Перейти до вмісту

«Двар малхут» «Тецаве» (1)

Матеріал з Хабадпедії
Запит «„Двар малхут“ Тецаве» перенаправляється сюди. Про статтю, присвячену другій відредагованій сісі, див. «Двар малхут» Тецаве (2).
" Сини Ізраїлю перебувають у вигнанні вже понад тисячу дев'ятсот років, а наш праведний Мошіах усе ще не прийшов!... Уже завершено всі справи служіння часу вигнання, і вже зроблено всі дії всіма можливими способами (включно й особливо — через радість у місяці адар протягом шістдесяти днів), і не знають, що ще можна зробити, і попри це минає ще тиждень, ще день і ще мить, а істинне і повне Визволення все ще не прийшло в дійсності! І більше того, додалася найтяжча подія, яка тільки може бути за часу вигнання, — що єврейська жінка, мати маленьких дітей, мусить віддати своє життя заради освячення Імені Всевишнього! "

– § 12 — відредаговано

«Двар малхут» Тецаве (1) — це добірка сіхот, які Ребе проказав у ніч і день вівторка, у ніч і день переддня святого Шабату і святого Шабату тижневого розділу «Тецаве» — 7, 10 і 11 адара I 5752 (15 лютого 1992).

Сіху було відредаговано згодом Ребе святою мовою.

Ця сіха — частина серії вивірених сіхот Ребе, виголошених протягом останнього року, коли ми чули сіхот з вуст Ребе, і відомих як «Двар малхут».

Передісторія

Основна стаття – Песя-Лея Лапін
Ребе виходить на похорон пані Песі-Леї Лапін на вулиці Кінгстон

Опівдні 2 адара I 5752 (6 лютого 1992) афроамериканець проник до дому родини Лапін у Краун-Гайтс і вбив матір родини, пані Песю-Лею, молоду заміжню жінку, матір чотирьох дітей, яка мужньо опиралася йому. У цей час у домі перебувала і її маленька донька.

Наступного дня, у п'ятницю вдень, її було поховано після багатолюдного похорону, на чолі якого йшов Ребе.

Ребе вийшов на похорон пані Лапін і, всупереч звичаю, продовжив шлях до будинку «Цеірей Агудат Хабад» (похоронна процесія повернула праворуч, до дому покійної), там зупинився і чекав десять хвилин, поки весь загал не пройшов повз, а потім повернувся до своєї кімнати.

9 адара — у день закінчення «шиви», після повернення з Огелю, Ребе проказав особливу сіху у зв'язку з жахливим убивством. Це було приголомшливе зібрання, на якому Ребе говорив із великим болем. У сісі Ребе сказав, що не личить, щоб така подія сталася в дні підготовки до Геули, і треба прийти з претензією до Святого, благословенний Він, і просити, щоб більше не траплялося подібних сумних речей. Ця сіха є частиною відредагованої сіхи.

Підсумки

  • Пункт 1: наш тижневий розділ — єдиний розділ у Торі від часу народження Моше, у якому не згадується ім'я Моше, і цьому ми знаходимо дві причини: а) оскільки він близький до 7 адара — дня відходу Моше, нашого вчителя; б) оскільки Моше, наш учитель, сказав (коли просив Святого, благословенний Він, простити гріх золотого тельця): «а якщо ні — зітри мене з книги Твоєї», а прокляття мудреця, навіть умовне, здійснюється, тому його ім'я було стерте з Тори (в одному розділі). І треба зрозуміти: щодо першої причини — оскільки «гідне народження спокутувати смерть», чому ж тоді не згадано народження Моше, нашого вчителя (яке спокутує смерть)? А щодо другої причини: чому саме тижневий розділ «Тецаве» (тим більше що він передує тижневому розділу «Кі тіса»)? Також треба зрозуміти, який зв'язок двох причин одна з одною?
  • Пункт 2: І це стане зрозумілим, якщо передувати самою суттю питання: чому народження Моше, нашого вчителя, діє на весь місяць. Відомо, що коли Гаман кидав жереб і випав місяць адар, він зрадів, бо місяць адар не має заслуги, і більше того — у ньому помер Моше, наш учитель. А він не знав, що сьомого адара той народився. І тому в заслугу 7 адара весь місяць обернувся на веселощі й радість (і в ньому примножують радість). І треба зрозуміти: адже цей місяць сам по собі не має заслуги, отже, народження лише спокутує нестачу, спричинену смертю, але сам по собі він усе ще залишається без переваги? Тим більше при розгляді подробиць жереба: коли Гаман доходив до всіх місяців, він знаходив у них заслугу, крім місяця адар, у якому він не знайшов заслуги, і тому він зрадів, адже і місяць, і знак не мають заслуги, і більше того — його знак Риби, і тому він може проковтнути їх, як риб, і цим, здавалося б, підкреслюється, що й після того, як указ було скасовано, місяць адар залишається місяцем без заслуги, і вже напевно він не має переваги й заслуги порівняно з іншими місяцями?
  • Пункт 3: І можна сказати пояснення цього: згідно з відомим, що в день народження мазаль людини посилюється, і тому в день 7 адара посилюється мазаль Моше, нашого вчителя, а оскільки він охоплює все покоління (і «поширення Моше в кожному поколінні» — тобто він охоплює всіх синів Ізраїлю в усіх поколіннях), тому в цей день посилюється мазаль усіх синів Ізраїлю, і так само це і щодо місяця, в якому він народився, — народження Моше 7 адара діє на весь місяць, щоб він був «міцний його мазаль». І згідно з цим можна сказати, що саме те, що народився Моше, наш учитель, — це і є відповідь на те, що місяць адар не має заслуги: не треба доходити до різних знаків, оскільки є мазаль самих синів Ізраїлю, який набагато вищий за будь-який інший мазаль.
  • Пункт 4: І можна сказати, що посилення мазалю Ізраїлю в місяці адар натякається також тим, що це місяць, який додається у високосний рік: суть ібуру в тому, що роблять додатковий місяць, щоб заповнити нестачу місяця-луни, і аж до більшої повноти, ніж сонячний рік, бо саме місяць адар пов'язаний із цією повнотою, і в цьому кілька подробиць: а) є два місяці — оновлення місяця-луни (яке натякає на оновлення Ізраїлю) відбувається подвійно; б) у місяці адар є шістдесят днів, що натякає на скасування небажаних речей у 60; в) і ще, і головне, це натякає на поєднання сонця і місяця-луни, які будуть однакової величини, подібно до того, що буде в прийдешньому майбутньому. І ще більше це підкреслюється тим, що Рош ходеш випав на дні 3 і 4: перевага третього дня в тому, що в ньому двічі сказано «що добре», а четвертий день — той, у який були підвішені великі світила, і ще, і головне, поєднання обох разом — «гад», що означає мазаль, а також 3 і 4 разом дають 7, що натякає на 7 адара — посилення мазалю Ізраїлю (народження Моше).
" Вказівка зі сказаного вище щодо практичного служіння:
Коли ми приходимо від сьомого адара, що випав на тижневий розділ «Тецаве», — в обох підкреслюється посилення мазалю Ізраїлю, сила і міць сутності душі («А ти»), як вона притягується і розкривається в їхньому служінні та діях у справах світу (не самопожертва і вихід зі світу, борони Б-же, борони Б-же, а душі в тілах на довгі дні й роки, здорові й добрі), — треба додати з ще більшим піднесенням і ще більшою силою та з посиленням жвавості в усіх наших справах і служінні у вивченні Тори і виконанні заповідей, включно й особливо в поширенні Тори і юдаїзму та поширенні джерел назовні, щоб привести в дійсності й у розкритті істинне і повне Визволення через нашого праведного Мошіаха, коли буде повнота розкриття сутності Ізраїлю — «Ізраїль і Святий, благословенний Він, — усе єдине» — у всьому світі, який стане оселею для Нього, благословенний Він, у нижніх світах.
Дещо інакше: служіння місяця адар, у якого «міцний і сильний його мазаль», — привести в дійсності й у розкритті істинне і повне Визволення через нашого праведного Мошіаха, якого називають «могутній» («і буде могутній його з нього»), коли в усьому світі розкриється мазаль Ізраїлю, яких називають «могутніми», разом із повнотою розкриття «могутній у висях Г-сподь» у всьому світі, який стане оселею для Нього, благословенний Він.
"

– § 13 — відредаговано

  • Пункт 5: І можна сказати пояснення цього глибше: посилення мазалю Ізраїлю — це розкриття сутності душі (тієї частини душі, яка залишилася вгорі, вище від вбрання в тіло), і це впливає на людину такою, якою вона перебуває внизу. І тому сказали наші мудреці: «Ізраїль не має мазалю», оскільки вони вищі за це, але й сини Ізраїлю мають мазаль, і більше того, їхній мазаль вищий, ніж у народів світу, — їхній мазаль від рівня «ейн мазаль ле-Ісраель», де «ейн» — бітуль сутності душі — і є їхній мазаль. І це підкреслюється також у народженні, коли єдине, що розкрите, — це лише сутність душі (і тому в дитини ще немає імені), і це і є зміст народження Моше — рівень «ейн». Згідно з цим можна пов'язати народження Моше із самопожертвою, яка була в синів Ізраїлю весь той рік (після указу Гамана): з боку сутності (справи самопожертви) Моше до синів Ізраїлю прийшла і самопожертва протягом усього року — не зрікатися Святого, благословенний Він, — і це приходить з боку сутності душі. І можна сказати, що це натякається тим, що в адара «міцний і сильний його мазаль»: оскільки в адарі розкривається рівень «ейн» — сутність душі, то розкриваються і сила та міць душі — точка єврейства кожного єврея. І слід додати, що це і назва місяця — адар, вона натякає на міць і силу. І згідно з цим можна пояснити тлумачення, що адар не має заслуги: після того як ми знаємо, що в місяці адар є розкриття сутності душі синів Ізраїлю, то не треба доходити до різних знаків.
  • Пункт 6: І можна додати і пов'язати відношення народження Моше саме до 7 адара: 7 адара вказує на повноту в місяці адар, коли минуло сім днів від початку місяця адар, а це по суті всі сім днів кола, що виражають рамки світу, а адар натякає на Святого, благословенний Він (і, відповідно, 7 адара натякає на поєднання обох — що Святий, благословенний Він, перебуває в рамках світу), і це натякається в самому місяці адар: алеф натякає на Володаря світу, а «дар» натякає на вбрання у світ, і це підкреслюється в народженні Моше, коли весь дім наповнився світлом, і ще більше підкреслюється в його служінні у світі — звести Шхіну сюди, донизу, під час створення Скинії (і слід зазначити, що це було в місяці адар). І можна сказати, що початок місяця адар виражає, як Святий, благословенний Він, вищий за світ (алеф), а кінець місяця адар виражає притягування у світ (дар), але і наприкінці місяця адар ще немає притягування в повноті, а притягування — саме в (Рош) ходеш нісан і далі в 12 днів освячення жертовника, які виражають притягування в рамки світу, тобто що і в рамках світу розкривається суть нісана — «диво див» («нес» — також у значенні «піднесення»).
  • Пункт 7: І так само це і щодо посилення мазалю Ізраїлю в місяці адар, яке пов'язане з народженням Моше 7 адара: посилення мазалю — не лише щодо душі, якою вона є вгорі, а головним чином — якою вона спустилася і вбралася в рамки нижніх, що і є сенсом слова «мазаль» — від слова «нозель», що стікає; відповідно, посилення мазалю Ізраїлю — таке, якими сини Ізраїлю є внизу, а також якими вони діють на рамки світу, тобто, хоча мазаль — це сутність душі, яка, здавалося б, мала б виражатися у виході зі світу, він сам приходить і розкривається в рамках світу, і аж до того, що це помітно і народам світу: коли єврей судиться з неєвреєм у місяці адар, він виграє; і це підкреслюється також у скасуванні указу Гамана (коли сини Ізраїлю мали віддати життя за те, що вони євреї), але попри це тоді звільнення було таким, що «ми все ще раби Ахашвероша», а потім було зруйнування Храму і т. д., і тому до сьогодні треба стояти із самопожертвою проти речей, що заважають, і тому головне і повне розкриття буде саме в прийдешньому майбутньому, у третьому і вічному Храмі, що пов'язане з місяцем нісан.
  • Пункт 8: Згідно зі сказаним вище, можна пояснити зв'язок і відношення 7 адара до тижневого розділу «Тецаве»: початок розділу — «А ти», що натякає на сутність Моше, нашого вчителя, а «вав» натякає на притягування його сутності до синів Ізраїлю, щоб він міг поєднати також і їх зі Святим, благословенний Він, і завдяки цьому «хай принесуть тобі олію оливкову чисту, товчену, для світильника», що натякає на самопожертву синів Ізраїлю, як відомо, що олива віддала своє життя, і сини Ізраїлю уподібнені до оливи, які проходять страждання вигнання, і завдяки цьому розкривається сутність душі синів Ізраїлю, і до того ж як олія, що завжди залишається окремою (і «чиста» — без осаду), для світильника — «маор», що вище, ніж «ор» — світло, і все це заради того, щоб запалювати постійний світильник: як олія світить загалом, так і Храм світить усьому світові. І в цьому суть того, що розкриття буде саме в рамках світу (справа 7 адара), і так само це і наприкінці розділу: «І зроби жертовник для воскуріння пахощів і т. д.», бо суть воскуріння виражає зв'язок сутності душі зі Святим, благословенний Він.
  • Пункт 9: Згідно з цим можна пояснити зв'язок двох пояснень, чому не згадується ім'я Моше ((а) через відхід з життя Моше, нашого вчителя, і (б) прохання Моше, нашого вчителя, «зітри мене»), одне з одним: причина, через яку не згадано ім'я Моше, нашого вчителя, в тому, що цим виражається сутність Моше, нашого вчителя, і тому не згадується його ім'я, бо сутність вища за ім'я, і цим натякається на його народження, бо під час народження ще немає імені, і, відповідно, незгадування виражає народження, а не лише відхід з життя, і це пов'язане також із проханням «зітри мене», бо причина того, що Моше, наш учитель, віддав своє життя, в тому, що в цьому вся його суть і існування — існування народу Ізраїлю.
  • Пункт 10: Сказане вище про справу самопожертви пов'язане також із подією, що сталася нещодавно, — справою самопожертви публічно єврейською жінкою. І передуємо, що «немає серед нас того, хто знає, доки», і також неможливо питати і скаржитися на Святого, благословенний Він, тим більше що йдеться про молоду жінку і т. д., і попри це треба підкреслити справу самопожертви, яка в цьому, і головне — волати знову і знову: «Доки?», щоб уже прийшла Геула негайно і невідкладно, і тоді вона знову зустрінеться зі своєю родиною назавжди і виростить їх для Тори, для хупи і для добрих справ у радості й з добрим серцем.
  • Пункт 11: І передусім — велич справи самопожертви: відоме роз'яснення в наших мудреців про велич піднесення самопожертви, тим більше публічно і тим більше в кварталі Ребе, і слід додати про велич піднесення те, що навіть «Бейт Йосеф» написав «Шулхан арух» лише як утіху за те, що не удостоївся віддати життя, і, відповідно, зрозуміло, що самопожертва — більша заслуга, ніж написати «Шулхан арух» (і це пов'язане із самопожертвою Моше, нашого вчителя, в його словах «зітри мене з книги Твоєї»), і, крім того, це підкреслюється ще більше, оскільки вона віддає також виховання своїх дітей — що вона не виховуватиме їх, і потім вони тужитимуть і т. д., — відповідно, ця самопожертва вища за самопожертву.
  • Пункт 12: Але після всіх піднесень, які є в самопожертві в усі часи переслідувань і т. д., аж до нашого покоління, — сини Ізраїлю волають: «Доки?!» — чи можливо, що все ще потребують самопожертви, і тим більше такої самопожертви? Навіть якщо Святий, благословенний Він, бажає насолоди від цієї самопожертви, то ми вже виконали в цьому свій обов'язок «більш ніж достатньо», і, відповідно, саме те, що ми у вигнанні ще одну мить, — це і є самопожертва: сини Ізраїлю перебувають у вигнанні понад тисячу дев'ятсот років, а Мошіах усе ще не прийшов, хоча ми вже зробили все, що потрібно, і попри це минає ще тиждень, ще день і ще мить, а він усе ще не прийшов, і ще, і головне, — додалася найтяжча подія самопожертви; нам не залишається нічого, крім як утішатися тим, що це остання подія, і ще, і головне, — що в її заслугу ми удостоїмося негайно і невідкладно Геули «в заслугу праведних жінок», які були в поколінні, і тоді буде істинна суть освячення Імені Всевишнього, як відомо, що сама суть вигнання — це зневага Імені Всевишнього[1].
  • Пункт 13: Вказівка з усього сказаного вище: коли ми приходимо від 7 адара, що випав на тиждень розділу «Тецаве», в яких підкреслюється посилення мазалю — сутності душі Ізраїлю, це має виражатися в додаванні служіння всередині рамок світу (а не у вигляді самопожертви), щоб привести Мошіаха; і дещо інакше: служіння місяця адар — привести Мошіаха.
  • Пункт 14: І це стає ще приємнішим тим, що розділи, які читають у Торі в місяцях адар, — це розділи, пов'язані з Геулою: «Трума» і «Тецаве» — повеління про будівництво Скинії; «Кі тіса» — піднесення синів Ізраїлю (і його істинна суть) у Геулі; «Ваякгель» і «Пкудей» — фактичне будівництво Скинії, тим більше що «мішкан» — від слова «машкон», застава, яку буде повернуто в Третьому Храмі; «Ваїкра» — початок розділу — у заклику Святого, благословенний Він, до Моше, нашого вчителя, що стосується іскри Моше, яка в кожному єврейові, як Святий, благословенний Він, розкривається йому, і повнота цього буде в Геулі; «Цав» — у значенні «квапливість», щоб негайно і невідкладно приносили жертви; а «Шміні» — це день, у який перебувала Шхіна, і можна сказати, що у високосний рік читають розділ «Шміні» в місяці адар, щоб вказати, що притягування — уже в місяці адар.
  • Пункт 15: І хай буде воля, щоб не довелося чекати два місяці до нісана, щоб удостоїтися Геули, а негайно і невідкладно вже удостоюються Геули — ще 11 адара; і слід додати, що у високосний рік є два місяці, і, відповідно, ще більше посилюється туга за місяцем нісан, у якому є справа Геули, і до всього цього додається особливе піднесення цього року, оскільки 11 нісана завершується рік «цадік», що натякає на завершення служіння, тим більше що ми в сьомому поколінні, і так і буде в нас, що вже 11 адара ми удостоїмося справи 11 нісана — Б-жественного розкриття всередині рамок світу (як натякається в продовженні розділу про олію, що натякає на розкриття Мошіаха всередині світу — як сказано: «Знайшов Я Давида, раба Мого, єлеєм святим Моїм помазав Я його», — і це головне і повнота справи «Кі тіса» — що Мелех га-Мошіах помазаний).

Див. також

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ Що народи світу стверджують: «Де ваш Б-г?»...

Повідомити про помилку на цій сторінці