Ковно


Ковно — друге за величиною місто Литви, розташоване при злитті річок «Нямунас» і «Няріс». Між двома світовими війнами було столицею Литви. У місті до Голокосту жило близько 20 000 євреїв, більшість із них — литваки. Менш заможні з них жили переважно в Слободці, кварталі[1], відрізаному від міста, за річкою. Слободку цілком заселяли євреї, і це внаслідок приєднання міської території до Росії і, як наслідок, заборони євреям селитися в центрах великих міст («смуга осілості»).
Хасиди Хабаду в Ковно
У Ковно була чудова хабадська громада, майже повністю знищена під час Голокосту, у Ковенському гето. У місті жило близько ста хабадських родин; у центрі міста стояла висока і величава триповерхова будівля, що слугувала синагогою і бейт-мідрашем хасидів Хабаду, і в ній була також особлива кімната для хасидів, які мали звичай молитися довго («друга кімната»). Синагога Хабаду слугувала також усім хасидам міста, і в ній щодня молилися невеликі групи гурських хасидів, александерських, кайдановських та інших. Хасиди Хабаду в Ковно були прив'язані серцем і душею до Ребе Раяца, і деякі з них часто їздили, щоб перебувати в його тіні.
На чолі хабадської громади міста стояв машпіа рав Єгошуа-Айзик Барух[2]. Коли його не було в місті, його заміняв рав Сендер Блой. Вплив хабадської громади поширювався на всіх євреїв міста, попри те що більшість із них належала до литовських кіл.
Місто вДругій світовій війні
Улітку 5701 року (1940/1941) нацисти вторглися до Литви, а 29 сівана увійшли до Ковно. Місяць по тому німці влаштували гето в Слободці.
Ковенське гето

| " | Із заснуванням гето відкрилися міньяни.. Другий міньян був у хасида рава Файвіша Зісмана, там був міньян людей Хабаду в гето. У п'ятницю перед Кабалат Шабат там вивчали «Танію». У Шабат влаштовували третю суботню трапезу і говорили хасидут | " |
– Ельханан Персон, Литовське єврейство | ||
Улітку 5701 року (1940/1941) нацисти влаштували в Слободці Ковенське гето і розмістили в ньому 29 760 євреїв, серед них близько ста родин із громади Хабаду.
Хасидське життя в гето
Попри нестерпно тяжке життя в гето, радість і хасидська життєвість не зникли з облич хасидів Хабаду. Голова «Ради старійшин» (юденрат[3] у гето, пан Аврагам Торі (Голуб) описує у своїй книжці «Гето день у день» «бар-міцву» Лейбла Зісмана, сина р. Файвіша:
На своєму шляху я натрапив на суку, двері її були широко відчинені. І можна було побачити всередині неї бородатого єврея в чорному капелюсі. Він був убраний у шати свята, і обличчя його сяяло від радості. У суці сиділо ще кілька людей. Вони співали хасидський нігун і супроводжували його оплесками і притупуванням ніг. Вони співали натхненно й самозабутньо, ніби не існувало у світі ні гето, ні німецьких володарів. Коли він побачив мене, бородатий єврей вийшов із суки. Він ухопив мене за рукав і поставив простодушне запитання: «Що ти робиш на Сукот у наших краях? Шолом алейхем! І веселого Йом-тову!» Він був у піднесеному настрої, і навіть здавалося, що він пригубив чарку міцного трунку на честь свята. Він не слухав моєї відповіді, що я поспішаю на зустріч.
- «Ти вже сидів у суці цього року?» — допитувався в мене бородатий єврей.
- «Ні', — відповів я. 'Не було в мене часу. Вибач, я поспішаю».
Цей єврей, на ім'я Зісман, — до речі, мій знайомий, купець із Ковно і хасид. Він подивився на мене зі здивуванням, ніби я заперечував основу віри. Він схопив мене за руку і втягнув у суку. «Прошу заходити», — прогримів він.
- А я знову:«Я поспішаю на зустріч у громадських справах».
Мої слова не вплинули на бородатого єврея. «Нічого, лише на хвилинку», — він силоміць посадив мене на лаву в суці. Він подав знак своїй дружині через вікно суки, і та негайно увійшла до суки, а в руках у неї горілка і пиріг. Він — винуватець урочистості, бородатий єврей. Його син став сьогодні бар-міцва, він попросив мене випити чарку горілки і промовити благословення «Шегаколь», і, звісно, скуштувати пирога. Тут же євреї знову заспівали нігун. .. Євреї співали самозабутньо і з вірою в милість Всевишнього, благословенний Він, а я забув себе і своє громадське доручення і приєднався до нігуну і до віри... Увесь день я був під добрим враженням від святкової атмосфери в суці хасидів. Я заздрив хасидам у їхній здатності звільнитися від ярма гето
.
Хасидський міньян відбувався в домі родини Зісман, і вона ж була серед небагатьох, хто влаштував суку на свято Сукот. У гето нацисти особливо знущалися з євреїв із бородою і особливою благообразністю, через що майже всі євреї гето зголили бороди. Єдиними, хто залишився з повною бородою, були р. Файвіш і рав Аврагам-Дов-Бер Шапіро, рабин Ковно, який був прикутий до ліжка хворого.
Знищення мешканців
7 хешвана нацисти влаштували «акцію» серед дітей гето. Чутки про страшні акції дійшли до гето ще до того, як німці влаштували її в них, і багато родин сховали своїх дітей у схованках. Коли німці почали акцію, вони виявили, що їм бракує багатьох євреїв, і для цього схопили людей «єврейської поліції», і після тяжких катувань частина з них зламалася і видала місця схованок.
Під час пошуків дітей знайшли дитину р. Файвіша, Хаїма-Ісраеля, і забрали його разом із батьком до «Дев'ятого форту»[4], де їх було вбито. У тій самій акції було вбито 9000 євреїв. Після цього перевели ще 6000 до трудових таборів. До 5703 року (1942/1943) у гето залишилося лише близько 4000 євреїв.
На початку місяця хешван перевели 2800 євреїв до трудових таборів в Естонії, а решту старих і дітей відправили до Освенцима.
З наближенням Червоної армії залишок уцілілих було переведено вглиб Німеччини. По закінченні війни з євреїв Ковно залишилося лише близько 2000 євреїв (8 відсотків загалом).
Хасиди Хабаду, убиті в гето
(частковий список[5])
- Файвіш Зісман.
- Єгошуа-Айзік Барух.
- Сендер Блой.
- Хаїм-Ісраель Зісман, дитина р. Файвіша.
Зацікавленість Ребе Раяца становищем євреїв гето
5706 року (1945/1946), коли р. Дов-Бер і Лейбл Зісман увійшли на «єхідут» до Ребе Раяца, Ребе розпитував їх про становище деяких хасидів із громади в Ковно (як-от машпіїм Єгошуа-Айзік Барух і Сендер Блой), і коли вони розповіли йому, що тих було вбито, Ребе почав плакати.
Додаткова література
- Шнеур-Залман Бергер, Хабад у Голокості (серія), «Я заздрив хасидам у їхній здатності звільнитися від ярма гето» —
тижневик «Бейт Мошіах» випуск номер 512 (17 сівана 5765 (24 червня 2005)), сторінки 40 — 46
Примітки
- ^ Цей квартал заведено називати «містечком», оскільки він був відрізаний від міста, а мешканці всі були релігійними євреями з укладом життя, як у містечках.
- ^ Убитий у гето
- ^ Єврейська влада в гето, що відповідала за посередництво між нацистським режимом і єврейською громадою
- ^ Фортеця, у якій німці вбили частину євреїв гето
- ^ Із приблизно 100 родин