«Двар малхут» переддня Песаху (2)
| " | І слід зазначити, що перевага «восьмого» підкреслюється також у свято Песах (на додачу до того, що в обох підкреслюється стрибок понад світ) — що восьмий день Песаху (у діаспорі) особливо пов'язаний (більше, ніж інші дні Песаху) з майбутнім Визволенням, яке прийде через нашого праведного Мошіаха, тому читають гафтару з пророцтвом про Визволення «І вийде пагін із пня Ішая тощо», і їдять «трапезу Мошіаха», як відомий і поширений звичай, прийнятий від Бешта. | " |
– пункт 4 | ||
«Двар малхут» переддня Песаху (2) — це сіха, яку Ребе виголосив у переддень Песаху після Мінхи, 14 нісана 5751 (29 березня 1991).
Ця сіха — частина серії вивірених сіхот Ребе, виголошених протягом останнього року, коли ми чули сіхот з вуст Ребе, і відомих як «Двар малхут».
Зміст сіхи

Особлива перевага розташування дат 5751 року (1990/1991) — те, що Песах припадає на Шабат (у Шабат тижневої глави «Шміні», який отримує благословення від Шабату га-Гадоль) — у тому, що поєднуються обидві переваги: ступінь, вищий за світ (Песах, від слів «стрибок і перескакування»), притягується[1] і проникає в довершеність світу (Шабат, що приносить «спокій»), доки не перетворює й не змінює природу світу та його рамки, що вказує на притягнення безмежного в межу.
І сенс цього в служінні людини:
Що на додачу до піднесеності й довершеності служіння праведників, прямим і впорядкованим чином, «постійні жертви за їхнім порядком», що є довершеністю з погляду рамок творіння[2], у служінні додається й довершеність служіння тшуви, способом додавання і стрибка щодо порядку творіння, «додаткові жертви за їхнім законом», що вище за рамки творіння[3], яке буде при Визволенні.
І внутрішній зміст особливого служіння в переддень Песаху:
«Пасхальна жертва» вказує на наближення до Святого, благословенний Він, шляхом стрибка й перескакування, а «порядок» пасхальної жертви в тому, що стрибок і скачок від піднесення до піднесення стають постійним і незмінним порядком у його служінні, аж до того, що «якщо пасхальна жертва виявилася трефною — вона не зарахована йому, доки не принесе іншу». Тобто навіть коли він доходить висновку, що щодо його справжнього становища й стану його служіння не вважається піднесенням, — треба наблизитися до Святого, благословенний Він, зовсім іншим чином, взагалі неспівмірним із його попереднім служінням, на краще[4], і особливо через додавання в заповіді цдаки, і «той, хто благословляє, благословляється благословенням Святого, благословенний Він», — усе сказане вище здійсниться не лише в думці чи в мовленні («і замінимо биків словами вуст наших»), а проникне у світ дії на ділі, завдяки чому негайно, відразу, насправді настане Визволення, і тоді ми принесемо пасхальну жертву буквально й піднімемося в паломництво до Третього Храму.
Благословення після роздачі доларів
Після закінчення сіхи Ребе шліта (Адмор шліта) роздав кожному купюру в один долар, щоб віддати її (або її заміну) на цдаку. А потім виголосив кілька благословень до свята Песах і благословив тих, хто благословив його, і відправників підйонот нефеш до 11 нісана.
Під час редагування сіхи Ребе виділив увесь цей абзац (благословення після роздачі) особливо виділеними літерами, що вкрай рідко трапляється у відредагованих сіхот Ребе, і так відредагована сіха була надрукована[5].
Див. також
Зовнішні посилання