, який був одним із видатних командирів, що привели до перемоги у війні, і який негайно відгукнувся на прохання Ребе.
Для друкування виїхали р. Шломо Майданчик, який служив головою ради Кфар-Хабада, на пасажирській машині ради разом із секретарем р. Меїром Фрейманом, друкарські машини ремісничої школи Кфар-Хабада друкарні «Яд га-Хаміша» і ще кілька хасидів, які допомагали, а до них приєднався секретар Ребе р. Нісан Міндель, який перебував у Країні в той період.
Книгами, які було надруковано на прохання Ребе, були сидур «Тегілат Гашем», Тегілім «Огель Йосеф-Іцхак» і книга «Танія».
«Танію» було надруковано вперше 24 тевета 5734 (18 січня 1974), і це було 75-те видання книги «Танія», а через місяць Ребе звелів надрукувати ще раз — 78-ме видання книги «Танія».
Друкування супроводжувалося великими труднощами і включало безперервну поїздку в 20 годин за кермом, особливий військовий дозвіл тощо, і через те що його сприймали як героїчну історію відданості хасидів вказівці свого Ребе, воно широко висвітлювалося в пресі в Ізраїлі[2].
Хасидами, які входили до групи, що брала участь у друкуванні, були секретар рав Нісан Міндель, р. Шмуель Рівкін, р. Шломо Майданчик, р. Меїр Фрейман, р. Мені Вольф (шурин рава Фреймана, р. Шимон Бекерман, служив у цьому районі солдатом і теж брав участь у друкуванні).
Після друкування р. Нісан Міндель провів урок «Танії» за надрукованими аркушами, а потім присутні пустилися в хасидський танець.
У період після цього десятки хасидів допомагали в роздаванні книг серед десятків тисяч солдатів, розосереджених на території Синаю по той бік каналу, причому основну групу становили учні й учителі ремісничої школи, які проробили весь довгий шлях до цього району автостопом[3].
Приблизно через пів року після друкування Ребе публічно згадав про друкування на фарбрейнгені 12 тамуза 5734 (2 липня 1974) і пояснив, що сенс друкування в тому, щоб «показати, що не „силою моєю і міццю руки моєї“ завоювали Африку, або як це називається „Єгипет“, а „Духом Моїм, сказав Г-сподь Воїнств“»[4].
Друкарі принесли Ребе комплект із сидура, Тегілім і «Танії», надрукованих у Фаїді, разом із «Танією», надрукованою в Хевроні, святому місті, і в Єрусалимі, святому місті, у синагозі «Цемах Цедек», і переплели це в розкішну шкіряну палітурку, і відтоді на багатьох фотографіях можна бачити, що ці книги не сходили зі святого столу Ребе.
Додаткова література
- «Рік за роком – 5735», колонка журналіста пана Йони Когена, сторінка 285[5].
Зовнішні посилання
- Фаїд, по той бік Суецького каналу
- Шнеур Бергер, Друкування в пустелі, тижневик «Бейт Мошіах», 19 кислева 5734 (14 грудня 1973)
Примітки
- ^ «Ваад хаялей Бейт Давид», «Кер а велт», 13 тішрея 5774 (17 вересня 2013), сторінка 44. Тижневик «Бейт Мошіах», випуск 434, переддень свята Сукот 5764 (10 жовтня 2003), сторінка 46.
- ^ «Маарів», 27 січня 1974 (4 швата 5734), сторінка 8. «Давар», 28 січня 1974 (5 швата 5734), сторінка 4 («Хасиди Хабаду мають намір надрукувати 10 000 книг для солдатів ЦАХАЛу»). «Маарів», 5 грудня 1976 (13 кислева 5736), сторінка 19. «Маарів», 4 лютого 1974, сторінка 22. «Аль га-мішмар», 10 лютого 1974, сторінка 5. «Аль га-мішмар», 4 вересня 1978, сторінка 1. «Маарів», 27 квітня 1979, сторінка 26.
- ^ Майданчик, «Локомотив Хабаду», сторінка 115.
- ^ На сайті «Ваад ганахот бе-лашон га-кодеш», пункт 29.
- ^ «Гіткашрут», випуск 1225.