Перейти до вмісту

Людина (вид, що говорить)

Матеріал з Хабадпедії
Запит «Адам» перенаправляється сюди. Якщо ви мали на увазі інше значення, див. Адам (значення).

Людина (Адам) — одна з назв виду, що говорить, і вона стосується всього людського роду загалом. У частковому сенсі вона стосується саме синів Ізраїлю.

Вид, що говорить, — це нижня людина, створена подібною до Вищого Адама, і в більшості своїх аспектів вона подібна до нього.

Його сутність

Сутність людини складається з двох аспектів: за своєю суттю вона — досконалість, тобто не обмежена якоюсь певною межею, оскільки в ній перебуває світло Ейн Соф[1]. А в розкритті вона — розум, оскільки розум — це найвища сила, що поєднується із суттю душі[2].

Її визначення

Єдність

Оскільки людина створена подібною до Вищого Адама, у неї теж усі аспекти перебувають у єдності. Так, що всі її органи доповнюють один одного, і не лише через перевагу її суті, завдяки якій і нижчі аспекти посідають у неї місце, а тому що її сутнісна досконалість охоплює і нижчі органи, то й у розкритому вигляді в них виникає перевага.

Тому ми бачимо, що в кожному з органів її тіла є досконалість, яка сприяє досконалості всього тіла (наприклад, через жили мозок і ноги пов'язані між собою). І це виявляється в матеріальному внаслідок того, що так є в душі[3].

Це взаємовключення виражається також у тому, що різні люди доповнюють одне одного (один готує їжу, інший — одяг тощо). Оскільки це має місце саме в єдності Ізраїлю, саме вони й називаються «людина» (адам)[4].

Взаємовключення ліній

Людина, на відміну від інших створінь, містить у собі всі лінії — праву лінію, ліву лінію і середню лінію.

На відміну від тварин і ангелів, у яких є: а) особлива якість, б) без взаємовключення. (Наприклад: орел милосердний, зовсім без жорстокості, і в ньому немає нічого від якості гвури; а ворон, навпаки, жорстокий без жодного милосердя; і так само ангел Міхаель — у хеседі, а ангел Гавріель — у гвурі).

Але в людини все перебуває у взаємовключенні, і тому якість хесед містить у собі якість гвура (як милосердний батько, який підганяє свого сина з любові до нього). І навіть найжорстокіша людина має щось від якості хесед.

У цьому людина вища навіть за якості світу Тікун, оскільки там взаємовключення якостей відбувається через досконалість якостей, а не за суттю; у людини ж воно походить від неї самої, тож за самою суттю якості в неї перебувають у взаємовключенні.

Причина цього: у розкритті — оскільки головне в людині — розум, а згідно з розумом необхідно, щоб були всі якості. У корені — оскільки вона походить зі світу Тікун, у якому якості перебувають у взаємовключенні. А за суттю — оскільки суть людини не обмежена якоюсь певною межею[5].

Взаємовключення ступенів

Людина містить у собі не тільки всі лінії, а й усі ступені, тобто вона містить у собі і найнижчі ступені, і найвищі ступені.

Світи — людина містить у собі всі світи: її тіло — матеріальний світ Асія, її нефеш — духовний світ Асія, її руах — Єціра, її нешама — Брія, хая і єхіда — Ацилут.

Людина містить у собі також вогонь, повітря, воду і порох, а також неживе, рослинне, тваринне і мовне.

Світла й розкриття — життєва сила в людині, тобто часткова життєва сила тіла і внутрішні сили, — від світла Мемале коль алмін, а загальна життєва сила в ній — від світла Совев коль алмін. Або: корінь її душі — від світла Мемале, а корінь її тіла — від світла Мемале[6].

Вищий і нижчий — оскільки в людини є поєднання тіла і душі, то з боку душі вона вища за всі створіння, навіть за вищі створіння; а з боку тіла вона (а) нижча за всі створіння, навіть за неживе, (б) може бути більш відокремленою від Б-жественності, ніж навіть нечисті створіння, що отримують життєву силу від трьох нечистих кліпот.

Завдяки поєднанню тіла і душі вона містить у собі також день — душу, і ніч — тіло. А також ступені світел і посудин. І за цим поєднанням вона називається малим світом[7].

І оскільки ім'я «людина» (адам) дано за поєднанням тіла і душі, вона називається «людиною» саме тоді, коли є поєднання між її душею і тілом, і тоді її тіло називається «плоттю людини», а її душа — «душею людини»[8].

Оскільки це поєднання тіла і душі таке далеке, поєднання між ними відбувається саме від найвищого ступеня — силою Ейн Соф, «що творить дивовижно», яка пов'язує духовне (душу) з матеріальним (тілом), і це відбувається саме в людині[9].

Ця перевага виявляється і в душі, і в тілі: (а) досконалість людини, що містить у собі вищих і нижчих, досягається цим поєднанням. (б) Саме в цьому вбранні розкривається перевага душі — що вона може вбратися в матеріальне тіло; і так само розкривається сила душі очищати матеріальне і речовинне тіло, а це сила, дана тільки людині, — щоб вона могла очищати й утончувати матеріальну речовину, аби та стала посудиною для Б-жественності. (в) Завдяки цьому їй дається можливість вільного вибору. (г) Так вона може виконати своє призначення — піднести всі світи, від вищих до найнижчих.

Усе це — саме з боку творіння, але завдяки діянням людини, якщо вона творитиме добро, — вона підніметься вище навіть за ступінь своєї душі, якою вона є сама по собі (оскільки виконання волі Всевишнього вище за душу. А якщо вона обере робити протилежне, вона опуститься нижче навіть за ступінь свого тіла самого по собі[10].

Причина того, що людина містить у собі все, — її досконалість. А причина того, що всі створіння включені в неї, — показати, що все створене заради неї[11].

Та, що має свободу вибору

Основна стаття – Свобода вибору

Людина — єдине створіння, що має свободу вибору, тобто вона може обрати те, що побажає: або добро і стати завершеним праведником, або протилежне, хай Б-г милує[12].

Те, що вона може обрати все, що побажає, випливає з того, що людина не обмежена, а також з того, що вона містить у собі всі лінії — праву лінію і ліву лінію, які в людині є також добрим началом і лихим началом.

Оскільки суть людини — «розум», то й цей вибір здійснюється за допомогою розуму: вона може зрозуміти, що Б-жественність — це благо, і обрати це; або, якщо вона зрозуміє протилежне, хай Б-г милує, обере протилежне[13].

Цей факт — що людина може обрати все, що побажає, — вказує на її «єшут» (самість) більшою мірою, ніж у решти створінь, і це тому, що її вибір походить з її власного розуму, а також тому, що вона може обрати протилежне волі свого Творця.

Причина того, що вона — «єш» (щось), за суттю — у тому, що нижня людина подібна до Вищого, який є «істинним Єш». А в розкритті — у тому, що вона має розум, а розум приховує її бітуль (оскільки розум — це суще). [Тому тварина, яка не має розуму, скасовує себе перед людиною, і навіть перед немовлям][14].

Та, що владарює і панує

Різні тварини підкоряються найсильнішій і наймогутнішій особині в стаді або іншому звірові, сильнішому за них; але людина панує і владарює над тваринами (хоча вона не сильніша за них). І вона (навіть немовля) прагне панувати над ними[14].

Крім того, у неї є «сила царювання»[15] (яка вища за силу панувати і владарювати, що є у тварин; а царювання є тільки в людей). Ця сила походить від переваги душі, яка за суттю піднесена і звеличена[16].

Відчуття себе

Одна з людських переваг — те, що людина відчуває «сутність самої себе», на відміну від тварини, яка відчуває тільки своє тіло.

Це відчуття походить від суті її душі, яка вища за розкриті сили, і тому це відчуття є і в того, хто не має розуму. А оскільки це так (що відчуття походить від самої її суті), воно домішане до всіх її справ: у всьому, що вона має, у своїх силах, відчуттях і шатах вона відчуває свою сутнісну природу — своє «я»[17].

Мовне

Основна стаття – Вид, що говорить

Людина — єдина з усіх створінь у цьому світі[18], чиє мовлення походить з її душі, тобто її мовлення — «мовлення душі», а не як у решти тварин, і навіть птаха, що говорить, чиє мовлення походить з органів мовлення, а не з душі[19].

Розумна

Головна сутність людини (за якою вона називається «людиною») — її розум[20]. Тобто і її якості, воля і насолода — згідно з розумом[21]. Тому той, хто живе лише плотським життям, зовсім не належить до категорії людини[22].

Оскільки такою є її сутність, від неї вимагається, щоб усі її справи, навіть найдрібніші дії, здійснювалися згідно з настановою розуму. Тому і при виконанні заповідей (навіть практичних) має бути присутня робота мозку, оскільки суть людини в тому, щоб мозок діяв навіть у ногах[23].

Якості, що ґрунтуються на розумі, походять із самої суті й сутності людини (яка складається з розуму і якостей) [тобто не тільки «мозок панує над серцем», а й сама природа якостей — згідно з розумом[24]; і тому їхнє розкриття — згідно з розумом[25]. Також перевага розуму — це перевага людини як «виду, що говорить», і коли якості ґрунтуються на розумі, це її справжня сутність[24].

Через те, що суть людини — «розумність», вона, з одного боку, «самоскасована» (потенційно), а з другого боку, стає «єш».

Внутрішня

Оскільки людина розумна за самою своєю сутністю, а суть розуму — «внутрішнє», то й усі справи людини — у внутрішньому. Тобто все, що має до неї стосунок, навіть саме знання про щось, викликає в ній хвилювання, оскільки це відчувається в її внутрішньому. [Тому Святий, благословенний Він, не хотів, щоб Адам га-Рішон знав про існування зла, адже коли він відчує його, це призведе до його падіння][26].

Це призводить до того, що відмінності між людьми — не тільки відмінності між мудрим і дурним тощо, тобто речі, що залежать від самих їхніх душевних сил, а й у речах, зовнішніх щодо них, наприклад, у її занятті (чи сидить вона в наметах Тори, чи займається справами), в її економічному становищі (багатий і бідний), а також в її оточенні, місці проживання (місто і село), її їжі, одязі та домі. Тобто все, з чим людина стикається, відчувається в її внутрішньому і впливає на неї[27].

Однак у самому цьому — у впливі місця людини на неї, — оскільки людина є істотою суспільною, є і те, що вона впливає на своє місце. «І це — чи людина зазнає впливу, чи впливає — залежить від кореня її походження і від її морального становища і стану щодо неї самої, у перевагах її талантів, а головне — у перевазі її діянь»[28].

Оскільки суть людини — внутрішнє, сили, які вищі за розум, — навколишні (макіфні) сили в людині (такі як воля), називаються «не людина».

Схильна до змін

Серед визначень людини — те, що вона схильна до змін. Тобто через те, що вона розумна, вона стає схильною до змін, змінюючись згідно з розумом. Ступені ж, які вищі за розум, називаються «не людина» (як сказано: «бо не людина Він, щоб каятися»[29]), оскільки вони вищі за категорію змін[30].

Однак усе це — лише зміни в її образі, який змінюється залежно від її розуміння, але у своїй суті вона не змінюється: вона завжди залишається у своїй сутності — сутності людини[31].

Її найменування

Адам — найменування в каббалі та хасидуті людини розсудливої (раціоналіста), тобто такої, для якої хохма і розум — головне, і всі її дії спрямовуються й рухаються тільки розумом і холодною логікою. Це одне з чотирьох імен, якими називається вид, що говорить: адам, іш, гевер, енош. Адам — найпіднесеніший і найвищий тип серед них[32].

Розум — світ холодний і спокійний, на відміну від збудження якостей, які є світом киплячим і сум'ятним. Тому адам — це той, у кого холодний і спокійний розум панує і вказує шлях у його житті. І тоді і його якості стають поміркованими і слугують позитивним прагненням у житті людини, керованої своїм розумом.

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ «Лікутей Тора», Тазрія, 22б. Емор, 37в і далі. «Маамарей Алтер Ребе — Ганахот га-Рап», с. 97 і далі.
  2. ^ «Ве-каха» 5637, розділ 20 і далі. «Ма рав тувха» 5692, гл. 3. Та ін.
  3. ^ «Лікутей сіхот», т. 4, сіха до глави «Ніцавім», примітка 14, с. 1142, на сайті HebrewBooks.
  4. ^ «Сефер га-маамарім» 5702, маамар, що починається словами «Шува Ісраель», гл. 8, с. 17, на сайті HebrewBooks.
  5. ^ Передмова Рамбама до коментаря на Мішну [розділ, що починається словами «Ахарей хен раа легістапек»]. «Лікутей Тора», Емор, 37в — біур до «Ве-геніф». «Сефер га-маамарім» 5697, маамар, що починається словами «Ва-яр га-ам», гл. 6–7, с. 293 і далі, на сайті HebrewBooks.
  6. ^ «Ве-каха» 5637, гл. 14.
  7. ^ Див. «Берешит раба», гл. 8 і гл. 12. «Когелет раба», гл. 1. «Авот де-рабі Натан», гл. 31.
  8. ^ Примітки Ребе Рашаба до маамару, що починається словами «Патах Еліягу», 5658, на початку, на сайті HebrewBooks.
  9. ^ «Сефер га-маамарім» 5649, маамар, що починається словами «Ахарей мот», гл. 1, на сайті HebrewBooks.
  10. ^ Адже хоча тіло саме по собі може діяти всупереч волі Всевишнього, це лише можливість, і фактично воно цим не відокремлене; але коли воно так діє — воно стає фактично відокремленим.
  11. ^ Див. «Тора ор», Хаєй Сара, 17а.
  12. ^ Рамбам, Закони каяття, гл. 5.
  13. ^ «Лікутей Тора», Емор, 38б. Маамар, що починається словами «Кевод малхутха», 5660.
  14. ^ 1 2 «Лікутей Тора», Гаазіну, 75а.
  15. ^ Роз'яснено в Гемшеху «Мін га-мейцар» 5660.
  16. ^ «Сефер га-маамарім» 5706, маамар, що починається словами «Тіку», гл. 14, с. 13, на сайті HebrewBooks.
  17. ^ «Сефер га-маамарім» 5700, маамар, що починається словами «Лех леха», с. 16, на сайті HebrewBooks. «Сефер га-сіхот» 5704, сіха Пурима, на початку, на сайті HebrewBooks.
  18. ^ Саме цей світ, оскільки мовлення — одна з речей, у яких людина подібна до ангелів, — «Берешит раба», розділ 8, 11.
  19. ^ Маамар, що починається словами «Лулав ве-арава», 259.
  20. ^ Див. «Ве-каха» 5637, гл. 20 і далі. Маамар, що починається словами «Ма рав тувха», 5692, гл. 3. Маамар «Ва-іса Агарон» 5694, гл. 1. Маамар «Ва-яво Амалек» 5709. Маамар «Рабі омер» 5700, гл. 2.
  21. ^ Маамар, що починається словами «Мін га-мейцар», 5660, наприкінці. Маамар «Ве-гая ор га-левана» 5667 (з Гемшеху 5666). Маамар «Хаяв ініш» 5718.
  22. ^ «Сефер га-маамарім» 5700, маамар, що починається словами «Ім бехукотай», гл. 3, на сайті HebrewBooks.
  23. ^ «Сефер га-маамарім» 5696, маамар, що починається словами «Ва-єдабер Елокім», гл. 5, на сайті HebrewBooks.
  24. ^ 1 2 Маамар, що починається словами «Ва-іса Агарон», 5694, гл. 1. Сіха Шабату глави «Бешалах», 15 швата 5722 (20 січня 1962), § 4.
  25. ^ Маамар, що починається словами «Леолам єге адам», 5703, гл. 28. Маамар «Веядата» 5703, гл. 32.
  26. ^ «Тора ор», Берешит, 5в і далі.
  27. ^ Ребе Раяц, «Кунтрес Клалей га-хінух ве-га-адраха», на сайті HebrewBooks.
  28. ^ Лист Ребе Рашаба, наведений у «Лікутей дібурім», с. 1084 і далі, на сайті HebrewBooks.
  29. ^ Книга Шмуеля I, 15, 29.
  30. ^ «Тора ор», глава «Їтро», 72в. Маамар, що починається словами «Ва-ярах Гашем», 5698. Маамар «Коль доді» 5709, гл. 5 і далі.
  31. ^ Сіха Сімхат Тора 5680, § 1.
  32. ^ «Гайом йом», 4 елула. Зогар, частина 3, 48а.

Повідомити про помилку на цій сторінці