Боротьба проти плавання ізраїльських суден у Шабат

Боротьба проти плавання ізраїльських суден у Шабат — боротьба, яку вів Ребе у 5710-ті і 5720-ті роки, щоб пробудити громадську думку до заборони подорожей на ізраїльських суднах, що перебувають у єврейській власності й виходять у море у святий Шабат із порушенням Шабату. Ребе вів цю боротьбу і в приватній площині — щоб утримати тих, хто слухав його поради, від подорожей на цих суднах, і в громадській — щоб спробувати не дати ізраїльським судноплавним компаніям продовжувати рейси, вводячи публіку в оману, і знайти розв'язання проблеми порушення Шабату.
Спочатку боротьба велася тихо, з окремими людьми, але в 5716 році (1955/1956) вона набула публічного характеру й тривала в наступні роки. Наприкінці 5720-х років, коли плавання на пасажирських суднах стало рідкістю, а замість нього поширилися подорожі літаками, буря потроху вщухла.
Історія
У 5710-ті роки (50-ті роки XX століття) пасажирські судна були основним засобом сполучення між країнами. На лінії Європа—Ізраїль були рейси, що тривали менше ніж тиждень і не припадали на Шабат, але на лінії Сполучені Штати—Ізраїль неминуче доводилося пливти понад шість днів, а отже, і в Шабат. Ізраїльською компанією, яка здійснювала рейси на цій лінії, була «Шоам шерутей га-ям», дочірня компанія державної судноплавної компанії «Цім». Зрозуміло, коли йдеться про судно, що перебуває у власності нееврея, є дозвіл і особливі вказівки, як можна пливти на судні в Шабат, і так чинили на ділі й хасиди Хабаду.
Уже від початку свого проводу Ребе писав тим, хто звертався до нього, щоб вони утримувалися від подорожей на цих суднах, бо подорож на них напевно пов'язана з численними порушеннями Шабату[1]. Крім того, Ребе звернувся до Головного рабинату, щоб з'ясувати, чи є спосіб дозволити таку подорож[2].
У 5716 році (1955/1956) боротьба піднялася на новий щабель, і Ребе почав звертатися до різних рабинів і громадських діячів, щоб вони зробили все, що в їхніх силах, для припинення цих рейсів і щоб пробудити тих, хто дотримується заповідей, до розуміння заборони в цій справі[3]. Коли група шлухім Ребе вирушила до Святої Землі, щоб підтримати жителів Кфар-Хабада після страшного теракту, Ребе подбав про те, щоб вони їхали не судном, а літаком[4]. Одного разу Ребе оплатив витрати на переліт (дорожчий) родині, яка збиралася пливти ізраїльським судном[5].
Улітку того самого року Ребе вперше говорив про це публічно[6]. Слідом за цим було підготовлено кілька листів Ребе, що роз'яснюють заборону подорожей на ізраїльських суднах, і в них — відповіді на доводи, які звучали з цього питання; їх було надруковано в 5718 році (1957/1958) в окремому кунтресі, а також у «Бітаон Хабад» у місяці шваті 5719 року (січень–лютий 1959)[7].
Ребе діяв, щоб залучити до боротьби рабинів з усіх верств суспільства, щоб їхні слова вплинули на релігійну публіку і вона утрималася від таких подорожей. Це також у надії, що тиск релігійної публіки вплине на компанію «Шогам» і та влаштує рейси без порушення Шабату — або хоча б частину їх[8]. Серед рабинів, до яких Ребе звертався з цього питання, були головні рабини рав Іцхак-Айзік Герцог і рав Іцхак Нісім, рав Іссер-Єгуда Унтерман, рав Цві-Песах Франк, рав Реувен Кац, рабин Петах-Тікви, та інші.
Ребе звернувся до рава Моше Файнштейна, який виніс постанову, що саме плавання заборонене, але в певних випадках на пасажирів не поширюється заборона приєднатися до нього[9], і Ребе відповів йому й обговорював із ним це питання[8]. Також було оприлюднено, що рав Цві-Песах Франк дозволяє подорожі на ізраїльських суднах, і Ребе послав рава Азріеля-Зеліга Слоніма, щоб той зустрівся з ним і з'ясував це питання. Зрештою з'ясувалося, що йдеться про його старий дозвіл для тих, хто хоче пливти у будні на тих самих суднах, які плавають і в Шабат, але саму подорож у Шабат він не дозволяв. Після того як раву Франку стало відомо, що бажаючі дозволити це плавання користуються його дозволом, він звелів не публікувати старий дозвіл[10].
Рав Мешулам Рот, даян і член ради Головного рабинату Ізраїлю, опублікував постанову про заборону подорожей на ізраїльських суднах. У своєму листі Ребе дивувався, чому інші рабини бояться піти за ним і виступити з ясним оголошенням про заборону[11]. Згодом до заборонної постанови приєдналися рав Сімха Ельберг і рав Іцхак-Яаков Вайс[12].
Полеміка з цього питання
Після того як знялася буря з цього питання, зазвучали зустрічні доводи, покликані її вгамувати, і Ребе відповів на них один за одним.
Дехто стверджував, що в керуванні судном немає порушення Шабату, і компанія «Цім» навіть опублікувала докладний висновок інженера, який пояснював, що для плавання судна порушення Шабату не потрібне, оскільки все виконується машинами автоматично. Ребе докладно відповів на ці доводи й довів, що вони — неправда і введення в оману, оскільки в наші дні неможливе керування судном автоматично впродовж 24 годин. Ребе пояснив (спираючись при цьому на свої знання в суднобудуванні, здобуті з навчання у Франції і з роботи у Сполучених Штатах), які роботи, що порушують Шабат, потрібні для того, щоб судно йшло, — і це крім різних послуг для пасажирів, які неминуче виконуються з порушенням Шабату[13].
Ще стверджували, що в плаванні судна є пікуах нефеш, — чи то через небезпеку зупинити рейс і поставити судно посеред моря: на цей довід Ребе відповів, що він не має підстав, і навпаки, небезпека під час плавання більша, ніж на стоянці, тим паче що можна стати на якір у порту, а не посеред моря[14]; чи то стверджували, що пікуах нефеш є в зупинці суден, яка завдасть державі грошових збитків і може призвести до шкоди для безпеки, — на це Ребе відповів, що найбільша шкода — це порушення Шабату, яке призвело до зруйнування Храму, як сказали мудреці[15]. А крім того, якщо зважати на цей довід, доведеться дозволити й відкриття фабрик у Землі Ізраїлю в Шабат тощо (хай боронить Б-г), адже грошові збитки від їх закриття більші[16].
Були ті, хто намагався запропонувати, щоб необхідні роботи на судні виконували неєвреї, але Ребе відповів, що ця можливість не відповідає дійсності з кількох боків: по-перше, через велику кількість працівників, які мають бути на кожному судні, і серед них — механіків-фахівців. По-друге, тому що неможливо пересвідчитися, що заборонені роботи виконуватимуть справді тільки неєвреї. Тому найкраща й найдієвіша пропозиція — стати на якір в одному з портів дорогою на день Шабату[17]. Ребе навіть точно вказав кілька можливих портів, у яких можна стати на якір, у відповідь на довід, що немає можливості влаштувати рейс у такий спосіб[18].
На довід про те, що дасть буря, яку здійняв Ребе, Ребе відповів, що коли власники суден побачать тиск, вони дозволять хоча б частині суден плавати в дозволений спосіб, і так хоча б євреї, які дотримуються заповідей, будуть урятовані від заборони[19].
Буря й доводи з цього питання були опубліковані в газетах Святої Землі й викликали широкий відгук. У світлі слів Ребе багато євреїв, і звісно, хасиди Хабаду, утрималися від подорожей на цих суднах.
Через кілька років, у 5721 році (1960/1961), Ребе відповів на лист єврея, який запропонував створити судноплавну компанію, що дотримується Шабату, і благословив його за цю ініціативу[20].
Додаткова література
- Рав Йосеф-Іцхак Гавлін, «Шулхан Менахем», Орах хаїм, 2, 5 тевета 5753 (29 грудня 1992), с. 9
- «Ва-їлахем мільхамот Гашем», додаток до тижневика «Кфар-Хабад», свято Сукот 5782 (21 вересня 2021)
- 5 OF THE REBBE'S UPHILL BATTLES, журнал COLive, випуск 25 хешвана 5785 (26 листопада 2024), сторінка 15
Зовнішні посилання
- З листів Ребе з цього питання: «Лікутей сіхот», том 6, с. 398
- Р. Шнеур-Залман Бергер, Боротьба Ребе проти плавання ізраїльських суден у Шабат, з
, 19 швата 5773 (30 січня 2013) - Р. Мордехай-Менаше Лауфер, «Ба-маараха аль кдушат га-Шабат», випуск «Гіткашрут»: частина 1 • частина 2
Примітки
- ^ Див., наприклад, «Ігрот кодеш» том 7, с. 361. том 8, с. 192.
- ^ Див. «Ігрот кодеш» том 5, с. 112, с. 148.
- ^ Див. «Ігрот кодеш», том 13, с. 253. с. 263. с. 285, і в листах, зазначених там. І в інших листах, зазначених нижче. У листі
- ^ «Ігрот кодеш», том 13, с. 201.
- ^ «Ковец Гіткашрут».
- ^ Сіха 12 тамуза 5716 (21 червня 1956). Див. також «Ігрот кодеш», том 13, с. 265.
- ^ с. 20 і далі. Надруковано також у доповненнях до «Лікутей сіхот», том 6, с. 398 і далі.
- ^ 1 2 Див. лист Ребе раву Моше Файнштейну, «Ігрот кодеш», том 13, с. 371.
- ^ «Ігрот Моше», том 1, розділ 92.
- ^ Див. статтю «Боротьба Ребе проти плавання ізраїльських суден у Шабат» у зовнішніх посиланнях.
- ^ «Ковец Гіткашрут». Особливо дивувався Ребе з позиції Головного рабинату, який не оголосив ясно про заборону; див. лист Ребе раву Зевіну.
- ^ «Мінхат Іцхак», том 3, розділ 39, там він наводить слова Ребе з цього питання і спирається на них.
- ^ Див. «Ігрот кодеш», том 13, с. 315. с. 321. с. 453. І ще.
- ^ Див. том 13, с. 285, згаданий вище.
- ^ Шабат 119б.
- ^ Див. «Ігрот кодеш», том 13, с. 333. І ще.
- ^ Див. «Ігрот кодеш», том 13, с. 315, згаданий вище. том 20, с. 124.
- ^ «Ігрот кодеш», том 13, с. 365.
- ^ Том 13, с. 365, там само.
- ^ Том 20, с. 124, там само.