Перейти до вмісту

Веселка

Матеріал з Хабадпедії
Веселка в хмарі

Веселка — оптичне природне явище, що виникає внаслідок заломлення, розсіювання і відбиття променів світла, які надходять з одного місця. Зазвичай мається на увазі веселка, що виникає від заломлення світла сонця. Після Потопу Святий, благословенний Він поклявся Ноахові, що не наведе знову потоп на весь світ, і знак, який Він дав на це, — веселка в хмарі.

Її утворення

Веселка утворюється, коли промінь світла падає на місце, де перебуває безліч крапель води подібної форми, — вони спричиняють появу цього видовища в боці, протилежному джерелу світла. Джерелом променів світла може бути сонце, місяць чи будь-яке штучне джерело світла з неперервним спектром. Оскільки людському оку важко розрізняти кольори при слабкому світлі, місячна веселка сприймається як біла веселка.

Краплі води можуть бути краплями дощу чи іншими краплями води, що розсіюються в повітрі, джерелом яких є, наприклад, водоспади чи фонтани. Найпоширеніша веселка видна в дні з доброю видимістю, коли йде дрібний дощ, а сонце відкрите. Веселку видно в напрямку, протилежному тому, де перебуває сонце, і тому легше побачити чудову веселку вранці чи ввечері, коли сонце низько. Можна навмисно створити ефект веселки, розпорошуючи краплі води в повітрі в сонячний день.

Рабейну Бах'є[1] пояснює, що веселка складається з трьох кольорів: червоного, зеленого і червоного, що схиляється до чорного (фіолетового). А причина того, що вона схиляється до червоного: оскільки у воді є від стихії землі, і як коли вогонь спалює дерево, хоча сам він білий — він виглядає червоним, так і світло сонця, що проходить крізь краплі, виглядає таким, що схиляється до червоного.

Знак завіту

І сказав Б-г: ось знак завіту, який Я даю між Мною і вами і між усякою живою душею, що з вами, на вічні покоління. Веселку Мою Я дав у хмарі, і буде вона знаком завіту між Мною і землею. І буде, коли наведу Я хмару на землю, і з'явиться веселка в хмарі. І згадаю Я завіт Мій, що між Мною і вами і між усякою живою душею в усякій плоті, і не буде більше вода потопом, щоб губити всяку плоть. І буде веселка в хмарі, і побачу Я її, щоб згадати вічний завіт між Б-гом і всякою живою душею в усякій плоті, що на землі. І сказав Б-г Ноахові: ось знак завіту, який Я встановив між Мною і всякою плоттю, що на землі.

Після Потопу Святий, благословенний Він поклявся Ноахові, що більше не наведе потоп на світ, і знаком цього буде веселка. З простого смислу слів Писання зрозуміло, що веселка — щось нове, що з'явилося після Потопу.

Але Рамбан[2] пояснює, що неможливо сказати, що веселка — щось нове, як написали й грецькі філософи, оскільки «від жару сонця у вологому повітрі веселка виникає природним чином», і, наприклад, «у посудині з водою перед сонцем видно образ веселки». Але він пояснює, що вірш каже лише «Веселку Мою Я дав», а не «Я даю», — щоб вказати, що це не щось, що з'явилося тепер, а щось, що було завжди, тільки тепер воно символізуватиме мир. А причина того, що веселка символізує мир: як заведено у воїнів — коли вони закликають ворога до миру, вони перевертають лук, щоб показати, що більше не пускатимуть у них стріли. Так і веселка в хмарі спрямована вгору, а не на людей.

Однак Абарбанель відкидає його слова[3], оскільки знак «не може бути інакше, як коли з'являється щось нове, щоб від цього часу й далі бути знаком». І наводить[4] пояснення Рана: що по суті веселка справді природне явище, яке існувало від створення світу, однак її було видно лише у вологому повітрі, але не могло бути видно в хмарах, оскільки хмари були «щільнішими за тумани» — так що промені сонця не могли розділити частини хмар, оскільки хмари утворюються з «пари, що піднімається від землі»[5], тому пари, що піднімалися від землі, були дуже жирними і грубими внаслідок сили землі. Однак після Потопу Святий, благословенний Він змилосердився над людьми і змінив природу хмар — щоб вони були більш «тонкими», і завдяки цьому і в них зможе бути видно веселку. Тобто новизна, зроблена Потопом, у тому — що веселка, яку «Я дав» (— яка вже була створена), буде також і в хмарах.

Але він відкидає частину цього тлумачення, оскільки неможливо розрізнити, чи веселка у вологому повітрі, чи в хмарі, і відповідно немає можливості знати, чи це та веселка, яка є знаком, чи ні; і тому необхідно сказати, що веселку не могло бути видно і в повітрі. Але хоча веселка — творіння, що існувало від шести днів Творіння, вона з тих, що були створені «в переддень Шабату в сутінках»[6]. І ця група творінь не була створена тоді в дійсності, але кожне з них було створене в дійсності у свій час (як баран Аврагама був створений у дійсності в годину Акеди), і так само веселки не було в дійсності у світі. Але після Потопу Святий, благословенний Він «утончив» пари, що піднімаються від землі, щоб у них могло бути видно сонце. І смисл вірша «Веселку Мою Я дав» такий: сонце, яке називається «лук», що випускає промені світла, які називаються «стрілами», як каже вірш[7] — «При світлі стріл Твоїх ходять». І воно почне бути видним за хмарами.

Вигляд веселки

Гемара[8] каже, що «сказав рабі Александрі: сказав рабі Єгошуа бен Леві: той, хто бачить веселку в хмарі, повинен упасти ниць; бо сказано[9] „Як вигляд веселки, що буває в хмарі тощо, і побачив я, і впав на обличчя своє“», оскільки веселка подібна до вигляду слави Шхіни, людина повинна вклонитися Всевишньому, побачивши веселку. Але в Землі Ізраїлю проклинали того, хто так робить, оскільки це виглядає як поклоніння веселці. І Гемара робить висновок, що слід вимовити на це благословення, і наводить 2 варіанти: 1. «Благословенний, Хто пам'ятає завіт». 2. Рабі Ішмаель, син рабі Йоханана бен Бероки, каже: «Вірний завітові Своєму і твердий у слові Своєму». І рав Папа постановив казати обидва, і так само і за галахою — кажуть:

בָּרוּךְ אַתָּה ה' אֱלֹקינוּ מֶלֶךְ הָעוֹלָם, זוֹכֵר הַבְּרִית וְנֶאֱמָן בִּבְרִיתוֹ וְקַיָּם בְּמַאֲמָרוֹ: / Барух Ата Гашем Елокейну мелех га-олам, зохер га-бріт ве-нееман бі-врито ве-каям бе-маамаро / Благословенний Ти, Г-споди, Б-же наш, Царю всесвіту, що пам'ятає завіт, вірний завітові Своєму і твердий у слові Своєму:

Однак є ті, хто сумнівається, чи можна й сьогодні вимовляти благословення зі згадкою Імені і Царства, побачивши веселку, однак на практиці Ребе зазначає у своїй книзі «Гайом йом»[10], що «вимовляють благословення на веселку, і не так, як дехто в цьому сумнівається».

Мішна каже[11], що «кожному, хто не пожалів честі свого Творця, — краще б йому не приходити у світ». І Гемара пояснює[12], що мається на увазі той, хто дивиться на веселку, оскільки написано[9] «Як вигляд веселки, що буває в хмарі в день дощу, такий вигляд сяйва довкола, це вигляд образу слави Г-сподньої». І Гемара додає, що в того, хто дивиться на веселку, «тьмяніють очі», оскільки він дивиться на славу Всевишнього. І так само постановлено і за галахою — що не слід багато дивитися на веселку[13].

Рамбан пояснює причину цього на підставі слів мідрашу[14], що «кешет» називається так, оскільки вона «щось, уподібнене Мені» — Святому, благословенний Він, і мідраш одразу пояснює, що мається на увазі не буквально, а що це як подібність між «стебельцем» на плоді і самим плодом. І мідраш продовжує і наводить машаль про людину, яка розгнівалася на свого сина і хотіла вилити на нього «киплячу муку», а зрештою вилила її на свого раба. І тому зрозуміло — що веселка є мірою суду Згори, яка сувора, і тому не можна дивитися на неї.

Однак Меїрі[15] пояснює, що йдеться про людину, яка досліджує питання веселки, згаданої у вірші[9].

Покоління, у які не було видно веселки

Мідраш каже[16], що причина, з якої вірш каже, що веселка буде на вічні «дорот» у неповному написанні: оскільки будуть два покоління, у які не буде потреби у веселці; «Сказав рабі Юдан: за винятком покоління Хізкіягу і покоління мужів Великих зборів. Рабі Хізкія: виключає покоління мужів Великих зборів і включає покоління рабі Шимона бар Йохая». Гемара каже[17], що й у покоління рабі Єгошуа бен Леві її не було видно. І причина цього: оскільки їхня заслуга захищала людей їхнього покоління[18].

«Клі якар»[19] ставить на підставі цього запитання до пояснення Абарбанеля щодо утворення веселки: якщо вона могла утворитися лише після Потопу, бо повітря очистилося, то виходить, що в їхні покоління повітря згустилося, а після їхньої смерті знову очистилося? Але він пояснює: у покоління, у які не було праведників, люди намагалися побачити веселку, яка покаже їм, що не буде потопу; але в їхні покоління — люди не перевіряли, чи є веселка, оскільки були впевнені в їхній праведності.

Однак сам Абарбанель пояснює, що для того, щоб утворилася веселка, потрібно, щоб хмари розташувалися певним чином, щоб сонце, яке світить на них, створило веселку. Але в їхні покоління сонце не світило таким чином.

І Рама[20] пише цьому два пояснення. Перше: суть веселки — природа світу, і Всевишній показує цим — що Він залишає природі світу діяти. А в їхні дні її не було видно, бо ними завжди керували за особливим провидінням, а не за природою, знаком якої є веселка.

Інше пояснення: наші мудреці, благословенна їхня пам'ять, тлумачили[21] вірші «І дам Я дощ вашій землі в свій час»[22] та «ранній і пізній дощ у свій час»[23], що «це ніч середи і ночі Шабатів». І оскільки в їхній час була заслуга, дощі йшли лише вночі, а не вдень, чого немає в інші покоління, коли дощі йшли й удень — і тоді утворювалася веселка.

З ознак Геули

Написано в «Зогарі»[24] і в «Тікуней Зогар»[25]: «Не чекай стоп Мошіаха, доки не з'явиться ця веселка.. у світлих кольорах.. і тоді чекай Мошіаха», а причина цього: світло не може розкритися у світі, доки кліпот приховують його, а коли закінчиться вигнання, веселку буде видно «у світлих кольорах», і тоді відразу здійсниться «і побачу її, щоб згадати вічний завіт», і відразу розкриється, що про це сказав Святий, благословенний Він Моше Рабейну «І ось тобі знак, що Я послав тебе»[26], що здійсниться тоді «Як у дні виходу твого з землі Єгипетської, покажу йому чудеса»[27].

У внутрішньому вченні Тори

Її утворення

Утворення хмар відбувається так, що «три стихії — повітря, вода, земля, — що в землі, виходять і прориваються парою через посилення жару сонця». І жар сонця, що падає на землю, має найбільшу силу, коли він ударяє об землю, і тоді він спричиняє втягування трьох стихій, щоб вони були «густими і грубими», аж до утворення хмар.

А в німшалі — сонце є Ім'ям Гаває, як написано[28] «Сонце і щит — Гаває Елокім». І воно світить і виливає всі сили Ацилуту до самого низу, щоб дозволити сфірі Малхут очистити і піднести 288 іскор, що впали в нога; і це піднесення створює хмари, суть яких — «Ім'я Елокім», що приховує й затуляє від розкриття сонця Гаває.

І тоді, коли сонце світить, світіння, яке називається мовою вірша[29] «Покажи мені вигляд свій», — це вигляд слави Святого, благословенний Він. «І коли наведу хмару на землю, і з'явиться веселка», що світло сонця проникає крізь хмару і перетворюється на ор хозер (бо утворення веселки — від відбиття світла сонця), і це знак і вказівка на те, що «Ім'я МА очищає 288 іскор, і вони піднімаються шляхом ор хозер.

Це також причина того, що веселка називається в жіночому роді, оскільки вона складається (головним чином) із трьох кольорів — які є «ХаГаТ» Єсоду і Малхут, які піднімаються під час піднесення Малхут (після того як вона очистила іскри) шляхом ор хозер.

І коли ор хозер світить за допомогою сили, яку він отримав від удару об землю, він досягає самого верху і заново пробуджує пам'ять «Мааціля» про Його бажання у світі.

Очищення світу

До Потопу веселку не могло бути видно в хмарах. І причина цього: оскільки суть хмар — гвура і цімцум — що вони походять від Імені Елокім, а в цімцумах є два види; і як, наприклад, у склі, коли на нього наносять тонке срібне покриття, воно стає дзеркалом, але якщо нанесуть на нього товсте і чорне покриття, у ньому нічого не буде видно, і подібним чином у цімцумах — у кліпат нога можливі очищення і піднесення, оскільки це цімцум, який ще «дозволений» і не пов'язаний із трьома кліпот, але річ, яка «заборонена» і пов'язана з ними, неможливо піднести.

І тому після гріха Дерева пізнання, коли світ огрубів, і особливо в поколінні Еноша і поколінні Потопу, які опустилися й осквернилися в трьох кліпот, і як написано[30] «Бо помисли серця людини — лише зло». І оскільки світ залежить від діянь людей, і як написано[31] «Також і світ вклав Він у серце їхнє», тому й хмари були грубими, і як ми бачимо, що найменування однієї з трьох кліпот — «хмара велика»[32], що Шхіна перебуває в них у вигнанні. І за такого виду хмар неможливо, щоб вона могла очистити їх і зробити аспект «ор хозер» — щоб світили кольори веселки в аспекті «Покажи мені вигляд свій».

Але після Потопу, мета якого була — очищення світу, через що він називається «води Ноаха» — що приніс спокій світові; тоді світ очистився таким чином, що хмари не приховуватимуть, як три нечисті кліпот, а будуть як кліпат нога, яка може очиститися і піднестися до святості. І веселка, яку буде видно, — знак і вказівка на очищення світу.

Підготовка до Геули

Оскільки веселки зовсім не було в дійсності у світі до Потопу, зрозуміло, що Потоп не лише очистив світ від гріхів, а й зробив щось нове, чого ніколи не було, — очищення світу так, щоб було видно веселку.

І пояснення цього: світ був створений так, що «світ у своїй повноті був створений»[33], і тому все, що було в ньому, було лише з боку розкриття згори; але у світі самому по собі не було можливості очиститися самому і стати гідним розкриття згори, і тому після падіння покоління Потопу вони не могли піднестися, оскільки були огрубілі і все їхнє існування було лише з боку Творця.

Але Потоп здійснив очищення у світі, щоб світ сам по собі міг очиститися й піднестися до святості, як пари, що піднімаються від землі, достатньо очищені, щоб у них було видно кольори веселки. І тому знову не прийде потоп — оскільки є можливість виправити зіпсоване.

Тобто веселка — знак і вказівка, у якій виражається мета творіння — створити оселю в нижніх світах, адже її утворення вказує на те, що Потоп привів і просунув світ до його мети. І аж до того, що під час Геули веселку буде видно «у світлих кольорах».

Додаткова література

Див. також

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Тижнева глава «Ноах» 9, 13.
  2. ^ Ноах 9, 12.
  3. ^ Там само — питання 15.
  4. ^ У відповіді на питання.
  5. ^ Тижнева глава «Берешит» 2, 6.
  6. ^ Піркей авот розділ 5, мішна 6.
  7. ^ Хавакук 3, 10.
  8. ^ Трактат «Брахот» 59а.
  9. ^ 1 2 3 Єхезкель 1, 28.
  10. ^ 29 тішрея
  11. ^ Трактат «Хагіга» початок розд. 2 (11б).
  12. ^ Там само 16а.
  13. ^ «Тур» і «Шулхан арух» «Орах хаїм» розділ 229.
  14. ^ «Берешит раба» параша 35, 3.
  15. ^ Хагіга, там само.
  16. ^ «Берешит раба» 35, 2.
  17. ^ Трактат Ктубот, 77б.
  18. ^ «Пней Моше» на Єрусалимський Талмуд Брахот розд. 9, гал. 2.
  19. ^ На тижневу главу «Ноах» там само.
  20. ^ У «Торат га-ола» частина 2, розділ 4.
  21. ^ «Сіфрей» Екев 42. І Тааніт 23а.
  22. ^ Дварім 11 14.
  23. ^ Ірміягу 5, 24.
  24. ^ Ч. 1, 72б.
  25. ^ Тікун 18 (36, початок сторони б).
  26. ^ Шмот 3, 12.
  27. ^ Міха 7:15.
  28. ^ Тегілім 84, 12.
  29. ^ Пісня пісень 2, 14.
  30. ^ Тижнева глава «Берешит» 6, 5.
  31. ^ Когелет 3, 11.
  32. ^ Книга Єхезкеля 1, 4.
  33. ^ Див. «Берешит раба» параша 12, 6. Параша 14, 7.

Повідомити про помилку на цій сторінці