«Двар малхут» — «Корах» (1)
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
| ||
| Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять. | |
| " | У тому числі — саме в ці дні — обговорення і бажання багатьох у тій країні повернути місту назву «Ленінград» (де були арешт і ув'язнення у в'язниці) — назву, яку вони йому дали (на честь свого вождя), — назад до назви «Петербург» (назва міста під час арешту і звільнення Алтер Ребе) — назви, яку дав йому цар під час будівництва міста (яка становить повну протилежність комуністам). І хоча й під владою царя були перешкоди й завади юдаїзму — це не сягає того, що було зроблено тими, хто заарештував героя арешту і звільнення; і можна сказати, що в обговоренні і бажанні повернути місту назву з «Ленінграда» на «Петербург» — більш явно видно дію, що триває від звільнення 12–13 тамуза, загального звільнення всіх синів Ізраїлю від їхніх супротивників узагалі, і особливо в тій країні. | " |
– переклад з їдишу пункту 7 сіхи | ||
«Двар малхут» Корах — сіха, виголошена в Шабат тижневої глави «Корах», 3 тамуза 5751 (15 червня 1991).
Сіха говорить про те, що Святий, благословенний Він, вбирає чудеса в природу світу, і таким самим має бути служіння єврея в поширенні джерел — щоб воно було частиною його природи.
Ця сіха — частина серії вивірених сіхот Ребе, виголошених протягом останнього року, коли ми чули сіхот з вуст Ребе, і відомих як «Двар малхут».
Фарбрейнген
Ребе спустився на фарбрейнген о 1:45, коли публіка співала нігун на слова «Сісу ве-сімху бе-сімхат га-Геула». Після благословення «боре прі га-гафен» співали «Сісу ве-сімху бе-сімхат га-Геула».
Перша сіха тривала пів години, з 1:55 до 2:25, і в ній Ребе шліта (Адмор шліта) говорив про служіння «Хай поширяться джерела твої назовні» і почав зі згадки історії подій дня 3 тамуза 5687 року (3 липня 1927), докладно роз'яснюючи слова «хай поширяться», «джерела твої» і «назовні». У зв'язку з цим розповів відому історію про хасидів, які роз'їжджали Росією без «паспорта» [= «паспорта»], і коли «полісмен» [= «поліцейський»] затримав їх і зажадав документ, запитавши (російською): «Кто ідьот» [= «Хто йде»], відповіли: «Бітуль ідьот!» [= «Бітуль іде!»]. Серед сказаного говорив про назву міста Ленінград у Росії, якому тепер хочуть повернути його стару назву «Петербург». Також знову згадав про те, що надруковано нову книгу друшім Мітлер Ребе («Друшей хатуна», частина 2), пов'язаних також із Цемах Цедеком, від дня народження якого виповнюється тепер двісті років.
Після цієї сіхи співали «Ейматі каті мар», і Ребе шліта (Адмор шліта) заохочував своєю святою рукою на всі боки, а час від часу — з силою. Також із силою заохочував у бік р. Давида Нахшона і р. Аврагама Тауба, а потім повернувся ліворуч і з силою заохочував, розмахуючи святою рукою швидкими коловими рухами. Потім із силою заохочував у бік машбака р. Шолом-Бера Ганзбурга, а потім знову повернувся ліворуч і з великою силою розмахував святою рукою туди й назад кілька разів, і спів посилився з подвоєною силою та міццю.
Друга сіха тривала 33 хвилини, з 2:37 до 3:10, і в ній Ребе шліта (Адмор шліта) говорив про притягнення чудес природним шляхом (і докладно на цьому зупинився) і почав зі згадки події 3 тамуза, що сталася за днів Єгошуа, — «Сонце, зупинись над Гівоном, і місяцю — над долиною Аялон», і пов'язав це з розказаним у тижневій главі про розквіт посоха Агарона і про чудеса, які були в цьому, хоча й вони були ніби природним чином (що виросли в природному і звичайному порядку), і подібним чином прийде Геула природним чином і в «руікергейт» [= «спокої»]. Далі говорив про благословення когенів, а також говорив про багатство, пов'язане зі служінням «Звулуна», — що в останні роки є достаток. Потім пов'язав це зі старанністю і знову докладно зупинився на темі благословення когенів.
Наприкінці сіхи, у благословенні про Геулу, у зв'язку з десятою коровою і десятим визволенням, сказав, що перед цим кажуть «лехаїм, лехаїм у-ле-браха», «Негайно — до тшуви, негайно — до Геули».
Після цієї сіхи співали марш Рош ходеш кислева. Загалом під час цього нігуну Ребе шліта (Адмор шліта) багато заохочував святою рукою, і радість посилилася. Потім публіка спонтанно почала співати нігун «Шува Гашем», і Ребе шліта (Адмор шліта) з силою заохочував святою рукою. Потім Ребе шліта (Адмор шліта) повернувся ліворуч — у бік публіки і підняв святу руку, кажучи (двічі й з усмішкою): «Тут є ще когени, хай вони скажуть „лехаїм“!» (їдиш), і продовжував розмахувати святою рукою дивовижним і особливим чином, поки тим часом усі когени казали «лехаїм» (а частина з них — ті, що стояли близько й чули сказане, — передавали одне одному). Потім Ребе шліта (Адмор шліта) повернувся праворуч і вказав р. Шломо га-Когену Ейдельману сказати «лехаїм», показуючи йому знаками святих рук сказати над великою склянкою, а після того як той сказав, — Ребе шліта (Адмор шліта) особливо тричі змахнув у його бік святою рукою. [Загалом під час нігунів на цьому фарбрейнгені Ребе шліта (Адмор шліта) кілька разів із силою змахував святою рукою в бік згаданого].
Третя сіха тривала 20 хвилин, з 3:20 до 3:40, і в ній Ребе шліта (Адмор шліта) говорив про вивчення і читання «Піркей авот» і роз'яснив початок четвертого розділу, сказавши, що оскільки вивчають це вдруге, то це десятий розділ відтоді, як почали читати «Піркей авот», і вказав, що треба спонукати тих, хто йде скликати зібрання в синагогах, щоб вони спонукали — і до дотримання звичаю читання «Піркей авот», і до поглибленого вивчення однієї мішни, а також спонукали до вивчення «Ейн Яаков», агадичних тем Тори, і так, щоб це діяло на слухачів, щоб вони «верн андерш» [= «змінюються»]. Потім пов'язав це з тижневими главами «Корах» і «Хукат» і говорив про відмінність між «Корахом» і «Хукат», а наприкінці сіхи говорив про освячення нової будівлі єшиви «Томхей Тмімім», яке відбудеться завтра. У благословенні про Геулу говорив про сурмління в шофар — «Засурми у великий шофар на нашу свободу» і завершив словами «з юнаками нашими і зі старими нашими, із синами нашими і з доньками нашими».
Після цієї сіхи співали нігун радості Сімхат Тори, і Ребе шліта (Адмор шліта) заохочував святою рукою на всі боки, а час від часу — з іще більшою силою. Потім вказав хазанові р. Моше Телішевському співати «Ше-їбане бейт га-мікдаш» і заохочував святою рукою.
Четверта сіха тривала близько 10 хвилин, з 3:45 до 3:55, і в ній Ребе шліта (Адмор шліта) говорив про «Щоб помножилися чудеса Мої в землі Єгипетській» — що притягують чудеса в тісноти й межі світу, і пов'язав це із землетрусом і струсом, що сталися в далекому місці світу [можливо, малося на увазі виверження вулкана, що сталося напередодні на Філіппінських островах, або ураган, що стався півтора місяця тому в Бангладеш], і там євреї проказували благословення «чия сила і міць наповнюють світ», і там перебувають військові зі США («United States»). Також знову закликав до вивчення книги Рамбама, а також згадав про роздачу «машке». Наприкінці сіхи були «літери» про прихід Мошіаха насправді, і Ребе шліта (Адмор шліта) завершив сіху словами: «Істинна і повна Геула, і ще, і головне — насправді».
Після цієї сіхи Рілаг поставив близько 17 глеків. Ребе шліта (Адмор шліта) спочатку наливав із глеків у свою склянку, а коли кожен підходив — наливав зі своєї склянки в глек, а з глека — тому, хто брав, благословляв і віддавав глек. Під час роздачі останнього глека пройшли керівництво центральної «Томхей Тмімім Любавич», рамім і машпіїм, хай живуть вони (у зв'язку з освяченням нової будівлі єшиви «Томхей Тмімім», будівництво якої завершено в кварталі «Кан ціва Гашем ет га-браха» на вулиці Краун і Олбані, — завтра), а також підійшли рав Хаїм-Шнеур-Залман Гутнік (почесний промовець) і його син р. Йосеф-Іцхак. Коли Ребе шліта (Адмор шліта) наливав равові Х.-Ш.-З. Гутніку, усміхнувся йому. Р. Йосеф Вайнберг (який узяв глек) голосно оголосив, що всіх запрошують на урочистість — починаючи з 3:00, на програму близько години — освячення дому, як Ребе шліта (Адмор шліта) згадав на фарбрейнгені, «Коли збудуєш новий дім». Роздача тривала близько 5 хвилин, а після її закінчення Ребе шліта (Адмор шліта) почав співати нігун гакафот свого батька, Ралаца, і скуштував «мезонот». Потім продовжував відповідати публіці «лехаїм», а потім згадав про проказування завершального благословення і благословив.
Фарбрейнген завершився приблизно о 4:05[1].
Зміст сіхи
Ребе пояснює, що причина того, що скасування смертного вироку Ребе Раяцу під час його арешту 3 тамуза 5687 (3 липня 1927) і чудо «Сонце, зупинись над Гівоном» через Єгошуа відбулися опосередковано, так що це не допомагає безпосередньо (у Ребе Раяца — він ще не був звільнений, а в Єгошуа — йому ще треба було битися), полягала в тому, що Святий, благословенний Він, хоче вбрати чудеса в природу світу.
Ребе сказав, що з цього треба вчитися: хоча людина має діяти, виходячи з кабалат ол, людина має діяти в поширенні джерел у такий спосіб, щоб це проникло в неї, доки це не стане частиною її природи. Ребе додав, що світ уже готовий до того, щоб діяли в такий спосіб, і лише коли людина почне так діяти, вона побачить, що світ уже готовий і навіть допомагає їй, дослівно:
Що скаже світ і що скажуть народи про те, що єврей виконує свою роботу «хай поширяться джерела твої назовні», і особливо — у наближенні істинної і повної Геули, адже вони не розуміють, що це означає?! Правда, це велика і найвища робота — але треба, здавалося б, зважати — стверджує він — на світ! І відповідь на це така: світ уже готовий, досконалий! Коли єврей виконуватиме свою роботу як належить — у спосіб, що перевищує міру й обмеження, і водночас так, як це вбрано в посудини шат природи, — він побачить, як світ, природа світу і народи світу допомагають йому в його роботі.
— Пункт 12.
Після сіхи
У сіхі Ребе зазначив, що в сам день 3 тамуза 5687 (3 липня 1927) хасиди були в смутку через те, що Ребе Раяца відправили на заслання, але лише згодом вони зрозуміли, що ця подія була частиною його остаточного звільнення з-під арешту. І дехто пов'язав це з тим, що через 3 роки, 3 тамуза 5754 (12 червня 1994), хоча тілесним очам здається, що 3 тамуза 5754 (12 червня 1994) сталася сумна подія, під час Геули ми зрозуміємо, що насправді подія, яка сталася, була частиною процесу Геули[2].
Ребе також натякнув у сіхі, що, попри те, що станеться для тілесних очей, він завжди буде з нами, і сказав, що тіло єврея вище за природу й обмеження[3].
Див. також
Зовнішні посилання
- Сіха: Відредагована (їдиш) • Переклад святою мовою • Текстова версія • Невідредагована — сіха і щоденник
- Короткий виклад «Двар малхут» в архіві «Геула і Мошіах».
- Єврей Геули: тривалий єврейський парадокс добігає кінця, урок за сіхою «Двар малхут» з равом Менахемом-Мендлом Сасоном

Примітки
- ^ «Діврей Мошіах» 5751, частина 4.
- ^ «За сіхот», с. 84.
- ^ У примітці 114.