Перейти до вмісту

Ельазар-Калман Тіфенбрун

Матеріал з Хабадпедії
Ельазар-Калман Тіфенбрун
Основна інформація
Дата народження23 сівана 5689 (1 липня 1929)
Дата смерті15 швата 5778 (31 січня 2018)
КраїнаАнглія
Місце проживанняЛондон
Рід діяльностіхудожник, збір коштів на благодійність
Освітаєшива «Ец хаїм»
УчителіМордехай Штейнхарт
Сім'я
БатькоАгарон Тіфенбрун
МатиШейндл Тіфенбрун
ДружинаХана
ДітиХаїм-Давид-Агарон Тіфенбрун, Йосеф-Іцхак Тіфенбрун, Елімелех Тіфенбрун, Нафталі-Леві Тіфенбрун, Рані Файнленд

Р. Ельазар-Калман Тіфенбрун (23 сівана 5689 (1 липня 1929) – 15 швата 5778 (31 січня 2018)) був хасидським художником, одним із хасидів Хабаду в Лондоні, удостоївся від Ребе багатьох знаків наближення.

Біографія

Р. Ельазар-Калман Тіфенбрун (праворуч, 5775)

Дитинство і юність

Народився в Лондоні 23 сівана 5689 року (1 липня 1929) у своїх батьків, р. Агарона і Шейндл Тіфенбрун. Його мати походила з нащадків праведника рабі Елімелеха з Ліженська. Він осиротів, утративши батька, коли йому було дев'ять років, 5698 року (1937/1938). Його дід, рабі Еліезер, який жив у Польщі, хотів, щоб він приїхав до міста Краків, щоб виховувати й навчати його, однак його мати, пані Шейндл — молода вдова з єдиним сином, ні в якому разі не погодилася, і так він урятувався від Голокосту в Польщі.

Мати найняла йому приватного меламеда, р. Мордехая Штейнхарта, який учив із ним Тору до періоду «Бліцу» (нальотів німців на Лондон під час Другої світової війни). Дивом він і його мати пережили війну, їхній дім був розбомблений і повністю зруйнований, і вони переїхали в район «Стамфорд-Гілл», який тоді не був харедимним районом, однак був повний англійських євреїв. Тоді він перейшов учитися на короткий час в єшиву «Ец хаїм». Попри важкі умови життя, він мав особливий дар радості життя і здатність бачити хороше в будь-якому становищі, чим насолоджувалися його товариші, і тому з часом набув багато друзів і товаришів.

Короткий час він перебував у Землі Ізраїлю, куди поїхав разом із багатьма молодими людьми з Англії. Причиною цього було нове становище, коли британці дозволили арабам чинити насильство над євреями, а потім унаслідок відходу британців із Землі Ізраїлю та Війни за незалежність, коли євреї перебували у великій небезпеці. Уже в дитинстві він бачив ненависть, яку багато англійців відчували до євреїв (він і сам був учасником організації охорони євреїв в Іст-Енді «42» у Лондоні). Кілька єврейських організацій в Англії посилали до Землі Ізраїлю молодих людей, щоб вони допомагали всім, чим можна, і оскільки він мав знання й чуття в радіо та зв'язку, він перебував у Землі Ізраїлю короткий час і був серед тих, хто створив — із того, що залишили після себе британці — радіозв'язок між базами військово-повітряних сил і літаками, отриманими з Чехії.

Р. Ельазар-Калман розповідав про той період, про свої почуття до Святої Землі, про любов до святості цього місця, а також про ахават Ісраель, яка була тоді серед молоді та біженців Голокосту, що перебували у Святій Землі. Через короткий час він повернувся до Англії, думаючи: як же «єдиний син» залишив свою матір самотньою вдовою? І все життя не пробачив собі свого вчинку, що залишив матір саму, хоча це було на короткий час. З іншого боку, усі листи підтримки, які мати надсилала йому, щоб зміцнити його в дотриманні Тори та її заповідей, дотриманні Шабату і кашруту, він зберігав усе життя як пам'ять про підтримку тих днів.

Один із його знайомих відтоді написав спогади про ті дні, про район Стамфорд-Гілл, який був тоді районом, де жили багато англійських євреїв, менш харедимних (більшість молоді зовсім не були харедимними чи релігійними й отримували все своє єврейство від кількох годин навчання в талмуд-торах, які працювали кілька разів на тиждень у післяобідні години), і написав, що р. Ельазар-Калман був в іншій «лізі», ніж решта молоді цього місця, як своєю делікатністю, так і своєю відданістю Торі та заповідям, що вирізняло його серед товаришів, які були з усіх кіл єврейства. Юнаком він брав участь і також організував для себе безліч уроків Тори з аврехами, знавцями Тори, щоб вони вчилися з ним і впливали на нього до життя в прикрашанні заповіді й любові до Тори[1].

Р. Ельазар-Калман Тіфенбрун молиться в синагозі — 770 (5752)

Його наближення до Хабаду

У юності він молився в хасидському «штіблі» р. Нафталі-Цві Парнеса з Горліце, онука «Діврей хаїм» із Цанза.

Одного разу в Шабат він прийшов до синагоги пізно й раптом почув голос рава з Горліце: «Ельазар-Калмане, ти прийшов пізно. Іди до 112» (адреса хабадського бейт-мідрашу).

У наступні Шабати він намагався вставати рано й приходити до синагоги вчасно. Але через кілька тижнів він знову прокинувся пізно й знову почув голос рава з Горліце, який кликав його: «Ельазар-Калмане, ти прийшов пізно. Іди до 112».

Утретє, коли він устав пізно, він вирішив від самого початку піти до хабадської синагоги. З часом він став постійним відвідувачем хабадської синагоги в Лондоні й під впливом р. Агарона-Дова Суфріна почав більше наближатися до Ребе[2].

Одружився з Ханою 3 тамуза 5716 року (12 червня 1956) і заробляв на життя закріпленням коштовного каміння.

У ті дні до Лондона приїхав рав Моше Поруш, агудистський громадський діяч з Єрусалима, і шукав когось, хто відкрив би бюро зі збору коштів на користь організації установ «Хінух га-ацмаї» у Святій Землі. Хтось запропонував, що р. Ельазар-Калман підійде для цього, бо мав багато друзів і був енергійним та організованим. Коли йому запропонували цю посаду, він міркував про себе, що тепер у нього є можливість займатися справою на благо вивчення Тори. Якщо — через відсутність у нього освіти внаслідок сирітства в дитячі роки, він не матиме можливості й нагоди поширювати Тору, то принаймні тепер він матиме частку в цій справі й можливість допомагати тим, що збиратиме кошти на користь установ Тори в Землі Ізраїлю, і так він матиме частку в їхньому вивченні Тори. Він залишив свою роботу з коштовним камінням і вклав усю свою енергію й час у збирання коштів на цдаку, і відкрив бюро зі збору коштів на користь організації установ «Хінух га-ацмаї» у Святій Землі. Собі він брав мізерну платню, оскільки йдеться не про гроші цдаки, і суворо стежив, щоб кожна прута була прорахована, і так збирав кошти, які надсилав до Святої Землі за кожної нагоди.

Майже шістдесят років він випускав розкішний настінний календар, який був відомий в усій Англії — як календар «Хінух га-ацмаї», щоб залучити більше коштів до цих установ. Як у кожній організації, бували важкі часи, великих прикрощів, і не раз він навіть думав залишити цю свою посаду, однак, як хасид, він запитував про це Ребе, і кожного разу Ребе відкидав це, і тому він продовжував це до останнього свого дня. Ця громадська діяльність підкреслювалася тим, що в листах, які він отримував від Ребе, перед ім'ям р. Ельазара-Калмана було написано «який займається громадськими потребами», а іноді навіть святою рукою Ребе, і це через його діяльність у «Хінух га-ацмаї»[3].

Він дуже успішно збирав кошти на цдаку, мав особливу чарівність, а також серйозне ставлення до мети, і тому за кожної нагоди, коли було «веління часу» забезпечити й зібрати гроші для нужденних, чи то самотня вдова, чи бідна родина, чи інша справа, він ішов збирати на цю мету. Багато разів він ходив з одним зі своїх синів або друзів, щоб бути більш «фрайером» (вільним), а також щоб виховати їх у розумінні необхідності робити для ближнього. Згодом він розповів одному зі своїх синів, як по-справжньому ненавидів справу збирання коштів і як іноді це було для нього тягарем і каменем на шиї й навіть викликало в нього «сором», і попри все це він ішов заради заповіді, і робив усе без виставляння напоказ і шуму[4].

Коли р. Мендл Футерфас виїхав із-за залізної завіси, вони разом вивчали хасидут щоранку протягом кількох років.

З часом став хасидом Хабаду й удостоївся від Ребе багатьох знаків наближення. Багато займався мівцоїм, і особливо мівцо «Тфілін» щонеділі, записом дітей до кошерної освіти та іншим[5].

Портрет рабі Леві-Іцхака Шнеєрсона, батька Ребе, роботи р. Ельазара-Калмана Тіфенбруна

Його малюнки

Написав багато портретів наших Ребе, керівників поколінь, і особливо Ребе. Також писав рабинів та адморів із різних кіл. Ребе заохочував його писати. Коли він надіслав Ребе портрет із зображенням обличчя Ребе, Ребе написав йому: «Дякую, дякую за картину, яку він надіслав. Можна було б говорити про це докладно, але час не дозволяє. А головне, що важливо, — це реакція тих, хто її бачить, і, безсумнівно, він чув із їхніх уст прямо хвалу й звеличення тощо»[6].

На виході Сімхат Тора 5739 під час роздавання «кос шель браха» Ребе дав пляшку машке раву Тіфенбруну й сказав: «Дивись, підмішай це у свої картини»[7]. (Тобто щоб він підмішав машке у фарби, якими пише). Перед Песахом він запитав море гораа, що робити у зв'язку з Песахом? Той запропонував добре змішати все машке з фарбою, доки воно не стане зіпсованим і непридатним для їжі собаки, і відставити його вбік, і не продавати нееврею. Після Песаха він повідомив Ребе, що в нього є ще машке, і не уточнив, що не продав машке, а написав, що змішав його з фарбою, доки воно не стало непридатним для їжі собаки, і був також певний натяк, що він продав це разом із хамецом. Реакція Ребе показала невдоволення, тобто щоб не робити так знову, оскільки він не хоче, щоб його машке було продано нееврею. Він написав у відповідь і докладно виклав, що зробив, а також написав, що якщо Ребе хоче, він перестане використовувати це у фарбі й викине це. Ребе підкреслив у його листі слова «використовувати це» (оскільки це не було хамецом, він не продав його, а лише відставив убік) — і написав своїм святим почерком: «Звісно» (щоб це принесло користь, а не губити це)[8].

На єхідуті в місяці сівані 5735 (травень–червень 1975) він розповів Ребе, що люди пропонують йому писати також портрети різних людей і британських королівських сановників. Ребе відповів йому: «Іх волт ніт гевольт аз ду зольст авек немен ді койхес вос ду кенст арайнлейгн ін ді ідіше більдер» (=Я не хотів би, щоб ти марнував (на це) сили, які ти можеш вкласти в єврейські картини). І Ребе продовжив: «Аль пі Шулхан орех зе іх ніт фарвос ніт, коль зман с'із ніт ейпех фун цніес. Фундестевегн, айнтіке тег зайнен ніт ідн ойх інтересірт ін ідіше сабджектс» (=Згідно з Шулхан арухом, я не бачу, чому б ні, доки це не суперечить скромності. Проте в наші дні й неєвреї цікавляться єврейськими темами)[9].

Після того як він написав портрет рабі Леві-Іцхака, батька Ребе, він надіслав із кимось, хто тоді їхав до Нью-Йорка, копію портрета, щоб той приніс її Ребе. Коли він приїхав до Ребе деякий час потому, він думав, що, коли проходитиме перед Ребе на роздаванні доларів, якщо Ребе згадає щось щодо портрета — скаже Ребе, що буде радий принести Ребе оригінал портрета (у подарунок). У неділю, коли він проходив перед Ребе на роздаванні доларів, Ребе дав йому долар на «благословення й успіх» і нічого йому не сказав. Після того як він пройшов далі, Ребе покликав його назад і сказав: «Ду дарфст мір ніт гебн ді пікчерс. Ду дарфст феркойфн ді пікчерс!» (=Тобі не потрібно давати мені картини. Тобі потрібно продавати картини!), і дав йому ще один долар за картини[10].

Помер у Лондоні в середу, 15 швата 5778 (31 січня 2018) у віці 88 років[11].

Родина

  • Його син, рав Хаїм-Давид-Агарон Тіфенбрун, рам у малій єшиві Любавич — Лондон і дослідник Тори
  • Його син, рав Йосеф-Іцхак Тіфенбрун
  • Його син, рав Елімелех Тіфенбрун, Краун-Гайтс
  • Його син, рав Нафталі-Леві Тіфенбрун, шаліах у Лондоні
  • Його дочка, Рані Файнленд

Додаткова література

  • Той, хто малює обличчя Ребе, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 1105 (24 швата 5778 (9 лютого 2018)), с. 38 і далі.
  • Таємниця душі юнака, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 1253 (21 адара 5781 (5 березня 2021)), с. 52 і далі.
  • Терористи повідомили: бомба у твоєму ресторані, тижневик «Бейт Мошіах», 6 нісана 5781 (19 березня 2021), сторінка 52

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Тшура Тіфенбрун, Рош ходеш нісан 5784 (квітень–травень 2024), с. 33.
  2. ^ Тшура, там само, с. 37-36.
  3. ^ Тшура, там само, с. 35-34.
  4. ^ Тшура, там само, с. 38.
  5. ^ Тшура, там само, с. 42-41.
  6. ^ «Ігрот кодеш», том 28, лист 10354
  7. ^ Слова Ребе англійською: See to mix it into your paint
  8. ^ Тшура Тіфенбрун, Рош ходеш нісан 5784 (квітень–травень 2024), с. 48-47.
  9. ^ Тшура, там само, с. 46.
  10. ^ Тшура, там само, с. 50.
  11. ^ Ельазар-Калман Тіфенбрун, 88, хасидський художникקישור לאתר בית חב"ד (англійська)
Ельазар-Калман Тіфенбрун згадується ще в 4 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 1627491301

Повідомити про помилку на цій сторінці