Перейти до вмісту

Трактат Псахім

Матеріал з Хабадпедії
Заколення пасхальної жертви в Азарі

Трактат Псахім містить десять розділів, що охоплюють сто двадцять аркушів.

Тема трактату — свято Песах; знищення хамецу, закони переддня Песаху, заколення пасхальної жертви та її печіння, заповідь маци і порядок свята. Трактат Псахім — один з трактатів, що вивчаються в єшивах Хабаду у восьмирічному циклі.

Роз'яснення Ребе

Порада рабі Єгуди

У трактаті[1] розповідається про неєврея, який сказав рабі Єгуді бен Бтейрі, що щороку підіймається до Єрусалима і їсть пасхальну жертву; рабі Єгуда порадив йому попросити частину курдюка тварини. Коли неєврей наступного разу, піднявшись до Єрусалима, попросив цей кезайт, євреї зрозуміли, що це хитрощі того, хто його послав, — рабі Єгуди бен Бтейри, і вбили неєврея. Один з нових висновків, що випливають звідси, — що неєврей, який з'їв пасхальну жертву, заслуговує смерті.

Тосафот ставить запитання, чому рабі Єгуда бен Бтейра сам не піднявся до Єрусалима, і дає три відповіді: 1. що в нього не було землі. Ця відповідь недостатня, оскільки є питання, чи справді той, у кого немає землі, не зобов'язаний здійснювати паломництво, і тому Тосафот відповіли, що він був старий і не міг піднятися.

Проти цих двох відповідей виникає складність: якщо так, чому він не міг сказати іншому єврею з Нецивіна, який піднявся до Землі Ізраїлю, щоб той засвідчив про нього, що він неєврей, і навіщо йому треба було вдаватися до всіх цих хитрощів?

І з цієї причини Тосафот дають ще одну відповідь: що Нецивін розташований за межами Землі Ізраїлю, і тому не всі його мешканці були зобов'язані здійснювати паломництво[2]

Песах шені

У трактаті є суперечка, чи є Другий Песах святом самим по собі, чи доповненням першого свята. Згідно з першою думкою, що Другий Песах — це фактично окремий обов'язок кожного єврея на додачу до обов'язку першого Песаху, Ребе пояснює, що дія здійснення пасхальної жертви (Першого) зберігається до Другого Песаху. І тому, хоча Другий Песах — обов'язок, самостійний щодо Першого Песаху, той, хто приніс свою пасхальну жертву в Перший, не зобов'язаний у Другий Песах, оскільки в нього зберігається дія жертвопринесення Першого Песаху до Другого Песаху.

Ці слова ґрунтуються на методі Рогачовського гаона, згідно з яким тривала дія звільняє людину від заповіді за умови, що в момент її здійснення людина була зобов'язана її виконувати.[3]

Додаткові пояснення

Пояснення провідників Хабаду

Зовнішні посилання

Примітки

Повідомити про помилку на цій сторінці