Пінхас-Менахем Альтер
| Пінхас-Менахем Альтер | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 21 тамуза 5686 (3 липня 1926) |
| Дата смерті | 16 адара 5756 (7 березня 1996) |
| Країна | Польща[В] |
| Місце проживання | Єрусалим |
| Рід діяльності | рабин[В] |
| Посада | шостий адмор дому Гур, голова єшиви «Сфат емет» у Єрусалимі |
| Сім'я | |
| Батько | Аврагам-Мордехай Альтер |
| Мати | Фейга-Мінча |
| Дружина | Ціпора-Фейга Альтер |
| Діти | Яаков-Меїр, Естер, Моше-Бецалель, Шауль Альтер, Єгуда-Ар'є-Лейб Альтер, Іцхак-Давид Альтер, Даніель-Хаїм Альтер |
| Брати й сестри | Ісраель Альтер, Сімха-Бунем Альтер |
| Родовід | |
Рабі Пінхас-Менахем Альтер (21 тамуза 5686 (3 липня 1926) – 16 адара 5756 (7 березня 1996)), відомий під іменем «Пней Менахем» за назвою збірника з його вчення, був шостим Адмором дому Гур. Служив головою єшиви «Сфат емет» в Єрусалимі. Після відходу з життя свого брата рабі Сімхи-Бунема Альтера з Гура в 5752 році (1991/1992) посів його місце як Адмор до свого відходу з життя.
Біографія
Народився в Адмора рабі Аврагама-Мордехая Альтера з Гура, автора «Імрей емет» (третього Адмора дому Гур), на старості його літ, від другого його шлюбу — з ребецн Фейгою-Мінчею. Він — єдинокровний брат рабі Ісраеля Альтера, автора «Бейт Ісраель», і рабі Сімхи-Бунема Альтера, автора «Лев сімха». Уже в молодості вважався ілуєм, і бували випадки, коли старші брати радилися з ним. Був відомий силою своєї пам'яті, і за його словами він уловлював слова і, хоча не розумів їхнього значення, каталогізував їх у своєму розумі, а коли виріс, повторив їх, зрозумів і застосував. Утік разом із батьком з Європи в дні Голокосту, і разом вони здійснили алію до Землі Ізраїлю й оселилися в Єрусалимі. І після одруження зі своєю дружиною Ципорою-Фейгою Альтер[1] він жив поруч із батьком.
Після відходу з життя батька успадкував його квартиру, яка була над його бейт-мідрашем у ті дні, і там жив до кінця своїх днів, спочатку разом із матір'ю, у будинку, в якому донині розташована єшива «Сфат емет». Був призначений головою єшиви в 5717 році (1956/1957) своїм братом, рабі Ісраелем Альтером, який служив тоді Адмором з Гура. Цей його брат навіть був присутній на першому уроці, який він давав. Через свою скромність і бітуль перед старшим братом він доти не був відомий як знавець Тори, але його успіх як голови єшиви і високий рівень його уроків підняли повагу до нього.
Після відходу з життя його брата «Лев сімха» 7 тамуза 5752 року (8 липня 1992) він став його наступником як Адмор з Гура[2].
Помер у ніч на 16 адара 5756 року (7 березня 1996), після «тиша» свята Пурим; за свідченням машбака, перед відходом з життя він висловився: «Смерть праведників спокутує. Увесь Ізраїль перебуває у важкому становищі. Потрібна месірут нефеш заради всього Ізраїлю. Я бачу, що тут важко діяти — згори можна діяти набагато більше».
Його позиції з питань цілісності Землі та «Хто є євреєм»
Адмор «Пней Менахем» став поруч із Ребе в усьому, що стосується питань цілісності Землі і поправки до закону «Хто є євреєм», з усією силою, і багато разів публічно висловлював свою думку про це.
Цілісність Землі Ізраїлю
Щодо теми цілісності Землі він сказав, що «що більше наближаються до арабів, то більше віддаляється мир[3]». З тієї ж нагоди він процитував слова рабі Менахема Земби, який сказав, що заборонено віддавати частини Землі Ізраїлю, і додав, що «лише той, хто здатен рвати шматки з нашої святої Тори, здатен рвати шматки з нашої святої землі».
Коли один із політиків, причетних до угод в Осло, попросив зустрітися з ним, він відмовився з ним зустрітися, стверджуючи, що не може потиснути руку, яка потиснула руку гнобителя євреїв Арафата, хай зітреться ім'я його[3].
У протесті, опублікованому «Моецет гдолей га-Тора» від першого дня Хануки 5754 року (9 грудня 1993) під заголовком «Гілуй даат» і сформульованому «Пней Менахемом», Адмор написав, що «не можна вести переговори весь той час, поки проливається єврейська кров»[4].
Після свого призначення Адмором він виступив з ініціативою, щоб від імені «Моецет гдолей га-Тора» вирушила делегація до Ребе, аби добре почути його святу думку з питань, що стоять на порядку денному у Святій Землі, але цей план було відкладено після 27 адара I 5752 (2 березня 1992).
Поправка до закону «Хто є євреєм»
Адмор багато діяв заради поправки до злощасного закону і багато разів публічно говорив про це.
Одного разу він різко висловився проти того, хто противиться поправці до злощасного закону, і сказав, що «той, хто думає використати всяку трибуну, щоб підкреслити саме певні заповіді й обійти особливо дві теми: ідолопоклонство і місіонерство та „Хто є євреєм“ — лише тому, що колись цього торкнулися Хабад або Ребе з Гура, — той підкопується під саме існування народу Ізраїлю![3]".
В один із 5730-х років[5] Ребе провів короткий фарбрейнген, на якому виголосив маамар хасидуту і дві святі сіхи. Одна з них була різкою в питанні «Хто є євреєм» і була сказана з болем серця, і було зрозуміло, що Ребе має на увазі депутатів Кнесету від «Агудат Ісраель». Двоє з анаш[6] вирішили піти до дому рабі Пінхаса-Менахема і дати йому послухати касету з цією сіхою. Коли вони прийшли до його дому, вони розповіли йому про сіху, запропонувавши, щоб він сам послухав її за допомогою «магнітофона». Адмор погодився і з великою увагою слухав сіху з касети. Посередині він підвівся зі стільця і походжав кімнатою туди й сюди. Коли йому подзвонили по телефону, він попросив зупинити «магнітофон», а коли закінчив розмову, попросив знову ввімкнути апарат.
Закінчивши слухати сіху, він сказав, що поговорить про це ще тієї ж ночі з равом Ходаковим. Потім підійшов до книжкової шафи і сказав: у мене є хасидські книжки — і вказав на «Танію», «Лікутей Тора», «Торат Шмуель» та інші. І так вони розпрощалися сердечно. По виході Шабату в Нью-Йорку хасиди зателефонували до секретаріату і передали звіт про все вищесказане. Ребе просив переказати згаданим хасидам: «Чому йому не дали послухати маамар?».
Наступного дня хасиди зателефонували йому і спитали рабі Пінхаса-Менахема: оскільки Ребе виголосив на фарбрейнгені також маамар хасидуту, чи бажає він послухати маамар? Він погодився і призначив, щоб прийшли наступного дня о 2 годині дня. Так і було: він із серйозністю слухав маамар хасидуту. Наприкінці він попросив, щоб, коли маамар вийде друком, принесли йому один примірник.
Через два тижні відбувся ще один фарбрейнген у подібному форматі — маамар і дві сіхи, причому одна сіха була присвячена «Хто є євреєм». Знову хасиди прийшли до нього за попередньою телефонною домовленістю, і він прослухав увесь фарбрейнген.
Зв'язки з Ребе


В інтерв'ю редакторові газети «Кфар-Хабад»[3] він висловився рідкісною фразою і сказав: «Я люблю Любавицького Ребе сутнісною любов'ю».
13 нісана 5742 року (6 квітня 1982) Ребе написав вітального листа «Пней Менахему» у відповідь на його повідомлення про народження онука, Ісраеля-Ар'є (сина р. Яакова-Меїра Альтера). «Пней Менахем» також написав Ребе про одну зі своїх невісток, яка мала народжувати в ті дні, і просив благословення для неї, і Ребе благословляє її у своєму листі [7].
На виборах 5749 він очолив[8] — з благословення і за вказівкою свого брата рабі Сімхи-Бунема Альтера[9] — виступ на захист честі Ребе і хасидизму Хабад проти хвилі ненависті противників Хабаду, ціною відокремлення певного кола від партії «Агудат Ісраель». Перед виборами Ребе одноразово вказав підтримати цю партію, і партія здобула нищівну перемогу[10].
Після 27 адара I 5752 (2 березня 1992) Адмор виступив з ініціативою молитов за здоров'я Ребе і навіть розпорядився разом із головою «Моецет гдолей га-Тора» Адмором рабі Моше-Єгошуа Гагером з Вижница та іншими членами президії ради опублікувати заклик від імені ради молитися за здоров'я Ребе.
Його візити на єхідут

Адмор «Пней Менахем» відвідував Ребе десять разів. Під час одного з візитів він приїхав зі своїм сином равом Шаулем Альтером.
Уперше він відвідав Ребе в четвер 4 адара 5726 року (24 лютого 1966); тоді він увійшов на єхідут разом із равом Нахманом Альбоймом і удостоївся довгого єхідуту, близько пів години, що почався о 10:15.
У 5739 році (1978/1979) він приїхав до Ребе разом зі своїм сватом рабі Менаше Кляйном, головою рабинського суду Унгвара. У 5742 році (1981/1982) приїхав до Ребе з візитом. Серед іншого Ребе переконував рабі Пінхаса-Менахема самому збирати кошти для своїх закладів[11]. Крім того, говорили про необхідність створення закладу «Бейт Яаков» у хасидському дусі, про заповідь написання сувою Тори в наш час і про важливість купити літеру в сувої Тори.
У 5743 році (1982/1983) він приїхав на єхідут до Ребе і говорив з ним у глибокій бесіді про вічність Тори[12]. Коли настав час молитви маарів, Ребе завершив єхідут і вийшов до Малого залу. Коли «Пней Менахем» побачив, що Ребе входить на молитву маарів, він теж вирішив увійти всередину і помолитися разом із Ребе. Хазан почав свою молитву з «Ве-гу рахум», промовляння кадишу і «Борху» і так далі. А після промовляння «Борху» Ребе обернувся, щоб сісти на лаву, на якій він зазвичай сидів, але тут помітив, що «Пней Менахем» стоїть. Ребе дав йому знак, щоб той зробив честь і сів, але він відмовився через свою скромність і дав Ребе знак обома руками, щоб той зволив сісти і не вмовляв його сідати, бо йому зручно стояти. Ребе не відгукнувся на його прохання і продовжував стояти між лавою і столом, ніби кажучи йому, що не сяде, доки не сяде і він. Коли «Пней Менахем» зрозумів, що Ребе стоїть і чекає на нього, він поступився і погодився сісти на лаву, яку підтягли до нього з другої кімнати. Лише після того, як він сів, зволив сісти і Ребе, і було це ближче до кінця благословення «Агават олам»[13].
13 адара I 5744 року (16 лютого 1984) Адмор відвідав Ребе, і Ребе спонукав його вчити також трактати, до яких немає Гемари, у рамках вивчення «даф йомі» з Єрусалимського Талмуду; після того як маніхім подали записане на редагування, Ребе написав на початку сіхи: «Я остерігся говорити у вигляді пропозиції – і було змінено й перетворено на наказ і т. д. і т. д.!!»[14]. А після цього молився Мінху з Ребе в Малому залі (як видно на знімку ліворуч)
Встановлення вивчення Рамбама
Коли було оприлюднено постанову Ребе про щоденне вивчення Рамбама, у 5744 році (1983/1984), «Пней Менахем» відтоді впорядкував своє щоденне навчання відповідно до циклу вивчення трьох розділів на день. Оскільки він дуже заглиблювався у своє навчання і багато з'ясовував думки рішонім і посків та те, що з них випливає для галахи, його навчання затягувалося, тоді як часу ставало менше, і тому він перейшов з маршруту вивчення трьох розділів, з якого почав, на маршрут вивчення одного розділу на день. Із плином років він вивчав щодня всі три маршрути з Рамбама: три розділи на день, ще розділ з маршруту одного розділу на день, а також маршрут «Сефер га-міцвот» Рамбама[15].
Коли йому надіслали із секретаріату Ребе книгу «Мареї мекомот» до Рамбама, в якій наведено вказівки джерел до галахот, написаних у Рамбама, джерела яких не згадано в «Кесеф мішне», «Пней Менахем» відповів посланням, що він зазначив йому «на перший погляд кілька десятків додаткових вказівок джерел, про які, можливо, можна сказати, що варто їх додати», і надіслав їм десятки додаткових вказівок джерел. Учні «колелю», які редагували книгу, були вражені його геніальністю і подякували йому за це і навіть додали його список до оновленого видання книги [15]. У своєму листі про книгу «Мареї мекомот» до Рамбама «Пней Менахем» пише Ребе: «Його високоповажності, святості, славі зі святих і т. д., нашому панові Адмору з Любавичів, шліта; хай продовжить Всевишній дні його до розкриття Мошіаха, праведника нашого, незабаром, у наші дні, амінь... Будучи впевненим, що його висока святість у молитві своїй пам'ятає всіх синів Ізраїлю для доброго остаточного запису і доброго року — року, в який визволить нас Всевишній і збере вигнанців Ізраїлю зі співом, — дозволяю собі благословити його добрим остаточним записом і добрим роком. З вдячністю отримав я „Мареї мекомот“ до Рамбама — річ потрібну і прекрасну для всього Ізраїлю, бо при вивченні ними Рамбама, і особливо ті спритні й квапливі, що вчаться за маршрутом на один рік, потребують знання джерела сказаного“[16].
Ребе відповів «Пней Менахему» на його лист [сам лист до нас не дійшов (поки що), але в чернетці листа Ребе пише]: «Раву гаону, раву-хасиду, ветерану і хасиду, богобоязливій людині, що веде справи чесно, нащадку святих, що займається громадськими потребами і т. д.... З вдячністю отримано... і подяка за добру звістку про те, що його честь надішле зауваження (напевно також і роз'яснення) і додаткові вказівки джерел, а це ж заслуга для багатьох і т. д.; і окремо надсилається зошит доповнень до першої книги „Мареї мекомот“ — з чого випливає, що готують другу і т. д., і особливо що ми приходимо від „дня весілля Його“ — це Дарування Тори»[16].
Адмор суворо дбав про те, щоб брати участь в усіх заходах сіюмів Рамбама, і виступав на них зі словами на похвалу цієї постанови та її засновника.
Одного разу[3] він різко протестував проти протидії вивченню Рамбама і висловився, що «той, кому Всевишній дав таку думку — противитися вивченню Рамбама, або сіюму Рамбама, або тим, хто вчить Рамбама, — я бачу в цьому кару за війну проти хасидизму».

Зв'язки з Хабадом
Адмор «Пней Менахем» був у дуже теплих дружніх стосунках із хасидами Хабаду впродовж усіх років свого проводу і навіть до нього, коли провадив керівництво гурським хасидизмом під час слабкості свого брата, Адмора «Лев сімха», і брав участь у багатьох хабадських заходах, таких як сіюми Рамбама, святкування бар-міцви для «Дітей Чорнобиля», вікторина з 613 заповідей у Святій Землі та інші.
Одного разу Адмор розповів, що якийсь голова єшиви, який належить до кола противників Хабаду, сказав йому, що херем, накладений за часів Гра та його учнів проти хасидизму, діє сьогодні лише на Хабад. У відповідь на це Адмор зауважив, що це найбільша похвала, яку він чув про Хабад[3]...
Тижневик «Кфар-Хабад»
Адмор мав велику повагу до тижневика «Кфар-Хабад», якому зазвичай давав інтерв'ю у рідкісний і особливий спосіб щоразу, коли хотів висловити свою думку з питань, що стоять на порядку денному. Після вбивства Іцхака Рабіна він сказав, що «з усіх газет і релігійних видань тижневик, який відреагував на подію найгідніше, не розгубившись, у дусі освячення Імені Всевишнього, — це „Кфар-Хабад“[3]».
Після особливого інтерв'ю, взятого в нього в тижневику в місяці адар 5746 року, його син рабі Єгуда-Ар'є-Лейб Альтер сказав, що його батько отримав велике задоволення від того, як було написано ці слова, — як у тому, що було сказано прямо, так і в тому, що між рядків[3].
Про один із випусків «Кфар-Хабад», який різко і з насмішкою писав про одного з великих противників Ребе того часу, Адмор висловився про той випуск, що «вже роки не приходили такі пахощі в дім Ізраїлю[3]»...
Родина
- Його син, рав Яаков-Меїр — Бней-Брак.
- Його донька, Естер, дружина рава Дова (Берла) Ліпеля, Бней-Брак.
- Його син, Моше-Бецалель. Помер у дитинстві, у віці 6 років.
- Його син, рав Шауль Альтер — керівник частини хасидів Гура, посів його місце як голова єшиви «Сфат емет» до її закриття в 5776 році (2015/2016). Живе в Єрусалимі.
- Його син, Єгуда-Ар'є-Лейб Альтер — зять автора «Мішне галахот» рава Менаше Кляйна, служив рабином кварталу Ромема в Єрусалимі і головою колелю хасидів Гура в місті.
- Його син, рав Іцхак-Давид Альтер — голова колелю ле-гораа хасидів Гура в Бней-Браку.
- Його син, рав Даніель-Хаїм Альтер — голова єшиви «Пней Менахем» в Єрусалимі, лектор і наближений до хасидизму Хабад.
Див. також
Додаткова література
- Галаха в Рамбама і розповідь у пророка, тижневик «Бейт Мошіах», 25 тамуза 5780 (17 липня 2020), сторінка 18.
- Я люблю Ребе сутнісною любов'ю, тижневик «Кфар-Хабад» 1898, сторінка 43.
- Що я чув від батька про Ребе, тижневик «Кфар-Хабад» 2149, сторінка 48, інтерв'ю з його сином равом Яаковом-Меїром.
- Інститут «Бе-огалей цадиким», книга «Бе-сод сіах», с. 60–70.
- Огляд сіюмів Рамбама у випуску «У-ва-ото га-зман», тамуз 5782 (червень–липень 2022).
- На порядку денному — пропозиція загального харедимного об'єднання для Кнесету, варіант Боро-Парку і Бней-Брака, тижневик «Кфар-Хабад», випуск 97, сторінка 8 і далі.
Твори в каталозі HebrewBooks
Книжки автора в каталозі бібліотеки HebrewBooks.org на Хабадпедії: 1. Каталог HebrewBooks.
- «Пней Мішна» פני משנה
Зовнішні посилання
- Записи слів про його візит зі сватом рабі Менаше Кляйном у 5739 році (1978/1979), «Сіхот кодеш» 5739, ч. 3, с. 760 і далі на сайті HebrewBooks
- На єхідуті з Адмором з Гура: Мошіах має прийти сьогодні

- Чекати на Мошіаха щодня • Завжди добре радіти, а вже в адарі I — напевно — «Пней Менахем» у гостях у Ребе — jem
- Його візит у 5742 році (1981/1982) • У 5743 році (1982/1983) • У 5744 році (1983/1984)
- Лист «Пней Менахема» до Ребе в тішреї 5745
- «Пней Менахем» у промові на сіюмі Рамбама 5749 • Повне відео

- Сон Агарона-Дова, вказівка від Ребе і відгук «Пней Менахема»

- Остання розмова з батьком, інтерв'ю з його сином равом Шаулем Альтером
, у тижневику «Кфар-Хабад» 1645, сторінка 18 - «Кфар-Хабад», випуск 706, на сайті «Оцар га-хохма»
| Попередній: Адмор рабі Сімха-Бунем Альтер з Гура |
Адмори Гура 21 тамуза 5686 (3 липня 1926) — 16 адара 5756 (7 березня 1996) |
Наступний: Адмор рабі Яаков-Ар'є Альтер з Гура |
Примітки
- ^ Померла 10 сівана 5784 (16 червня 2024)
- ^ Щомісячник «Га-Маор», тамуз 5752 (липень 1992)
- ^ 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Тижневик «Кфар-Хабад», випуск номер 706, 23 адара 5756 (14 березня 1996) — після відходу з життя «Пней Менахема».
- ^ Зі слів його наближеного рава Авішая Штокгамера, який служив секретарем «Моецет гдолей га-Тора». Надруковано в згаданому випуску «Кфар-Хабад», с. 32 і далі.
- ^ Цю розповідь — зі слів рава Ісраеля-Цві Гліценштейна.
- ^ Він же — зі своїм другом равом Еліезером Ліхтенштейном.
- ^ «Менахем мешів нафші», частина 1, пункт 47
- ^ Разом зі своїм племінником рабі Яаковом-Ар'є Альтером — нинішнім Адмором з Гура
- ^ Який служив тоді Адмором гурського хасидизму, тільки почувався недобре і майже не показувався на людях
- ^ Майже 6 мандатів.
- ^ «Гітваадуйот» 5742, с. 676.
- ^ Відео із зустрічі, збірник «Огалей Тора».
- ^ Зі слів рава Шимона Айзенбаха, який був присутній на місці.
- ^ Знімок редагування, у теці Google Drive застосунку «Мафтеах».
- ^ 1 2 Книга «Га-Пней Менахем», «Піркей хаїм, Тора-тфіла», 5775, с. 115, зі слів його сина, гаона рава Даніеля-Хаїма Альтера
- ^ 1 2 «Менахем мешів нафші», с. 53
Код особи: № 7268162901