Кіпа

Кіпа («ярмулке» на їдиші) — предмет одягу, який євреї носять на голові на знак «трепету перед Небесами».
Обґрунтування звичаю
Перша причина — обов'язок покривати голову з «пошани до Небес». Тобто коли людина входить до синагоги або коли згадує Ім'я Всевишнього в благословенні та в подібному до цього[1][2].
Друга причина — заради трепету перед Небесами: покриття голови нагадує про Того, Хто перебуває над людиною. Це почалося як «міра благочестя», але потім поширилося, доки не було встановлено, що заборонено проходити з непокритою головою чотири лікті[3].
Поява звичаю в джерелах
Покриття голови було поширеним предметом одягу в минулому. Когенам було заповідано служити в Храмі з шапкою на голові. Загалом же обов'язку покривати голову не було. Так, наприклад, під час кидання жереба в Храмі було заведено знімати головний убір із того, з кого починали лічбу жереба. Наприкінці епохи Другого Храму та в епоху Мішни судар, шапка або таліт були поширеними предметами одягу, і вони згадуються серед вісімнадцяти предметів одягу в барайті в трактаті «Шабат».
Перші джерела, що надають релігійного значення покриттю голови в повсякденному житті, наводяться у Вавилонському Талмуді в трактаті «Шабат». Спочатку згадується, що судді мають сидіти з покритою головою, а також є барайта, у якій сказано, що той, хто відвідує хворого, має закутатися (з головою), і в обох випадках Раші пояснює, що причина — страх перед Шхіною. Відоміше джерело стосується амори рава Нахмана бар Іцхака: згідно з розповіддю там (аркуш 156б), у його дитинстві «халдеї» (звіздарі) передбачили про нього, що він виросте злодієм; унаслідок цього мати звеліла йому постійно покривати голову заради трепету перед Небесами і просити милосердя, щоб не вирости злодієм. І справді, розповідається, що коли одного разу сталося так, що хустка зісковзнула в нього з голови, його відразу охопило бажання вкрасти.
Ще одне джерело наводиться в тому самому трактаті: «Сказав рав Гуна, син рава Єгошуа: „Тейтей лі де-ла сагіна“ (хай прийде мені благо за те, що я не ходив) чотири лікті з непокритою головою». («Шабат», 118б) Цей вислів в іншому місці наводиться разом з обґрунтуванням: «Рав Гуна, син рава Єгошуа, „ла масгей“ (не ходив) чотири лікті з непокритою головою, кажучи: Шхіна — над моєю головою». («Кідушин», 31а) Ці вислови наводяться як джерело постанови р. Йосефа Каро: «І хай не проходить чотири лікті з непокритою головою» («Шулхан арух», «Орах хаїм», 2, 6);
Галахічна постанова
За основним законом носіння кіпи — міра благочестя, встановлює Алтер Ребе щодо носіння кіпи в часи мудреців, і ось його слова: «І міра благочестя — не проходити чотири лікті з непокритою головою, навіть у їхні дні, коли більшість народу мала звичай ходити часом подовгу з непокритою головою через спеку в ті дні».
Але водночас Алтер Ребе встановлює, що в наші дні єврей, який ходить без кіпи на голові, порушує заборону «за установленнями їхніми не ходіть», оскільки сьогодні в євреїв заведено носити кіпу на голові, а неєвреї ходять з непокритою головою. Крім того, Алтер Ребе встановлює, що, оскільки сьогодні звичай — ходити в кіпі, місце, покрите кіпою, вважається одним із покритих місць, які заборонено оголювати (і в чоловіків) через скромність[4].
Водночас Алтер Ребе встановлює, що є відмінність між носінням кіпи під час молитви та носінням кіпи протягом дня. Оскільки «якщо кладе руку на голову, щоб покрити її, цього достатньо для відмінності» — тобто що він не йде за установленнями неєвреїв, — «тільки хай не згадує Ім'я Небес»[5].
Розмір і форма кіпи
Є думка рабі Шломо Клугера («Хохмат Шломо»), згідно з якою кіпа має бути такого розміру, щоб покривати більшу частину голови[6]; але більшість законовчителів не погодилися з ним і вважали, що достатньо, щоб була покрита частина голови, і все ж багато хто писав, що кіпа має бути видна з усіх боків голови, щоб, з якого боку не подивилися б на людину, було видно, що вона носить кіпу.
Згідно з галахою, кіпа має покривати точку в центрі росту волосся на голові[7]. Хасиди намагаються носити на голові велику кіпу[8].
Постійне носіння
Р. Гілель з Паричів суворо стежив за тим, щоб носити кіпу і не знімати її з голови ані на мить; навіть коли занурювався в мікву, він занурювався в кіпі, підіймаючись із води і при цьому перевіряючи, що кіпа в нього на голові[9].
Р. Хаїм-Бен-Ціон Раскін суворо стежив за тим, щоб кіпи були навіть на головах немовлят[10].
Напис
Основна стаття – Кіпат Єхі

Унаслідок вказівки Ребе поширювати звістку про прихід Мошіаха і щораз більшого заняття темою Мошіаха це призвело, серед іншого, до поширення звістки про Геулу за допомогою написів на кіпах. Починаючи зі створення «Цівос Гашем» (на початку 5740-х років) багато дітей стали носити на голові кіпу, на якій написано гасло організації «Ми хочемо Мошіаха зараз», а згодом (5753 і далі) — «Єхі га-Мелех га-Мошіах» тощо.
Поступово це набирало обертів, і низка хасидів Хабаду[11] почали носити кіпу, на якій написано святе проголошення — «Єхі адонейну». Носіння такої кіпи виражає віру в те, що Ребе — Мелех га-Мошіах, і викликає зацікавлення публіки та передавання послання.
Згодом різні суспільні групи почали переймати цей шлях — писати на кіпі своє послання.
Додаткова література
- Кіпа — звідки це в Торі?..., у рубриці «Пніней шліхут ка-галаха», тижневик «Кфар-Хабад» 1923, сторінка 91
Зовнішні посилання
- Лорен Розовскі, Кіпа: що і навіщо, сайт Бейт Хабаду
- Чому носять кіпу
- 9 речей, які кожен єврейський чоловік має знати про кіпу[12]
Див. також
Примітки
- ^ Трактат «Софрім» 14, 15. Наведено як галаху Рабейну Єрухамом, і так само постановлено в «Шулхан арухі», «Орах хаїм», розділ 91, 3.
- ^ І як в історії, що сталася в епоху амораїв: був хлопчик, про якого чаклун сказав його батькам, що їхній син буде нечестивцем; батьки пішли до рабина й розповіли йому про те, що сталося, і рабин сказав хлопчикові надіти кіпу на голову. Батьки наділи йому кіпу, і щоразу, коли він її знімав, він бешкетував, а щойно надівав — поводився як хасид.
- ^ «Орах хаїм», розділ 2, 6
- ^ «Шулхан арух» Алтер Ребе, розділ 2 (друга редакція), пункт 6: А тепер, у наш час, коли в усіх заведено завжди покривати голову, заборонено ходити або навіть сидіти з непокритою головою через скромність, бо це як той, хто оголює своє покрите тіло; і маленьким теж правильно покривати голову, і тим паче в цих країнах, де неєвреї звикли оголювати голову, а святі євреї остерігаються цього через скромність, — якщо так, то той, хто йде або навіть сидить з непокритою головою, як неєврей, порушує заборону «і за установленнями їхніми не ходіть»
- ^ Як буде пояснено в розділі 91 — слова Алтер Ребе там само
- ^ І такий звичай Хабаду
- ^ Респонси «Мігдаль цофім»
- ^ Галахічне джерело цього докладно роз'яснено в респонсах «Мігдаль цофім» рава Гдал'ягу Аксельрода.
- ^ Рафаель-Нахман Каган, «Шмуот ве-сіпурім», 5776.
- ^ Відгомін цього — під час його відвідин дому його сина, р. Яакова-Йосефа Раскіна, де в колисці лежало немовля Лейбл з непокритою кіпою головою; помітивши це, р. Хаїм-Бен-Ціон демонстративно вийшов із дому, сказавши, що не може перебувати в домі, де на голову єврейського немовляти не надівають кіпу. Зі слів його онука, рава Йосефа-Іцхака Пінсона.
- ^ Одним із перших, хто став носити таку кіпу, був рав Хаїм-Шауль Брук, директор «Ваад ганахот бе-лашон га-кодеш», а у Святій Землі першим надів таку кіпу рав Йосеф-Іцхак Ліберов, директор інституту «Леві-Іцхак» у Кфар-Хабаді. Явище почало набирати обертів завдяки пані Шпрінгер з Нагарії і Залманову з Мігдаль-га-Емека.
- ^ Розширена версія статті, англійською.