Перейти до вмісту

«Двар малхут» — «Трума»

Матеріал з Хабадпедії
" Адже сутність єврея — після дарування Тори — така, що навіть коли він перебуває внизу, у матеріальності світу, в якому потрібні (при будівництві Мішкану) також срібло й мідь тощо (і в кількості — більше, ніж золото), передусім він багатий за своєю сутністю, «син царя», і більше того — сам «цар», сутність якого (і до нього належить) — найдорогоцінніше — «золото» («загав»), початкові літери слів «зе га-нотен барі» — той, хто дає (єврей), також і таким, яким він перебуває внизу, перебуває в повній досконалості здоров'я, у матеріальному і в духовному. "

– § 6 у сіхі

«Двар малхут» Трума — збірка сіхот, виголошених Ребе в ночі на середу, четвер, п'ятницю і в святий Шабат тижневої глави «Трума» 5752 року (1991/1992), що вийшли у світ як одна сіха, відредагована Ребе.

Сіха присвячена роз'ясненню переваги єврея, у якого в силу того, що він «частка Б-жественного згори» і «син Святого, благословенний Він», є можливість і сила брати участь у створенні оселі для Святого, благословенний Він, і приносити пожертву для Мішкану.

Ця сіха — частина серії вивірених сіхот Ребе, виголошених протягом останнього року, коли ми чули сіхот з вуст Ребе, і відомих як «Двар малхут».

Короткий виклад сіхи

Тижнева глава «Трума» починається з переліку матеріалів, необхідних для будівництва Мішкану, — матеріалів, які Моше велить синам Ізраїлю пожертвувати для його будівництва. Рамбам зазначає, що кожен і кожна — чоловіки й жінки — зобов'язані брати участь у будівництві Мішкану, як своїм тілом, так і своїм майном. Яка ж, по суті, мета будівництва Мішкану? Збудувати матеріальний дім тут, у світі, в якому перебуватиме Шхіна. Адже це найдивовижніша новизна!

Відповідно до цього, здавалося б, потрібні саме люди, надзвичайно піднесені в духовному плані, щоб зуміти створити дім, гідний Всевишнього. Тим більше що пожертви матеріалів, з яких буде збудовано цей дім, і саму роботу будівництва потрібно здійснювати з належним і чистим наміром — чого немає в кожного і кожної. Тож як кожен може бути учасником будівництва Мішкану?

Від часу дарування Тори у нас є можливість зводити святість у світ і з'єднувати вищих і нижчих разом. При даруванні Тори Святий, благословенний Він, зробив так, що єврей, у якому б місці й стані він не був, з'єднаний зі Всевишнім — кожен з Ізраїлю обраний бути «царством священників і народом святим». Навіть у ситуаціях, коли це не помітно оку, і навіть коли оку здається повна протилежність, не доведи Б-же, внутрішня істина єврея така, що він хоче виконати волю Всевишнього, і лише, як постановляє Рамбам, «його лихе начало здолало його». Якщо так, то, безумовно, кожен єврей причетний до будівництва дому для Всевишнього.

Якщо ми знову придивимося до пожертв для Мішкану, ми виявимо, що перше, що згадується в главі, — це золото. Чому? Адже воно, здавалося б, не виражає ні становища тих, хто жертвує, ні потреби в пожертві. Але золото виражає перевагу тих, хто жертвує, — синів Ізраїлю.

Як ми бачили раніше, від часу дарування Тори кожен єврей, також таким, який він тут, у матеріальному світі, в якому потрібні гроші, багатий за своєю сутністю. «Син царя» Царя над царями царів, Святого, благословенний Він. І сутність єврея — найдорогоцінніше — золото. Тому Тора починає із золота, щоб навчити нас, що сила зробити Мішкан для Всевишнього виходить із того факту, що єврей, також перебуваючи внизу, пов'язаний і причетний до «вищих», і він на щаблі «золота».

Якщо так, то перший урок, що випливає з цього, — що Святий, благословенний Він, постановляє в Торі, що кожен єврей має бути в багатстві — як у духовному, так і в матеріальному. І не лише він має бути багатим, але в нього є багатство на ділі. Те, що не завжди бачать це в матеріальному, — тому що Всевишній хоче, щоб це розкрилося саме через наше служіння, і саме тоді є достаток і щедрість і «перевага світла, що виходить із темряви».

Усе це стосується особливо сьогоднішнього дня — в останньому поколінні вигнання і першому поколінні Геули, коли вже завершені всі приготування до приходу Мошіаха, і тому кожен єврей має намагатися бути багатим на ділі. Багатим знанням — у вивченні Тори і виконанні заповідей, і також багатим матеріально, щоб він міг використовувати це матеріальне багатство для духовного — виконання заповідей у достатку і з ретельністю, адже дуже скоро нам знадобиться використовувати срібло й золото для Третього Храму.

Виходячи з цього, зрозуміємо також зв'язок між тижневою главою «Трума» і місяцем адар:

Про місяць адар мудреці кажуть, що його «мазаль міцний». Але ж «в Ізраїлю немає мазалю»? Однак у питанні «зв'язку» Ізраїлю з мазалем є 3 стани:

  1. З боку кореня їхньої душі.
  2. Ізраїль вищий за мазаль.
  3. Мазалот не мають над ними жодної влади.

Коли єврей тут, у світі, душа в тілі в природному світі, також тоді він у стані «в Ізраїлю немає мазалю», оскільки в його силах змінити свій мазаль через те, що він пробуджує вищу силу — у молитві, у заповідях і добрих справах.

А в місяці адар мазаль «міцний» сам по собі, також без жодних зусиль. «Ейн мазаль ле-Ісраель» («в Ізраїлю немає мазалю») перетворюється на «аїн — мазаль ле-Ісраель», сенс якого — аїн, бітуль єврея і його з'єднання з Б-жественністю з боку кореня його душі — це «мазаль», від слова «нозель» (тече), — сходить згори в наш матеріальний світ і виливає на єврея удачу і благословення. Це настільки відчутно навіть у матеріальному світі, що навіть той, хто не є євреєм, відчуває це, як написано в Гемарі, що в кого є позов із неєвреєм, хай відкладе його на місяць адар — бо тоді його мазаль сильніший. Також у пожертві і створенні Мішкану в тижневій главі «Трума» відчувається та сама сила — що в єврея тут, унизу, у світі, є той самий «мазаль», що є в нього нагорі. Він залишається «золотом» і завжди пов'язаний зі Святим, благословенний Він.

Тепер можна також зрозуміти, чому в Гемарі порівнюють: «Як із настанням ава зменшують радість, так із настанням адара примножують радість». Здавалося б, це применшує радість, коли згадують радість адара в зіставленні з місяцем ав, тим більше що це наводиться в трактаті «Тааніт», у розділі, присвяченому Тиша бе-Ав.

Однак найбільша радість єврея — у знанні, що в будь-якому місці й стані, навіть такому, що приховує Б-жественність, він пов'язаний зі Святим, благословенний Він. І нове в цьому те, що навіть у стані «місяця ав», стані темряви у світі, сила місяця адар («його мазаль міцний») — обернути його на добро. Це не лише не зменшує радість, але навіть примножує її, бо і сумні речі перетворюються на радісні і примножують її ще більше.

Властивість радості в тому, що вона діє і проникає в усі справи людини. Коли людина радісна — вона живе радісним життям, радістю, що діє на всі її справи і на все, що стикається з нею, і вона радує також інших у своєму оточенні. І ця радість вносить більше успіху в усі її дії і в усе її життя — як видно на власні очі.

Згідно з усім цим, оскільки ми стоїмо на початку місяця адар, і згідно з відомим, що в початку речі є особлива сила, потрібно відразу ж черпати сили з початку і настання («із настанням адара»), щоб примножувати в усьому, що стосується радості, через те, що відразу ж кожен і кожна ухвалює добрі рішення і втілює їх у життя — намагатися всіма способами додавати й примножувати те, що радує, у спосіб «додаючи і продовжуючи», як щодо самого себе, так і щодо того, щоб радувати іншого[1].

І згідно з правилом в усьому, що стосується добра і святості, — кожен, хто поспішає, гідний похвали, і кожен, хто примножує, гідний похвали, — тим більше так має бути щодо радості, так, щоб кожного дня додавалося ще більше в радості порівняно з попередніми днями.

І хай буде воля, щоб додавання в радості вже прорвало всі огорожі, і головне — прорвати огорожі останньої миті вигнання, щоб вона стала вже першою миттю Геули, яка приходить через наші справи і наше служіння загалом, і особливо в радості, — тотчас і негайно, воістину.

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ Як відомо, повнота радості — саме разом з іншим.

Повідомити про помилку на цій сторінці