Перейти до вмісту

«Мі-гіват Кнейч»

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Ребе в 5711 році (1950/1951) у капелюсі-кнейчі.

Капелюх «кнейч» — це капелюх, який носять литовські та сефардські євреї і більшість хасидів Хабаду. Переклад слова «кнейч» з їдишу — «складка», за формою капелюха.

Передісторія

Від початку хасидуту хасиди Хабаду мали звичай носити на голові капелюх як друге покриття; у перші роки носили круглий капелюх без крисів, який називався «казірак», а в особливі часи — штраймл[1]. Унаслідок указу про одяг, який видав цар Микола в 5604 році (1843/1844), вони змінили штраймл і капелюх, який носили доти, на кашкет.

Уперше кнейч прийшов у Хабад за часів Ребе Рашаба[2]. А є такі, що вважають, що ще за часів Ребе Магараша, хоча доти капелюх загалом, а кнейч зокрема вважалися в очах великих хасидів сучасним одягом, і тому більшість хасидів воліли носити кашкет.

Дехто каже, що р. Нісан Неменов не дозволяв тмімім у кнейчі входити до єшиви в Брюнуа, стверджуючи, що вони сучасні, доки йому не сказали, що Ребе носить капелюх-кнейч.

Історія кнейча в Хабаді

Ребе Раяц прибуває до берегів Сполучених Штатів 9 адара II 5700 (19 березня 1940) зі штраймлом на голові. Ліворуч можна побачити Рашага, на голові якого капелюх типу циліндра; решта хасидів носять капелюхи-кнейчі
Похорон Рогачовера 11 адара 5696 (5 березня 1936); хасидів, які супроводжують, здебільшого видно в капелюхах-кнейчах і в кашкеті

У перші роки хасиди Хабаду ходили в круглому капелюсі без крисів, який називався «казірак». В указі про одяг цар Микола постановив, щоб євреї ходили саме в шапці з козирком. Коли почув про це Ребе Цемах Цедек, він сказав у відповідь, що цей указ — з боку «кліпи», яка намагається перешкодити справі «підведіть очі ваші вгору і подивіться, хто створив усе це», тобто погляду на небо і досягненню через це споглядання величі Всевишнього та Його піднесеності. Почувши це, хасиди Цемах Цедека знайшли розумний спосіб виконати указ і надягали кашкет козирком назад — до потилиці[3]. Хасид р. Гілель з Паричів услід за цим ходив у зимовій шапці, до якої ззаду був прикріплений шматок тканини (щоб захищати потилицю), також і в літні дні, щоб не затуляти неба козирком[4].

Хасид, який жив у ті дні, розповідав, що спочатку хасиди ходили у в'язаній шапці, яка була без козирка і без крисів, і так, коли бачили щось гарне, могли подивитися вгору і побачити, хто створив усе це. Але тоді прийшла влада Росії і постановила, що євреям слід додати козирок на голову, і це заважало їм дивитися вгору, але вони ще могли його розвернути, і так це їм не заважало. І тоді побачила влада, що євреї й далі бачать, «хто створив усе це», і наказала їм додати криси до їхнього капелюха, і так, у який бік вони його не повертали б, вони не могли дивитися вгору і звертати серце до неба[5].

Хасиди Хабаду мали звичай ходити в кнейчі ще до того, як Ребе перебрав на себе провід, а дехто каже, що ще від часу Ребе Магараша[6]; відомо ж те, що вже від часу Ребе Раяца більшість хасидів Хабаду почала ходити в кнейчі, як більшість торговців у ті дні, а коли Ребе перебрав на себе провід 10 швата 5711 року (17 січня 1951), більшість хасидів Хабаду почали носити капелюх-кнейч. Але були хасиди, які ходили в тому капелюсі, що був у них ще до того, як, наприклад, Рашаг, який ходив в іншому капелюсі типу циліндра[7]. Або ж і далі ходили в кашкеті, як, наприклад, машпіа р. Мендл Футерфас і машпіа р. Берке Хен.

Нині капелюх-кнейч — «офіційний» капелюх хасидів Хабаду, а для учнів-тмімім є благодійні фонди, які жертвують талони на капелюхи-кнейчі за дешевими цінами. Нині є три фонди, що роздають капелюхи-кнейчі тмімім; один фонд фінансує хасидський багач р. Шалом-Бер Дрізін, а капелюхи отримують у мережі крамниць «Барон коваїм»; цей фонд — від імені «Керен хасдей Аврагам» спільно з Центральним «Ігуд талмідей га-єшивот» і Всесвітнім центром Хабаду. Другу мережу фінансує Давид Фішер, а капелюхи отримують у мережі крамниць «Га-маком га-нахон»; цей фонд — від імені Всесвітньої ради учнів-тмімім спільно з «Керен хасдей Шимшон». Третій фонд — для учнів «Квуци». Талони зазвичай отримують до свята Песах.

У наших Ребе

Ребе Раяц у молодості в капелюсі-кнейчі

Наші Ребе, провідники поколінь, від часу Алтер Ребе і до періоду проводу Ребе Магараша мали звичай ходити зі штраймлом на голові в усі дні тижня і не мали звичаю ходити в тому чи іншому капелюсі. Але в 5604 році (1843/1844) (період проводу Ребе Цемах Цедека) цар Микола видав указ про одяг, у якому постановив, щоб євреї вкоротили свій одяг і змінили його. Унаслідок указу хасиди Хабаду змінили свій капелюх[8] на кашкет, а капоту, яку вони носили, — на сюртук.

Уперше кнейч з'явився в Хабаді в період проводу Ребе Магараша: Ребе Магараш, який мав слабке здоров'я[9] і який через це мусив роз'їжджати різними містечками[10], не хотів, щоб у ньому бачили Ребе, і тому вдягався як торговець, що виражалося в сюртуку, який він носив, і в тому, що він змінив штраймл на капелюх, — дехто каже, що на кнейч[11]. І коли він роз'їжджав містечками, він не хотів, щоб знали, що він Ребе, і тому вдягався за звичаєм торговців тих днів[12]. Але крім кнейча Ребе Магараш мав і інші капелюхи, які він зазвичай носив[13].

На відміну від цього, Ребе Рашаб мав звичай надягати інший капелюх типу «гамбург»[14], але зі свідчення ребецн Хаї-Мушки відомо, що це не було постійною звичкою Ребе Рашаба, а зазвичай, коли він був у Любавичах, він ходив зі штраймлом, і лише коли виїжджав з Любавичів, ходив у капелюсі, зазвичай типу «гамбург»[15].

Також і Ребе Раяц у молодості ходив у капелюсі-кнейчі з крисами, піднятими догори, причому складка на його капелюсі була у формі трикутника, за звичаєм торговців у ті дні; згодом він змінив трикутну складку на округлу, за звичаєм рабинів[16]. Так було кілька років, доки він не змінив кнейч на штраймл, успадкований від свого батька, Ребе Рашаба.

Ребе мав звичай ходити в капелюсі-кнейчі ще від днів свого одруження 14 кислева 5689 року (27 листопада 1928) з ребецн Хаєю-Мушкою, а дехто каже, що й до того. Ребе мав звичай опускати криси кнейча донизу, і про це висловився Ребе Раяц, що складка з переднього боку вказує на велику скромність Ребе[потрібне джерело].

10 швата 5710 року (28 січня 1950) відійшов Ребе Раяц, а приблизно через рік, 10 швата 5711 року (17 січня 1951), Ребе перебрав на себе провід Хабадом; спочатку Ребе хотів носити штраймл Ребе Раяца, але насправді не надягнув штраймла, а й далі ходив у кнейчі. Хасиди вказують на кілька можливостей, через які, мабуть, Ребе перестав носити штраймл; перша можливість — що, коли відійшов Ребе Раяц, ребецн Нехама-Діна збиралася принести Ребе штраймл Ребе Раяца в подарунок, але Ребе хотів отримати його в спадок, а не як подарунок, і тому не прийняв його.

Звичаї

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Звичай Хабаду — молитися в капелюсі й піджаку[17]. Причина того, що моляться в піджаку і пристойному вбранні, — за образом притчі: як людина, яка йде перед царем із плоті й крові, вдягає на себе гарне й ошатне вбрання, тим паче коли вона стоїть у своїй молитві перед Царем над царями царів, Святим, благословенний Він[18]. А причина того, що надягають капелюх під час молитви, — щоб він слугував другим покриттям[19].

Починають носити капелюх від бар-міцви, є ті, у кого заведено починати носити капелюх щодня вже від накладання тфілін.

Суть

Має сенс виділити особливий капелюх для Шабату, оскільки носіння капелюха спрямоване до вінця Тори, дарованого в Шабат[20]. Сам Ребе так не робив.

Капелюх-кнейч хасиди Хабаду мають звичай складати у формі трикутника з трьома складками — відповідно до трьох сфірот: хохма, біна і даат, на яких засновано хасидут Хабад[потрібне уточнення]. Передній бік капелюха хасиди мають звичай загинати донизу; звичай загинати передній бік кнейча започаткував Ребе ще в роки своєї юності, а Ребе Раяц висловився про це[21], що, хоча «він здійснює „тікун хацот“ щоночі. Він знає напам'ять Вавилонський [Талмуд] з Раном, Рошем і Ріфом, Єрусалимський і його коментаторів. „Рамбам“ і „Лікутей Тора“ з усіма „іен“-ами[22] — проте ходить із капелюхом донизу». Цим Ребе Раяц підкреслив, що загинання кнейча донизу вказує на скромність і смирення.

Одного разу Ребе шліта (Адмор шліта) увійшов на молитву мінха до «Малого залу», маючи кнейч догори; перед повторенням молитви хазаном Ребе шліта (Адмор шліта) повернувся до публіки й побачив, що всі підняли кнейч догори, і дав знак своєю святою рукою опустити[потрібне джерело]. Одного разу Ребе побачив на вулиці в Краун-Гайтс єврея, який ішов із кнейчем догори; Ребе зупинився, потягнув йому кнейч донизу і сказав (вислів приблизний): «Моше, має бути оселя в нижніх» (їдиш)[потрібне джерело][23].

Його форма

У наголов'ї капелюха є одна центральна складка на всю довжину наголов'я. У передній частині наголов'я (у місці, за яке беруть капелюх) є також ще дві менші складки («очі»). Капелюх виготовляють так, що криси довкола нього відігнуті догори, подібно до «капелюша». Довкола наголов'я капелюха і над його крисами натягнута вздовж стрічка, а до стрічки прив'язана нитка, на кінці якої ґудзик. Причина цього в тому, що в ті дні, коли торговці мали звичку ходити в капелюсі, вони мали звичку пристібати його ґудзиком до особливого місця, призначеного для цього на їхньому піджаку[24].

Див. також

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Р.-Н. Каган, «Шмуот ве-сіпурім», ч. 2, с. 442
  2. ^ Це можна побачити на фотографіях, на яких сфотографувалися хасиди в його час
  3. ^ «Торат Менахем» частина 10, сторінка 70
  4. ^ «Решимот дварім», сторінка 245
  5. ^ З книги «Зікарон лі-вней Ісраель» про Ісраеля Джейкобсона, с. 190–191
  6. ^ Див. фотографію похорону Адмора з Кописі, де всі хасиди Хабаду йшли в кнейчах
  7. ^ Згодом він змінив капелюх-циліндр на інший капелюх, але не на кнейч
  8. ^ Невідомо, який капелюх у них був, але відомо, що й тоді багато хасидів мали звичай ходити в кашкеті.
  9. ^ «Сефер га-толдот Адмор Магараш», с. 44
  10. ^ «Сефер га-толдот Адмор Магараш», с. 57
  11. ^ Див. див. тут
  12. ^ Сюртук і кнейч були відмітною ознакою торговців у ті дні
  13. ^ Див. у «Га-Машпіа» (Єрусалим, хай буде він відбудований і утверджений, 5742), с. 302-307
  14. ^ Як можна побачити на відомій фотографії
  15. ^ Капелюх, який нині має звичай носити частина хасидів Сатмара
  16. ^ «Решимот дварім», сторінка 187
  17. ^ «Сефер га-мінгагім», с. 9
  18. ^ Див. «Шулхан арух» Алтер Ребе, 91, п. 6.
  19. ^ Див. «Сефер га-мінгагім», там само
  20. ^ «Прі цадик» р. Цадока з Любліна, частина 2, на Шушан Пурим, пункт 1
  21. ^ Ребе Раяц сказав це, коли Ребе прибув до берегів Сполучених Штатів 28 нісана
  22. ^ Примітки Цемах Цедека в «Лікутей Тора», що починаються зазвичай словом «Іен»
  23. ^ З перших років є фотографія Ребе з кнейчем догори, а також одного разу, у 5753 році (1992/1993), Ребе вийшов із кнейчем догори, і за короткий час він був опущений[потрібне джерело.
  24. ^ Також і на сюртуку є особливий ґудзик, призначений для торговців, щоб вони могли пристебнути його до капелюха

Повідомити про помилку на цій сторінці