Указ про кантоністів

Указ про кантоністів (5587 — 25 ава 5616, 1856 — 1827) — назва інституту, що існував у царській Росії і передбачав примусовий призов дітей і юнаків з єврейських громад Росії. Цей інститут існував у межах політики, метою якої був вплив на єврейське населення за допомогою «перевиховання» молодого покоління і насильницького навернення призваних дітей в іншу віру. Єврейські солдати, призвані в такий спосіб до царської армії, називалися «миколаївськими солдатами»[1].
Передумови указу

До 5587 року (1826/1827) обов'язок військової служби лежав на юнаках від 18 років і старше, без різниці віросповідання та походження. Юнаки, які бажали звільнитися від обов'язку військової служби, мали з'явитися до призовної установи і довести, що не можуть служити в армії, або звільнитися від служби за плату в 500 рублів.
Ще до початку дії указу в таборах російської армії існували навчальні заклади для неповнолітніх, які називалися «кантонами»[2], і багато родин намагалися відправити туди своїх дітей, щоб збільшити їхні шанси піднятися щаблями військових звань і просунути їх на офіцерські посади.
Коли російський цар Микола (Перший) прийшов до влади, він вирішив запровадити в державі нові порядки і перевиховати групи, які потребують опіки. Серед груп населення Росії, які були проблемними в очах царського уряду, було єврейське населення.
Для перевиховання цих груп населення він вирішив примусово призивати молодих єврейських юнаків, хрестити їх, давати їм військове християнське виховання з тією метою, щоб після закінчення терміну служби вони повернулися і влилися в єврейські громади та змусили їх змінити свій світогляд.
Зусилля зі скасування указу
Коли єврейській громаді стало відомо про законодавство, що готувалося, було докладено міжнародних зусиль[3] і здійснено сильний тиск на всіх, хто ухвалював рішення, і навіть було сплачено величезні суми як хабарі.
Рабини поставилися до указу з великою серйозністю, і в багатьох громадах рабини звеліли членам громади заощаджувати 75 відсотків своїх витрат, щоб надсилати гроші до центральної каси тих, хто займався скасуванням указу.
Після численних зусиль до цієї каси було зібрано 200 000 рублів, і більшу їх частину було передано сенаторові Новосцлеву, який відповідав за законодавство, але зрештою, попри всі зусилля, цар оминув прийняту систему законодавства і безпрецедентно вирішив втрутитися особисто і віддати наказ про призов євреїв проти їхньої волі.
Указ про кантоністів
Опис спроби охрестити кантоністів у християнство
|
|---|
|
З «Ма ше-раїті» (спогади Єхезкеля Котика) — том 1, розділ 9: |
בתחילת הקיץ של שנת תקפ"ז, פרסם הממשל הרוסי את גזירתו החדשה של הצאר[4], המחייבת צעירים יהודיים להתגייס לצבא הצאר.
Разом з указом про рекрутський набір, опублікованим на початку літа 5587 року (1826/1827), цар Микола дозволив призивати дітей починаючи з 12 років і продовжив строк служби солдатів-кантоністів до 43 років (солдат, призваний у 12 років, був зобов'язаний прослужити в царській армії 31 рік).
Спершу призваних дітей не зобов'язували переходити в християнство і навіть обіцяли їм, що їм дозволять дотримуватися своєї релігії, проте згодом, починаючи з 5603 року (1842/1843), за вказівкою царя Миколи на дітей стали чинити сильний тиск, щоб вони охрестилися, а тих, хто опирався і не погоджувався, піддавали суворим покаранням[5] і дискримінували серед солдатів[6]. Одночасно зі знущаннями з дітей, які відмовилися, тим, хто погоджувався, як заохочення давали грошові винагороди і пом'якшували покарання[7].
Упродовж років дії указу в обов'язках громади і в порядку призову сталося багато змін, доки в 5616 році (1855/1856), 25 менахем-ава, указ не було скасовано наказом царя Олександра II.

Викрадачі
Згідно з урядовим наказом, обов'язок забезпечити призов було покладено на правління громад у єврейських поселеннях, і вони мали набирати єврейських юнаків і відправляти до російської армії квоту, встановлену для цієї громади.
Оскільки єврейські батьки противилися відправленню своїх синів до армії і ховали їх під час наборів, главам громади доводилося викрадати єврейських дітей, щоб заповнити квоту призовників. Для цього громада наймала людей зі свого середовища (яких називали «хаперами» = «ловцями» східним їдишем), до чиїх завдань входило викрадати дітей проти волі батьків і доставляти їх у розпорядження російської армії. Коли викрадачам не вдавалося захопити юнаків, які підлягали призову, вони викрадали і здавали владі й дітей, молодших за 12 років, заявляючи, що ті старші. Щоб не втратити пожертв багатих членів єврейської громади, глави громад у багатьох місцях наказували найнятим викрадачам не чіпати синів багатіїв і впливових людей.
Крім того, очільники громад використовували цей наказ, щоб видалити з громади небажаних юнаків, які завдавали громаді шкоди.
Діяльність хаперів суперечила думці рабинів, і передусім наших Ребе, провідників поколінь. Рав Еліягу Шик під час свого перебування в Гродно сприяв утечі викрадених дітей із будинку громади і постановив, що викрадачі заслуговують на смерть за законом «І хто викраде людину і продасть її»[8][9]. У містечку Ушиця місцева громада вбила двох «мосерів», які донесли владі про те, що дітей ховають, після того як рабі Ісраель з Ружина постановив, що вони заслуговують на смерть. Після вбивства влада заарештувала вісімдесят євреїв із громади, і з них двадцятьох було страчено за звинуваченням у вбивстві[10].
Звільнені від указу
У докладному статуті царського наказу наводиться низка звільнень від призову:
- Купці, які платять податок.
- Рабини з визнаним свідоцтвом («казенні рабини»).
- Студенти державних навчальних закладів.
Як правило, згадані пункти, що звільняють від призову, не стосуються юнаків 12–18 років.
Права кантоністів
Російський уряд надавав численні привілеї солдатам-кантоністам, які завершили військову службу: дозволяв їм займатися торгівлею, жити в містах за межами смуги осілості і користуватися іншими державними послугами, яких інші євреї були позбавлені.
Ставлення наших Ребе, провідників поколінь
Мітлер Ребе
Указ почали готувати в період проводу Мітлер Ребе, але на той час, коли його було оприлюднено і він почав діяти, Мітлер Ребе відійшов із життя і не встиг ужити реальних кроків для скасування указу та усунення загрози єврейському вихованню дітей Ізраїлю, якщо не брати до уваги поїздки на могилу Алтер Ребе в Гадяч, де він припав до могили батька і молився про скасування указу.
На початку місяця кислев 5588 року (листопад–грудень 1827), за тиждень до свого відходу зі світу, він виголосив маамар хасидуту, присвячений темі «зрозуміти суть взяття воїнів з Ізраїлю в руки чужинців»[11], і роз'яснив, як можливо, що Б-жественне Провидіння посилає людині перешкоди на її шляху у виконанні Тори і заповідей.
Перед виголошенням маамару він сказав: «Я знав про це ще за сім років, коли був на могилі мого пана, батька, вчителя і наставника, бо побачив тоді велике звинувачення проти юнаків Ізраїлю (у таємниці «сім разів упаде праведник і встане» — указ), і зламаний був дух мій у мені, бо я зрозумів і знав, що з часом це неодмінно станеться. А потім, під час весілля моєї доньки, зібралося до мене багато людей, старих і молодих, знавців і розумних, щоб слухати хасидут, і я радів їм великою радістю аж до самого світанку і гадав, що указ скасовано. А потім, коли я пішов трохи подрімати, прийшов до мене мій пан, батько, вчитель і наставник і сказав мені: чого ти радієш цим юнакам, які зібралися до тебе, хіба ти не знаєш про звинувачення, яке дедалі посилюється? І одразу зламаний був дух мій у мені, бо це, безсумнівно, взяття синів Ізраїлю у воїни»..
У цьому маамарі він роз'яснює, що саме тоді, коли існують гоніння, і все ж єврей виконує заповіді із самопожертвою, на Небесах є піднесена цінність у тих небагатьох заповідей, які йому вдається виконати всупереч усім випробуванням, — настільки, що заради цього варті всі гоніння і навіть усі численні заповіді, які він пропускає, внаслідок великого задоволення, якого завдає на Небесах виконання цих заповідей, здійснюваних із самопожертвою[12].
Ребе Цемах Цедек

Товариство «Тхіят га-метім»
Коли указ набув чинності й очільникам громад не вдалося скасувати його тягар дипломатичними засобами, Ребе Цемах Цедек створив особливий комітет для протидії указу, що отримав назву «товариство „Тхіят га-метім“»[13].
Цей комітет діяв у кількох напрямках одночасно:
- Зменшення квоти людей, якої вимагала російська армія, шляхом їх викупу за гроші.
- Звільнення викрадених дітей шляхом підкупу вартових.
- Звільнення дітей шляхом запису їх в армійських книгах як померлих.
- Відправлення людей до місць збору викрадених дітей, щоб підбадьорювати і зміцнювати їх, аби вони залишалися вірними дотриманню Тори і заповідей.
- Утоплення хаперів у мікві за законом про «мосера».
На чолі товариства «Тхіят га-метім» стояв рав Іссер-Бер Гілерсон (рабин із Малинська).
Серед тих, хто займався порятунком викрадених дітей, був рав Хаїм-Єгошуа з Каліська, купець у Казані, якому вдалося заприятелювати з місцевими жителями; упродовж восьми років він займався порятунком дітей і зумів викупити сотні єврейських дітей, доки на його слід не натрапили за допомогою єврейського купця з Волинської губернії, який видавав себе за його друга, зумів його викрити і запроторити до в'язниці[14].
Російський уряд побоювався діяльності Цемах Цедека і поставив у місці його перебування, у містечку Любавичі, високопоставленого державного урядовця, щоб той стежив за діями Цемах Цедека і тих, хто приходить до нього, і подавав докладні донесення російській владі.
У 5602 році (1841/1842) про діяльність Цемах Цедека стало відомо губернаторові Вітебської губернії, і вони разом вирішили викликати його на диспут до Петербурга, щоб упіймати його на слові й виставити бунтівником проти влади.
Унаслідок цього в 5603 році (1842/1843) відбувся з'їзд рабинів, під час якого Цемах Цедека було заарештовано 22 рази, але він твердо стояв на своїх принципах і продовжував свою громадську діяльність із порятунку єврейських дітей.
Кантоністи, врятовані завдяки розгалуженій діяльності Цемах Цедека, придбали розкішні корони для сувоїв Тори в бейт-мідраші Ребе в Любавичах[15].
Наближення єврейських солдатів
Одночасно з діями, яких уживало засноване ним товариство «Тхіят га-метім», Ребе Цемах Цедек сам намагався наблизити солдатів-кантоністів, наближати їх наскільки можливо й оточувати їх любов'ю.
Коли він був у Петербурзі на з'їзді рабинів, що відбувся в 5603 році (1842/1843), солдати-кантоністи, які перебували у військовому таборі поблизу Петербурга, попросили, щоб Цемах Цедек прийшов виступити перед ними, і він справді прибув із дозволу армійського командування і виголосив перед ними слова пробудження.
Його промова справила глибоке враження на солдатів, і вони ще кілька разів просили, щоб він прийшов виступити перед ними. Це призвело до того, що російська влада видалила Цемах Цедека з Петербурга, щоб запобігти подальшому його впливу на солдатів[16].
Галахічні відповіді у зв'язку з указом
Указ викликав низку галахічних дискусій — про статус викрадачів, про обов'язок видавати того, хто підлягає призову до армії, за наказом влади (оскільки, коли ховали юнака, що підлягав військовій службі, громада відправляла замість нього іншу дитину), про дозволеність сплати викупу правлінню громади тощо.
У книзі респонсів Ребе Цемах Цедека розглядається низка питань, що стосуються цих законів[17], але їх написано натяками й умовними знаками зі страху перед російською цензурою.
Ребе Магараш
Хоча указ було скасовано ще за життя Ребе Цемах Цедека, призвані раніше солдати-кантоністи залишалися служити в армії до закінчення терміну служби, і треба було подбати про те, щоб армія дозволяла їм дотримуватися Тори і заповідей за їхнім бажанням і не примушувала їх приймати християнську віру.
Водночас по всій Росії склалися великі єврейські громади солдатів-кантоністів, які були тверді у своїй вірі, але все життя виросли в російській армії, не вміли читати і писати і ледве знали, що таке основні речі, яких вимагають від єврея, що дотримується Тори і заповідей.
Головна проблема полягала в тому, що кантоністам було дозволено жити і за межами смуги осілості євреїв, а рабини не мали до них вільного доступу, і громади солдатів-кантоністів були віддалені й відірвані від єврейських центрів.
Ребе Магараш багато займався відправленням особливих посланців до цих громад і переконував купців, визнаних російською владою, оселятися в громадах кантоністів і займатися з ними вивченням Тори та практичним виконанням заповідей[18].
Скасування указу
Головним задумом царя було «перевиховання» євреїв Росії, але це не принесло бажаних результатів і викликало лише єврейський опір російському урядові та розпад єврейських громад.
Тому[19] 25 менахем-ава 5615 року (9 серпня 1855) указ про кантоністів було скасовано наказом Олександра II[20], і товариство «Тхіят га-метім» припинило свою діяльність.
Див. також
Додаткова література
- מנחם מענדל ברונפמן, קדושי פערם, שבועון כפר חב"ד גיליון 1979 עמוד 105
- Залман Рудерман, «Орот ба-афела»
- Рав Аврагам Алашвілі, Менахем Бронфман, «Хаїм Грабіцер», видавництво «Махон га-сефер», 5782, примітки наприкінці книги про джерела з Галахи щодо втручання рабинів
- Шнеур-Залман Бергер, Викрадені: Ребе Цемах Цедек проти указу про кантоністів, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 1477 (5785)

Зовнішні посилання
- Рав Йосеф Менделевич, «Га-кантоністім — неарім єгудіїм бе-мосдот га-цава га-русі», видавництво «Ерез», 5770, на сайті «Оцар га-хохма»
- נבואתו של אדמו"ר הזקן - כתבתו של אברהם יעקובסון, שבועון בית משיח גיליון 308, עמוד 32
- סיפורי גבורה מחיי הקנטוניסטים ברוסיה - ירחון 'בית יעקב' גיליון 40
- Ребе і солдати — діяльність Цемах Цедека зі скасування указу про кантоністів у збірнику «Ба-кесе ле-йом хагейну», виданому «Ваад хаялей Бейт Давид», Рош га-Шана 5777 (3 жовтня 2016)
- Цемах Цедек у міньяні кантоністів у Йом Кіпур, Хабад.орг
- Сімхат Тора в кантоністів, Хабад.орг
- [benyehuda.org/read/11979 у розділі 9 — опис із першоджерела р. Єхезкеля Котика про указ]
Зовнішні посилання
Примітки
- ^ Російською: Николаевские солдаты.
- ^ За словами Йосефа Менделевича, це слово запозичене з французької, від слова «округ».
- ^ Менделевич, «Кантоністім», с. 90–92.
- ^ У листі Алтер Ребе до хасида р. Моше Мейзліша про його бажання, щоб уряд Росії переміг у російсько-французькій війні, Алтер Ребе передбачив указ про кантоністів: «І ось вам знак: незабаром буде відібрано те, що миле очам вашим, і почнуть брати воїнів з братів наших, синів Ізраїлю» («Ігрот кодеш» Алтер Ребе, частина 1, сторінка 151).
- ^ Менделевич, «Кантоністім», с. 187.
- ^ Менделевич, «Кантоністім», с. 117.
- ^ Менделевич, «Кантоністім», с. 194.
- ^ Книга Шмот, розділ 21, вірш 16.
- ^ Фішман-Маймон, «Сарей га-меа», частина 4, с. 247.
- ^ Менделевич, «Кантоністім», с. 93.
- ^ Надруковано в книзі «Маамарей Мітлер Ребе — Кунтресім», сторінка 263 і далі. Фотокопія сторінок маамару на сайті HebrewBooks.
- ^ Див. також «Торат Менахем» 5714, том 2, сторінка 135.
- ^ У 5594 році (1833/1834) відбулося таємне зібрання видатних хасидів Цемах Цедека, на якому хасиди стверджували, що йому не слід у це втручатися, бо він наражатиметься на велику небезпеку. На тому самому зібранні Цемах Цедек ясними доказами показав, що за Галахою кожен єврей і кожна єврейка, які спроможні врятувати єврейських дітей від хрещення, зобов'язані це зробити за законом.
- ^ Після свого арешту Ребе Цемах Цедек написав одному з хасидів на ім'я Зеєв-Вольф (надруковано в «Ігрот кодеш» Ребе Цемах Цедека, частина 1, с. 339) листа, в якому просив його докласти всіх можливих зусиль, щоб урятувати його від смертного вироку, і викупити його за будь-яку ціну.
- ^ Коли р. Шнеур-Залман Гурарі придбав корону для першого із сувоїв Тори для єврейських дітей і за вказівкою Ребе показав її ребецн Хаї-Мушці, ребецн сказала, що ця корона схожа на корони, які придбали кантоністи («Бе-холь бейті нееман гу», розділ «Єда арихта»).
- ^ Промови Цемах Цедека перед солдатами залишили тривале враження, і коли російський цар відвідав табір і наказав солдатам змінити віру, вони пожертвували собою і кинулися у воду із самопожертвою, щоб не змінювати своєї віри.
- ^ «Шеелот у-тшувот Цемах Цедек», «Йоре деа», сіманім 90–92.
- ^ Одному з купців, який оселився в місті Владимирі, де було велике скупчення євреїв, Ребе Магараш сказав: «Ти помиляєшся, не заради матеріального заробітку привів тебе Всевишній, благословенний Він, до Владимира... Всевишній, благословенний Він, переніс тебе з Полоцька до Владимира і привів тебе до кантоністів і миколаївських солдатів, щоб ти зробив із ними щось у єврействі... Єврей, який гадає, що Всевишній, благословенний Він, переміщує довкола нього людей з місця на місце заради заробітку, — з маловірів». («Ігрот кодеш» Ребе Раяца, частина 7, сторінка 21).
- ^ Крім того, в ті роки (5613–5616) тривала Кримська війна між Російською імперією та Французькою і Британською імперіями, і більша частина ресурсів і зусиль армії Росії була спрямована на воєнні дії, без можливості займатися призовом солдатів-кантоністів.
- ^ У щомісячнику «Сіхот ла-ноар» було опубліковано історію єврейського солдата, який сподобався цареві й просувався ним із чину в чин, доки не досяг дуже високої посади в царській гвардії. Коли цареві несподівано стало відомо, що солдат — єврей, він чинив на нього всілякий тиск і вмовив його охреститися, обіцяючи йому багато грошей, багатство і пошану. Спершу солдат погодився, але в останню мить церемонії хрещення передумав і кинувся у воду із самопожертвою. Цей вчинок, здійснений єврейським солдатом, який був особисто знайомий із царем і якому були обіцяні всі блага світу, змусив царя зрозуміти, що він не здатен відірвати євреїв від їхньої віри, і внаслідок цього випадку указ було скасовано.