«Двар малхут» про гідність жінок і дівчат Ізраїлю
«Двар малхут» про чесноту жінок і дівчат Ізраїлю (або «Двар малхут» Бо — Бешалах) — зібрання сіхот, які Ребе виголосив у Шабат тижневої глави «Бо», 6 швата, і в Шабат тижневої глави «Бешалах», 13 швата 5752 (18 січня 1992). Потім сіху було відредаговано Ребе святою мовою.
На початку сіхи, яку відредагував Ребе, написано: «Про чесноту жінок і дівчат Ізраїлю, хай живуть вони, у нашому поколінні».
Ця сіха — частина серії вивірених сіхот Ребе, виголошених протягом останнього року, коли ми чули сіхот з вуст Ребе, і відомих як «Двар малхут».
Підсумки
| " | А докладніше: разом із молитвою, проханням і вимогою до Святого, благословенного Він, щоб Він привів Геулу негайно й тієї ж миті, по-справжньому, — що випливають із почуття болю й гіркоти («Мір'ям — від слова „гіркота“») через тривалість галуту, що виражається в крику з глибини серця «Доки, доки, доки»! . . . вони пройняті (також і головним чином) почуттям радості, і найбільшою радістю, що виражається в пісні, через силу впевненості в тому, що «ось він (Мелех га-Мошіах) іде», — і вже прийшов! | " |
– Закінчення сіхи | ||
Одне з нововведень Ребе Раяца — його самовіддана діяльність, спрямована на те, щоб впливати на жінок і дівчат Ізраїлю, з підкресленням їхньої особливої чесноти, що виражається як в єврейській історії, так і в їхньому реальному впливі на вигляд їхнього власного дому, а отже — на весь народ Ізраїлю.
Ми знаходимо, що в основних справах, які стосуються всього Ізраїлю, жінки випередили чоловіків: при Даруванні Тори — Всевишній велить Моше сказати повеління спочатку жінкам і лише потім чоловікам, а при пожертвах на Мішкан — Тора вказує, що жінки принесли своє приношення на будівництво Мішкану раніше за чоловіків, і їхнє приношення було головним у приношенні на Мішкан.
Однак тут не лише першість у часі, а в цих двох основних справах жінки випередили чоловіків і за своєю чеснотою: при Даруванні Тори — коли жінки відмовилися віддати золото своїх прикрас на виготовлення тільця[1], тоді як на Мішкан віддали його охоче, і при будівництві Мішкану тощо.
Однак найособливіша чеснота жінок пов'язана з Геулою: і про Визволення з Єгипту, і про майбутнє Визволення сказано, що вони — у заслугу «праведних жінок», які є в поколінні. І більше того: при Геулі розкриється перевага жінок над чоловіками, як написано: «Жінка обійде чоловіка» і «Жінка доблесна — вінець чоловікові своєму», і оскільки ми — останнє покоління галуту й перше покоління Геули, тому Ребе Раяц так самовіддано діяв, щоб впливати на жінок.
Останній хасидський маамар, який Ребе Раяц дав для вивчення напередодні свого відходу, — маамар, що починається словами «Баті ле-гані ахоті кала», і його було дано з нагоди річниці відходу з життя його бабусі — ребецн Рівки, дружини Ребе Магараша, яка також померла 10 швата. Маамар, що продовжує його[2], було дано у зв'язку з річницею відходу з життя його матері — ребецн Стерни-Сари, дружини Ребе Рашаба, яка померла 13 швата.
Відхід Ребе Раяца був у святий Шабат тижневої глави «Бо» — глави, у якій розповідається про Вихід з Єгипту[3], причому про перший вірш глави Зогар говорить, що Святий, благословенний Він, увів Моше до найпіднесенішого ступеня в Б-жественності — ступеня, з якого виходять усі святі світла цілком необмеженим чином («Ітпаріу ве-ітгаліян міне коль неорін»). Це підсумовує і служіння Ребе Раяца в освітленні світу через «заповідь — свіча, а Тора — світло».
І в цьому теж підкреслюється зв'язок із жінками Ізраїлю, адже одна з головних заповідей, даних жінкам Ізраїлю, — заповідь свічок Шабату та свята, заповідь, у якій жінки приймають Шабат ще до зустрічі Шабату чоловіками, що відбувається лише в молитві Арвіт і в Кідуші.
У тижневій главі «Бешалах»[4] розповідається про Пісню біля моря, і наприкінці її написано: «І взяла Мір'ям-пророчиця, сестра Агарона, бубон у руку свою, і вийшли всі жінки за нею з бубнами й у хороводах тощо» — пісня жінок про диво розділення Червоного моря[5] була з більшою радістю, ніж у чоловіків, — і виразилася навіть «у бубнах і хороводах». І більше того, Раші у своєму коментарі до цього вірша вказує, що жінки того покоління, оскільки були такі впевнені у Визволенні та в чудесах, які в ньому будуть, узяли із собою бубни, які приготували собі, щоб вихваляти ними Всевишнього за чудеса.
Але чому ж жінки раділи більше за чоловіків? Відповідь натякнута вже в імені Мір'ям-пророчиці, яка пророкувала про народження Моше та про Визволення, яке він принесе, і відтоді з нетерпінням чекала, коли сповниться її пророцтво. І написано в мідраші, що її було названо Мір'ям «від слова „гіркота“», оскільки її гіркота через тяжкість і тривалість вигнання була особливо великою, а за величиною гіркоти — величина радості. Більше того, сама гіркота через вигнання, очікування й прагнення до Визволення — це те, завдяки чому Ізраїль удостоївся Визволення!
Про гафтару тижня (Пісні Двори-пророчиці) виникає запитання: чому в гафтарі читають саме про пісню жінки, коли в главі розповідається і про пісню чоловіків? Але це тому, що пісня жінок із Мір'ям була на піднесенішому рівні, ніж пісня чоловіків, — із бубнами й хороводами.
І ще: на початку гафтари тижня написано: «І Двора, жінка-пророчиця, дружина Лапідота», і Гмара каже про це, що її було названо «дружина Лапідота» тому, що вона виготовляла ґноти для Храму[6]. Дія жінок і дівчат Ізраїлю в запалюванні свічок Шабату — освітити весь дім, а через нього все оточення й увесь світ, як написано: «З нього (з Храму) світло виходить у світ». Ще одна деталь — у тому, що пророк вказує щодо Двори: «І вона сиділа під пальмою Двори» — місце, де немає побоювання усамітнення, — що виражає чесноту скромності жінок Ізраїлю — основу, на якій тримається весь дім Ізраїлю. Також завершення гафтари — «І заспокоїлася земля на сорок років» — натякає на чесноту жінок Ізраїлю: завдяки їхній поведінці шляхом Двори удостоюються досягти стану «і заспокоїлася земля» — аж до спокою в цілісності Землі при істинному й повному Визволенні.
У світлі цих чеснот жінок Ізраїлю, і особливо в ці дні, на які припадають день гілули Ребе Раяца та праведних ребецн, — це особливі дні для особливого додавання в усіх справах жінок Ізраїлю, щоб їхня поведінка була в дусі праведних ребецн, що приводить не лише до продовження духовного життя ребецн («як їхнє потомство серед живих, так і вони серед живих»), а й приводить істинне й повне Визволення, за якого всі повстануть до життя й житимуть також у матеріальному.
Ще одна основна вказівка в темі пісні — як вчаться з Пісні Мір'ям та Пісні Двори: як при Виході з Єгипту жінки були впевнені у Визволенні та чудесах і тому приготували собі й винесли із собою бубни, так і жінки сьогодні мають бути впевнені в цьому. І з цього, разом із гіркотою через тривалість галуту, що виражається в крику від усього серця «Доки, доки, доки!», — вони пройняті найбільшою радістю, що виражається в пісні — з повною скромністю, зрозуміло, як вчаться у Двори, — із бубнами й хороводами про прихід істинного й повного Визволення, і «ось він (Мелех га-Мошіах) іде» — і вже прийшов!
Див. також
Зовнішні посилання
Примітки
- ^ що є протилежністю Дарування Тори.
- ^ Маамар, що починається словами «Га-йошевет ба-ганім», 5710.
- ^ Яке було, як сказано, у заслугу праведних жінок.
- ^ Іноді 10 швата припадає на тиждень глави «Бо», а іноді — на главу «Бешалах».
- ^ За якого було завершення Визволення з Єгипту — адже єгиптяни потонули в морі, і загрозу над синами Ізраїлю було усунуто.
- ^ Мішкан Шіло.