М'ясо

М'ясо (без додаткового слова), яке згадується в галахі, а також у хасидуті та в повсякденному мовленні, означає м'ясо худоби і птиці. У юдаїзмі м'ясу надається особливе значення, як сказали мудреці: «немає радості без м'яса», і малося на увазі вживання в їжу м'яса мирної жертви за часів Храму.
Вживання м'яса в їжу та його принесення в жертву в юдаїзмі
Основні статті – Вегетаріанство Жертвоприношення
У перший період після створення світу людині було заборонено їсти від тварин, і вся її їжа була від рослин, як написано в Торі: «І сказав Б-г: ось, Я дав вам усяку траву, що родить насіння, яка на поверхні всієї землі, і всяке дерево, що має плід дерева, який родить насіння, — вам це буде на їжу; а всякому звірові землі, і всякому птахові небесному, і всякому плазунові по землі, в якому душа жива, — уся зелень трав'яна на їжу»[1].
Далі, після потопу, Г-сподь дозволив Ноахові та його синам їсти м'ясо: «Усе, що рухається, що живе, буде вам на їжу; як зелень трав'яну, даю Я вам усе»[2].
Ще до потопу Тора розповідає про принесення жертв із живих істот: «І Гевель також приніс від первістків своєї худоби та від лою їх. І звернув Г-сподь погляд на Гевеля і на його дар»[3].
Далі, після потопу, розповідається, як Ноах приніс жертви, вийшовши з ковчега: «І збудував Ноах жертовник Г-сподові, і взяв з усякої худоби чистої та з усякого птаха чистого, і приніс всеспалення на жертовнику»[4]. А далі Тора розповідає, що Г-сподь відчув приємний запах і поклявся, що більше не наведе потоп на світ.
Після Дарування Тори нам було заповідано приносити різні жертви, і частину жертв нам було заповідано їсти. Жертва всеспалення цілком підноситься Всевишньому на жертовнику, але мирні жертви їдять їхні власники, а частину — когени. Пасхальна жертва передбачає вживання м'яса, її зобов'язаний приносити весь Ізраїль, і той, хто ухиляється від принесення пасхальної жертви, підлягає карету.
Вживання в їжу м'яса хулін після вступу до Країни
Відтоді як було заповідано принесення жертв, було заборонено вживати в їжу м'ясо хулін, заколоте поза Мішканом без принесення його як мирної жертви[5]. Але після вступу до Країни було дозволено вживати в їжу м'ясо хулін за наявності чистого наміру, як каже Тора: «Коли розширить Г-сподь, Б-г твій, твої межі, як Він говорив тобі... за всім бажанням душі твоєї їж м'ясо[6]».
У Гемарі[7] наводиться суперечка танаїв про те, чи була в синів Ізраїлю під час їхнього перебування в Синайській пустелі заборона на «м'ясо пристрасті»: за думкою рабі Ішмаеля, «Писання прийшло лише для того, щоб дозволити їм м'ясо пристрасті, бо спочатку м'ясо пристрасті було їм заборонене, а коли вони увійшли до Країни, м'ясо пристрасті було їм дозволене». Його думку наводить Раші у своєму коментарі до вірша[8].
Натомість рабі Аківа вважає, що й у пустелі їм було дозволене м'ясо пристрасті в їжу без шхіти, а заборона стосувалася лише вживання м'яса, заколотого поза Мішканом. Однак перед їхнім вступом до Країни м'ясо було їм дозволене, але додалася заборона їсти м'ясо без шхіти. За думкою рабі Аківи, вірш прийшов навчити правил поведінки: «щоб людина не забажала їсти м'ясо інакше як за достатку й багатства»[9]. Галаху встановлено за думкою рабі Аківи[10], але Раші наводить також і тлумачення, що відповідає цій думці[11].
Ребе в «Лікутей сіхот»[12] примиряє обидві думки[13] і пояснює, що в пустелі сини Ізраїлю були відокремлені від матеріального, і тому в них не було огрубілої їжі, і вони їли лише ман, який був хлібом з небес, і святе м'ясо жертв, і пили з криниці Мір'ям. Але з приходом до Землі Ізраїлю на них було покладено завдання здійснювати бірур матеріального, і для цього їм було дозволено їсти м'ясо хулін заради Небес і таким чином здійснювати бірур і природної пристрасті до м'яса. Сили для цього додалися їм, коли вони піднялися до Країни: «Коли розширить Г-сподь, Б-г твій, твої межі», тобто — розширення в духовних силах.
Але за думкою рабі Аківи, і під час перебування в пустелі їм було дозволене м'ясо пристрасті, тому що й тоді вони могли певною мірою здійснювати бірур м'яса, але звичайним порядком було харчування маном. І тому, навіть якщо хтось обирав здійснювати бірур м'яса, шхіта не вимагалася, бо це не було звичайним харчуванням.
Ребе пояснює це в плані служіння Всевишньому (див. розділ Вживання м'яса в їжу у вченні хасидуту): щоб здійснювати бірур м'яса, сини Ізраїлю мали перебувати на піднесеному щаблі, щоб м'ясо не опустило їх. І тому, перебуваючи на щаблі пустелі, вони не могли робити цього з м'ясом хулін, а лише зі святим м'ясом, щодо якого немає побоювання, що воно опустить їх з їхнього щабля, і його бірур легший. Але коли піднімаються на щабель Землі Ізраїлю, можна здійснювати бірур і м'яса хулін[14].
Важливість вживання м'яса в юдаїзмі
Мудреці кажуть: «Немає радості інакше як з м'ясом і вином». Вживання м'яса та риби — частина заповіді насолоди Шабатом[15] і радості Йом-тову[16].
Утримання від вживання м'яса — один зі звичаїв жалоби Дев'яти днів перед 9 ава.
Заборона м'яса з молоком
Основна стаття – М'ясо з молоком
Закон про м'ясо з молоком — це заборона Тори варити, їсти або мати користь з м'яса й молока разом. Ця заборона — одне з найосновніших і найвідоміших правил кашруту.
Жертвоприношення
Основна стаття – Жертвоприношення
Центральне служіння в Мішкані, який зробив Моше, а потім у Храмі — це принесення жертв, зокрема з м'яса худоби, на жертовнику. Настільки, що за думкою Рамбама в цьому суть Храму, як написано[17]: «Заповідь-повеління — зробити дім для Г-спода, приготований для того, щоб приносити в ньому жертви».
Це служіння не є лише матеріальним служінням — принесенням матеріальних тварин на матеріальному жертовнику. Як пише Рамбан[18], суть цього служіння необхідно тлумачити як щось піднесене. Також Рабейну Бах'є написав, що «тема жертвоприношень, які існують від найдавніших часів, — це тема внутрішня і прихована таємниця». Вчення хасидуту пояснює[19], що «корбанот — від слова „кірув“ (наближення)», — наблизити світ, назва якого походить від слів «приховування й утаювання» Б-жественності, а також саму людину, щоб вони стали посудинами, здатними відчувати Б-жественність, і завдяки цьому притягують Шхіну в цей світ.
Вживання м'яса у вченні хасидуту
Основна стаття – Служіння бірурім
Основна стаття – Їда
У хасидуті пояснюється, що в кожній матеріальній речі є іскра святості, яка її оживляє, і завдяки використанню матеріальної речі заради Небес здійснюють бірур цієї іскри й піднімають її до святості. Піднесення тварини відбувається завдяки тому, що той, хто говорить, з'їдає її, перетворює на частину себе й піднімає на свій щабель[20].
І у вживанні тварини тим, хто говорить, є два види: Алтер Ребе пише в книзі «Танія»[21]: «Той, хто їсть жирне воляче м'ясо і п'є ароматне вино, щоб розширити свою свідомість для Г-спода і Його Тори, як сказав Рава: „Вино й пахощі…“ тощо[22], або заради виконання заповіді насолоди Шабатом і святом, — тоді очищується життєвість м'яса й вина .. і підноситься до Г-спода як всеспалення і як жертва». Тобто завдяки служінню Всевишньому силою, отриманою від їжі, або виконанням заповіді, яка виконується самим споживанням їжі, піднімають м'ясо до святості.
Але при їжі з пристрасті Б-жественна іскра всередині м'яса підноситься до трьох нечистих кліпот до приходу Мошіаха або доти, доки людина не здійснить тшуву з любові таку, що внаслідок великого гріха прийде до великої любові, — тоді іскра повертається до святості[21].
Також пояснюється, що корінь хліба і м'яса — зі світу Тогу, який вищий за людину, корінь якої — зі світу Тікун; тому людина потребує вживання хліба й м'яса. Водночас людина очищує й підносить хліб і м'ясо, коли служить Всевишньому силою цієї їжі.
Детальніше: корінь м'яса худоби — від Лику бика в Меркаві, а корінь м'яса птахів — від Лику орла в Меркаві. І обидва несуть Престол, на якому образ, подібний до вигляду людини. Тобто через вживання м'яса людина підноситься на вищий щабель і має сили служити Всевишньому силою цієї їжі.
Поряд із тим, що хайот несуть Престол, пояснюється, що вони несені разом із Престолом, вони підносяться разом із ним. І в цьому суть того, що через вживання м'яса м'ясо підноситься зі щабля живого на щабель того, хто говорить, і ще вище за це[23].
Гемара каже: «Ам га-арец заборонено їсти м'ясо»[24], а на противагу цьому вірш каже: «Праведник їсть для насичення душі своєї». Хасидут пояснює це так: м'ясо належить до аспекту Гвури, тому його колір червоний. І навіть після біруру й піднесення, коли людина здійснює його бірур, воно включається в гвурот святості, і від нього приходить запал у служінні Всевишньому. Але ам га-арец не може підняти м'ясо, тому що від гвурот більше живлення зовнішніх сил[25], і оскільки він не може підняти м'ясо, він опускає й принижує його[26]. Але мудрець Тори, пов'язаний з аспектом Хохми, — а «Хохмою вони відбираються», — може здійснювати бірур м'яса, і тоді м'ясо додає йому запалу в служінні Всевишньому[27].
Ребе Магараш був якось у Петербурзі; до нього увійшов один із його прихильників і поскаржився, що в Петербурзі дуже важко дістати добре кошерне м'ясо. Магараш відповів йому: хто сказав, що обов'язково їсти м'ясо? Написано в трактаті Псахім[28]: ам га-арец заборонено їсти м'ясо, «асур» (заборонено) означає «зв'язаний», тобто ам га-арец зв'язаний тим, що він зобов'язаний їсти саме м'ясо, — можна обійтися без м'яса пристрасті![29]
Причину того, що саме для біруру м'яса потрібен піднесений щабель, пояснює Ребе: хліб і вода — речі, необхідні для підтримання душі в тілі, і тому їхній бірур відбувається легко. Але м'ясо належить до категорії надмірностей, і тому його бірур важчий і вимагає обережності та високого духовного щабля. Але все це було в попередніх поколіннях. В останніх поколіннях, унаслідок їхньої слабкості, і м'ясо стало річчю, необхідною для підтримання тіла[14].
Див. також
Додаткова література
- Янкі Таубер, Містичний аспект вживання м'яса, на сайті
Примітки
- ^ Берешит 1, 29
- ^ Берешит 9, 3
- ^ Берешит 4, 4
- ^ Берешит 8, 20
- ^ Глава «Ахарей мот», 17, 3—4.
- ^ Дварім 12, 20.
- ^ Трактат Хулін 16б – 17а.
- ^ І так він пише: «„За всім бажанням душі твоєї“ тощо — але в пустелі було їм заборонене м'ясо хулін, якщо тільки він не присвячує тварину і не приносить її як мирну жертву («Сіфрей» 75; Хулін 16б)». Див. також вірші 12–14. І в Абарбанеля на вірш 20.
- ^ Раші на цей вірш, згідно з тлумаченням рабі Ел'азара бен Азар'ї у Хулін 84а. Згідно з поясненням Раші думки рабі Аківи (Хулін 17а), він тлумачить вірш «за всім бажанням душі твоєї» згідно з тлумаченням рабі Ел'азара бен Азар'ї.
- ^ Рамбам, Закони шхіти, розділ 4, 17–18.
- ^ І так він пише: «„Коли розширить“ тощо — Тора навчила правил поведінки: щоб людина не забажала їсти м'ясо інакше як за достатку й багатства (Хулін 84а)».
- ^ Частина 4, с. 1108 і далі.
- ^ Доказ Ребе — з того, що Раші у своєму коментарі до Тори наводить обидві думки разом. Див. також додаткове пояснення в сіхі Шабату тижневої глави «Ре'е» 5734, «Сіхот кодеш», с. 408.
- ^ 1 2 Див. сіху Шабату тижневої глави «Ре'е» 5734, «Сіхот кодеш», с. 400.
- ^ «Шулхан арух», «Орах хаїм» 242, 2
- ^ «Шулхан арух», «Орах хаїм» 529, 7
- ^ Закони Бейт га-бхіра, 1:1.
- ^ У його коментарі до Тори, Ваїкра, розділ 1
- ^ Маамар, що починається словами «Баті ле-гані» 5710, і роз'яснено в маамарі, що починається словами «Адам кі якрів» 5742.
- ^ Див. «Кетер Шем Тов» розділ 218, «Лікутей Тора» Цав, 13б.
- ^ 1 2 «Лікутей амарим», розділ 7
- ^ Йома, 76б: «І це те, що сказав Рава: вино й пахощі роблять розумними».
- ^ «Лікутей Тора», глава «Бегаалотха», 31в
- ^ «Навчали: Рабі каже: ам га-арец заборонено їсти м'ясо (худоби), як сказано (Ваїкра 11, 46): „Ось закон про худобу і птаха“. Кожному, хто займається Торою, дозволено їсти м'ясо худоби й птаха, а кожному, хто не займається Торою, заборонено їсти м'ясо худоби й птаха» — Псахім 49б.
- ^ У «Лікутей Тора», Браха 97г, пояснюється, що м'ясо пов'язане з аспектом вогню, і тому ам га-арец, чия любов до Всевишнього не подібна до язиків полум'я, а є прихованою любов'ю. Не може здійснювати бірур м'яса
- ^ Ребе Магараш пояснює на цю тему, що вживання м'яса «справді цілком дозволене», а те, що ам га-арец заборонено їсти м'ясо, — це «це зі шляху мусару: оскільки він ам га-арец, він не може підняти м'ясо, тому йому заборонено його їсти» — «Торат Шмуель» 5632, частина 2, с. 420.
- ^ «Лікутей Тора», Теце 36в. Браха 97г. І в інших місцях.
- ^ 49б.
- ^ «Сефер га-сіхот» 5704 [святою мовою], с. 56.