Перейти до вмісту

Тхум Шабат

Матеріал з Хабадпедії

Заповідь не виходити за межу в Шабат зобов'язує людину зосередитися в певному й особливому місці і не виходити далі ніж на дві тисячі ліктів від свого місця. Ця заповідь вказує на спокій і зосередженість у Шабат і нагадує про святість дня та про різницю між буднями і Шабатом.

Джерело заповіді

Дивіться, що Г-сподь дав вам Шабат . . залишайтеся кожен на своєму місці, хай не виходить ніхто зі свого місця в день сьомий

— Шмот 16, 29

Ця заповідь не дає Ізраїлю ходити в сьомий день, у Шабат, за межі встановленої для них межі. Тлумачення «зі свого місця» — мудреці витлумачили, що це місце, віддалене не більш ніж на три парси (кожна парса — 4 милі, а кожна миля — 2000 ліктів). Але мудреці визначили, щоб він не виходив далі межі, яка становить до 2000 ліктів від міста або від поселення.

Зі змістів заповіді

Заповідь межі Шабату покликана нагадувати про створення світу, як написано[1]: «Бо шість днів творив Г-сподь небо і землю, море і все, що в них, і спочив у день сьомий». У день Шабату людині слід спочивати і зосередитися в одному місці, щоб знову відчути Б-жественну новизну у створенні світу. Не йти в далекі й різні краї, а залишатися всередині встановленої межі і пам'ятати, що світ створений, а не предвічний. Перебування в обмеженому місці, в належній мірі, натякає на внутрішній намір Шабату — спокій і зосередженість у корені світу, а не в ходінні чи заняттях матерією.

Із законів заповіді

За галахою межа міста — 2000 ліктів від краю міста, включно з територіями, на які поширюються обмеження межі, як-от квадратні поселення, довге чи кругле місто, для яких межу відміряють відповідним чином. Розглядається винесення за межу у випадку зловмисного, помилкового, вимушеного вчинку або з дозволу суду; також є особливі закони про синагоги, сховища чи доми ідолопоклонства.

Якщо людина перейшла межу міста або межу, дозволену за галахою, вона порушує заповіді Шабату, а якщо перейшла 2000 ліктів понад межу, підлягає покаранню малкот.

Рамбан[2] написав, що заборона, пов'язана з межею Шабату, стосується переходу за межу в три парси. Сам Рамбам повторив нові тлумачення Рамбана щодо межі Шабату і роз'яснив, що в нас немає заборони Тори понад 2000 ліктів, а йдеться про покарання мудреців[3].

У хасидуті

Внутрішня причина заборони тхумін у Шабат, тобто виходу за 2000 ліктів, стосується глибокого духовного принципу, пов'язаного з розділенням між святістю і зовнішнім, і особливо між святістю і кліпат нога, що в БЕА.

Як роз'яснюється в хасидуті, подібно до того як сини Ізраїлю зійшли в матеріальний світ у тілі, так і малхут де-Ацилут сходить донизу, у світ Асія, щоб оживляти і зміцнювати світи. Через малхут кліпат нога отримує силу, і внаслідок цього можливе живлення зовнішніх. Усе це вимагає охорони й захисту, щоб кліпат нога не поширилася і не послабила святість. Один зі шляхів охорони цієї межі — за допомогою «підніжжя» — Усної Тори, яка є шляхом збереження святості у свідомості, і практичних заповідей, мета яких — берегти межу між святістю і зовнішнім.

Коли сини Ізраїлю слухаються заборони тхумін, вони на ділі бережуть цю межу і не дають кліпот проникнути в царину святості. Заборона переносити ноги за межу означає не опускати духовні «ноги» — якими є нецах, год, єсод і малхут — у місце, яке може живити кліпот. У будні, коли НеГІ (нецах, год, єсод) БЕА сходять у місце кліпот, є змішання святості і кліпот. У Шабат же, навпаки, відбувається підйом світів, кліпот відокремлюються від святості, і є порожній простір між світами і кліпот.

Цей порожній простір і є 2000 ліктів межі Шабату, і тому заборонено виходити за межу, бо такий вихід дозволив би кліпот увійти в простір, що утворився, і тим самим спричинити змішання святості й зовнішнього. Тим, що дотримуються межі Шабату, зберігають духовну межу між святістю й зовнішнім і здійснюють це розділення[4].

Див. також

Примітки

  1. ^ Шмот 20, 10.
  2. ^ Заповідь-заборона 321.
  3. ^ «Сефер га-хінух», заповідь 24.
  4. ^ «Лікутей Тора ле-гімел паршійот», Берешит 14, 1-2.

Повідомити про помилку на цій сторінці