Перейти до вмісту

Тижнева глава

Матеріал з Хабадпедії

Паршія — один із шести видів пропусків у сувоях Тори[1][2]: а. між одним Хумашем та іншим (чотири рядки)[3], б. і між паршією та паршією (дев'ять великих літер; наприклад, «ашер ашер ашер»)[4], в. і між рядком і рядком (на цілий рядок)[5]. г. І між літерою і літерою — завтовшки з волосину)[5], д. і між словом і словом (на цілу малу літеру)[5], е. І форма пісень (Пісня біля моря і Гаазіну)[6].

Паршія у своєму первісному значенні[7] — це абзац у сувої Тори. Сувій Тори поділено на абзаци, причому між абзацом і абзацом стоїть пропуск завбільшки 9 літер[8] — і кожен такий абзац називається «паршія».

Існує два види «абзаців» — «відкрита паршія» і «закрита паршія», причому відмінність між ними — у місці пропуску, що перед паршією (як буде докладно викладено далі).

Обговорення в рішонім

З якої б то не було причини, нам не передано традицією[9], чи називається паршія відкритою/закритою за пропуском перед нею чи після неї, ані яка кількість відкритих і закритих, ані причина й потреба у двох видах паршійот. Єдине, на що ми спираємося, — це давні вивірені книги, і вся суперечка про це — на які книги слід покладатися і як слід тлумачити форму пропусків у них. І як свідчить про це Меїрі[10]: і відтепер слід роз'яснити, що є поняття закритої і що є поняття відкритої[11]... У кількості паршійот Тори — скільки з них відкритих і скільки закритих — і ми не знайшли для ясного знання цієї справи жодного достатнього роз'яснення ні в Талмуді, ні в Єрусалимському Талмуді, ні в барайті, і навіть гаонів ми не бачили, щоб вони спиралися в цьому[12]».

Причина поділу

Вірш «А якщо з дрібної худоби жертва його»[13] починається в Торі з нового абзацу, і незрозуміло — адже він прямо продовжує попередній вірш? Відповідає на це мідраш[14]: «Щоб дати Моше перепочинок для роздумів між паршією і паршією та між темою і темою. І хіба не кал ва-хомер: якщо Моше, який розумів духом святості і чув духом святості постійно, потребував роздумів між паршією і паршією та між темою і темою, — то тим паче проста людина, син простої людини».

Першим, хто обговорив значення пропуску відкритих/закритих, був Магаршал[15][16]: «Нам слід дослідити і з'ясувати, яка відмінність є між відкритою паршією і закритою паршією, бо наші давні вчителі не дали причини інакше як для паршійот (для чого слугували паршійот — щоб дати Моше перепочинок для роздумів між паршією і паршією тощо), але про застосування відкритої і закритої не згадали». І він пояснює, що форма пропуску відкритої свідчить, що ця паршія починає нову тему, тоді як пропуск закритої свідчить, що вона поєднана з попередньою. Тобто загальна/важлива тема починається з відкритої паршії, а другорядні питання всередині тієї самої теми відокремлюються між собою закритим пропуском.

Так само написав у книзі «Сефер га-тодаа»[17]: «Немає в нас достовірних першоджерел, які роз'яснили б нам, у чому сутнісна відмінність між відкритою паршією і закритою... але якщо ми будемо судити за назвою, що ця називається „відкритою“, а та „закритою“, за формою написання... і з того, що видно, що всі п'ять Хумашів, і переважна більшість тижневих глав, і більшість із кожної нової теми в Торі — усі вони починаються з відкритої паршії, — з цього, можливо, можна припустити, що перерва при відкритій паршії є перервою повною, а перерва при закритій паршії не така повна. І якщо це припущення правильне, можна зрозуміти з його допомогою ще багато питань щодо причини поділу Тори на ті чи інші паршійот».

Здебільшого поділ смисловий, і кількість віршів у паршії змінюється залежно від теми (від одного вірша і до багатьох десятків). Зазвичай відкрита паршія містить велику тему, яка іноді поділяється на кілька малих тем за допомогою поділу на закриті паршійот, але, судячи з усього, у кількох місцях пропуск «відкритої» слугує (не для позначення загальної теми, а) для підкреслення. Наприклад, у тижневій главі Берешит кожен день творіння — окрема відкрита паршія; у благословенні Яакова синам[18] благословення синам господинь — відкрита паршія[19], тоді як благословення синам служниць — у закритій паршії, та інше.

У небагатьох місцях є пропуск паршії посеред вірша[20] (і коментатори обговорюють причину цього[21]), а найпомітніший випадок — у Десяти реченнях[22], де кожне речення — окрема закрита паршія («не вбивай», «не чини перелюбу», «не кради» тощо).

Відмінність між цим поділом та іншими

Поділ на паршійот — єдиний у кошерному сувої Тори[23], тоді як поділу на розділи чи на седарім не існує в кошерному сувої Тори (а лише в друкованих виданнях і в ТАНАХу). Цей поділ (на паршійот) передано нам через Моше, нашого вчителя[24], як невід'ємну частину Тори, і помилка у величині пропуску чи в його місці робить сувій Тори непридатним[25].

Суперечка про форму паршійот[26]

Перше джерело[27] про форму паршійот — у Гмарі Єрусалимського Талмуду[28]: «Відкрита з початку — закрита, відкрита з кінця — відкрита, відкрита звідси і звідси — закрита», і з нього Рамбам вивів, що є дві форми відкритої паршії і три форми закритої; але в Роша була інша версія в Єрусалимському Талмуді, і тому він ухвалює рішення про форму паршійот зовсім інакше, ніж Рамбам.

І ось, хоча «Шулхан арух» ухвалив рішення як Рамбам[29], оскільки є одна форма відкритих/закритих, з якою згодні і Рамбам, і Рош, стали робити всюди, де можливо[30], лише в такий спосіб (виняток — сувої Тори єменські, де стали робити саме як Рамбам, тобто пропуск усіх відкритих паршійот — це саме цілий порожній рядок перед ними).

Суперечка про поділ на паршійот

В одному місці є суперечка про кількість і місце паршії. У тижневій главі Цав Рамбам налічує одну відкриту паршію — «у вірші „Ва-єдабер“, що перед „Дабер ель бней Ісраель“». Тоді як у цій главі є два такі вірші[31], і ось, у «Кетер Арам Цова» в обох місцях є відкриті паршійот, у книгах єменського єврейства є лише одна паршія — перед віршем 22, а в книгах Ашкеназу, Сфараду і Сходу є лише одна паршія — але перед віршем 28[32]. Тема обговорюється в ахаронім, і автор «Кесет га-софер» постановив, що сувій Тори, у якому зробили відкриту паршію перед віршем 22, не слід визнавати непридатним[33].

Кількість паршійот

Рамбам налічує (у законах про сувій Тори[34]) усі паршійот відкриті й закриті згідно з відомою книгою, яку вивірив Бен-Ашер і яку багато хто ототожнює з «Кетер Арам Цова». Згідно з цією думкою (яку й ухвалено як галаху) у Торі 290 відкритих паршійот[35] паршійот і 379 закритих[36], а в усьому ТАНАХу 1181 відкрита і 1981 закрита.

Використання паршійот як вказівки місця

До поділу ТАНАХу на розділи було прийнято вказувати джерело віршів за паршією, у якій вони містяться; наприклад, у коментарі Раші до Шмот 27, 5: «Уже чули ми в паршії „Мізбах адама таасе лі“: „Ло таале бе-маалот“ тощо». Цікаво зазначити, що назва паршії — не обов'язково перші слова в ній, а зміст її теми.

Тижнева глава

Поділ на сімох, хто читає, у тижневій главі[37] здебільшого узгоджується з поділом на паршійот.

Примітки

  1. ^ «Сефер га-тодаа», с. 343. І не в одному місці вони сказані, а розсіяні у священних писаннях (як зазначено в наступних примітках).
  2. ^ Крім інших пропусків, які не в самому письмі, а у формі аркуша: поля, які треба залишати зверху, знизу і між аркушами, і ще особливі пропуски, такі як над піснями і під ними, та інше.
  3. ^ Вислів Рабі, Бава кама 13б, і в трактаті «Соферім», розд. 2
  4. ^ Гмара (Шабат 103б) каже, що цей пропуск обов'язковий, але не вказує його розміру. І написав Рамбам (Закони про сувій Тори, розд. 7, галаха 11), що «звичай софрім» — залишати 9 великих літер. І зауважимо, що Бейт Йосеф наводить із трактату «Соферім» та з Єрусалимського Талмуду інші думки, що пропуск — це три або навіть лише дві літери, а за галахою від початку софер має залишити пропуск 9 великих літер, але доки пропуск більший за 3 малі літери, постфактум визнають придатним.
  5. ^ 1 2 3 Барайта в «Га-Комец», Менахот 30а, і в трактаті «Соферім», розд. 2.
  6. ^ Трактат «Соферім», розділ 12, і ухвалено як галаху в Рамбама.
  7. ^ Нині термін «паршія» слугує зазвичай назвою однієї з тижневих глав.
  8. ^ А між книгою і книгою — пропуск у 4 порожні рядки («Шулхан арух» 273). Є обговорення про те, які літери: деякі вимагають 9 великих літер (наприклад, алеф, бет), а деяким досить 9 малих (наприклад, йуд, вав). За галахою вирішено, що від початку потрібні великі, а постфактум придатний і пропуск із малих.
  9. ^ Ні в мідрашах, ні в Мішні, ні в Гмарі, і також не в гаонів.
  10. ^ У «Кір'ят сефер», ч. 1, видання М. Гершлера, Єрусалим 5716, с. 45.
  11. ^ У продовження своїх слів там він обговорює, чи мається на увазі пропуск перед паршією чи після неї.
  12. ^ І після того як він докладно говорить там про різні книги, він доходить висновку, що слід покластися в цьому на рішення Рамбама.
  13. ^ Ваїкра 1, 10.
  14. ^ «Ялкут Шимоні», Ваїкра, ремез 445 (і наведено в Раші до цього вірша).
  15. ^ Пункт 37, що починається словами «Ва-ані омер».
  16. ^ І навів його «Ігрот Моше», Йоре деа 180, гілка 2, що починається словами «Ве-гіне містабер».
  17. ^ С. 343. І оскільки він не цитує Магаршаля (і ще те, що він пише прямо: «Немає в нас достовірних першоджерел»), видно, що він його не бачив і дійшов того самого висновку власними силами.
  18. ^ Берешит 29.
  19. ^ Крім Йосефа.
  20. ^ Берешит 35, 22; Бемідбар 26, 1.
  21. ^ Деякі тлумачать, що причина — сумна подія в паршії, що завершується.
  22. ^ І в Шмот, і в Дварім.
  23. ^ Крім поділу на книги.
  24. ^ І згадується в сувоях Мертвого моря доби Другого Храму, у літературі Талмуду і в «Сифрі», «Двура ді-ндава».
  25. ^ Трактат «Соферім», розділ 1, галаха 14
  26. ^ На підставі «Арух га-шулхан», Йоре деа, пункт 275.
  27. ^ Є ще одне джерело — наприкінці першого розділу трактату «Соферім», але: а) воно пізніше за Єрусалимський Талмуд; б) мова там важка і на перший погляд суперечить сама собі: «Яка відкрита? Кожна, що не почалася на початку рядка. А яка закрита? Кожна, де залишив посеред рядка. І скільки залишить на початку рядка, щоб називалася відкритою? Стільки, щоб написати ім'я з трьох літер. І скільки залишить посеред рядка, щоб називалася закритою? Стільки, щоб написати ім'я з трьох літер. Закінчив усю паршію наприкінці аркуша — нехай залишить один рядок зверху. А якщо залишив знизу стільки, щоб написати ім'я з трьох літер, — починає зверху».
  28. ^ Мегіла, розділ 1, галаха 9.
  29. ^ Головним чином тому, що він займався цією темою із запалом, і ще одна причина — що він спирався на достовірну книгу, яка була в нього.
  30. ^ Крім тфілін: оскільки кожна з паршійот у них пишеться на окремій сторінці і тим самим починається на початку сторінки, немає можливості зробити четверту паршію (яка має бути закритою) придатною для обох думок. І є в цьому різні звичаї: на думку Рами роблять і цю паршію (і «Ве-гая ім шамоа») відкритою (хоча в Торі в такий спосіб вона непридатна), за Тазом роблять так, що, на його думку, це задовольняє обох (тільки багато хто сперечався з ним, що це не за думкою жодного з двох, і так само постановив Алтер Ребе), а більшість світу чинить як Рамбам (а за Рошем їхні тфілін непридатні). Див. про все це в «Баер гейтев» до «Шулхан аруху», пункт 32.
  31. ^ Як зауважує в «Гагаот маймонійот», вірш 22 і вірш 28.
  32. ^ Див. ТАНАХ «Хорев», видання рава Мордехая Бройєра, у книзі Ваїкра, с. 162, і наприкінці книги — «Про видання», с. 7 і в примітці 2.
  33. ^ Див. «Сіфтей коген» до «Шулхан аруху», підпункт 6, і в «Кесет га-софер», частина 2, тижнева глава Цав, розділ 7
  34. ^ Розділ 8, галаха 4.
  35. ^ Згідно з Ленінградським рукописом — 293.
  36. ^ А за Ленінградським рукописом — 394 закриті
  37. ^ А також поділу на трьох, хто читає (у понеділок і четвер, у громадський піст, Хануку і Пурим), на чотирьох (у рош ходеш і хол га-моед), на п'ятьох (у свята) і на шістьох (у Йом Кіпур).

Повідомити про помилку на цій сторінці