Перейти до вмісту

Хасидський одяг

Матеріал з Хабадпедії
Термін «хасидський одяг» перенаправляє сюди. Якщо мається на увазі інше значення, див. «Га-Левуш».
Ребе стоїть як шаліах ціббур, одягнений у хасидський одяг: у капелюсі «кнейч», у сюртуку і підперезаний гартлом
Фотографія номер 1: р. Мендл Футерфас у кашкеті, який був заведений у Росії

Хасидський одяг, заведений серед хасидів Хабаду, відрізняється від заведеного серед польських хасидів і більше подібний до заведеного в литовському середовищі. Він складається з короткого піджака в будні дні і довгого в Шабат для одружених аврехім, капелюха «кнейч», а для одружених аврехім також гартла.

З роками в хасидуті Хабаду менше уваги приділялося дотриманню встановленого стилю одягу, тоді як основне вкладення було у внутрішній світ хасида і його поведінку. Водночас дотримувалися обережності, щоб не зануритися й не бути поглиненим оглядкою на моду.

Утримання від носіння модного одягу

Перед весіллям р. Нохума — онука Алтер Ребе — Алтер Ребе звернувся до нього і запитав, чи погодиться він відірвати гарну частину хутра на відвороті шовкового й шкіряного пальта, в якому він мав увійти під хупу. Р. Нохум сказав, що не згоден і не хоче цього, навіть коли Алтер Ребе запропонував вчитися з ним за це; але Алтер Ребе сказав йому, що якщо він погодиться, то дасть йому удостоїтися бути 'зі мною, разом зі мною, у моєму уділі' у прийдешньому світі[1]. Р. Нохум хотів погодитися, але все ж запитав, чи має він зробити це тому, що справді хоче замінити дорогий шовк латкою, чи зробити це в 'прийнятті ярма', оскільки Алтер Ребе велить йому так учинити. Алтер Ребе сказав, що він має хотіти цього насправді, істиною «єхіди», і р. Нохум промовчав — бо насправді не хотів пришивати латку на пальто. У день весілля р. Нохум увійшов отримати благословення в Алтер Ребе перед хупою, і тоді Алтер Ребе відірвав йому частину коміра й пообіцяв йому за це довголіття. Наприкінці своїх днів р. Нохум оселився в Гадячі — поруч із могилою Алтер Ребе, — щоб спокутувати те, що в молодості не хотів насправді відірвати хутро і пришити латку.

Ребе розповідав цю історію кілька разів[2] і пояснював, що в кожному поколінні є своя «кліпа» і випробування, які нею пробуджуються, і Алтер Ребе побачив, що в цьому поколінні дедалі посилюється «кліпа» і пристрасть до вишуканості в розкішному одязі. А тому Алтер Ребе хотів «зламати» і скасувати цю кліпу через відривання гарної частини розкішного пальта — настільки, що обіцяв за це «зі мною, у моєму уділі»[3].

Розповідають про хасида Ребе Цемах Цедека, який був торговцем: його ремесло вимагало від нього їздити по всіляких містах Європи, і тому він змінив свій одяг з хасидського на сучасний, більш відповідний для торговців, але при цьому щоразу, коли приїжджав до Любавичів, щоб побачитися з Ребе Цемах Цедеком, приїжджав у хасидському одязі. Одного разу він змінив своєму звичаю і не змінив одягу; увійшовши на єхідут, він сказав Ребе Цемах Цедеку, що не хоче бути лицеміром — приїжджати до Любавичів у хасидському одязі, тоді як в інших місцях ходить в одязі торговця. Цемах Цедек відповів тому хасидові-торговцю, що спочатку він думав, що його справжнє місце — в Любавичах, і тому до Любавичів він приїжджає в хасидському одязі, тоді як в іншому світі він «прикидається» і вдягає одяг торговця, а от тепер[4]...

Так само і за днів Ребе Магараша почала поширюватися мода, що на піджаку, крім кишені в нижній його частині, пришивалася кишеня і у верхній частині, і в неї вкладалася хустинка. Коли Ребе Магараш помітив одного з хасидів, який був торговцем, що йшов у такому піджаку, Ребе запитав його, навіщо йому ходити в піджаку, скроєному за велінням моди, а хасид у відповідь запитав, яка різниця, чи є кишеня і у верхній частині піджака, і в чому тут побоювання. Ребе Магараш сказав, що різниця велика, бо є поширене прислів'я: «хасид — до кишені...», і тому, якщо кишеня внизу — як було досі, — то є більша частина хасида, а якщо кишеня нагорі — то від хасида залишається лише мала частина[5]...

Ребе Рашаб висловився так: «Коли входять до мене на єхідут у „курце рекл“[6], це для мене „укол“»[7].

Так само є розповідь про хасидське містечко за днів Цемах Цедека, яке усунуло шойхета-бодека з його посади, оскільки він носив калоші, бо хоча в носінні калош немає заборони, але просто це показує внутрішню суть людини[8]. Водночас із цієї розповіді Ребе вивів, що й речі, які в минулому не були заведені і навіть викликали протидію, — ось, у нашому поколінні можливо, що в частині речей немає вади в їх використанні сьогодні, адже ми бачимо сьогодні великих хасидів, які ходять у калошах[9]

Розповідають, що коли Ребе запитали, яку модель обрати для його окулярів для читання, він відповів: «Не з цієї моди» (або «Не з останньої моди»)[10].

Ребе писав, що сам хасидський одяг оберігає того, хто його носить, від того, щоб він заприятелював і зустрічався з небажаними особами[11], і висловив задоволення, коли почув про шаліаха, який стежить за тим, щоб не відчиняти двері свого дому, що виходять на вулицю, коли він не вдягнений у капелюх і піджак[12].

Щодо зміни одягу на хасидський, коли члени родини цьому противляться, Ребе писав, що не слід поспішати з рішенням у цьому питанні і що цьому має передувати внутрішня зміна, і лише після того, як рішення в цьому буде твердим настільки, що забезпечить, що й за глузувань і тиску людина не відступить від свого рішення, — можна змінити одяг[13].

Одяг польських хасидів

Ребе Рашаб говорив про перевагу поняття зовнішності Польщі, тобто про поняття одягу, сказавши: «Я скорблю і сумую через те, що ми не живемо в Польщі», і це з боку «пойліше хіцойніют»[14].

Також Ребе Раяц дуже хвалив одяг польських хасидів, які вельми вирізняються своїм єврейським одягом, і сказав, що хотів би, щоб і він міг запровадити цей одяг у Хабаді[15].

Польським хасидам, які наблизилися до хасидуту Хабаду і бажали змінити свій одяг на хабадський стиль, Ребе вказав і далі носити цей одяг[потрібне джерело].

Капелюх

Фотографія номер 2: Ребе Раяц у молодості, у капелюсі «кнейч» з крисами, піднятими догори

У перші роки хасиди Хабаду ходили в круглій шапці без крис, що називалася «казірак», але потім, протягом більшої частини років існування хасидуту Хабаду, звичаєм хасидів у Росії було ходити в кашкеті — шапці з козирком(див. приклад на фотографії 1). Унаслідок рішень «указу про одяг», яким усі євреї були зобов'язані ходити в однаковому одязі — зокрема в шапці з передніми крисами, кашкеті. Коли почув про це Ребе Цемах Цедек, він сказав у відповідь, що цей указ — з боку «кліпи», яка намагається перешкодити тому, що «підведіть угору очі ваші й подивіться, хто створив це», — тобто дивитися на небеса і через це прийти до споглядання величі Всевишнього та Його піднесеності. Коли почули це хасиди Цемах Цедека, вони схитрували у виконанні указу і носили кашкет із козирком, поверненим назад — до потилиці[16].

За звичаєм проводу Ребе Рашаб і Раяц носили капелюх, зроблений із шовку. До відходу Ребе Рашаба складка на капелюсі Ребе Раяца була трикутної форми, як було тоді заведено в торговців, а відтоді він змінив її на круглу форму, як було заведено в літніх рабинів у той період[17].

Штраймл

Основна стаття – Штраймл
Фотографія номер 7: рабі Іссер-Залман Мельцер у сподику
Фотографія номер 8: рабі Єгошуа Рокеах з Махнівки — Белза у штраймлі та в капоті типу «кафтан»

ШТРАЙМЛ (івритом:мезанвет, тобто: одяг, зроблений із хвоста тварини) — це шапка, зроблена з хвоста тварини (найчастіше лисячого), що вважається хасидським одягом і вважається суботнім убранням, яке вдягають лише в Шабати, свята та на урочистості (див. приклад на фотографії 8).

Подібний до нього колпік, що є відповідником штраймла[18] і який вдягає в особливі будні дні, такі як рош ходеш, пости і хасидські дати, — адмор[19], а в Шабати і свята — сини та онуки адмора, які не одружені.

Відповідником штраймла і колпіка є сподик, ширший за колпік і світліший за нього і за штраймл(див. приклад на фотографії номер 7), заведений замість штраймла, якого не носять у хасидських дворах, що походять із Польщі, таких як Гур, Ашлаг, Сохачев та інші. Його носять у цих місцях замість штраймла в рамках компромісу хасидів автора «Хідушей га-Рім» з Гура з польським урядом у період «указу про одяг» — замінити єврейський одяг (короткі штани і штраймл) на одяг козаків, який складався зі сподика, «козацьких панчіх» і бороди[20].

Походження штраймла неясне, але одна з думок полягає в тому, що його почали носити учні Бааль-Шем-Това, які хотіли символізувати цим вилучення іскор навіть із найнижчої речі — хвоста нечистої тварини[21].

Хабадський звичай

Фотографія номер 5: Ребе Цемах Цедек у штраймлі та в суботньому одязі, який він отримав у спадок від Алтер Ребе
Фотографія номер 6: Ребе Раяц у штраймлі, який сьогодні називають «колпік»
Штраймл Ребе Раяца сьогодні

Звичай Хабаду споконвіку був як в інших хасидських дворах. Так і на зображенні Цемах Цедека(див. фотографію 6) його видно вдягненим у суботній одяг і в штраймлі, який він успадкував від Алтер Ребе[22]. Розповідають про Мітлер Ребе, що кожного Йом Кіпуру він сидів між Мінхою і Неїлою (а за іншою версією — між Мусафом і Неїлою) і був настільки поглинутий думками, що піт капав із верхнього краю штраймла, який він носив. Ребе Рашаб розповідав це і відзначав величину напруження думки, яке було в Мітлер Ребе, так що неможливо собі уявити, що відбувалося з ним у ту годину[23].

Ребе Раяц і Ребе Рашаб остерігалися носити штраймл тільки в Любавичах, унаслідок вказівки Ребе Магараша Ребе Рашабу перед його весіллям в Овручі остерігатися і носити штраймл тільки в Любавичах. Тож відтоді як Ребе Рашаб і Ребе Раяц залишили Любавичі, вони більше не вдягали штраймла — аж до Шабату нареченого Ребе, в який Ребе Раяц повернувся до носіння штраймла Ребе Рашаба[24]. Тип штраймла, який носив Ребе Раяц, був колпік.

Розповідають, що в міньяні Алтер Ребе був обов'язок для кожного викликаного до Тори — він мав вдягти штраймл під час свого виклику, а тому, у кого не було штраймла, — йому давали для цього штраймл, призначений для цього, від габая. Одного разу, коли габай не знайшов цього штраймла, він дав викликаному штраймл Алтер Ребе. Коли Алтер Ребе прийшов вдягти шапку після закінчення молитви, він запитав габая, чи вдягав хтось штраймл. Коли габай розповів йому про те, що сталося, Алтер Ребе попросив покликати шапкаря і попросив його розпороти всі шви в штраймлі так, щоб він розпався, а потім зшити його заново. Після закінчення роботи шапкар підвісив штраймл сохнути над вогнем і забув про нього на всю ніч. Коли вранці він виявив, що штраймл згорів, і прийшов повідомити про це Алтер Ребе, ще до того, як він почав про це говорити, Алтер Ребе запитав його, чи згоріла шапка, і коли шапкар відповів, що так і сталося, Алтер Ребе відповів йому, що це не страшно[25].

Ребе не носив штраймла, і цьому є два суперечливі пояснення: перша думка вважає, що Ребе хотів носити штраймл — але тільки штраймл Ребе Раяца, однак оскільки Хана Гурарі ще підтримувала тоді призначення свого чоловіка — Рашага — Ребе, вона не віддала його Ребе, і так залишилося становище, що Ребе не носив штраймла. Друга думка полягає в тому, що Ребе зовсім не хотів носити штраймл, стверджуючи, що «штраймл — це адморський одяг», і що це була ще одна деталь у ставленні Ребе до Ребе Раяца як до того, хто продовжує провід і після свого відходу, попри наполягання рава Ефраїма Ялеса, щоб він почав носити штраймл[26].

Єврей з родини адморів увійшов на єхідут до Ребе і, отримавши дозвіл висловити перед Ребе пропозицію, сказав, що якби Ребе «прибрав» капелюх і вдягнув штраймл, до його двору приєдналися б тисячі хасидів. Ребе почав сміятися вголос і запитав його, які євреї стали б його хасидами внаслідок штраймла, яким потрібен саме штраймл, а не капелюх. Хасид відповів, що це були б євреї всіх видів, і почав перелічувати багато видів хасидизму: «Бобов, Белз...». Відповів йому Ребе: «Бобов і Белз — можуть залишитися в Бобові й Белзі; питання в тому, скільки кібуцників[27] прийдуть»[28].

Звичай хасидів Хабаду, за заохочення Ребе, такий, що той, хто продає виклики до Тори на свята місяця тішрей, вдягає в цю годину штраймл і через це стає «євреєм штраймла»[29].(див. приклад на фотографії номер 9).

Капелюх «кнейч»

Основна стаття – Капелюх «кнейч»
Фотографія номер 3: Ребе закладає наріжний камінь для розширення 770, одягнений у сюртук, підперезаний гартлом і в капелюсі «кнейч». На фотографії можна розрізнити «трикутник»
Фотографія номер 4:Ребе Рашаб у гамбурзькому капелюсі, який сьогодні носять головним чином рабини литовського сектору і хасиди Сатмара

Сьогодні більшість хасидів Хабаду ходять у капелюсі зі складкою, що називається «капелюх кнейч» за назвою «кнейч» — «складка» на ідиші. Цей капелюх влаштований так, що з обох його боків є складки всередину («очі»), а вздовж наголовка капелюха йде складка по всій його довжині.

Дехто каже, що вперше цей капелюх носив Ребе Магараш, який, вирушаючи у свої поїздки, вдягав вишуканий одяг торговців, щоб його не впізнали. Пізніше його носив і Ребе Раяц у молодості, і є навіть фотографія цього (див. на фотографії 2), хоча ходили в капелюсі з крисами догори.

Звичай хасидів ходити в капелюсі «кнейч» почався, коли Ребе почав ходити в капелюсі, передні криси якого були різко відтягнуті донизу, а центральна складка на наголовку капелюха була глибшою і ширшою і мала три грані, що дістало назву «хабадський трикутник» (див. приклад на фотографії 3). Коли Ребе запитали, чому криси капелюха відтягнуті вперед настільки крайнім чином, що приховують його очі, Ребе відповів, що «мені досить дивитися у свої чотири лікті...»[30].

Носіння капелюха як «другого покриття»

Основна стаття – Друге покриття

Хасиди мають звичай носити капелюх головним чином під час молитви, як «друге покриття» на додаток до кіпи[31]. Джерело цього, найімовірніше, — у словах Гемари[32], де написано, що під головним убором первосвященника була вовняна шапочка, і в словах Цемах Цедека в його книзі «Псакей дінім ле-Цемах Цедек»[33], де він написав, що звичай перших хасидів був покривати голову додатковим покриттям на додаток до кіпи, що в них на голові. Так само написали «Байт хадаш»[34], «Турей загав»[35] і «Мішна брура»[36]: слід чинити так, щоб на додаток до таліту не знімати капелюха, оскільки це додає трепету перед Небесами. Ще одна причина: оскільки в молитві слід стояти в шанобливому вигляді, як годиться стояти перед царем або поважною людиною, — слід вдягати також капелюх поверх кіпи, адже немає шанобливості в тому, щоб стояти перед поважною людиною лише в кіпі на голові[37].

У хасидуті пояснюється, що два покриття відповідають двом макіфім — аспектам Хая і Єхіда, і через зв'язок макіфім душі з матеріальними макіфім (кіпою і капелюхом) додається притягання і розкриття двох макіфім душі[38]. Ребе Раяц мав звичай спати у двох кіпах (і, можливо, чинив так не лише під час сну)[39].

Сюртук

Основна стаття – Сюртук

На відміну від хасидської рекли — яка являє собою довгий піджак, що опускається нижче коліна приблизно на 10 сантиметрів, — і від капоти, яку вдягають у Шабат[40], сюртук — це довгий піджак, який вдягають хасиди Хабаду в Шабати і свята (див. приклад на головній фотографії та на фотографії номер 3). Сюртук коротший за звичайну капоту внаслідок указу про одяг, тоді ж було постановлено, що євреї мають укоротити свій одяг.

У сюртуках хасиди Хабаду почали ходити з 5604 року (1843/1844) унаслідок указу про одяг, виданого царем Миколою, але цей одяг належав лише хасидам, а наші Ребе, провідники поколінь, від часу проводу Алтер Ребе і до часу проводу Ребе Магараша і далі ходили в довгій і широкій капоті в будні дні і в білій шовковій капоті в дні Шабату і свята. Але відтоді як Ребе Магараш перейняв провід, і він почав ходити так, як ходять хасиди, і змінив свій одяг з капоти на сюртук, і це через стан його здоров'я, який змушував його мандрувати між різними містечками, і він не бажав, щоб у ньому бачили Ребе, і тому вдягався як один із торговців.

До проводу Ребе хасиди мали звичай ходити в суконному сюртуку, а шовковий сюртук належав лише Ребе, у якому вони ходили в Шабати і свята. Але слідом за сіхою Ребе, в якій він сказав, що треба змінити суконний сюртук на шовковий, багато хто з хасидів Хабаду почав носити шовковий сюртук.

Сьогодні є хасиди, які мають звичай ходити весь тиждень у сюртуку, також і в будні дні, а не лише в Шабат і свято, і це через звичай Ребе з 5750 року (1989/1990) ходити в суботньому одязі (шовковому сюртуку) в усі дні тижня.

Гартл

Основна стаття – Гартл
Гартл

Авнет (що називається також гартл або гартл)(див. приклад на головній фотографії та на фотографії 3) — це предмет одягу, яким хасиди мають звичай підперізуватися поверх свого одягу на рівні ліктів під час молитви з метою відокремити верхню частину тіла від його нижньої частини. Походження цього звичаю — від священницького одягу, який вдягали когени під час служіння в Храмі. Ребе стежив за тим, щоб довжина двох кінців гартла сягала країв сюртука.

Ребе вдягав гартл лише під час молитви. До 5745 року (1984/1985) він навіть вдягав гартл лише вже на початку молитви Мінха чи Маарів, а до свого місця в синагозі, нагорі чи внизу, ішов, тримаючи гартл у руці разом із сідуром. На приватному чи загальному єхідуті гартла не вдягав. Під час поїздок до Огелю його святості Ребе Раяца, як правило, не вдягав гартла, крім поїздки 10 швата і переддня Рош га-Шана.

Ребе Рашаб вказав тмімім в єшиві «Томхей Тмімім» Любавич зняти гартл[41]. Утім, Ребе вказав, що при вході на єхідут слід підперізуватися гартлом, але немає обов'язку, щоб він був поверх піджака, і можливо, щоб він був також під ним (і так заведено)[42].

Про звичай підперізуватися двома авнетами Ребе писав, що немає в цьому звичаю Хабаду. Але заведено вважати, що й сам Ребе чинив так, як можна було бачити кілька разів, коли Ребе поправляв положення внутрішнього гартла[потрібне джерело].

Сорочка

Одного разу, коли Ребе Раяц роздавав леках, р. Емануель Квінт пройшов у черзі з розстебнутим верхнім ґудзиком на сорочці. Перш ніж він пройшов перед Ребе Раяцом, Ребе (який стояв праворуч від Ребе Раяца) зробив йому знак застебнути ґудзик[43].

Коли рав Йоель Каган служив машпіа в єшиві «Томхей Тмімім» у Бедфорді, він спонукав бахурім стояти належним чином перед Ребе; рав Йосеф-Іцхак Хітрик розповідав, що рав Каган нарікав на те, що бахурім стоять під час фарбрейнгенів Ребе з незастебнутим верхнім ґудзиком сорочки[44].

Приблизно в роки 5711 — 5760 учні єшиви і хасиди в Землі Ізраїлю не були суворі щодо того, щоб носити в будні дні білу сорочку, а носили кольорові сорочки на ґудзиках; у пізніші роки в хасидів почав закріплюватися звичай носити білу сорочку на ґудзиках також і в будні дні[45]. Частина хасидів Хабаду мають звичай навіть не заправляти сорочку в штани, і дехто пояснював це[46] відповідно до звичаю Ребе внаслідок слів Арізаля, що не можна ходити з відкритими ціціт, а з іншого боку, не можна запихати ціціт у штани, а треба, щоб вони звисали.

Ребе носить сорочку з короткими рукавами також і в зимові дні.

Застібання ґудзиків

Звичай хасидів — застібати верхній одяг справа наліво згідно зі словами Зогару[47], щоб правий бік (що зіставляється в каббалі зі сфірою Гесед) панував над лівим боком (що зіставляється зі сфірою Гвура)[48]. Кілька разів Ребе вказував бахурім переставити ґудзик, щоб він був застебнутий справа наліво. І так само кілька разів на роздаванні доларів казав людям, що виправити верхній одяг так, щоб він застібався справа наліво, додасть їм благословення Всевишнього.

Дехто наводив додаткове пояснення: у минулому люди ходили з мечем у правій руці, і було важко розстебнути ґудзик лівою рукою, коли він застебнутий зліва направо[49]. Розповідають від імені р. Міхоеля Блінера, що коли хасиди ненароком бачили священника, який ішов вулицею, вони розстібали ґудзик штанів, який був пришитий зліва направо, оскільки при зустрічі зі священником гвура надзвичайно посилюється[50].

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Тобто що р. Нохум удостоїться бути у світі прийдешньому в тому місці, де сидітиме Алтер Ребе.
  2. ^ «Торат Менахем» частина 5, 5712 рік, частина 2, сторінка 155, «Торат Менахем» частина 13, 5715 рік, частина 1, сторінка 244, та інші. Ця історія вперше з'являється в «Лікутей дібурім» частина 1, сторінка 24
  3. ^ Вислів, джерело якого — у словах пророка Шмуеля Шаулю, що назавтра той помре і буде «з ним», і звідси Гмара виводить, що «зі мною» натякає на «зі мною, у моєму уділі» (трактат Брахот аркуш 12, сторона 2)
  4. ^ Лицемірний хасид קישור לאתר בית חב"ד
  5. ^ «Решимот дварім», частина 2, сторінка 83
  6. ^ Короткий піджак; тоді й хасиди Хабаду, які були до бар-міцви, носили довгий верхній одяг також і в будні дні, а ходіння в короткому піджаку вважалося вкрай сучасним
  7. ^ «Аз мен кумт цу міт арайн міт а курце рекл, гіт дос мір а штох» — «Лікутей сіпурім ве-гітваадуйот», сторінка 312
  8. ^ «Ігрот кодеш» частина 9, сторінка 216.
  9. ^ Частина 3, сторінка 154 (у пункті 5), і з додаванням подробиць у додатку листів до «Лікутей сіхот» частина 24, сторінки 416-417: «Можливо, він має на увазі, навіщо вводять справу фотографії в межі Любавичів. — І згадую я, що чув розповіді, що колись усунули шойхета-бодека з його посади, і справедливо, за те, що він носив калошн [= калоші], а нині й старійшини хасидів користуються калошн — і також справедливо».
  10. ^ Збірник «Ілана де-хаєй».
  11. ^ «Ігрот кодеш», частина 12, сторінка 335.
  12. ^ Тижневик «Бейт Мошіах» 1199, сторінка 32.
  13. ^ «Ігрот кодеш», частина 12, сторінка 330.
  14. ^ «Решимот га-йоман», с. 170; див. також «Сефер га-сіхот» Ребе Раяца 5683, кінець сторінки 46 і далі
  15. ^ «Решимот» 5691
  16. ^ «Торат Менахем» частина 10, сторінка 70
  17. ^ «Решимот дварім», сторінка 187
  18. ^ Вужчий за штраймл і світліший за сподик, і вздовж нього світлі смуги.
  19. ^ Хоча адмор з Белза носить сподик замість колпіка
  20. ^ Свої пейси вони почали заправляти під кіпу
  21. ^ Див. «Сефер га-зіхронот» (Ребе Раяц), частина 1, сторінка 284, опис одного з учнів Бааль-Шем-Това з «ністарім», який носив шапку з волосу
  22. ^ Штраймл низький і короткий і з високим наголовком — як було заведено в ті дні. З роками оксамитовий наголовок у штраймлі став нижчим, штраймл розширився в боки і став значно вищим.
  23. ^ «Сефер га-сіхот» 5703, сторінка 14, «Сефер га-сіхот» 5696, сторінка 303
  24. ^ Щоденник рава Еліягу-Хаїма Альтгойза, надрукований як додаток до «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, том 15. Наводиться також у книзі «Га-муфла ве-га-меюхад», сторінка 37
  25. ^ «Решимот дварім», частина сторінка 1, сторінка 65, наводиться в «Сіпурей хасидім» на Тору, сторінка 237
  26. ^ Рав Товія Блой, Гартл, сюртук, кнейч קישור שטורעם
  27. ^ За іншою версією, Ребе висловився: кілька юнаків із «Га-Шомер га-цаїр» (сіоністський молодіжний рух)
  28. ^ До 3 тамуза: рав Якобсон у спеціальній програмі 16:12 Зуша Вольф, «Ле-шімха тен кавод», с. 50, тшура зі святкування бар-міцви таміма Ефраїма Вольфа, нісан 5776 (квітень–травень 2016).
  29. ^ «Торат Менахем» 5748, частина 1, сторінка 339
  30. ^ До 3 тамуза: рав Якобсон у спеціальній програмі
  31. ^ Доповнення до «Лікутей сіхот» у т. 9, с. 276, на полях, і в «Сефер га-мінгагім» с. 9, на полях, і див. тут і тут
  32. ^ Хулін, 138а
  33. ^ «Псакей дінім» Цемах Цедека, на початку
  34. ^ «Байт хадаш» на «Орах хаїм» сіман 8, сеіф 1, коментар, що починається словами «У-мехасе»
  35. ^ «Таз» («Маген Аврагам») на «Орах хаїм», сіман 8, сеіф 2, сеіф катан 3:«А на мою скромну думку, навпаки, наш учитель прийшов застерегти, щоб людина була настільки обережна з покриттям голови, що навіть коли вона загорнута в таліт заповіді, покриття голови не має зсунутися з неї»
  36. ^ «Мішна брура» на «Орах хаїм», сіман 8, сеіф 2, сеіф катан 4:«Бо це покриття впокорює серце людини і приводить її до трепету перед Небесами. І див. у „Тазі“, що він вважає правильним не знімати маленької шапочки (=кіпи), що на голові, під час молитви, хоча він покриває голову також талітом»
  37. ^ «Мішна брура», «Орах хаїм», сіман 91, сеіф катан 12:«А в наш час під час молитви слід вдягати капелюх, бо не заведено стояти так перед поважними людьми»
  38. ^ Маамар, що починається словами «Цоар таасе ла-тева» 5683 — «Сефер га-маамарім 5683», с. 140, а також у «Сефер га-маамарім 5707», с. 185, «Торат Менахем» «Гітваадуйот» 5748, ч. 4, с. 164
  39. ^ «Йемей берешит» с. 67, і див. там на с. 75, що внутрішню кіпу було віддано раву Ісраелю Джейкобсону, а зовнішню — раву Шмуелю Левітіну
  40. ^ Відрізняється від рекли тим, що зроблена з потертого шовку, а не зі звичайної тканини, хоча сьогодні капоту найчастіше виготовляють із синтетичних матеріалів
  41. ^ Крім таміма Іцхака Гурвіца, про якого, коли він прибув навчатися в єшиву, Ребе Рашаб вказав, щоб йому не веліли знімати гартл. «Шмуот ве-сіпурім», частина 3, с. 240. Див. «Ігрот кодеш», частина 10, сторінка 394.
  42. ^ «Йемей берешит», сторінка 55, і «Сіхот кодеш» до прийняття проводу, сторінка 138, примітка 2
  43. ^ Рав Менахем-Мендл Феллер, «Тіх'єну», «Так у святилищі споглядав я Тебе», випуск 8, с. 44.
  44. ^ *Шалом Магідман, ‏«Р. Йоель передав нам у спадок Ребе», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 2120, сторінка 46 (5785)
  45. ^ Цей звичай почався, зокрема, у «Томхей Тмімім» Лод, коли рав Іцхак Аксельрод і рав Йосеф-Іцхак Бутман запровадили його.
  46. ^ «Ті, що не змінили свого імені», сторінка 32, додаток до газети «Ба-кегіла».
  47. ^ Тижнева глава «Мікец»: «І ще, що належить людині брати праву руку лівою, щоб права панувала над лівою».
  48. ^ Сіха 5 тевета 5747 (6 січня 1987)
  49. ^ «Рівевот Ефраїм», частина 8, розділ 546.
  50. ^ «Га-Тамім» («Бейт Мошіах»), випуск 42.

Повідомити про помилку на цій сторінці