Перейти до вмісту

Десять заповідей

Матеріал з Хабадпедії

Десять заповідей — це десять Б-жественних повелінь, які Святий, благословенний Він, дав народові Ізраїлю під час стояння біля гори Синай; вони були висічені на Скрижалях Завіту і наводяться в Торі в тижневій главі «Їтро» книги Шмот, а також у тижневій главі «Ваетханан» книги Дварім.

До десяти заповідей включено як найосновоположніші в юдаїзмі повеління, так і, здавалося б, прості й базові заповіді.

Суть десяти заповідей

У хасидуті часто згадується правило, встановлене равом Саадьєю Гаоном, що вся Тора включена в десять заповідей, а в книгах хасидуту роз'яснюється далі, що й усі десять заповідей включені в перше речення: «Я — Г-сподь, Б-г твій».

І сказав Алтер Ребе[1]: головне в отриманні Тори — це перше речення з десяти заповідей: «І промовив Б-г усі ці слова, кажучи: Я». Здавалося б, слово «кажучи» тут незрозуміле і не схоже на всі «кажучи» в Писанні, зміст яких — Б-жественне повеління Моше Рабейну передати сказане решті синів Ізраїлю, адже в десяти заповідях неможливо так тлумачити, бо весь Ізраїль чув слово Всевишнього з уст в уста — і ті, хто тут, і ті, кого тут немає, і т. д.

Тому необхідно сказати, що зміст цього слова — повеління на майбутнє: говорити й промовляти в майбутньому, після часу Дарування Тори, усі слова Тори, які вже були сказані Моше із Синаю, бо все Писання і Мішна, галахот і агадот — усе було сказано Моше на Синаї, хоча в Гемарі згадано імена танаїв та амораїв, які сказали цю галаху, як, наприклад, «школа Шамая каже так» і т. д., — це слово Всевишнього, галаха, сказана Моше із Синаю, яка вийшла з уст того таная чи амора. Виходить, що отримання Тори триває завжди. Всевишній передав нам силу промовляти слова Тори так, як вони були сказані на Синаї, і як написано: «слова Мої, які Я вклав в уста твої».

І ця сила, дана Ізраїлю, щоб галаха, яка виходить з їхніх уст, була справді словом Всевишнього, сказаним Моше із Синаю, була дана під час отримання Тори в десяти заповідях — «говорити те, що вже було сказано», і це в бітулі перед Ним, благословенний Він, коли мова не стає в людини окремою, ніби такою, що виходить з її власних уст, неначе вона її, а лише в аспекті «хай проголосить язик мій речення Твоє», тобто Тора — це речення Твоє, а язик мій лише проголошує, як той, хто відповідає слідом за мовцем те, що той каже. І десять заповідей — це сукупність усієї Тори, бо, отримавши десять заповідей з уст Всемогутнього, вони отримали всю Тору, щоб перебувати в аспекті бітулю перед словом Всевишнього, що говорить їхніми устами.

Про це Алтер Ребе підсумовує: «І з цього поміркує розумний, і впаде на нього страх і трепет під час заняття Торою, коли він візьме до серця, що це справді слово Всевишнього, сказане Моше із Синаю... І заняття Торою в такому аспекті бітулю — це те, що дає силу й міць Б-жественній душі та послаблення ситра ахра».

Заповіді

Десять заповідей:

  • «Я — Г-сподь, Б-г твій» — віра в єдиного Б-га.
  • «Хай не буде в тебе інших богів перед Лицем Моїм» — заборона ідолопоклонства.
  • «Не вимовляй імені Г-спода, Б-га твого, марно» — заборона неправдивої клятви ім'ям Всевишнього.
  • «Пам'ятай день Шабат, щоб святити його» — заповідь дотримання Шабату.
  • «Шануй батька твого і матір твою» — заповідь шанування батька й матері.
  • «Не вбивай».
  • «Не чини перелюбу».
  • «Не кради».
  • «Не свідчи неправдиво проти ближнього твого».
  • Не жадай».

Див. також

Примітки

Повідомити про помилку на цій сторінці