«Двар малхут» — «Бегар-Бехукотай»
| " | І ще, і це головне, — що удостоюються всього цього негайно, цієї ж миті, насправді, адже те, що обирають саме цю назву, пов'язано також із тим, що вона натякає на прихід Геули у явному вигляді, до такої міри, що можна буде відчути на дотик Геулу і нашого праведного Мошіаха, який уже прийшов і перебуває тут, серед нас («ер гефінт зіх до цвішн унз»), чуттям дотику, і так, що «вказує пальцем і каже: ось це».
І беруть із собою всі сторони вигнання (і тим більше синагоги та бейт-мідраші, що у Вавилоні, і тим більше гору Сінай, яка охоплює всі три стовпи — Тору, служіння та добрі діла), у прийдешню Геулу. І не те щоб заперечують і скасовують усі сторони вигнання та світу, а служінням синів Ізраїлю у світі здійснюють розкриття «речень» у цьому нижньому світі — додаванням літери алеф (від «Алуфо шель олам», Володаря світу, — як у значенні влади: володар і господар, так і в значенні того, що Він «навчає» (ульпана) весь світ) з усіх сторін вигнання, і з «гола» (вигнання) стає «геула» (визволення). І тому й тоді не скасується існування світу, ба більше — і в прийдешньому майбутньому його ім'я, яким його називатимуть, буде «олам» (світ), від слова «елем» (приховання), бо тоді розкривається справжня суть приховання світу, розкриття сутнісного приховання рівня «Зробив темряву укриттям Своїм», що вище за рамки розкриття |
" |
— сіха Шабату тижневої глави «Бегар-Бехукотай» 5751. Пункт 12. (невідредагована) | ||
«Двар малхут» «Бегар-Бехукотай» — це сіха, яку Ребе виголосив у святий Шабат, що благословляє місяць сіван, 5751 (11 травня 1991)[1].
Сіху присвячено підготовці до дарування Тори і до свята Шавуот, а також темам цієї особливої суботи — Шабату мевархім сівана.
Ця сіха — частина серії вивірених сіхот Ребе, виголошених протягом останнього року, коли ми чули сіхот з вуст Ребе, і відомих як «Двар малхут».
Передісторія
Сіху виголошено під враженням від роздачі «Кунтрес Двар малхут» 12 Ребе 15 іяра 5751 (29 квітня 1991) і в атмосфері невідкладності дій у справах Мошіаха й Геули, що почалася ще 28 нісана після виголошення Ребе «Відомої сіхи».
У сіхот, виголошених Ребе в попередні суботи, він пояснював тему внесення алефа в «гола» — внесення найвищих рівнів Б-жественності, аж до Його, благословенний Він, Ацмуту й Мегуту, саме в нижні світи. У цій сіхі Ребе продовжує пояснювати ту саму ідею, але іншими словами — у зв'язку з отриманням Тори, розкриттям Ацмуту й Мегуту через служіння синів Ізраїлю в кожній деталі світу.
Зміст сіхи
- Вступ і постановка запитань (пункти 1–3).
Ребе вказує на зв'язок між рош ходеш сіван, днем, коли сини Ізраїлю прийшли до пустелі Сінай, і тижневою главою «Бемідбар», яку читають наступного тижня (п. 1). І запитання такі: а) Чому Тору було дано саме в пустелі, місці безхазяйному, ніби Святий, благословенний Він, зробив Тору безхазяйною? Адже «дав нам Свою Тору», «спадок громади Яакова», як подарунок і спадщину, а не як безхазяйне (п. 2). б) Було б доречно, щоб у цю суботу, що благословляє рош ходеш сіван, коли прийшли до пустелі, читали главу «Бемідбар», а не лише главу «Бегар Сінай», пов'язану з фактичним даруванням Тори на горі у свято Шавуот (п. 3).
- Основне пояснення (пункти 4–7).
Щоб як слід пояснити поняття «пустеля» та його стосунок до Тори, нам треба спершу зрозуміти суть Тори загалом і її дію у світі. Ребе цитує мішну з «Піркей авот» цієї суботи: «Десятьма реченнями сотворено світ», і наводить вислів Зогару, що десять речень відповідають Десяти заповідям, і пояснення хасидуту, що Тора розкриває у світі Б-жественну силу десяти речень, яка перебуває в ньому (п. 4). Ребе заглиблюється далі й пояснює два рівні Б-жественної сили, що перебуває у творінні: силу Ацмуту, що творить усе з нічого в щось, і приватне світіння, що оживляє кожне творіння й дає йому його особливу форму. На ці два рівні натякають вирази мішни «одне речення» і «десять речень» (п. 5). Їм відповідають два рівні в Торі, на які натякає вірш, що говорить про дарування Тори: «Одне сказав Б-г, два — це я чув». Рівень Тори, якою вона є, — «Тора і Святий, благословенний Він, — усе єдине», і коли єврей, що вивчає Тору, усвідомлює, що вивчає мудрість Б-га, і самоусувається перед нею, у світі розкривається сила Ацмуту, «одне речення». І рівень Тори, яка сходить, щоб займатися справами світу, щоб у кожній деталі творіння вказати галаху, як слід із нею чинити, і коли єврей вивчає це, він розкриває у творінні Б-жественну силу й задум, які є в кожному окремому творінні, «десять речень». (п. 6). Наголос робиться на поєднанні обох сторін разом — розкритті Ацмуту й Мегуту в кожній деталі світу (п. 7). Підсумовуючи, можна сказати, що, з одного боку, є наголос на повному самозреченні світу перед Б-жественністю, а з іншого — наголос на важливості кожного окремого творіння, того, як воно виконує своє призначення — розкрити Б-жественний задум, що перебуває в ньому. Або, іншими словами й в інших контекстах, — притягнення згори й піднесення, Тора (розуміння й осягнення) і молитва (самозречення), як буде пояснено далі в сіхі.
- Зв'язок із часом (пункти 8–11).
Після з'ясування ідеї Ребе продовжує й показує, як ця ідея відображається в темах Тори, пов'язаних із цією суботою. Лік омеру за своєю суттю — притягнути розкриття Песаху, коли «відкрився їм Цар над царями царів, Святий, благословенний Він, у славі Своїй і Сам», у реальність світу на «сім тижнів» (п. 8). Особливо це відображається в особливому дні рош ходеш сіван, коли завершується основна праця ліку омеру в реальності світу і стають гідними отримати справжнє розкриття дарування Тори, яке вище за світ, за попереднього самозречення синів Ізраїлю (п. 9). Так ми бачимо це і в поєднанні глав «Бегар» (височина, реальність) і «Бехукотай» (висікання, самозречення) (п. 10), і ще більше — у главі «Бемідбар», від слова «мова»: мова в Торі (реальність) і мова в молитві (самозречення). Або «медабер» (той, що говорить, — реальність), «мідабер» (той, що промовляється, — самозречення), і «мідбар» (пустеля), що вище за них обох і поєднує їх разом (п. 11).
- Відповіді (пп. 11–13).
Згідно з наведеним поясненням, Ребе повертається й відповідає на запитання, поставлені на початку сіхи. Порядок, за якого в цю суботу читають главу «Бегар» і лише наступної суботи читають «Бемідбар», — це порядок служіння від легкого до важкого, від реальності («Бегар») до рівня, що цілковито перевершує світ («Бемідбар») (кінець п. 11). Так зрозуміло й те, чому Тору було дано саме в пустелі, місці безхазяйному, — щоб виразити вищий рівень Тори, який вище за реальність світу (безхазяйне, що не належить світові), і який теж дано кожному євреєві (як це буде в справжньому сенсі в майбутньому, коли «нова Тора від Мене вийде»). І шлях отримати це — через самозречення, коли людина робить себе подібною до пустелі (п. 12). Ребе продовжує й знаходить у главі «Бемідбар» додаткові натяки на ту саму ідею. «У пустелі» — межа самозречення. Лік синів Ізраїлю — сила реальності. І подібним чином — перерва між прокляттями глави «Бехукотай» і святом Шавуот, підкреслення реальності (п. 13).
- Практичні вказівки (пп. 14–15).
Ребе пов'язує сказане з практичними вказівками: збирати громади щосуботи, а у свято Шавуот приводити всіх дітей Ізраїлю на читання Десяти заповідей[2]. І тут підкреслено, з одного боку, самозречення (збиратися разом), і силу реальності (отримання Тори та її вивчення з розумінням і осягненням кожного). І хай буде воля — і це головне, — щоб прийшов Мошіах і розкрилася нова Тора, і справдилися обітниці глави: «Безплідні дерева в майбутньому даватимуть плоди», і десятий лік синів Ізраїлю. «Що негайно, цієї ж миті, насправді бачать, що Мошіах уже перебуває серед нас, і кожен і кожна вказує пальцем і каже: "Ось цей (Цар Мошіах уже) прийшов"».
Зовнішні посилання
- Сіха: вивірена (святою мовою) • текстова версія • невивірена — сіха і щоденник
- «Алей га-агаа» с. 14 — 19
- Допоміжний аркуш для вивчення «Двар малхут»
Примітки
- ^ Сіху відредагував Ребе святою мовою.
- ^ У невідредагованій сіхі Ребе закликає промовляти ранкові благословення неквапливо, за сидуром: «Включно з вказівкою про те, як промовляти ранкові благословення: слід додати обережності, щоб промовляти їх неквапливо тощо, — не так, як буває з тими, хто через довгі роздуми під час читання "Шма" перед сном учора ліг спати пізно, а тому встав пізно вранці, і тому поспішає з промовлянням ранкових благословень, щоб устигнути прочитати "Шма" в належний час» (п. 14).