«Двар малхут» Ноах
| " | Адже цілком безсумнівно, що всі строки вже минули і вже вчинили тшуву, і тепер справа залежить лише від самого Мошіаха, праведника нашого! | " |
– кінець п. 9 | ||
| " | (Його святість Адмор шліта проголосив на прийнятий наспів:) Гаває — це Елокім, Гаває — це Елокім, Гаває — це Елокім, Гаває — це Елокім, Гаває — це Елокім, Гаває — це Елокім, Гаває — це Елокім, наступного року — в Єрусалимі! | " |
– Закінчення сіхи | ||
«Двар малхут» Ноах — це сіха, яку Ребе виголосив у Шабат тижневої глави «Ноах», 4 хешвана 5752 (12 жовтня 1991), і яку було відредаговано Ребе святою мовою.
Сіха присвячена важливості Шабату тижневої глави «Ноах» як загального Шабату для всього року в дійсності, після Шабату Берешит, який є загальним Шабатом у потенції. Ребе також пояснює перевагу Шабату «Ноах» у тому, що він розкриває Ім'я Гаває, безмежне, в Імені Елокім — межі світу. Далі в сіхі Ребе пояснює служіння звіту душі в Шабат «Ноах», яке має бути саме в радості, і виводить із праведного звіту, що Мошіах мусить прийти, а наприкінці закликає до важливості Кідуш левана, в якому слід мати на увазі Мелех га-Мошіаха. Наприкінці сіхи Ребе проголосив сім разів: «Гаває — це Елокім» і «Наступного року — в Єрусалимі».
Ця сіха — частина серії вивірених сіхот Ребе, виголошених протягом останнього року, коли ми чули сіхот з вуст Ребе, і відомих як «Двар малхут».
Про сіху
Тшува шляхом стрибка
У цій сіхі Ребе говорить про нове: у нашому поколінні потрібне служіння тшуви — не через смуток і гіркоту і не через копання в недобрих учинках, а шляхом стрибка і скоку. Розкриваючи велич свого зв'язку зі Всевишнім навіть у час, коли він згрішив, людина підноситься над усіма мірками й обмеженнями та небажаними речами, і це відбивається в усіх дрібних деталях, які здійснюються бажаним чином.
Кідуш левана
Услід за тим, до чого Ребе закликав у цій сіхі у зв'язку з дотриманням звичаю Кідуш левана при великому зібранні народу, у місцях зосередження анаш і в Бейт Хабадах почали проводити великі заходи Кідуш левана зі співом і танцями.
Водночас Ребе закликав, щоб цей звичай виконувався з наміром прискорити Геулу. І як у тексті, який вимовляють у Кідуш левана: «І шукатимуть Г-спода, Б-га свого, і Давида, царя свого» — що стосується Мелех га-Мошіаха.
У світлі цих слів проводилися великі ініціативи й мівцоїм із проголошення Кідуш левана з наміром прискорити Геулу. Для цього навіть було створено особливий комітет: «Штаб за ретельне дотримання Кідуш левана» при «Центрі Хабаду для мешканців північного Негева», який багато працює, проводячи мівцоїм і кампанії на цю тему.
Сіха коротко
Шабат тижневої глави «Ноах» — це загальний Шабат для всього року, бо в ньому завершується служіння семи днів творення[1]. Його загальність — у дійсності, на відміну від Шабату Берешит, який є загальним у потенції. Відмінність між цими Шабатами виражається і в тижневих главах, які в них читають: у тижневій главі «Берешит» розповідається про існування світу з боку його створення Святим, благословенний Він, — «у потенції». А в тижневій главі «Ноах» — про існування світу таким, яким він є з боку служіння створінь, що навіть коли створіння грішать, світ продовжує існувати[2]. — «У дійсності».
У творенні в дійсності (яке через служіння людини) є перевага порівняно з творенням у потенції (яке через Святого, благословенний Він): у творенні Всевишнього розкриття було в Імені Елокім[3] — цімцум і приховування Б-жественного світла (або Ім'я Гаває, що приховується в Елокім). А існування світу через служіння людини полягає в тому, що всередині приховування і буття світу розкривається Ім'я Гаває, яке вище за світ[4], і явно видно, що Гаває — це Елокім.
Розкриття Гаває в Елокім виражається в змісті тижневої глави «Ноах», де йдеться про небесні світила, які «не припиняться», — це вказує, що й у цих матеріальних тілах розкривається Ацмут Ейн Соф — так що вони не припиняться ніколи. Ще один вияв цього — у «Веселку Мою Я поклав у хмарі», яка є відображенням сонця — розкриття, у хмарі — випарах, що піднімаються від матеріальної землі: у матеріальному бутті (Елокім) розкривається сонце (Гаває).
Перевага служіння «в дійсності» порівняно зі служінням «у потенції» натякнута в тижневій главі «Лех леха», яку читають у Мінху цього Шабату. «Лех леха» (двічі) — це хода й поведінка людини у світі, непорівнянна з її попереднім станом. І тоді розкривається «яку Я вкажу тобі» — розкриття сутнісної природи єврея, який, навіть перебуваючи в бутті світу, пов'язаний із Б-жественністю і розкриває її у світі. Оскільки Шабат «Ноах» — загальний Шабат щодо дійсності, у ньому треба зробити звіт душі щодо дійсності прийдешнього року. Цей звіт має робитися не з гіркоти і заглиблення в деталі і не через повний вихід зі світу, а так, що через піднесення на вищий стан виправляються всі деталі (і, звісно, без почуття смутку), як наголошено в служінні дня Шабату[5], яке є вищою тшувою, і у великій радості, коли буття зла повністю скасовується вивченням Тори.
У Шабат «Ноах» цього року (5752) треба зробити особливий звіт душі щодо Геули: адже Ребе Раяц уже давно проголосив, що стоять готові до зустрічі Мошіаха. (І хоча в кожного є речі, які потребують виправлення, це не заважає досконалості й загальності Ізраїлю, і це як маленька подряпина на здоровому тілі.) А якщо так було за часів Ребе Раяца, то тим більше і з висновку від легкого до важкого тепер — Мошіах мусить прийти, і це залежить лише від самого Мошіаха!

Треба зробити звіт душі і щодо звичаю Кідуш левана. Спочатку — пояснення переваги Кідуш левана: благословення місяця вимовляється на його постійну орбіту і на його оновлення щомісяця. І наводиться в Гемарі[6], що Кідуш левана подібний до зустрічі Шхіни. І Ребе пояснює, що під час вигнання Ізраїль не бачить лику Шхіни. А оновлення місяця — знак для них, «що вони в майбутньому оновляться, як він», і побачать лик Шхіни[7]. Пояснення за внутрішньою стороною Тори: місяць натякає на сфіру Малхут, яка сама по собі не має жодного розкриття і світла, і вона лише отримує від сонця — Зеїр Анпіна[8]. І тому зміни в ній — наслідок змін у розкритті Зеїр Анпіна, що розкривається в ній. А в Дні Мошіаха, коли світло місяця буде як світло сонця, буде повнота розкриття Зеїр Анпіна в Малхут і Гаває в Елокім. Кідуш левана виражає наші діяння у вигнанні (при зменшенні місяця), через які[9] приходять до Геули (оновлення місяця).
Головне — дія:
- Додати ретельності в Кідуш левана:
- У гарному одязі
- На вулиці міста
- При великому зібранні народу — на славу Царя
- У час — після 7 днів від моладу і на виході Шабату
- І головне: з наміром і проханням про прискорення Геули.
Зовнішні посилання
- Сіха: вивірена (святою мовою) • текстова версія • невивірена — сіха і щоденник
- Сіха за шістдесят секунд — короткий ролик, що ілюструє сіху

- Видання, пов'язані із сіхою: допоміжна сторінка • «Медакдекім»
Примітки
- ^ Як наголошено в її назві «Ноах» — спокій.
- ^ «Не припиняться» щодо союзу веселки в хмарі
- ^ «На початку створив Елокім»
- ^ «А Ноах знайшов милість в очах Гаває
- ^ День виголошення сіхи
- ^ «Сангедрін», 42а
- ^ І через велич цієї радості під час Кідуш левана влаштовують танці — як на весільному торжестві.
- ^ Шість сфірот, не враховуючи сфіри Малхут.
- ^ Як написано в «Танії»: «нашими діяннями і служінням протягом усього часу вигнання».