Перейти до вмісту

Сфіра Єсод

Матеріал з Хабадпедії
Запит «єсод» перенаправляється сюди. Про статтю, присвячену основі жертовника, див. Основа жертовника.

Сфіра Єсод — остання сфіра з шести сфірот мідот і дев'ята з десяти сфірот. Суть сфіри Єсод — це зв'язування всіх мідот і низведення їх до дії в сфірі Малхут.

Суть

Сфіра Єсод — остання сфіра з шести мідот, і суть її — зв'язування і поєднання мідот та приведення мідот до суті. Через зв'язування сфіри Єсод впливи мідот спускаються в сфіру Малхут, яка є вже виходом назовні в дійсності.

У вірші «Тобі, Г-споди, велич і могутність», який натякає на сім останніх сфірот, мідат Єсод натякається словом «коль», зі слів «бо все, що на небі й на землі». І в цьому суть її — зв'язати впливи всіх мідот, які в аспекті небес, і зосередити їх в аспекті землі, якою є Малхут.

Служіння Йосефа-праведника було в мідат Єсод, і тому названо його ім'ям «праведник».

У «Патах Еліягу» сфіру Єсод порівнюють зі «знаком святого завіту, сіюма де-гуфа».

Сфіра Єсод — продовження середньої лінії, і вона продовження сфіри Даат і сфіри Тіферет.

У людини

І в людини суть сфіри Єсод — це вплив і низведення від людини до іншого, і вона дає їй змогу стиснути себе, щоб пояснити іншому[1].

Так само й в органах тіла: «Малхут — уста» («Патах Еліягу») — як уста, уся суть яких заради іншого, так і аспект Єсод: уся суть його в тому, щоб впливати й низводити до іншого.

Евйон

«Евйон» — це найменування сфіри Єсод, що в Зеїр Анпіні, але лише коли вона у вигнанні, зодягнена в правителів народів світу, тобто в кліпот і ситра ахра.

Зодягнення сфіри Єсод у «правителів» — для того, щоб оживляти їх, і спосіб їхнього оживлення — у зовнішньому зовнішнього.

І пояснення цьому: Вища воля, аспект світла Ейн Соф, благословенний Він, — це джерело життя, що оживляє всі світи; однак життєвість низводиться до створінь через численні й великі цімцуми, і є також створіння, які отримують свою життєвість через кліпот і ситра ахра в прихованні лику, які не відчувають і не знають, що їхня життєвість — від Всевишнього, Який творить небо і землю, а самі кліпот називаються «правителями», що низводять життєвість матеріальному світові.

Стиснена життєвість, що низводиться в кліпот і в тих, на кого вони впливають, — із зовнішнього Волі Вищої, аспекту зворотного боку, а кліпот, цілком нечисті — що прямо протистоять Гаває, отримують свою життєвість із зовнішнього зовнішнього святості.

Хоча кліпот — гидота для Всевишнього, яку Він ненавидить, проте Він оживляє їх (стисненою життєвістю, як сказано вище), бо «все створив Г-сподь заради Себе, і навіть нечестивого — на день лиха», бо й їх використовує Всевишній для потреби святості.

Зрозуміло, що Б-жественна життєвість, яка низводиться, щоб оживляти кліпот, окрім того, що сама вона із зовнішнього святості, — вона також оживляє кліпот зовнішнім чином, у вигляді макіфа, що не зодягнений у них по-справжньому, і вона там в аспекті вигнання й чужості; і тому сфіра Єсод, яка є сфірою, що впливає цією життєвістю, називається ім'ям «евйон».

Її суть у служінні

Суть цієї мідат у служінні роз'яснено словами рабі Аврагама га-Малаха[2]: «Єсод — це зв'язування, щоб завершити всяку справу з тих п'яти мідот, про які ми сказали, а саме: коли людина не бачила свого коханого чи свого сина кілька років, і настає час, що в думці своїй чи в розумінні своєму вона має намір дати йому великий подарунок або побачити його самого, — і ось, з кожною пройденою парсою, в міру того як вона наближається до свого сина, любов її дедалі більша, доки не приходить вона до міста, де її син, і любов її зростає надзвичайно, бо міркує вона в розумінні своєму: ось я прийшов до міста, де мій син, і ось побачу його і дам йому великий подарунок, який я хочу йому дати. І ця насолода, яка в завершенні — побачити сина свого і дати йому подарунок, — це й називається поєднанням і зв'язуванням тієї насолоди й любові, що є в нього від того, що він завершить милість зі своїм сином, давши йому подарунок; і він зв'язує свою думку і своє розуміння так, що не може думати ні про що інше через велику насолоду, яку має від того, щоб завершити це; тому це називається зв'язуванням — бо навіть якщо прийде до нього його ненависник, той не зможе здолати його через велич насолоди, яку він має від цього в своїй думці й розумінні, що він завершить побачити свого сина і дати йому великий подарунок; і так само не дає йому думати й величатися жодним величанням, яке в нього є, і не перемагати ні в чому, у чому він хоче перемогти, і так само не може прийти в розуміння його велич від іншого прославленого предмета, і так само не може він нічого дякувати, бо ця насолода така велика в його думці і в його розумінні, що він стискає свою думку, і свій розум, і своє розуміння, так що не може прийти в його розуміння і в його розум жодна з усіх тих мідот, через велич насолоди, яку він має (коли він думає): ось настав час, що я з'явлюся сам до сина свого і дам йому великий подарунок» . І продовжує він там своєю святою мовою: «І ось зв'язування — це мідат сама по собі, також і без тих мідот, як, наприклад, насолода від поєднань, яку вклав Творець у людину і в усі створіння; також насолода від зв'язаності праведників у служінні Творцеві — бо коли вони бачать і знають велич Творця і розуміють велич любові, якою належить любити Творця, Який дав нам Тору і 613 заповідей, щоб змогла людина, таке низьке створіння, служити Цареві над царями царів, Б-гові великому і грізному, — є і в них ця насолода, так що зв'язується його думка в трепеті перед Творцем, благословенний Він, і в любові до Нього, благословенний Він. І ось перше зв'язування, про яке ми сказали, — це низькість мідат у падінні її, доки не приходить вона до найнижчої низькості з нижніх; і попри все це створив її Творець такою, бо вона потреба світу; а друге зв'язування цієї мідат — коли вона у величі святості, „одне навпроти іншого“ і так далі».

Див. також

Примітки

  1. ^ Див. «Сідур ім ДАХ», Шаар га-Сукот.
  2. ^ У передмові до своєї святої книги «Хесед ле-Аврагам»

Повідомити про помилку на цій сторінці