Перейти до вмісту

Земна куля

Матеріал з Хабадпедії
Земна куля
Ілюстрація земної кулі, Шалом Фейгін

Земна куля (або земля) — це місце, на якому живуть люди, і вона є частиною матеріального світу, який становить найнижчий щабель у порядку сходження світів. Хоча зовні земна куля має вигляд маленької точки у Всесвіті, у ній перебуває вся мета задуму творіння – створити Йому, благословенному, оселю в нижніх світах.

Брія

За коментарем Раші, земну кулю створено в перший день творіння: «На початку створив Б-г ет небо і ет землю»[1] «усі породження неба і землі створені з першого дня, і кожне з них було встановлене в той день, який був йому призначений, як написано: „ет небо“ — щоб включити їхні породження, „і ет землю“ — щоб включити її породження»[2].

Положення щодо небесних тіл

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Земна куля стоїть на своєму місці, а небесні тіла рухаються навколо неї. Це твердження ґрунтується на простому значенні Тори і було роз'яснене Ребе з кількох нагод[3].

Ребе роз'яснив, що сама сучасна наука встановлює: при відносному русі між двома тілами в космосі немає жодної можливості довести, яке з них перебуває в спокої, а яке рухається (оскільки згідно із загальною теорією відносності вченого Альберта Ейнштейна). Водночас у підручниках і в наукових розрахунках користуються моделлю, у якій рухається Земля; це робиться лише з міркувань математичної зручності та простоти розрахунку, але наука не може розв'язати це питання[4].

Розмір і форма

Земна куля — куля, сплюснута біля полюсів. Тобто вона не ідеально кругла, а її форма трохи стиснута і сплощена в крайніх точках (біля полюсів) і більш розширена посередині (на екваторі), із середнім діаметром приблизно 12 742 км. Оскільки земна куля сплюснута біля полюсів, радіус у напрямку полюсів трохи менший за радіус у напрямку екватора: біля полюсів 6356,8 км, а на екваторі 6378,1 км. Відповідно, довжина кола земної кулі вздовж екватора — 40 075,016 км, а вздовж меридіанів північ–південь — 40 007,86 км.

29,2% поверхні земної кулі — суходіл, а решта — моря. Тобто менше третини поверхні земної кулі — суходіл, а решту вкрито водою. На додачу до вод океанів є також невеликий відсоток води на суходолі: у водоймах, озерах, річках, струмках і ґрунтових водах.

Атмосфера

Атмосфера земної кулі — це оболонка повітря навколо неї. Ця атмосфера відносно щільна, і в міру того як піднімаються й віддаляються від земної кулі, щільність повітря стає дедалі розрідженішою. Вона складається приблизно з 78% азоту, 21% кисню, 0,934% аргону, 0,035% вуглекислого газу і мізерних кількостей інших газів, як-от водень, метан, гелій та інші. Також в атмосфері є певна кількість води, від 0 до 7 відсотків, залежно від географічної області та клімату.

Атмосфера має впливи, важливі для існування життя, і серед них захист від різних небесних тіл, як-от астероїди й метеороїди, частина яких повністю згоряє під час входження в атмосферу. Парникові гази атмосфери, головним чином водяна пара, вуглекислий газ, метан і озон, уможливлюють існування парникового ефекту, у межах якого ці гази повертають до землі теплове випромінювання, яке вона випускає, і тим самим уможливлюють пом'якшення температури на поверхні земної кулі. Без парникового ефекту середня температура на земній кулі була б −16 градусів Цельсія, а не нинішня середня температура 15 градусів Цельсія. Сьогодні поступово відбувається глобальне потепління, і більшість наукової спільноти вважає, що це явище спричинене штучним викидом парникових газів.

Магнітне поле

Земна куля має магнітне поле, вплив якого відчувається на велику відстань у космосі і яке впливає на потік заряджених частинок, що їх випускає сонце (так званий сонячний вітер).

Магнітне поле земної кулі подібне до поля двополюсного магніту, один полюс якого (який з фізичного погляду якраз південний полюс) розташований у Північному Льодовитому океані, а другий (північний полюс) — поблизу Антарктиди.

Вважають, що магнітне поле допомагає певним тваринам, наприклад перелітним птахам, спрямовувати свій шлях під час щорічної міграції. Основне використання людиною магнітного поля земної кулі — для потреб навігації за допомогою компаса.

Час

Доба

Доба визначається на земній кулі за спостереженням руху сонця по небу, коли один цикл добового руху сонця по небосхилу вимірюється так: проміжок часу, що минає від полудня одного дня до полудня наступного, або між двома послідовними проходженнями сонця через полуденну лінію.

З винайденням годинника тривалість доби було встановлено в 24 години, однак цей час неточний і змінюється між порами року. За прийнятим визначенням одиниці секунда, тривалість часу, протягом якого триває оберт сонця навколо земної кулі, — 23,934 години[5]. Час оберту сонця навколо земної кулі — 365,256366 дня (365 днів, 6 годин, 9 хвилин, 10 секунд і 2 сотих), цей час називається роком.

Тимчасові години

При обчисленні часів дня в галахі користуються відносними годинами. Тривалість годин визначається поділом часу сонячного світла в добі на 12 частин, і так само часу ночі. Оскільки тривалість дня і ночі змінюється між порами року, також і тривалість відносної години змінюється між днем і ніччю та між порами року.

Пори року

Пори року спричинені тим, що сонце обертається навколо земної кулі з нахилом, так що кут падіння променів сонця змінюється протягом року. Тобто нахил призводить до того, що на половині шляху обертання сонця північна півкуля землі отримує більше сонячних годин, ніж південна півкуля, коли області за південним полярним колом увесь час перебувають у повній темряві, а на другій половині шляху обертання сонця становище протилежне. Тому літо і зима не бувають в один і той самий час і в північній половині земної кулі, і в південній.

Пристосованість для створінь

Земну кулю створено так, що вона пристосована для існування людини та інших створінь.

Точна відстань від сонця, що створює врівноважену температуру, яка уможливлює життя. Наприклад, існування рідкої води можливе лише на певній відстані від сонця, інакше вода випарується або замерзне.

Склад атмосфери шар повітря, що оточує кулю, складається з точної суміші кисню, азоту та інших газів.

Нахил осі обертання створює зміну пір року. Це уможливлює циклічність росту й землеробства і забезпечує, що великі простори на поверхні кулі будуть придатні для заселення.

Магнітне поле земна куля оснащена невидимою «бронею», що захищає її мешканців. Магнітне поле землі (магнітосфера) відштовхує «сонячний вітер» і небезпечне космічне випромінювання, які могли б знищити життя на поверхні кулі.

Задум творіння

Основна стаття – «Діра ба-тахтонім»
Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

У Геулі

Під час Геули на земній кулі буде розкриття Б-жественності, як написано: «Бо наповниться земля знанням Всевишнього, як води покривають море»[6]. Не буде більше війни, ні голоду, ні хвороб, і земля буде місцем миру і досконалої повноти.

Примітки

  1. ^ Берешит 1, 1
  2. ^ У його коментарі до Берешит, 1, 14
  3. ^ «Ігрот кодеш», том 7, сторінка 133, том 18, с. 393, том 22, с. 509, «Море ле-дор навох», с. 128
  4. ^ Чи обертається земля навколо сонця, чи сонце навколо землі?, на сайті «Хабад Інфо»
  5. ^ Через те, що близькість місяця до полюсів земної кулі змінюється, тривалість дня змінюється на тисячні й мільйонні частки секунди.
  6. ^ Єшаягу 11, 9

Повідомити про помилку на цій сторінці