Давид Бен-Гуріон
| Давид Бен-Гуріон | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Ім'я в оригіналі | דוד יוסף גרין, דָּוד בֶּן־גּוּרְיוֹן[В] |
| Дата народження | 17 тішрея 5647 (16 жовтня 1886) |
| Дата смерті | 6 кислева 5734 (1 грудня 1973) |
| Місце поховання | Мідрешет Бен-Гуріон[В] |
| Країна | Російська імперія, Османська імперія, Підмандатна Палестина, Ізраїль[В] |
| Місце проживання | кібуц Сде-Бокер у Негеві |
| Рід діяльності | політик, профспілковий діяч, сіоніст[В] |
| Посада | глава уряду Держави Ізраїль (перший), міністр оборони, генеральний секретар «Гістадруту», голова Єврейського агентства та Сіоністського правління |
| Сім'я | |
| Батько | Авігдор Грін |
| Мати | Шейндл |
| Дружина | Поля Монбаз |
| Діти | Геула (Бен-Еліезер), Амос, Ренана (Лешем) |
| Нагороди | |
| літературна премія імені Бялика[В] почесний доктор Тель-Авівського університету[В] почесний громадянин Єрусалима[В] | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Давид-Йосеф Бен-Гуріон (17 тішрея 5647 (16 жовтня 1886) — 6 кислева 5734 (1 грудня 1973)) був першим главою уряду Держави Ізраїль.
Біографія
Народився 17 тішрея 5647 року (16 жовтня 1886) в містечку Плонськ у Польщі, Російська імперія, під ім'ям «Давид-Йосеф Грін», в Авігдора і Шейндл.
З юного віку був палким сіоністським активістом і був серед засновників товариства «Езра» у своєму містечку, яке займалося заохоченням і підготовкою до алії в Землю Ізраїлю. У 5666 році (1905/1906) здійснив алію в Землю Ізраїлю в межах так званої «Другої алії» і займався сільським господарством. Через рік був обраний до керівництва партії «Поалей Ціон». У 5670 році (1909/1910) почав редагувати друкований орган партії «Га-Ахдут» і змінив своє прізвище на «Бен-Гуріон». Під час Першої світової війни був висланий із Землі Ізраїлю до Сполучених Штатів через своє російське громадянство та сіоністську діяльність.
Під час свого перебування в Нью-Йорку одружився з Полею Монбаз, від якої в них народилося троє дітей: Геула (Бен-Еліезер), Амос і Ренана (Лешем).
Політична діяльність
До створення держави
У 5678 році (1917/1918), після закінчення війни, повернувся до Землі Ізраїлю і заснував разом із Берлом Кацнельсоном партію «Ахдут га-авода». У 5680 році (1919/1920) заснував «Гістадрут», який займався захистом прав трудящих, і був його генеральним секретарем. У 5690 році (1929/1930) його партія, «Ахдут га-авода», об'єдналася з партією «Га-Шомер га-цаїр», і вони заснували партію «МАПАЙ». У 5695 році (1934/1935) був обраний від партії головою Єврейського агентства та Сіоністського правління — центральних органів у керівництві єврейським ішувом у Землі Ізраїлю.
Під час заворушень 5696—5699 років (1935–1939) Бен-Гуріон підтримував стриманість щодо дій арабів, що викликало чимало нарікань.
Бен-Гуріон намагався провести поділ Землі Ізраїлю на дві держави, єврейську та арабську, у межах плану поділу, запропонованого ООН.
Створення держави
5 іяра 5708 (14 травня 1948) Бен-Гуріон проголосив створення Держави Ізраїль і почав виконувати обов'язки глави уряду та міністра оборони в утвореному тимчасовому уряді. Після створення держави діяв задля створення ЦАХАЛу. Під час перемир'я у Війні 5708 року (1947/1948) (що вибухнула після створення держави) до Країни прибуло судно зі зброєю на ім'я «Альталена» від організації ЕЦЕЛЬ. Уряд розпорядився конфіскувати зброю силами ЦАХАЛу, стверджуючи, що після того як державу створено, окремим організаціям більше немає місця. Після того як різні спроби компромісу були відкинуті і після того як ультиматум, пред'явлений лідерові ЕЦЕЛЬ Менахему Бегіну, був ним відкинутий, глава уряду зі схвалення тимчасового уряду наказав завдати удару по судну. Жертви боїв, що спалахнули між силами ЦАХАЛу та людьми ЕЦЕЛЬ, і потоплення судна становлять 3 солдатів ЦАХАЛу і 16 людей ЕЦЕЛЬ (євреїв).
Після війни діяв задля заохочення алії сотень тисяч євреїв до Землі Ізраїлю.
Угода про репарації
У 5712 році (1951/1952) Бен-Гуріон підписав «Угоду про репарації» з Німеччиною. Угода передбачала репарації тим, хто вцілів у Голокості, і допомогу Державі Ізраїль у придбанні зброї. Це викликало різкий спротив і бурхливі демонстрації по всій Країні, учасники яких виступали проти виплат, здійснених зокрема й через бажання «нормалізувати» німців після Другої світової війни, і стверджували, що немає відшкодування за вбивство, вчинене над єврейським народом під час Голокосту. Ребе говорив у кількох випадках про цю угоду, що слід узяти в німців якомога більше грошей, щоб гроші не залишилися в них, у дусі «Чи ти вбив і ще й успадкував?», і, звісно, у цій виплаті немає, не дай Б-г, «відшкодування» і прощення за Голокост, але, безперечно, єврейське майно треба вимагати від убивць, і ця справа не має жодного стосунку до «відшкодування», не дай Б-г, за Голокост. У межах цієї угоди «Комісія з репарацій» виділила значну суму на друкування «Сефер га-ерхім — Хабад».
Відхід з посади глави уряду
У 5713 році (1952/1953) пішов з посади глави уряду і переїхав жити до кібуцу Сде-Бокер у Негеві, як частина свого погляду на зміцнення єврейського заселення там, а в 5715 році (1954/1955) повернувся до виконання обов'язків глави уряду. У 5723 році (1962/1963) знову пішов з посади глави уряду і з партії МАПАЙ та заснував партію «РАФІ», яку очолив. Пізніше члени його партії приєдналися до об'єднаного списку МАПАЙ, МАПАМ і РАФІ, але сам він не приєднався і заснував партію «Державний список», доки в 5730 році (1969/1970) не пішов із Кнесету.
Давид Бен-Гуріон помер 6 кислева 5734 (1 грудня 1973).
Зв'язок із хасидизмом Хабад

«Хто є євреєм»
У 5715 році (1954/1955) Бен-Гуріон створив особливу комісію під своїм головуванням, щоб обговорити питання «Хто є євреєм».
У межах обговорення Бен-Гуріон надіслав лист кільком рабинам, і серед них Ребе, щоб почути їхню думку.
У відповідь Ребе написав йому:
Моя цілком ясна думка, відповідно до Тори та переказу, прийнятого з покоління в покоління, полягає в тому, що в подібних справах немає жодного змісту в усній заяві про бажання записатися євреєм, і ця заява не здатна змінити дійсність. За Торою і за переказом поколінь, що існує й живе донині, єврей — або, інакше кажучи, але з тим самим змістом, той, хто належить до народу синів Ізраїлю, — це той і тільки той, хто народився від матері-єврейки, або прозеліт, що пройшов гіюр у точному порядку гіюру, подробиці порядку якого роз'яснено в книгах постанов нашого народу, дому Ізраїлю, з покоління в покоління і аж до «Шулхан аруху»
— «Ігрот кодеш», т. 18, лист 6714
Згодом Ребе надіслав йому ще один лист[1] про становище єврейства та суспільства у Святій Землі[2].
Мівцо тфілін
З початком мівцо «Тфілін» Бен-Гуріон запросив кількох хасидів Хабаду до себе додому і попросив у них пояснення суті та значення цього мівцо.
Заснування Кфар-Хабада Бет
У 5720 році (1959/1960) Ребе написав депутатові Кнесету Аврагаму Герцфельду з МАПАЙ, партії Бен-Гуріона, з проханням, щоб той допоміг створенню Кфар-Хабада Бет.
З часом Герцфельд зіткнувся з різними труднощами, зокрема з боку тих, хто не хотів, щоб виникло ще одне селище для хасидів Хабаду.
Герцфельд звернувся з листом до Бен-Гуріона і попросив його підтримки у створенні селища. У відповідь Бен-Гуріон написав йому: «Дякую тобі за пересилання листа Любавицького Ребе до тебе, але я засмутився твоєю заувагою, що ти сумніваєшся, чи здійсниться створення Кфар-Хабада Бет. Чому б ні? Є особлива важливість у заселенні таких євреїв... бо поки що немає надій на сіоністів. А хасиди... приїжджають і оселяються тут, і є в них додаткова перевага — що в них багато дітей. Чому б Сохнуту не докласти руку до створення цього селища?»[потрібне джерело]
З Ребе
У 5720 році (1959/1960) Бен-Гуріон прибув з візитом до Нью-Йорка, і р. Піня Альтгойз запропонував йому піти на єхідут до Ребе. Бен-Гуріон на це погодився, однак Ребе відмовив. Є такі, хто вважає, що відмова Ребе прийняти його була через його поведінку під час потоплення судна «Альталена» і його підтримку призову жінок[3].
Ребе висловився на єхідуті в 5724 році (1963/1964) про Бен-Гуріона, що є в Бен-Гуріона перевага перед главою уряду Леві Ешколем, бо в Бен-Гуріона була система, на відміну від Леві Ешколя, який діє без системи[4].
З равом Гареліком
На один із заходів, де перебував Бен-Гуріон, прибув рав Шнеур-Залман Гарелік. Коли рав Гарелік увійшов на захід, Бен-Гуріон підвівся зі свого місця і пояснив це своїм великим захопленням равом Гареліком, про якого він багато чув. Під час заходу Бен-Гуріон поставив раву Гареліку певне запитання, а рав у відповідь пообіцяв йому, що він це з'ясує. Рав Гарелік направив запитання Ребе, і той йому на нього відповів[5][6].
Додаткова література
- Шнеур-Залман Бергер Між 770 і Сде-Бокером тижневик
1409, сторінка 12.
Зовнішні посилання
- Критичний період: Ребе в особистому листі Бен-Гуріонові про загрозу духовності молоді в Ізраїлі, на сайті «Лахлухіт геулатіт»

- Ребе пише Бен-Гуріонові щодо питання «Хто є євреєм»

- Коли Бен-Гуріон засвідчив: Держава Ізраїль була створена лише в заслугу Ребе Раяца на сайті Лахлухіт геулатіт
| Попередній: - |
Глава уряду Ізраїлю 5708 — 5714 |
Наступний: Моше Шарет |
| Попередній: Моше Шарет |
Глава уряду Ізраїлю 5715 — 5723 |
Наступний: Леві Ешколь |
| Прем'єр-міністри Ізраїлю | |
|---|---|
| |
| (у порядку єврейської абетки) |
Примітки
- ^ «Ігрот кодеш», т. 18, лист 6715
- ^ Насправді закон тоді ухвалено не було, а лише в 5730 році (1969/1970)
- ^ Розкриття: чому Бен-Гуріон не був на єхідуті?
.
- ^ Щоденник із листа, хешван 5724 (жовтень–листопад 1963).
- ^ Га-Тамім га-рішон (книга), с. 244.
- ^ «Ігрот кодеш», частина 19, лист 7332.
Код особи: № 2600255300