Перейти до вмісту

Тижнева глава «Хукат»

Матеріал з Хабадпедії

Тижнева глава «Хукат» — шоста тижнева глава книги Бемідбар (від розділу 19, вірша 1 до розділу 22, вірша 1). Іноді читається разом із тижневою главою «Балак». Розповідає про руду корову, суть якої згідно з Каббалою пояснюється в «Ігерет га-кодеш» — розділ 28.

Глава коротко

Вступ: хок — це повеління, сенс якого створена людина не може зрозуміти, на відміну від мішпату — повеління, яке людина може зрозуміти й сама. Наприклад, повеління не вбивати — це мішпат. Причина, з якої наша глава називається «Хукат», у тому, що вона розповідає про заповідь рудої корови. Цар Шломо, про якого сказано, що він був наймудрішим з усіх людей, сказав, що намагався зрозуміти таємниці цієї особливої заповіді, але «сказав я: стану мудрим, — та вона далека від мене». Рамбам каже, що за всю історію було дев'ять рудих корів, а десяту зробить Мелех га-Мошіах, хай відкриється він незабаром, амінь, хай буде на те воля[1].

  • Рішон — Тора заповідає нам закони рудої корови, яку ріжуть і спалюють, а попіл зберігають. Коли людина стає нечистою від дотику до мертвого, її окроплюють попелом спаленої корови на третій день і на сьомий день для її очищення, і після цього вона стає чистою.
  • Шені — Тора продовжує описувати приготування та очищення людини, що стала нечистою від мертвого. Тепер ми звертаємо увагу на цікавий факт: тоді як попіл корови очищає людину, яка торкнулася мертвого, він же робить нечистим того, хто займається очищенням і окроплює попелом нечистого. З цього ми бачимо, чому ця заповідь називається «хок». Далі Тора розповідає про мандри синів Ізраїлю протягом сорока років у пустелі; коли вони прийшли в пустелю Цін, померла Мір'ям, сестра Моше та Аарона. Потім Тора розповідає, що народ спраглий був води, і Раші пояснює, що це тому, що весь час, поки Мір'ям була жива, з народом був колодязь Мір'ям, але коли вона померла, колодязь зник. Сини Ізраїлю зі свого боку почали висувати претензії Моше та Аарону.
  • Шліші — у продовження цього Всевишній велить Моше та Аарону взяти посох і зібрати синів Ізраїлю біля певної скелі, де вони мають говорити до скелі перед усією громадою, і скеля дасть воду. Моше та Аарон зібрали всіх, але замість того щоб говорити до скелі, як було велено, Моше двічі вдарив по скелі, і тоді скеля почала виточувати воду. Всевишній сказав Моше та Аарону, що оскільки вони не освятили Ім'я Всевишнього на очах у всього Ізраїлю, вони не ввійдуть у Ерец-Ісраель. Тора називає цю воду «Мей Мерива», і Раші зазначає, що саме це бачили астрологи фараона в Єгипті — що провідник євреїв буде покараний через воду, і тому постановили втопити всіх синів у річці.
  • Ревії — Моше посилає послів до царя Едому просити дозволу пройти через його країну. Він обіцяє жодним чином не завдавати шкоди країні. Ба більше, він обіцяє купувати за гроші їжу та воду, і це попри те, що вони самі їдять ман і п'ють із колодязя Мір'ям. Попри це, цар Едому відмовляється пропустити народ Ізраїлю через свою країну і виходить проти них із мечем. Сини Ізраїлю обходять його кордон і продовжують свій шлях.
  • Хаміші — після того як сини Ізраїлю віддалилися від Едому, вони приходять до гори Ор га-Ар. Раші пояснює, що хоча в кожному місці, куди вони приходили, хмари слави вирівнювали місцевість, залишилися три гори: гора Синай для дарування Тори, гора Ор га-Ар для поховання Агарона і гора Нево для поховання Моше, нашого вчителя. За повелінням Всевишнього Моше та Агарон, а також Ельазар, син Агарона, підіймаються на гору; Моше знімає з Агарона шати первосвященника і вдягає в них Ельазара, його сина, і Агарон помирає та відходить із цього світу. Коли Моше та Ельазар спускаються з гори без Агарона, народ розуміє, що Агарон помер, і оплакує його смерть тридцять днів.
  • Шіші — Тора описує мандри синів Ізраїлю в пустелі. Також Тора розповідає про особливе чудо, що сталося в долині Арнон. Коли сини Ізраїлю проходили вузькою долиною, емореї сховалися в печерах і задумали вбити народ Ізраїлю, але Всевишній зсунув гори і розчавив емореїв, які ховалися в ущелинах.
  • Швії — сини Ізраїлю приходять до країни Сигона і посилають цареві звістку, у якій просять дозволу мирно пройти через його країну. Цар відмовляється і виходить воювати з народом Ізраїлю. Народ б'ється з ним у відповідь, перемагає і навіть завойовує його країну. Потім Ог, цар Башану, виходить напасти на Ізраїль, і його теж перемагають сини Ізраїлю та завойовують його країну. На цьому етапі сини Ізраїлю приходять до східного берега річки Йордан навпроти міста Єрихон в Ерец-Ісраель.

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ Закони про руду корову, кінець розділу 3.

Повідомити про помилку на цій сторінці