Іцхак Гурвіц
| Іцхак Гурвіц | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5650 (1890) |
| Дата смерті | 10 кислева 5702 (30 листопада 1941) |
| Місце смерті | Рига |
| Місце діяльності | Європа, США, Земля Ізраїлю |
| Рід діяльності | шадар |
| Освіта | «Томхей Тмімім» Любавич (зокрема відділення в Зембині) |
| Учителі | Шмуель-Гронем Естерман, та інші |
| Учні | Еліягу-Еліезер Деслер (у хасидуті), та інші |
| Сім'я | |
| Батько | Шломо-Менахем-Мендл Гурвіц |
| Дід (по батькові) | Ар'є Гурвіц |
| Мати | Елка |
| Діти | Цемах Гуревич, Гілель Гурвіц, Шнеур-Залман-Еліезер Гурвіц, Шмуель Гуревич (Лод) |
| Родовід | |
Рав-хасид р. Іцхак га-Леві Гурвіц (відомий на прізвисько р. Іче дер Масмід, 5650[1], 1890 — 10 кислева 5702, 30 листопада 1941) вважається одним із найвидатніших хасидів усіх поколінь і прославився як дивовижний служитель Всевишнього. Був шадаром і загинув у Ризі під час Голокосту за освячення Імені Всевишнього.
Біографія
Його юність
Народився в родині рава Шломо-Менахем-Мендла Гурвіца і Елки, доньки сестри рава Аврагама-Давида Лавута, прадіда діда Ребе, в єврейській землеробській колонії Регзневате (Нагар-Тов) Херсонської губернії приблизно в 5650 році (1889/1890). Уже з дитинства в р. Іцхакові було помітно велич. Його меламед, єврей — знавець Тори, згодом розповідав, що бачив, як хлопчик щоночі продовжує сидіти і вчитися до пізньої години, навіть коли сам він уже був готовий лягати спати.
Ще будучи зовсім юним, він вирішив влаштувати змагання з одним із товаришів — хто першим отримає свідоцтво про рабинську сміху. Обидва сиділи і вчилися вдень і вночі, і його товариш, який не мав, як він, здорового і міцного тіла, зліг від постійної старанності в Торі і помер; а р. Іцхак продовжував учитися з величезною старанністю, доки не отримав свідоцтво про сміху, коли йому було лише сімнадцять років.
Навчання в «Томхей Тмімім»

У роки його юності було засновано єшиву «Томхей Тмімім Любавич». Товариші р. Іче, прийняті до «Томхей Тмімім», намагалися вмовити його поїхати до єшиви. Про містечко і про любавицький хасидизм р. Іче чув і раніше, але погодився поїхати туди лише після того, як почув, що там засновано єшиву. І справді, він прибув туди і був прийнятий до єшиви «Томхей Тмімім».
У той час молодших учнів посилали навчатися в машпіа р. Гронема у відділенні єшиви в містечку Зембин, і р. Іче був серед них. На початку навчання він був заглиблений у вивчення нігле, і навіть коли р. Гронем проводив фарбрейнген з бахурім, р. Іче сидів в іншому кінці бейт-мідрашу і продовжував вивчати нігле. Після того як кілька разів почув його слова, він «захопився» ними і став брати участь у його фарбрейнгенах.
Рав гаон рав Агарон Томаркін розповідав своєму зятеві раву Єгуді Хітрику про цей період: «У р. Іцхака тоді був звичай ставити кухоль із водою і опускати ноги у воду, щоб не заснути і мати змогу старанно вчитися до пізньої години ночі. Його товариші, бачачи, що він дрімає, і побоюючись за його здоров'я, гасили лампу, що горіла біля нього, щоб змусити його піти спати».
Про непересічність р. Іче в єшиві в Любавичах свідчить такий факт: Ребе Рашаб звелів, щоб усі бахурім, які прибувають до Любавичів, зняли гартл (згідно зі звичаєм Хабаду, пояс одягають лише одружені, а не бахурім). Але коли р. Іцхак прибув до Любавичів, хоча він був зовсім юним, Ребе Рашаб не звелів йому зняти гартл. Так р. Іцхак був єдиним тамімом у Любавичах, який носив гартл ще до одруження.
Його виїзд із Росії

Після того як Ребе Раяц залишив Росію в 5688 році (1927/1928) і оселився в Ризі, Латвія, р. Іцхак шукав шляхів теж залишити Росію, щоб бути поруч із Ребе Раяцем. У 5689 році (1928/1929) клопотання анаш зі США увінчалися отриманням дозволу на виїзд для рава Яакова-Ісраеля Зубера, і взимку 5689 року (1928/1929) він прибув до Риги. Унаслідок цього Ребе Раяц спонукав анаш у США постаратися отримати візу також для р. Іче і р. Яакова Маскалика (Журавіцера) — обох із великих хасидів, які ще залишалися в Росії. Разом з тим Ребе Раяц звелів і їм, р. Іче і р. Яакову, подати владі Росії прохання про дозвіл на виїзд із країни.
У той час р. Іче запитав Ребе Раяца, чи просити дозвіл на виїзд також для двох його молодших синів, Гілеля і Шмуеля. Ребе Раяц відповів йому в листі: «Щодо його синів Гілеля і Шмуеля, хай живуть вони, слід було б узяти їх із собою, і, безсумнівно, з допомогою Б-га знайдеться для них місце в матеріальному і в духовному».
Упродовж приблизно чотирьох років, з 5689 по 5693 рік, р. Іцхак раз у раз подавав прохання про дозвіл на виїзд, і щоразу його прохання відхиляли, а в місяці тішреї 5693 року (жовтень 1932) влада повідомила йому, що йому дозволять виїхати, але за умови, що його домашні залишаться в Росії.
Р. Іче емігрував із Росії до Польщі, потім вирушив як шадар до Європи, до США і до Землі Ізраїлю. Під час перебування в Землі Ізраїлю як шадар він зустрівся з громадським діячем р. Хананьєю-Йом-Товом-Ліпою Штейнмецом, який був у близьких стосунках із Ребе Раяцем і Ребе[2].
На виході Шабату глави «Ваякгель», 22 адара I 5700 року (2 березня 1940), Ребе Раяц сказав про нього[3] своїм учням, які вивчали в нього «Танію», що він праведник. (У перекладі святою мовою:) «Є єврей-праведник, хасид, богобоязливий — р. Іцхак і т. д.»
Відхід з життя
Про останні хвилини р. Іче розповідають[4], що нацисти, хай зітреться їхнє ім'я, хапали євреїв Риги, зганяли їх до синагоги і, коли будівля заповнювалася, підпалювали її разом з усіма, хто був усередині, а кожного, хто намагався врятуватися від полум'я, тут же розстрілювали!
Так був спалений і р. Іцхак за освячення Імені Всевишнього.
Це було 10 кислева 5702 року (30 листопада 1941). Німці силоміць загнали безліч євреїв до синагоги, а у своїй жорстокості й лиходійстві поставили безліч інших євреїв ззовні, щоб ті дивилися на це страшне видовище.
Очевидці пізніше розповідали, що р. Іче відкрив арон га-кодеш, вийняв сувій Тори і сказав: «Ми удостоїлися виконати заповідь самопожертви за освячення Імені, і ми маємо робити це з радістю». Він поклав одну руку на плече рава Еліягу-Хаїма Альтгойза, а другу — на плече рава Єхезкеля Фейгіна (відданого і вірного секретаря Ребе Раяца), і разом вони пустилися в танок, співаючи при цьому відомий хабадський нігун «Гакафот» р. Леві-Іцхака Шнеєрсона, батька Ребе.
Слова Хафец Хаїма про нього
Він навчався вісімнадцять годин на добу. Хафец Хаїм сказав про нього, що якщо він навчатиметься на чверть години менше, десь в іншому місці єврей, не доведи Б-же, охреститься[5].
Деякий час, коли він відвідував Англію в 5690-ті роки, він наставляв у хасидуті рава рабі Еліягу Деслера, одного з великих учителів мусару, і справив на нього великий вплив[6].
Родина
- Його діти
- Р. Цемах Гуревич — машгіах у підпільних єшивах «Томхей Тмімім» у Росії і шаліах Ребе Раяца з поширення юдаїзму на Кубі
- Р. Гілель Гурвіц — гаон у нігле і зять хасида рабі Рафаеля га-Когена, рабин у Ризі
- Р. Шнеур-Залман-Еліезер Гурвіц
- Р. Шмуель га-Леві Гуревич
Додаткова література

- Ісраель Ельфенбейн, «Ірат Гашем оцаро», життєпис рава-хасида р. «Іцхака Масміда» (хай помститься Всевишній за його кров), видавництво тижневика «Кфар-Хабад», 5766
- Йосеф Ашкеназі, «Оцар га-хасидім» — особистість і хасидське вчення машпіїм Хабаду в Радянському Союзі та Польщі, видавництво «Хазак», 5775
- «Масмід за самою суттю», Нафталі-Цві Готліб, книга «Дмуто шель хасид», с. 63–70
- Залман Рудерман, книга «Хасидім аншей маасе», с. 107–122
- Агарон-Лейб Раскін, брошура «Ріф». Читати (частково)
- Ельханан Лешес, книга «25-та година» — "The 25th hour", історія його життя (англійською), вийшла в 5783 році (2022/2023)
- М. Елкана, «Р. Іче дер Масмід», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 546, с. 14 і далі.
Зовнішні посилання
- Стаття про р. Іцхака Горовіца в «Бітаон Хабад», випуск 25, тамуз 5724 (червень–липень 1964) на сайті HebrewBooks
- Р. Єхезкель Фейгін в особливому листі описує хасида р. Іче дер Масміда, на сайті

- Шмуель Софер, З Латвії до Лондона: «фарбрейнген» з «р. Іче Масмідом», на сайті

- [link.jem.tv/d6xCsl Р. Іче у США в 5694 році (1933/1934)]
- Рав Єшаягу Гольдберг, Молитва р. Іцхака (Іче) Масміда на сайті «Хабадський фільтр для роликів YouTube»
Примітки
- ^ Є думка, що він народився в 5645 році (1884/1885), див. тут, с. 22 (посилання не працює)
- ^ Це був перший раз, коли р. Хананья зустрів хасида Хабаду.
- ^ «Сефер га-сіхот» 5700–5701 (у перекладі святою мовою), с. 6
- ^ Тижневик «Кфар-Хабад», випуск 503 і випуск 861, а звідти — у книзі «Ірат Гашем оцаро», с. 279.
- ^ Наводиться в працях рабі Агарона Розенфельда, адмора з Пінська-Карліна. «Орхот Агарон, елул-тішрей». Єрусалим, 5774.
- ^ Їхнє листування на теми хасидуту надруковано в збірнику «Ягділь Тора», Нью-Йорк, випуск 61, розділ 110. Див. докладно в статті про рава Деслера.
Код особи: № 5328334200