Перейти до вмісту

Сімха Ельберг

Матеріал з Хабадпедії
Рав Сімха Ельберг
Основна інформація
Дата народження5671, 1911
Місце народженняВаршава, Польща
Дата смерті8 хешвана, 5756, 1 листопада 1995
Місце смертіНью-Йорк
Місце похованняГар-га-Менухот в Єрусалимі
КраїнаПольща, США
Місце діяльностіНью-Йорк
Рід діяльностірабин, письменник, редактор
Освітаєшива «Хахмей Люблін», колель «Емек галаха» у Варшаві, єшива Слободка в Ковно, єшива Мір у Шанхаї
Посадаголова Союзу рабинів Сполучених Штатів і Канади, головний редактор «Га-Пардес», особистий помічник рава Моше Файнштейна
УчителіРав Еліягу-Єгуда Ліпшиц, рав Менахем Земба, рав Аврагам Вайнберг, рав Моше Файнштейн
ПраціДив. його книжки
Сім'я
Батькорабі Агарон-Шимон Ельберг
МатиГітл Ельберг

Рав Сімха Ельберг (5671, 1911 — 8 хешвана 5756, 1 листопада 1995) був головою Союзу рабинів Сполучених Штатів і Канади, автором книжок, головним редактором торанічного вісника «Га-Пардес». Рав Ельберг підтримував особливі дружні зв'язки з Ребе і був близький до хасидизму Хабад.

Біографія

Рав Ельберг (у центрі) у Ребе під час роздавання доларів

Народився в 5671 році (1910/1911) у Варшаві в родині рабі Агарона-Шимона (одного з великих хасидів Скерневиць) і Гітл Ельберг. У дитинстві виховувався в свого діда (батька матері), рава Еліягу-Єгуди Ліпшица, голови рабинського суду в місті Груєць у Польщі. Тоді дід брав його з собою на зібрання, у яких брали участь великі того покоління. У молодості навчався в першому наборі єшиви «Хахмей Люблін», а згодом зблизився з рабі Менахемом Зембою і рабі Аврагамом Вайнбергом (автором «Решит бікурім»). Водночас навчався і у варшавському колелі для відмінників «Емек галаха», на чолі якого стояв рабі Натан Шпігельглас.

У 5696 році (1935/1936), у віці двадцяти п'яти років, надрукував свою першу книжку «Мінхат бікурім», яка містить нові тлумачення і пояснення в усіх галузях Тори. До книжки додано схвалення рава Менахема Земби[1], рава Шпігельгласа та Адмора із Соколова.

У період Другої світової війни перейшов до єшиви Слободка в місті Ковно, згодом під час війни був змушений покинути Литву[2] і прибув до єшиви Мир у Шанхаї. Перебуваючи в Шанхаї, був вхожий до домів Адмора з Амшинова і голови єшиви рабі Хаїма Шмулевича, який плекав до нього дружбу всі дні свого життя. Після закінчення навчання в єшиві взяв за дружину доньку рабі Єгуди-Зеліга Слуцкера, рабина міста Харбін у Китаї. У період свого перебування в Шанхаї був близький до рава Меїра Ашкеназі, хасида Хабаду і тодішнього рабина Шанхая[3].

Після свого весілля рав Ельберг прибув до Сполучених Штатів, де прославилася його велич у Торі, і він став своєю людиною і довіреною особою великих Ізраїлю в США та особистим помічником рава Моше Файнштейна[4]. Близько п'ятдесяти років він був діяльним членом Союзу рабинів Сполучених Штатів і Канади, а багато років був і його головою. Водночас був редактором торанічного щомісячника «Га-Пардес», який був відомим майданчиком для торанічних публікацій великих Ізраїлю. У 5755 році (1994/1995) заснував і утворив мтівту «Бейт Аврагам ве-Емек галаха», названу на ім'я його вчителя з Польщі, рава Аврагама Вайнберга.

Напередодні свята Сукот 5756 року (8 жовтня 1995) рав Ельберг переніс тяжкий серцевий напад, і його стан дедалі погіршувався. Через два тижні, у середу 8 хешвана 5756 року (1 листопада 1995), він помер (85), і місце його спочинку — на Гар-га-Менухот в Єрусалимі.

Зв'язки з Ребе

Рав Ельберг на фарбрейнгені Ребе в першому ряду. Четвертий справа. (Його права рука трохи піднята)
Рав Ельберг розмовляє з Ребе на фарбрейнгені

Рав Ельберг схилявся перед Ребе ще до того, як Ребе прийняв провід хасидизмом Хабад. У 5711 році (1950/1951), коли Ребе прийняв провід, рав Ельберг написав про це в «Га-Пардес» і звеличив гідність Ребе[5]. Через короткий час написав про розмах діяльності Ребе і про те, що він провідник і сам по собі. Упродовж усіх років рав Ельберг був на зв'язку з Ребе і багато бував у 770. Брав участь у центральних фарбрейнгенах Ребе, і між сіхот розмовляв із Ребе про теми, що обговорювалися на фарбрейнгені.

З часом дружні зв'язки рава Ельберга з Ребе зміцніли, і йому було дозволено входити до кімнати Ребе також і в години, не призначені для єхідуту. Зустрічі між ними були довшими за звичайні. Коли Ребе перестав приймати людей на єхідут, ставили стіл у «Нижньому Ган Едені» (коридорі перед кімнатою Ребе в 770), де й відбувалася їхня зустріч. Ребе і рав Ельберг також багато листувалися між собою з різних галахічних питань, зокрема про зміст слів Ребе на фарбрейнгенах[6].

В одному зі своїх листів, присвяченому питанню про мацу ашіра, він пише Ребе:

Його честь його святість Адмор, наш пан, шліта, з Любавичів. У своїй святій сіхі на виході Песаху цього року, яку я удостоївся почути, його святість зазначив слова га-Рава в «Шулхан арух», розділ 462, де він написав дві причини, чому не виконують обов'язок мацою ашіра.. Цим надсилаю його святості мою галахічну статтю, яку я написав.. Хай зверне він на неї свої святі очі, і велика буде моя нагорода. І як же зрадіє серце моє, якщо він сповістить мене про свою велику думку про неї.. З усією пошаною і з пошаною до Тори, той, хто схиляється перед його святою величчю.

— Книжка «Шалмей Сімха», частина четверта, розділ 10

На прохання Ребе до нього він постійно брав участь і виступав на кінусей Тора, які проводилися після свят у 770. У дні після кінусу Ребе цікавився новими тлумаченнями Тори, які той викладав, і навіть розмовляв із ним про них.

У Рош ходеш нісана 5734 року (березень–квітень 1974) рав Моше Файнштейн прийшов на єхідут до Ребе, і рав Ельберг супроводжував його і був свідком торанічної бесіди між ними, яка тривала близько години.

У 5748 році (1987/1988), після відходу ребецн Хаї-Мушки Шнеєрсон, рав Ельберг прийшов утішити Ребе. Їхня бесіда стосувалася того, що немає згадки про надгробне слово Аврагама чи Іцхака про Сару після її відходу з життя[7].

27 тевета 5751 року (13 січня 1991) він проходив під час роздавання доларів, і Ребе усміхнувся йому і сказав йому: «Серед усіх юнаків»?![8] Тоді ж він передав Ребе нову книжку, яку надрукував, а також лист «підйон нефеш» з іменами тих, за кого Ребе помолиться. Ребе говорив із ним про «коль коре», що вийшов тоді від «Агудат га-рабаним».

Мілан

У 5720 році (1959/1960) рав Ельберг відвідав місто Мілан і зустрівся із шаліахом Ребе в місті, равом Гершоном-Мендлом Гареліком. Під час зустрічі, на яку було запрошено знаних людей міста, рав Ельберг виголосив промову, у якій дивувався великій пропаганді, яку влаштовують навколо двохсотріччя відходу Бааль-Шем-Това, що припало на той рік. Рав Гарелік, який знав, наскільки Ребе займається цим питанням, перервав промову рава Ельберга і сказав йому: «Якби хтось устав і говорив про вашого батька, ви б заперечували проти нього, — а що мені робити, коли ви так говорили про мого батька». Після закінчення трапези обидва рабини розлучилися в напруженій атмосфері. Через короткий час рав Гарелік отримав лист від рава Хаїма-Мордехая-Айзика Ходакова, особистого секретаря Ребе, у якому було написано, що рав Ельберг із надзвичайним захопленням описав мужність шлухім Ребе.

Ця подія значно зміцнила зв'язок рава Ельберга з Ребе, і внаслідок цього рав Гарелік отримав вказівку від Ребе: щоразу, коли він буде в Нью-Йорку, хай телефонує раву Ельбергу, щоб довідатися про його самопочуття.

Один із візитів рава Ельберга до Мілана був у період «Бейн га-зманім», коли бахурім виходили на діяльність із поширення джерел із танком мівцоїм («танкістами»). Перебуваючи в Мілані, рав Ельберг отримав вказівку від секретаріату Ребе поговорити з бахурім на торанічні теми і навіть сфотографуватися з ними.

Рупор Ребе

Схвалення рава Ельберга книжки «Єхі га-мелех» рава Вольпо
Рав Ельберг виступає на кінус Тора в 770

Посаду рава Ельберга як редактора вісника «Га-Пардес» багаторазово використовували, щоб публікувати торанічні думки Ребе з найрізноманітніших питань, іноді і на пряме прохання Ребе. У місяці іяр 5724 року (1963/1964), у півтораста років від відходу Алтер Ребе, Ребе попросив рава Ельберга випустити особливий випуск «Га-Пардес», який буде присвячений Алтер Ребе, його методу та його книжкам. Рав Ельберг пообіцяв виконати прохання Ребе[9], і через деякий час випуск було надруковано.

Плавання на ізраїльському судні в Шабат

У 5715-5718 роках (1954–1958) Ребе вів боротьбу проти тих, хто намагався дозволити плавання на ізраїльських суднах у Шабат, і роз'яснював, що воно заборонене за галахою. Рав Ельберг опублікував думку Ребе у віснику «Га-Пардес», і це викликало у світі Тори зацікавлення думкою Ребе з цього питання. Пізніше він і сам написав про це статтю, у якій підтримує думку Ребе. Серед своїх слів він написав: «Хай зарахується це Любавицькому Ребе, і хай зміцниться його сила за мужність його відкритої думки і за позицію, яку він зайняв у цьому питанні, що стосується душ кількох тисяч людей, які користуються цими ізраїльськими суднами».

«Хто є євреєм»

У місяці сіван 5730 року (1969/1970) написав у «Га-Пардес» статтю на тему «Хто є євреєм». На фарбрейнгені 19 кислева 5746 року (2 грудня 1985) рав Ельберг багато розмовляв із Ребе під час нігунів, і наостанок почули, як Ребе пропонує йому дати інтерв'ю тижневику «Кфар-Хабад». У випуску 221 було опубліковано інтерв'ю, присвячене головним чином небезпеці невиправлення закону «Хто є євреєм» і можливості, яка тоді була, його виправити, якби тільки цього по-справжньому хотіли[10].

«Шлемут га-арец»

На фарбрейнгені, що відбувся 10 швата 5736 року (12 січня 1976), Ребе обрав сімдесят одного старійшину, щоб вони винесли постанову, що Земля Ізраїлю належить народові Ізраїлю. Рав Ельберг був одним із них, і під час того фарбрейнгену навіть удостоївся честі виголосити галахічну промову на тему «Шлемут га-арец»[11]. На виході свята Ахарон шель Песах у 5738 році (1977/1978) Ребе виголосив рішучу сіху про безпекове становище в Землі Ізраїлю, серед іншого висловившись про рух «Шалом ахшав» — «найнебезпечніший рух для народу Ізраїлю». Рав Ельберг, який був присутній на фарбрейнгені і розмовляв під час нього з Ребе, підсумував сказане для себе, і це було опубліковано в тижневику «Кфар-Хабад»[12].

У період Шестиденної війни в Землі Ізраїлю була велика напруга, і багато мешканців хотіли покинути Країну. Рав Ельберг опублікував заперечення Ребе проти втечі з Країни і написав: «Великий промінь світла з дворів Любавичів, який твердим і безумовним реченням каже, що не слід виїжджати і не слід боятися, і вже звісно „не дрімає і не спить Охоронець Ізраїлю“».

Різне

27 нісана 5748 року (14 квітня 1988) рав Ельберг виступив із листом на підтримку проведення ходи Лаг ба-Омеру, що організовується з ініціативи Ребе, і зазначив виховну користь від неї, як і той факт, що багато з великих Ізраїлю приєдналися і підтримали ходу.

До завершення Рамбама в 5750 році (1989/1990) написав прихильний лист про Постанову про вивчення Рамбама Ребе.

У статті, яку написав після війни в Перській затоці в 5751 році (1990/1991), вихваляв самопожертву Ребе і його підтримку народу Ізраїлю в період війни.

Схвалення книжки «Єхі га-мелех»

Рав Ельберг також дав своє схвалення книжці «Єхі га-мелех» рава Шалома-Дов-Бера Вольпо, надрукованій у 5752 році (1991/1992) і присвяченій законам про царів у Рамбама.

Публікації про Ребе

Цитати зі статті рава Ельберга

«У кожну епоху є одиниці, що виходять з ряду геть, стоять вище за середовище, у якому вони живуть. У своїй величезній геніальній величі в багатьох і різних галузях, у своїй мудрості й знанні, у своїй праведності й трепеті вони далекі від належності до нинішнього поверхового і дрібного покоління.. Вони живуть серед нас.. щоб слугувати взірцевим прикладом того, яким має бути великий знавець Тори з геніальним розумом, як символ Тори на піднесеному щаблі і як взірець надприродної праведності.. за словами пророка Єхезкеля: „а над подобою престолу — подоба, як вигляд людини на ньому згори“..

«Любавицький Ребе, у силі своєї надприродної величі, не належить нашому осиротілому поколінню; великий він міццю своїх рідкісних і особливих якостей і чеснот, аж до того.. що в низці галузей він єдиний у поколінні. Через низку рідкісних якостей, яким важко знайти подібних у ряду великих мужів, які могли б із ним зрівнятися..

«Якими були перші кроки Любавичів на американській землі? Насамперед вони прагнули всіма силами зламати стіну байдужості.. Хто був тим, хто вимагав і пробуджував, хто заклав нову основу.. хто зосередив велику енергію, мужність і віру, щоб вийти і вплинути на величезну єврейську масу.. хто був обдарований і благословенний небесними силами.. це був Любавицький Ребе..

«Любавицький Ребе — батько і мати не лише для своїх певних і виразних хасидів, а й для всього народу Ізраїлю.. без різниці, де він перебуває.. Любавицькі хасиди не тільки тремтять перед Ребе, а й люблять його величезною любов'ю. Вони тремтять від його погляду — як від батька, і люблять його всім палом душі — як матір.

«„Не так раб Мій Моше: у всьому домі Моєму довірений він“. Тлумачать хасидські книжки: велич Моше виявилася і в тому, що в нього була потрібна сила сказати на весь голос: „не так“!.. У Моше Рабейну була свята відвага протистояти думкам інших і мужньо сказати: „не так“!.. Той, хто хоч раз чув, як Любавицький Ребе наводить джерела для своїх святих промов із Вавилонського та Єрусалимського Шасу, а також зі слів великих каббалістів, може добре зрозуміти його „не так“..

«Любавицький Ребе не лише прийняв у свої руки історичні Любавичі, а й своїми діяннями дав Любавичам нове тлумачення. Він ретельно зберіг їхній первісний історичний образ, але водночас, через особливі й бурхливі часи нашої епохи, поклав на них нові завдання, для здійснення і виконання яких знадобилися могутні небесні сили з великою самопожертвою.. Любавичі не знають зупинки у своєму навчанні та у своїй хасидській діяльності.. Тієї миті, коли одна програма виконується, одразу приходить інша програма дій.. Хто стоїть на чолі всіх цих добрих справ — Любавицький Ребе.

Щомісячник «Га-Пардес»

Прийняття проводу в «Га-Пардес»

У місяці шват 5711 року (1950/1951), одразу після того як Ребе офіційно прийняв провід хасидизмом Хабад, рав Ельберг написав про Ребе:

Адмор із Любавичів рабі Менахем-Мендл Шнеєрсон — людина високого щабля і піднесена над народом своєю геніальністю і своєю праведністю, гаон і дивовижний знавець усіх покоїв Тори в нігле і в ністарі, людина праведна і цілісна у своїх справах, власник приємних якостей у ставленні до людей, так що кожен, хто мав із ним зв'язок, дивується шляхетності його душі й витонченості його духу.. За природою своєю він скромний у поведінці і великий смиренник; з юних днів своїх обертав ночі на дні в дивовижній старанності біля дверей Тори і трепету і займався служінням Всевишньому шляхами хасидуту, але завжди поводився усамітнено, приховано і таємно.. Його святість його тесть, Любавицький Адмор, дуже-дуже любив свого зятя, рава Менахема-Мендла, шліта, і багато разів говорив на його похвалу перед наближеними і дуже звеличував велич його геніальності і його праведності та широту його твердого і прямого розуму.

— Щомісячник «Га-Пардес», 5711

Через короткий час рав Ельберг знову опублікував статтю, у якій звертається до початку проводу Ребе рухом Хабад:

З обранням нового Ребе провідником громади Любавичів Любавичі були піднесені на свою історичну висоту і широту. Бо й справді нинішній Ребе представляє стовідсотково досконалий аспект глибокого осягнення в основах Хабаду, а з іншого боку — хіба Ребе не один із великих нашого покоління в нігле, у вченості, у знанні рабинської літератури в усіх її гілках, і на додаток до всього цього людина праведності та відособленості. І немає жодного сумніву, що разом із ним підніметься вгору весь дім Любавичів. І не досяг рав свого призначення і свого піднесення лише за правом того, що він «онук». Його пошана і його походження — за правом його величезної особистості; у величі своїй в усіх галузях Тори він виріс і став гідним посісти престол царства Любавичів.. І, як у колишні часи, будуть Любавичі представницею злитої Тори, Відкритої Тори і прихованої, що сплітаються воєдино. І не дивно, що й у знаних людей, які знають шлях Ребе, шлях Тори, шлях відособленості та скромності в поведінці, призначення Ребе провідником Любавичів пробудило великі надії на оновлення і повернення вінця на його колишнє місце, бо життєво необхідне існування і діяльність Любавичів у всій їхній могутності й силі в усіх країнах нашого розсіяння, і особливо тут, в Америці.

— Щомісячник «Га-Пардес», 5711

У місяці елул, наприкінці 5711 року (1950/1951), написав:

Адмор, наш пан Менахем-Мендл, шліта, який є сьомим поколінням провідників Хабаду, продовжує святу роботу Хабаду в усьому її обсязі — як у виголошенні маамарів хасидизму Хабад кожного святого Шабату мевархім, у Йом-тов і в йомей де-пагра, так і в прийомі людей на «єхідут» 3 рази на тиждень у встановлений час, так і в листах-відповідях тим, хто його запитує, на додаток до його роботи в громадській діяльності з поширення Тори і трепету в усьому світі.

— Щомісячник «Га-Пардес», 5711

Статті, прихильні до Хабаду

У місяці шват 5730 року (1969/1970) рав Ельберг написав у «Га-Пардес» про те, що Ребе продовжує в усіх точностях подробиць Адморів Хабаду, які були до нього, і навіть вирізняється з-поміж них тим, що він досяг того, чого не досяг ніхто з його попередників. У 5743 році (1982/1983) написав статтю про успішний шлях, який пройшов Хабад, і про те, що йому ще належить, — що «по-справжньому велика людина не буває задоволена тим, що вже зробила»[13].

У місяці іяр 5732 року (1971/1972), з нагоди сімдесяти років від дня народження Ребе, рав Ельберг написав у «Га-Пардес» статтю про «сутність Любавичів» — про гідність самопожертви хасидів у Росії та її продовження в Сполучених Штатах. Серед іншого він пише:

Самопожертва. У цих двох словах полягає весь зміст і вся душа Любавичів. Самопожертва — це стовп, середній засув і основа, на яких тримається любавицький хасидизм. Це джерело, що б'є і не припиняється, з якого Любавичі черпають усі свої духовні сили.

— «Га-Пардес»

У місяці шват 5734 року (1973/1974) написав у «Га-Пардес» про шлухім, розсіяних по всьому світу, про труднощі, з якими їм доводиться давати раду, і про Ребе — їхню рушійну силу. Далі в довгій статті навів особливі історії про початок шліхуту в Гонконзі та в Іспанії. В ще одній статті[14] він описує становище в Сполучених Штатах у період до прибуття туди Любавицького Ребе, коли неможливо було знайти молодого чоловіка з бородою. В інтерв'ю, яке він дав «тижневику „Кфар-Хабад“»[15], він говорив про поширення Хабаду у світі та про його прорив за межі «двору», про будування ним єврейства в Сполучених Штатах і про повернення туди «єврейського образу». У 5739 році (1978/1979) «Алгемейнер журнал» написав про створення ним руху тшуви і «кірува далеких» і про підхід до кожного єврея по-батьківськи, аж до приведення їх під крила Шхіни. Хоча спочатку з Хабаду за цей шлях насміхалися, сьогодні всі визнають, що добре вони вчинили.

Після своєї участі у фарбрейнгені з Ребе 10 швата 5740 року (28 січня 1980)[16] (на якому був присутній також рав Йосеф-Дов Соловейчик) написав, що визначення Ребе — у двох словах: «провідник Ізраїлю». «Можна бути дуже великою людиною, гаоном і праведником, але не провідником. Любавицький Ребе — провідник». До 11 нісана 5750 року (6 квітня 1990) написав подібні слова і порівняв Ребе з давніми провідниками, які жертвували всім, що в них було, заради всього Ізраїлю.

25 адара 5749 року (2 березня або 1 квітня 1989) у Нью-Йорку відбувся захід з нагоди виходу десятого тому «Ігрот кодеш» Ребе. Рав Ельберг був присутній на заході і сказав:

Той, хто вникає в стиль «Ігрот кодеш» Ребе, стиль стислий і ясний, як ні в кого, одразу згадує мову Рамбама — мову, у якій кожне слово точне і вивірене, а за браку чи додавання одного слова ставлять запитання і дають на них відповіді. І справді, той, хто вникає в нові тлумачення Тори в «Ігрот кодеш», бачить велику точність у кожному слові, подібно до того, що сказали мудреці: перших — чому назвали їх «софрім»? Тому що вони рахували кожну літеру в Торі.. подібно до особливого й дивовижного стилю гаона рабі Хаїма з Бриська.

— Промова рава Ельберга, адар 5749

Його книги

Обкладинка одного з вісників «Га-Пардес» за редакцією рава Ельберга
  • «Мінхат бікурім» — нові тлумачення і пояснення в усіх галузях Тори. Надрукована в 5696 році (1935/1936).
  • «Небесна Варшава» — опис життя торанічного єврейства та його великих у період до Голокосту. Надрукована в 5729 році (1968/1969).
  • «Імрей Сімха» — статті на теми думки й роздумів. Надрукована в 5729 році (1968/1969).
  • «Шалмей Сімха» (п'ять томів) — нові тлумачення і пояснення в усіх галузях Тори.

Додаткова література

  • Його життєпис і його зв'язки з Ребе, хабадськими установами та особистостями, рав Шалом-Дов-Бер Вольпо, «Шемен сасон ме-хаверейха», частина 4, сторінки 12-30.
  • «Бе-сод сіах», сторінка 277, історія його зближення з Ребе, єхідуйот і маанот
  • «Сіах сарфей кодеш», сторінка 513, єхідуйот
  • «Менахем мешив нафші», листи 634-637, листи Ребе раву Ельбергу
  • Тижневик «Бейт Мошіах», випуск 725, історія його життя, документальний опис і огляд зв'язків рава Ельберга і Ребе
  • Тижневик «Бейт Мошіах», випуск 727, сторінки 30-33, гість на фарбрейнгені Ребе 10 швата 5740 (28 січня 1980)
  • Рав Ельберг обґрунтовує нагальність виправлення закону «Хто є євреєм», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 221, сторінка 8 ( рік?)
  • Менді Куртес, ‏Таємні послання на фарбрейнгені, тижневик «Кфар-Хабад», випуск-додаток «Орхім», випуск 2081, сторінка 34 (5785)

Твори в каталозі HebrewBooks

Книжки автора в каталозі бібліотеки HebrewBooks.org на Хабадпедії: 7. Каталог HebrewBooks.

  1. «Мінхат бікурім» («Приношення перших плодів») מנחת ביכורים (Варшава, 1936) — у каталозі · читати
  2. «Шальмей Сімха», частина 1 שלמי שמחה - חלק א (Нью-Йорк, 1964) — у каталозі · читати
  3. «Шальмей Сімха», частина 2 שלמי שמחה - חלק ב (Нью-Йорк, 1972) — у каталозі · читати
  4. «Шальмей Сімха», частина 5 שלמי שמחה - חלק ה (Нью-Йорк, 1991) — у каталозі · читати
  5. «Шальмей Сімха», частина 5 שלמי שמחה - חלק ה (Бруклін, 1991) — у каталозі · читати
  6. «Шальмей Сімха», частина 5 שלמי שמחה - חלק ה — у каталозі · читати
  7. Ювілейний збірник «Га-Пардес» ספר היובל - הפרדס (Бруклін, 1951) — у каталозі · читати

Зовнішні посилання

Його книжки
Його статті про Хабад

Примітки

  1. ^ Який пише про нього: «Улюблений мій учень, юнак, що вирізняється своїми піднесеними обдаруваннями, дуже обізнаний і з прямим розумінням.»
  2. ^ Тоді Литву було насильно приєднано до Радянського Союзу, і з початком війни в ній проводилися масові арешти, ліквідації та висилки до Сибіру.
  3. ^ У своїй книжці «Ейней га-еда» Ельберг пише про рава Меїра Ашкеназі: «Двадцять три роки був рав Ашкеназі в Шанхаї. Усі ці роки займався Торою у святості й чистоті. Святими були його дні і святими були його ночі. Він зібрав усі святі іскри цього місця і ввібрав їх у себе. Насамперед він трудився, щоб виправити самого себе. Завжди шукав шлях до духовної досконалості, щоб очиститися й освятитися. І праця його не була марною. Він став служителем Всевишнього. Зважував на терезах кожне слово, відміряв кожен крок. Скільки служіння Всевишньому було в кожній його молитві Шмоне есре в будні дні! Кожен, хто бачив його в молитві, сам проймався почуттям святості й піднесення. Святий єврей жив у Шанхаї — і ім'я його було: рав Меїр Ашкеназі».
  4. ^ І так пише про нього рав Файнштейн: «Мій могутній друг, великий і уславлений гаон, дивовижний оновлювач у гостроті й у знанні».
  5. ^ Див. нижче: Прийняття проводу в «Га-Пардес».
  6. ^ Частину листування було опубліковано в книжці рава Ельберга «Шалмей Сімха».
  7. ^ Їхні слова надруковано в книжці «Ве-га-хай ітен ель лібо».
  8. ^ Тобто, хоча рав Ельберг міг прийти в приватному порядку, він усе ж стояв у черзі і прийшов разом з усіма.
  9. ^ «Ігрот кодеш», ч. 23, с. 181, а також на сторінці 222.
  10. ^ Цікаво зазначити, що інтерв'ю було настільки важливим для Ребе, що, коли минуло 5 тижнів від 19 кислева, а інтерв'ю ще не було надруковано, Ребе написав редакторові газети, раву Агарону-Дову Гальперіну: «Інтерв'ю рава Ельберга?! Через багато-багато тижнів!».
  11. ^ Рав Сімха Ельберг проголошує на фарбрейнгені Ребе, що Земля Ізраїлю належить народові Ізраїлю (1:24)
  12. ^ Випуск 734.
  13. ^ Тижневик «Кфар-Хабад», випуск 67, переддень Рош га-Шана 5743 (17 вересня 1982).
  14. ^ «Га-Пардес», зошит 9, 5738 року (1977/1978).
  15. ^ Випуск 149.
  16. ^ Литовський гаон на фарбрейнгені 10 швата
Сімха Ельберг згадується ще в 18 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 8448162200

Повідомити про помилку на цій сторінці