Перейти до вмісту

Едут

Матеріал з Хабадпедії
Три види заповідей
Хукім Едут Мішпатім

Едот — один із трьох видів приписових заповідей (оскільки заповіді поділяються на 3 види: едот, хукім і мішпатім), суть яких — нагадування, що свідчать про зв'язок між людиною і Святим, благословенним Він, і нагадування про різні події.

Згідно з внутрішнім ученням, едут — головна частина кожної заповіді: Б-жественна воля в заповіді, якою вона є в самій Його суті, і притягнення цієї волі за допомогою заповіді, яка стає прикрасою для єврея, що виконує заповідь («едот» від слова «еді» — прикраса).

Заповіді, що належать до категорії едот

На відміну від заповідей, зрозумілих розумові, які називаються мішпатім, і на відміну від заповідей, незбагненних для розуму, які називаються хукім, едот — такий вид заповідей, які, хоча спочатку розум їх не вимагає, після того як нам було заповідано їх виконувати, можна зрозуміти розумом.

Серед прикладів заповідей цього виду: заповідь цицит, маца, Песах, сука, Шабат і тфілін[1].

(Це основне пояснення; крім нього, є коментатори, які роз'яснюють, що «едот» — це умоглядна частина заповідей, а хукім і мішпатім — практична частина кожної заповіді[2]).

У вченні хасидизму

Ребе Цемах Цедек роз'яснює, що ці заповіді називаються «едот» від слова «еді» — прикраса, як сказано у вірші: «і як наречена прикрашається своїм убранням», «і прийшла ти в найкращих прикрасах», тобто за допомогою заповідей прикрашається Ізраїль (наречена) перед Святим, благословенним Він (нареченим)[3], а в духовному сенсі їхня суть — притягнення макіфім вищих кетерів[4].

З формулювання вірша, який ставить едот перед хукім і мішпатім, можна довести, що це найвищий вид заповідей: найнижчий вид — заповіді-мішпатім, які входять (і досягають щабля, який може ввійти) у рамки творінь (розум і довід). Вище від цього — рівень хукім, суть якого полягає в тому, що він скасовує рамки творінь і здійснює в них бітуль[5], і це походить від щабля, що не має стосунку до творінь, але все ж світи мають значення щодо нього. А на рівні едот, які є лише повелінням Святого, благословенного Він, і не обмежені жодними межами, навіть такими обмеженнями хукім, якими вони обмежені, — скасуванням розуму. Бо щодо Суті Безмежного сказати, що Він вищий за розум, — не визначає Його[6], і також розум не є обмеженням щодо (Того, Хто не обмежений обмеженнями безмежного і може проявитися також у межі).

І всі три аспекти заповідей є в кожній заповіді, тобто і в заповідях-мішпатім є частини, що є «едот» і «хукім», і навпаки. А суть едут у всіх заповідях полягає в тому, що за їхньою допомогою притягується сутнісне приховання світла Ейн Соф, воля заповідей, якою вона є в самій Його суті, благословенний Він, і це головне в заповідях[7].

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Рамбан на Дварім 6:20.
  2. ^ Сфорно на вірш із попередньої примітки.
  3. ^ «Ор га-Тора», Ніцавім, 1261.
  4. ^ «Ор га-Тора», друшім ле-Песах, 767.
  5. ^ Тобто не лише те, що вони є повелінням Святого, благословенного Він, але вони мають і власний зміст: щоб людина усвідомила, що вона нікчемна порівняно зі Святим, благословенним Він.
  6. ^ Як коли кажуть про високий і дивовижний розум, що його неможливо помацати руками (див. «Шаар га-їхуд ве-га-емуна», розділ 9).
  7. ^ Маамар «Кі ішальха» 5738.

Повідомити про помилку на цій сторінці