Перейти до вмісту

Операція «Дерев'яна нога»

Матеріал з Хабадпедії
Бомбардування в Тунісі

Операція «Дерев'яна нога» була операцією, під час якої літаки ізраїльських ВПС бомбардували штаби ОВП у Тунісі 16 тішрея 5746 (1 жовтня 1985). У цій операції ізраїльські ВПС здійснили найдальше бомбардування з усіх, які будь-коли проводили, (близько 2300 км від Ізраїлю). І найдальшу дозаправку в повітрі, виконану ізраїльськими ВПС до того часу.

Передісторія операції

Під час Першої ліванської війни Ізраїль вигнав ОВП з Бейрута й Південного Лівану, і штаб організації перемістився до Тунісу, де Сполучені Штати забезпечили їй притулок перед евакуацією; проте частина людей ОВП залишилася в Північному Лівані (у районі Триполі), доки в 5743 році (1982/1983) Сирія не вирішила спробувати взяти ОВП під контроль і усунути Ясира Арафата. Спроба, щоправда, провалилася, але призвела до розколу у ФАТХ і до остаточного вигнання ОВП з Лівану в 5745 році (1984/1985).

У Тунісі Арафат облаштував штаб ОВП у розкішному готелі, звідки він вів міжнародний дипломатичний фронт проти Ізраїлю. Унаслідок переїзду в єврейській громаді виникло побоювання, що ОВП вчинятиме теракти серед євреїв країни.

Ізраїльська розвідувальна організація, Моссад, звернулася до рава Нісана Пінсона і попросила його про допомогу в репатріації євреїв Тунісу до Ерец-Ісраель, але він відмовився і сказав, що Ребе вказав не виїжджати.

Моссад послав до Ребе Ефраїма га-Леві, намагаючись переконати Ребе погодитися на репатріацію євреїв Тунісу до Країни, але Ребе сказав йому, що євреям, які живуть там, не загрожує небезпека. Згодом га-Леві сказав, що Ребе справді мав рацію, а Моссад помилявся[1].

Унаслідок низки терактів, скоєних терористами (і передусім: група терористів, що проникла 6 тішрея 5746 (21 вересня 1985) до зони безпеки і випустила «катюші» по населених пунктах Галілеї, а також у Йом Кіпур група з трьох терористів із «Сили 17» захопила яхту на Кіпрі і вбила трьох ізраїльтян, які перебували на її борту), в Ізраїлі було вирішено відповісти і атакувати штаб ОВП у Хаммам-еш-Шатті в Тунісі.

Планування операції

Через швидку підготовку і нижчий ризик було вирішено покласти завдання на військово-повітряні сили. Літаки F-15 («Баз») були обрані для завдання завдяки їхній технічній надійності і можливості дозаправки в повітрі. План полягав у тому, що вісім літаків, призначених для бомбардування цілі, буде двічі дозаправлено в повітрі — перша дозаправка під час польоту до цілі, і ще одна коротка дозаправка перед входом у район удару, щоб заповнити паливні баки повністю. Проблема технічної надійності літаків була центральною. Було обрано 10 літаків, у яких у минулому виявили найменшу кількість несправностей, і два літаки з десяти летіли як резерв на випадок, якщо буде виявлено несправність до точки неповернення під час удару.

Ще одним міркуванням, яке було взято до уваги, була близькість цілей до пляжів і об'єктів, де перебувало багато цивільних осіб і відпочивальників. Було використано бомби типу GBU-15 (одна бомба на кожен літак), і льотчикам було дано чіткий наказ не скидати озброєння, якщо вони не впізнають цілі з упевненістю. Крім того, маршрут польоту було обрано так, щоб уникнути входу в комерційні повітряні коридори і водночас зберегти достатню відстань від зони дії єгипетських і лівійських радарів.

План удару отримав підтримку прем'єр-міністра Шимона Переса та інших міністрів.

Дія

Уранці у вівторок, 16 тішрея 5746 (1 жовтня 1985), злетіли 10 літаків F-15 і два літаки-заправники Боїнг 707, вирушаючи в найтриваліший ударний виліт, який будь-коли виконували ВПС.

Після першої дозаправки в повітрі і після того, як системи восьми літаків, призначених для участі в ударі, було перевірено і визнано справними, два резервні літаки повернулися до Ізраїлю. Об 11 годині бойові літаки прибули до туніського берега і змогли впізнати цілі. Удар було завдано двома хвилями з урахуванням напрямку вітру і щоб запобігти закриттю цілей другої хвилі димом вибухів першої хвилі. Згідно з доповідями льотчиків, влучання були точними, і канцелярію голови ОВП та різні офіси ОВП і організації «ас-Саіка», що відкололася, було зруйновано або тяжко пошкоджено. Згідно з публікаціями ЦАХАЛу, під час удару було вбито 60 — 75 членів терористичних організацій і ще 70 поранено. За твердженням уряду Тунісу та ОВП, під час бомбардування було вбито також кількох цивільних осіб.

Уже під час зворотного польоту в бік Ізраїлю BBC повідомила про удар. Попри це, літаки-перехоплювачі туніських ВПС не було піднято, а лише після того, як ізраїльські літаки віддалилися з району.

Підсумки операції

Операція викликала широке і різке засудження з боку міжнародної спільноти. Лише Сполучені Штати не приєдналися до засудження, але також утрималися від накладення вето на резолюцію про засудження в Раді Безпеки (резолюція 573 від 4 жовтня (19 тішрея)). Операція також завдала шкоди відносинам Сполучених Штатів і туніської влади.

Операція вплинула на готовність арабських країн приймати в себе штаби терористичних організацій. Туніс тимчасово заборонив в'їзд членів ОВП на свою територію, і зрештою штаби організацій перемістилися до Іраку, Судану і Йорданії.

Заднім числом в Ізраїлі заявили, що це й було метою удару — відновити силу стримування Ізраїлю за допомогою дії, яка дасть зрозуміти, що в членів ОВП немає місця, де вони будуть у безпеці. І як пояснив тодішній міністр оборони Іцхак Рабін після операції: «Немає недоторканності для жодного елемента ОВП у жодному місці у світі».

Разом із тим дії терористичних організацій не зменшилися. 20 тішрея терористи вбили двох ізраїльтян у Барселоні в Іспанії. Через тиждень після операції, 22 тішрея, терористи з Фронту визволення Палестини захопили судно «Акілле Лауро» і викинули в море єврея-інваліда, громадянина Сполучених Штатів. У Сімхат Тора туніський поліцейський, брат одного із загиблих під час бомбардування, відкрив вогонь у синагозі «Ель-Гріба» (Джерба, Туніс) під час молитви і вбив трьох людей. 15 тевета того ж року організація Абу Нідаля здійснила два скоординовані теракти в аеропортах Рима і Відня. За твердженням організації, ці дії були відповіддю на ізраїльський удар по штабах у Тунісі.

Ставлення Ребе до операції

Ребе протестує проти операції на виході Зот Ханука 5746 (15 грудня 1985)

На фарбрейнгені на виході Зот Ханука 5746 (15 грудня 1985) Ребе розкритикував удар і сказав, що рішення атакувати було продиктоване не міркуваннями безпеки, а спробою створити «велике враження в усьому світі, а тим часом забудуть про „провал“ – їхньою мовою – у ситуації з безпекою по всій Ерец-Ісраель»[2].

При цьому Ребе перелічив низку недоліків у проведенні операції:

  • Проведення військової операції в країні, де живуть кілька тисяч наших братів синів Ізраїлю, які отримали там найкраще ставлення, наражає на небезпеку євреїв, які живуть там.
  • Мета знищення певної кількості терористів зовсім неспівмірна з величиною небезпеки для життя льотчиків.
  • Під час проведення операції військові таємниці було марно розкрито ворогові[3].

Ребе також додав, що Святий, благословенний Він, явив відкриті чудеса під час операції.

І словами Ребе (невідредаговане):

«Країна, що перебуває на відстані сотень миль від Ерец-Ісраель, у якій живуть кілька тисяч наших братів синів Ізраїлю, які отримали там найкраще ставлення, — саме цю країну обрали для проведення військової операції, наражаючи при цьому на ризик життя льотчиків, які брали участь у цій операції, при тому що мета знищення певної кількості терористів, які перебувають далеко, зовсім неспівмірна з величиною небезпеки цієї операції, так що лише завдяки чуду, яке явив Святий, благословенний Він, вони повернулися з цієї операції з миром. Саме в цій країні, як сказано, вирішили провести військовий напад — не в Сирії, в Йорданії чи в Єгипті, країнах, розташованих на кордоні Ерец-Ісраель, у яких є явні ненависники, що не тримають свою ненависть „в таємниці“... Офіційний аргумент, нібито, полягає в тому, що військові експерти вирішили, що немає логіки у військовій операції в Йорданії тощо, бо там перебувають у готовності до такої можливості; тоді як у Тунісі — адже нікому й на думку не спаде, що вчинять таке „божевілля“ без жодної користі»

— Вихід Зот Ханука 5746 (15 грудня 1985), «Гітваадуйот» 5746, том 2, с. 230 і далі

.

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ Менахем Зігельбойм, «За лініями ворога», с. 81, на сайті «Оцар га-хохма» (вільний перегляд – за умови реєстрації).
  2. ^ Вихід Зот Ханука 5746 (15 грудня 1985), «Гітваадуйот» 5746, том 2, с. 230 і далі.
  3. ^ Розшифровка аудіозапису: «Усі знають, що військові таємниці, які там робляться, стають відомі в одну мить або наступного ранку ворогові, як це відомо з кількох історій про кілька справ».

Повідомити про помилку на цій сторінці