Гріх Дерева пізнання
Стаття без джерел
| ||
| Стаття без джерел | |
Гріх Дерева пізнання — це гріх, який учинив Адам га-Рішон і внаслідок якого був вигнаний із Ган Едену. Всевишній звелів людині їсти з усякого дерева саду, але не з Дерева пізнання і з Дерева життя. Прадавній змій спокусив Хаву з'їсти з плоду Дерева пізнання, забороненого в їжу. Хава з'їла і спокусила також свого чоловіка — Адама га-Рішона — з'їсти з плоду.
Унаслідок гріха Шхіна віддалилася від землі на перше небозвіддя.
Перебіг подій у простому сенсі
Прадавній змій звернувся до Хави і спокусив її з'їсти з плоду Дерева пізнання, забороненого в їжу. Хава з'їла і спокусила також свого чоловіка — Адама га-Рішона — з'їсти з плоду. Споживання плоду пізнання породило в обох почуття ніяковості через те, що вони нагі, і вони зшили собі пояси з листя смоковниці. Святий, благословенний Він, розгнівався на змія, який увів у гріх, і на чоловіка й жінку, що згрішили. Змієві було визначено бути проклятим більше від усіх звірів польових і повзати на череві, перебуваючи в постійній ворожнечі з людиною. Жінку було засуджено на тяготи вагітності й пологів і на потяг до чоловіка, який пануватиме над нею. Чоловіка було засуджено на постійну боротьбу за здобування прожитку від землі, яка теж була проклята через нього. Чоловіка також було засуджено повернутися після років свого життя в землю, з якої його було створено.
Святий, благословенний Він, вигнав Адама і Хаву з Ган Едену і закрив можливість повернутися туди.
Час гріха Дерева пізнання
Сказав рабі Йоханан бар Ханіна: дванадцять годин було в тому дні. У першу годину було зібрано його землю, у другу він став безформним тілом, у третю було розтягнуто його члени, у четверту в нього було вкинуто душу, у п'яту він став на ноги, у шосту дав імена, у сьому йому було поєднано Хаву, у восьму піднялися на ложе двоє, а зійшли четверо, у дев'яту йому було заповідано не їсти з дерева, у десяту він згрішив, в одинадцяту був суджений, у дванадцяту був вигнаний і пішов, як сказано (Тегілім 49, 13): «Людина в славі не заночує»[1].
Однак, згідно з простим сенсом віршів, це було не в перший шостий день[2].
Вид дерева
Є кілька думок про те, чим було Дерево пізнання; три головні думки наводяться в Гемарі, трактат «Брахот»:
Дерево, з якого їв Адам га-Рішон, — рабі Меїр каже: це була виноградна лоза, бо немає нічого, що навлікає на людину голосіння, крім вина, як сказано: «І випив він вина, і сп'янів». Рабі Нехемья каже: це була смоковниця, бо тим, чим вони зіпсувалися, тим і виправилися, як сказано: «І зшили вони листя смоковниці». Рабі Єгуда каже: це була пшениця, бо немовля не вміє кликати «аба» та «іма», доки не скуштує смаку злаків
— Брахот, 40а.
У світі поширене твердження, що Дерево пізнання було яблунею, однак такого джерела не знайдено у висловах мудреців і в мідрашах, і, вочевидь, джерело цього — у християнстві.
Попри це, у кількох місцях у хасидуті[3] написано, що дерево, з якого їв Адам га-Рішон, — яблуко.
Про це зауважує Ребе:
Мабуть, це згідно з думкою, що Дерево пізнання було етрогом («Берешит раба», 15, 3), і згідно з Тосафот, розділ, що починається словами «Пір'йо» (Шабат, 88а). І ще потребує вивчення. І див. «Ец хаїм», брама 39, кінець драшу 1
— «Сефер га-маамарім 5703», с. 150
Ребе вказує на те, що в мідраші є думка, що Дерево пізнання було етрогом, і на те, що Тосафот пояснюють, що іноді етрог називається яблуком; і згідно з цим зрозуміло, що в усіх місцях, де пояснюється, що Адам га-Рішон їв яблуко, мається на увазі, що він їв етрог. І попри це Ребе завершує тим, що це ще потребує вивчення.
Його внутрішній сенс
Гріхом Адам га-Рішон завдав шкоди «відчуттю», тобто й до гріха в людини було повне осягнення духовності і Б-жественності, але проблема була в тому, що він хотів, щоб це відчувалося в чомусь відчутному і матеріальному, і тому захотів з'їсти з Дерева пізнання (яке, як випливає з його назви, — пізнання й осягнення), як написано[4]: «І побачила жінка, що добре дерево для їжі і що воно жадане для очей і бажане дерево для осягнення», тобто дерево втілює і дає духовне осягнення в матеріальному. І цим він завдав шкоди і для поколінь загалом поняттю відчуття, так що в служінні Всевишньому не може бути досконалого і чистого відчуття та насолоди без домішки відчуття і жадання також до негативних речей[5].
Причину вигнання людини з Ган Едену після гріха пояснено в хасидуті в багатьох місцях: це тому, що в Ган Едені недоречні існування і буття зла, а своїм гріхом Адам га-Рішон накликав на себе зло.
Кара за гріх
Унаслідок цього гріха Адам га-Рішон і все його потомство були покарані тим, що живуть обмежене, а не вічне життя, тобто тоді виникло поняття смерті. Зв'язок між карою і самим гріхом у тому, що через гріх[6] зло зійшло у світ і змішалося з добром. Як наслідок, світ і людина стали містити в собі зло. Щоб це зло не мало вічного існування, було дано кару, яка завершує життя людей (а разом із ними й існування зла всередині людини). Під час Геули кару буде скасовано, оскільки тоді, в час Геули, не буде взагалі жодного існування зла, і не буде причини для невічності існування людини, коли вона буде тільки абсолютним добром.
Його виправлення
Пояснюється, що виправлення гріха Дерева пізнання — передусім через заповідь орла. Адже Адамові га-Рішону було заповідано не їсти з плоду Дерева пізнання, і йому було заповідано в дев'яту годину, а в десяту годину він переступив, а якби він почекав три години до Шабату, увесь його плід був би святим. І відповідно до цього нам заповідано чекати три роки після посадки, протягом яких плоди дерева заборонені забороною орла.
Зовнішні посилання
Примітки
- ^ Сангедрін, 38б.
- ^ Шабат тижневої глави «Берешит» 5749, пункт 3, і див. у пропусках до цієї сіхи, «Торат Менахем», с. 261.
- ^ Маамар, що починається словами «Ве-ядата» 5564, сторінка 120. «Гемшех 5672», розділ 231. Та ін.
- ^ Берешит 3, 4.
- ^ Сіха Шабату тижневої глави «Хаєй Сара» 5712.
- ^ Бо це перший гріх від створення світу, і в ньому виникла реальність гріха на ділі.