Перейти до вмісту

«Мішна брура»

Матеріал з Хабадпедії
«Мішна брура»
Загальні відомості
Автор Рав Ісраель-Меїр Каган
Кількість сторінок 1: 303, 2: 295, 3: 392, 4: 191, 5: 307, 6: 329, усього: 1817
Кількість томів 6
Гаскамот * Рабі Іцхак-Ельханан Спектор
  • Рабі Мордехай Клацкі
  • Рабі Йосеф Скович і рабі Шломо га-Коген з Вільни
  • Рабі Шмуель-Занвіль Клепфіш
  • Рабі Бен-Ціон Штернфельд
  • Рабі Хаїм-Ельазар Вакс
Зовнішні посилання
HebrewBooks * Частина 1

«Мішна брура» — галахічний твір рабі Ісраеля-Меїра Кагана з Радуня (відомого на прізвисько «Хафец Хаїм»), що вийшов друком у шести томах між 1884 і 1907 роками. Книга — коментар до частини «Орах хаїм» у «Шулхан арусі», з підбиттям підсумку і зважуванням позицій багатьох «носе келім» «Шулхан аруха» та ахаронім загалом. Починаючи з покоління після її укладення «Мішна брура» була прийнята як найвпливовіше галахічне джерело для ашкеназького єврейства, і вона слугує центральною точкою відліку для законовчителів, для наставників галахи і для широкої публіки.

Опис книги

Книга «Мішна брура» — по суті коментар до частини «Орах хаїм» у «Шулхан арусі», що займається повсякденними законами. Вона покликана пояснити й доповнити слова «Шулхан аруха», а також вирішувати й виносити галахічну постанову з питань, які обговорюються в «Шулхан арусі», на основі галахічної літератури впродовж поколінь.

Книга містить шість частин, і її написання тривало близько тридцяти років (її редагування завершилося 19 хешвана 5667 (7 листопада 1906)).

Книга слугує основною книгою з галахи для всіх громад Ізраїлю, і особливо в ашкеназькому єврействі.

Книга друкується за вказівкою автора разом із творами «Беер гейтев» і «Шаарей тшува» в корпусі книги, хоча вона вже містить у своєму тексті багато цитат із цих двох книг.

Загалом «Мішна брура» зазвичай вказує джерело своїх слів у «Шаар га-ціюн». Але в певних випадках, наприклад коли багато ахаронім дотримуються тієї самої думки без того, хто б заперечував, або коли «Мішна брура» наводить стислу цитату з кількох ахаронім, які написали подібне, або коли автор з'єднує разом уривки, переписані з кількох ахаронім, тощо, він вказує джерело як «ахаронім» або «стислий виклад слів ахаронім».

Написання книги

Книгу повністю відредагував «Хафец Хаїм». Водночас, за свідченням його сина, батько попросив його написати кілька розділів із законів Шабату, які той надіслав батькові, а батько вніс їх до своєї книги після того, як відредагував і вивірив їх; однак більшу частину законів Шабату уклав сам «Хафец Хаїм». На думку його сина, через те, що книгу написано частково ним, а частково його батьком, можна знайти суперечності в постановах «Мішна брури»[1]:

...прийшов пан мій батько провідати мене, і після обговорення між нами батько запропонував мені брати участь у його праці над твором до «Шулхан аруха» і т. д. — сидіти у своєму домі й займатися законами Шабату з великим заглибленням, а він позначатиме мені розділи «Шулхан аруха», які я маю вчити, вивчати, з'ясовувати й викладати письмово те, що вирік мій дух, як у коментарі до «Шулхан аруха», так і в «Біур галаха», і за зразком того, як робить він, і надсилати йому зошити, а він переглядатиме їх разом зі своїм зятем р. Цві, і що здасться їм добрим — оберуть і внесуть до своїх записів і т. д... Зауважу тут читачеві Тори, що оскільки записи не завжди виходили з однієї руки, трапляються іноді суперечності, на які рав-автор не звернув уваги.

— «Кіцур толдот га-Хафец Хаїм», сторінка 42 і далі

Цілі написання книги

У своїй передмові до книги автор «Хафец Хаїм» вказує кілька причин написання книги й пояснює, чому не можна вдовольнятися «Шулхан арухом» як книгою для знання галахи.

  1. «Шулхан арух» був написаний як книга підбиття підсумків і постанови до книг «Тур» і «Бейт Йосеф», а отже, без вивчення «Тура» і «Бейт Йосефа» важко зрозуміти причини законів у ньому — що в певних випадках призводить до гіршого запам'ятовування законів і до помилкових галахічних висновків. А з іншого боку, вивчення «Тура» і «Бейт Йосефа» важке й довге. Тому знадобилася книга, яка пояснить і роз'яснить закони стисло.
  2. Книги постанов, написані після появи «Шулхан аруха», які обговорюють різні випадки, не згадані в «Шулхан арусі», часто розходяться в думках, а пересічна людина не має засобів вирішувати між ними. Так само і пошук певного закону, не згаданого в «Шулхан арусі», у безлічі галахічних книг важкий і виснажливий.

Вплив

«Мішна брура» вважається останнім законовчителем у більшості ашкеназьких громад, і заведено чинити на практиці згідно з рішенням «Мішна брури». Однак іноді, коли «Мішна брура» вирішує не так, як «Шулхан арух га-Рав», у хасидизмі Хабад «Шулхан арух га-Рав» прийнятий як визначальний законовчитель і чинять за ним; і в інших дворах є випадки, у яких чинять як «Шулхан арух га-Рав» — це згідно з традицією громади/хасидизму і відповідно до того, що загалом у хасидських громадах заведено чинити в галахі згідно з традицією батьків або звичаями громади.

Від часу написання книга була прийнята як центральна книга постанов в ашкеназькому єврействі. Рав Аврагам-Іцхак Кук пише про неї: «галаха за ним усюди»[2].

У багатьох єшивах на уроці галахи вивчають книги «Мішна брури», і тисячі навчаються в рамках структур і організацій для вивчення та іспиту з книг «Мішна брури».

«Мішна брура» і «Арух га-шулхан»

У період після Голокосту вплив «Мішна брури» посилився серед литовських єшив і майже повністю витіснив вплив книги «Арух га-шулхан», яка до того часу була книгою, що не сходила зі столу рабинів як основна книга постанов, написана равом Єхіелем-Міхлом га-Леві Епштейном, рабином і головою рабинського суду в громаді Новогрудка.

Вплив «Мішна брури» після Голокосту був настільки великий, що їй вдалося фактично викорінити багато постанов і звичаїв громад міснагдім у Східній Європі[3].

Попри це, були законовчителі й у період після Голокосту, які дуже цінували «Арух га-шулхан», серед них рав Моше Файнштейн, рав Йосеф-Дов Соловейчик. І навіть такі, які явно оголошували, що він кращий за «Мішна бруру» як книга постанов, серед них рав Йосеф-Еліягу Генкін[3] і рав Біньямін-Зеев Бенедикт.

Структура книги

Твір під час друку містив шість томів. Так само і в більшості нових видань він друкується в такому вигляді.

Книга містить три частини:

  • «Мішна брура» — основна частина книги, і в ній стислий виклад слів ахаронім і причин заповідей.
  • «Біур галаха» — розширення і пояснення з вужчих питань галахи.
  • «Шаар га-ціюн» — вказівка джерел та іноді додаткові примітки з галахи.

«Мішна брура» багато разів згадує Алтер Ребе і називає його «Гаграз», а не «Шулхан арух га-Рав» чи «автор „Танії“». Коли він береться сперечатися з Алтер Ребе, він не згадує його на ім'я, як у «Шаар га-ціюн» у розділі 242 на тему відсотків. Гаон рабі Яаков-Ісраель Каневський пояснив, що «Хафец Хаїм» пояснив, що зробив це після того, як про нього подумали, ніби він міснагед, і в такий спосіб хотів висловити, що в нього Гра і автор «Танії» на одному щаблі, і тому вирішив писати «Гаграз», щоб зрівняти його з Гра[4].

Кажуть, що «Хафец Хаїм» висловився, що якби він знав, що так багато громад хасидів прийняли постанови Алтер Ребе, він більше схилявся б постановляти як він[потрібне джерело].

Ребе вказав вивчати цю книгу. Це було з нагоди п'ятисот років від дня відходу з життя «Бейт Йосефа»; тоді Ребе сказав, що слід розпочати мівцо із заняття книгами «Шулхан аруха» і «носе келім», і годі й казати — «Шулхан арухом» Алтер Ребе, а в питаннях «Орах хаїм» загалом — твором «Мішна брура», який, оскільки автор — «муж, що бажає життя», удостоївся бути прийнятим у розсіяннях Ізраїлю[5].

Ребе сказав (у тій самій сіхі): хто в нас великий, як «Хафец Хаїм», у запереченні поведінки, протилежної агават Ісраель, і недобрих мов про весь Ізраїль[6].

Хасиди здавна мали звичай заглиблюватися у вивчення «Шулхан аруха» Алтер Ребе, а вивчення «Мішна брури» було лише додатковим розглядом і доповненням. Ребе висловився на єхідуті раву Езрі-Біньяміну Шохету: «Хасиди не займалися з особливим запалом вивченням „Мішна брури“».[7] Одного разу бахур (який наблизився до Хабаду) запитав Ребе на єхідуті про постанову «Мішна брури» (розділ 233, 18), що краще молитися Мінху в її час [саме до заходу сонця, тобто закінчити свою молитву, поки сонце ще не сховалося від наших очей] наодинці, ніж молитися потім у міньяні, і зазначив, що бачив, що хасиди так не чинять. Бахур запитав, як йому чинити, і коли Ребе запитав його, як він чинить у цьому зараз, і бахур відповів, що чинить як «Мішна брура», Ребе сказав йому, що коли так, хай продовжує так і надалі[8].

Примітки

  1. ^ Повна цитата в його книзі «Кіцур толдот га-Хафец Хаїм», сторінка 42 і далі: «...прийшов пан мій батько провідати мене, і після обговорення між нами батько запропонував мені брати участь у його праці над твором до «Шулхан аруха» і т. д. — сидіти у своєму домі й займатися законами Шабату з великим заглибленням, а він позначатиме мені розділи «Шулхан аруха», які я маю вчити, вивчати, з'ясовувати й викладати письмово те, що вирік мій дух, як у коментарі до «Шулхан аруха», так і в «Біур галаха», і за зразком того, як робить він, і надсилати йому зошити, а він переглядатиме їх разом зі своїм зятем р. Цві, і що здасться їм добрим — оберуть і внесуть до своїх записів і т. д. І я взяв тоді на себе важку роботу, яка поглинула весь мій час, так що я не цікавився жодним іншим навчанням, і надсилав йому плід моїх роздумів з багатьох розділів. Однак з кількома розділами я запізнився надіслати йому, а він у своїй великій моторності випередив мене і сам завершив розділ, і праця рук моїх залишилася в мене. Однак більшу частину законів Шабату уклав пан мій батько сам або вивчав зі своїм зятем р. Цві. Хоча моя стаття призначена не для нових тлумачень Тори, а лише щоб описати й розповісти поколінню історію мого батька, проте зауважу тут читачеві Тори, що оскільки записи не завжди виходили з однієї руки, трапляються іноді суперечності, на які рав-автор не звернув уваги. Хай знавець Тори подивиться в «Мішна брурі», розділ 318, сеіф катан 14, де написано: але на виході Шабату дозволено відразу і т. д., а в розділі 328, сеіф катан 63, написано: а те, що залишилося на вихід Шабату, заборонено навіть самому хворому, див. там, і причина цього в тому, що в розділі 318 це з основи пана мого батька, і він тримався методу Раа, і як переписав Рама в «Йоре деа», кінець розділу 113, як закон, а в розділі 328 це написане моєю рукою, і я переписав як закон метод Рашби, який сперечається з Раа, див. там наприкінці розділу 113 у «Таз», і в «Некудот га-кесеф», і «При хадаш» там вирішив як Рашба, і так само переписав у «Хаєй Адам»»...
  2. ^ «Га-Ед», том 9, зошит 1, Єрусалим 5694
  3. ^ 1 2 Рав Єгуда-Герцль Генкін, респонси «Бней баним», ч. 2, розділ 8, на сайті HebrewBooks
  4. ^ Зі слів гаона рабі Хаїма Каневського. Слід зазначити, що й автор «Арух га-шулхан», який теж був литваком, але удостоївся зустрітися з Ребе Цемах Цедеком і багато разів наводить у своїй книзі із «Шулхан аруха» Алтер Ребе, називає Алтер Ребе іменем: «Гаграз».
  5. ^ «Гітваадуйот» 5748, частина 2, с. 171 (с. 168)
  6. ^ «Гітваадуйот» 5748 там само, с. 177
  7. ^ «Гіткашрут», випуск 204, 25 сівана 5758 (19 червня 1998). «Ніцоцей Ребе», «Хто той чоловік, що бажає життя».
  8. ^ «Гейхал Менахем», частина 3, с. 235.

Повідомити про помилку на цій сторінці