Перейти до вмісту

Указ про одяг

Матеріал з Хабадпедії

Указ про одяг — так називають указ про зміну одягу, виданий царем Миколою 5604 року (1843/1844) щодо євреїв. Цим указом цар наказав євреям укоротити і змінити свій одяг, щоб він виглядав як одяг інших народів. Указ дійшов до Польщі і навіть призвів до арешту адмора з Гура, автора «Хідушей га-Рім». Унаслідок низки демонстрацій протесту в Росії та Польщі указ зрештою було скасовано. Цей указ залишив відбиток на хасидах Хабаду тим, що змусив їх замінитикапоту на сюртук, а капелюх (якщо він був) на кашкет.

Передумови указу

Від дня, коли цар Микола зійшов на престол, 21 кислева 5586 (1 грудня 1825), цар Микола прагнув загасити іскру єврейства в Росії і спричинити масову асиміляцію євреїв, і це через низку указів, які він видав щодо всіх євреїв, що жили в межах його влади. Першим указом був указ про кантоністів — призов єврейських дітей до царської армії, щоб «перевиховати» єврейських дітей, асимілювати молоде покоління і змусити їх забути своє єврейство. Наступним указом було обмеження території поселення євреїв по всій Росії. Цар відвів усім євреям низку місць, лише в яких вони могли селитися; цей указ дістав назву смуга осілості.

Наступним указом був «указ про одяг», мета якого була подібна до указу про кантоністів, — асимілювати молоде покоління, і так указ про зміну одягу був покликаний асимілювати старше покоління через заборону носити особливий єврейський одяг.

Указ про одяг цар Микола видав за порадою маскілім, які сказали йому, що єврейський одяг відокремлює євреїв від російського народу і змушує їх замикатися в собі. Їхню пораду було прийнято на тлі відкриття нової мережі шкіл у Росії. Ідея указу полягала в тому, щоб змусити євреїв одягатися як решта представників російського народу, з розрахунком на те, що це призведе до масової асиміляції євреїв серед росіян.

Указ

Указ мав багато особливостей, серед них можна назвати дві речі, що становили суть указу про одяг:

  • Стриження бороди і пейсів
  • Укоротити одяг, що призвело до вкорочення капоти хасидів Хабаду і до заміни її російським фраком (сюртуком).

Ці укази насаджували російські та польські поліцейські з великою жорстокістю. Щоразу, коли поліцейські бачили єврея, що йшов з відкритими пейсами і бородою, або, навпаки, йшов у довгій і широкій капоті, вони били його і зрізали йому пейси й бороду або зрізали поли капоти, і все це на очах у всіх. Ці заходи примусу викликали потужну хвилю протестів по всій Росії. Десятки тисяч євреїв з усіх верств населення вийшли на демонстрації на вулицях проти вибіркового і дискримінаційного примусу з боку влади щодо євреїв.

Головні рабини, на чолі яких стояли Цемах Цедек[1] і рабі Ісраель з Ружина[2], дозволили євреям одягатися так, як їм було приписано за законом, через страх перед владою. На противагу їм рабі Іцхак-Меїр Альтер, автор «Хідушей га-Рім», вважав, що до указу застосовний закон «хай буде вбитий, але не переступить».

Унаслідок масових демонстрацій через небагато років указ було знято в Росії. Але він усе ще продовжував діяти по всій Польщі та в околицях. Найсильнішим противником, який рішуче виступив проти указу, був рабі Іцхак-Меїр Альтер. Унаслідок його сильного спротиву указу його заарештувала влада. Після того як його заарештували, зібралися маси євреїв і почали демонстрацію у Варшаві. Коли демонстрація почала виходити з-під контролю, поляки звільнили адмора з Гура і запропонували євреям компроміс. Компроміс полягав у тому, що або вони збриють бороду і ходитимуть у короткому одязі за звичаєм маскілім, або ходитимуть у довгому одязі, але додадуть короткі штани, заправлені в шкарпетку, за звичаєм росіян. Євреї обрали другий варіант, і цей звичай зберігся до наших днів.

Вплив на єврейство

Вплив указу про одяг на єврейство був великий. Після того як влада Польщі звільнила адмора рабі Іцхака-Меїра Альтера з Гура, і євреї прийняли компроміс влади, гурські хасиди стали заправляти пейси під кіпу[3], і, як і всі інші польські хасидські течії, почали ходити зі штанами, заправленими в шкарпетки. Ці звичаї збереглися до наших днів, і можна бачити багато хасидських течій, які ходять так, як постановив цар Микола 5604 року (1843/1844). Причина того, що вони не змінили свій одяг, у тому, що такий був їхній звичай.

Так само причина того, що польські хасиди ходять у сподіку, а не в штраймлі, у тому, що в межах компромісу, який склався між владою Польщі та євреями, було погоджено, що євреї надягатимуть на голову шапку, яку носили козаки. Шапка була великою хутряною шапкою, і її назва була сподік. Відтоді й донині цей звичай зберігся при дворах польських хасидських течій, і їхні хасиди ходять зі сподіком на голові.

Вплив на Хабад

Вплив на Хабад був ще більшим. До указу про одяг 5604 року (1843/1844) хасиди Хабаду мали звичай ходити у великій капоті, як і інші хасидські течії, а внаслідок указу про одяг, за яким євреям було наказано ходити в одязі російського народу, хасиди Хабаду змінили свій одяг з капоти й обрали російський фрак, що називається по-російськи сюртуком. Сюртук був коротший за капоту, яку мали звичай носити хасиди. Сюртук у ті дні носили шановані купці, і це було головною причиною, з якої сюртук обрали на заміну капоті.

Але наші Ребе, провідники поколінь, продовжували ходити в капоті й не змінили її на сюртук, доки Ребе Магараш, який прийняв провід Хабаду 5626 року (1865/1866), не був змушений їздити різними містечками, щоб звертатися до лікарів через слабке здоров'я, і оскільки він не хотів, щоб знали, що він Ребе, він змінив своє вбрання адмора на сюртук, а свою шапку на капелюх «кнейч». І так кнейч теж прийшов у Хабад.

Відомо також, що головною причиною, з якої хасиди почали ходити в кашкеті в Росії, був указ про одяг, виданий царем; невідомо, який головний убір був у хасидів Хабаду до кашкета.

Див. також

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ ‏Респонси «Цемах Цедек», «Йоре деа», сіман 90–91.
  2. ^ «Листи рабі Ісраеля з Ружина та його синів», частина 2, лист 33.
  3. ^ Крім тих, хто живе в Єрусалимі, які ходять з відкритими пейсами

Повідомити про помилку на цій сторінці