Раббан Гамліель га-Закен
Ця стаття потребує хабадського контексту: причина цього: хабадської інформації майже немає.
| ||
| Ця стаття потребує хабадського контексту: причина цього: хабадської інформації майже немає. | |
| Раббан Гамліель Старший | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Відомий як | Танай першого покоління танаїв |
| Місце діяльності | Єрусалим, Явне |
| Рід діяльності | Танаї |
| Посада | насі Синедріону |
| Сім'я | |
| Батько | Шимон бен Гілель |
| Діти | рабан Шимон бен Гамліель Старший, дочка (дружина рабі Шимона бен Нетанеля га-Когена) |
Раббан Гамліель га-Закен — танай першого покоління танаїв, насі Синедріону і онук Гілеля га-Закена. Він був першим, кого називали титулом «раббан», а додавання «Старший» слугує для того, щоб відрізнити його від його онука, раббана Гамліеля з Явне.
Просто раббан Гамліель — це, як правило, раббан Гамліель з Явне, онук раббана Гамліеля га-Закен. Однак іноді й раббана Гамліеля га-Закен називають просто «раббан Гамліель», що створює певну плутанину.
Родина
Раббан Гамліель га-Закен був сином Шимона бен Гілеля і онуком Гілеля га-Закена.
Він видав свою доньку заміж за рабі Шимона бен Нетанеля га-Когена, одного з учнів раббана Йоханана бен Закая (Тосефта, «Авода зара», розд. 3).
Його син, який успадкував його місце на посаді насі, був раббан Шимон бен Гамліель га-Закен, який був одним із десяти страчених владою і свідчив: «Око моє мучить душу мою через усіх дочок мого міста[1]. Тисяча дітей була в домі батька, п'ятсот вчили Тору і п'ятсот вчили грецьку мудрість, і не лишилося з них нікого, крім мене тут і сина брата батька в Асії» («Сота», 49б). Однак дехто приписує це свідчення раббану Шимону бен Гамліелю Другому, синові раббана Гамліеля з Явне, а не синові раббана Гамліеля га-Закен.
Духовний провідник у важкий час
За часів раббана Гамліеля га-Закен, всупереч звичаю, не було мудреця на посаді ав бейт діна поряд із насі Синедріону.
Молитва «Шмоне есре» і встановлення благословення про єретиків
За днів раббана Гамліеля га-Закен було впорядковано 18 благословень молитви «Шмоне есре» і встановлено благословення про єретиків Шмуелем га-Катаном.
- Шимон га-Пакулі впорядкував вісімнадцять благословень перед раббаном Гамліелем за порядком у Явне. Сказав раббан Гамліель мудрецям: чи є людина, яка вміє скласти благословення про єретиків? Встав Шмуель га-Катан і склав його.[2]
На перший погляд здається, що йдеться про раббана Гамліеля з Явне, однак подальше вивчення джерел доведе, що йдеться про його діда, раббана Гамліеля га-Закен. Це доводиться тим, що Шмуель га-Катан, укладач благословення про єретиків, помер ще за життя раббана Шимона бен Гамліеля га-Закен, батька раббана Гамліеля з Явне (і сина раббана Гамліеля га-Закен). Так само це доводиться з Вавилонського Талмуду[3], де наводиться, що Шмуель га-Катан у годину своєї смерті передрік загибель раббана Шимона бен Гамліеля га-Закен і рабі Ішмаеля, первосвященника, які були з десяти страчених владою. З цього джерела та з інших джерел доводиться, що Шмуель га-Катан жив у період раббана Гамліеля га-Закен, і в цей період було встановлено благословення про єретиків.
Це було зроблено в Явне, попри те що резиденція Синедріону і духовного проводу перебувала тоді в Єрусалимі; припускається, що присутність садукеїв і єретиків у Єрусалимі унеможливлювала такий значний крок, і тому раббанові Гамліелю довелося зробити це в Явне.
Існує інша думка, згідно з якою благословення було встановлено за днів раббана Гамліеля з Явне, а Шмуель га-Катан, згаданий там, — не той, хто пророкував у годину свого відходу з життя, а інший танай із тим самим іменем (примітки Яавеца до Талмуду, на «Сангедрін», 11б).
Шанування Тори
Мішна («Сота» 9, 16) пише, що «відтоді як помер раббан Гамліель га-Закен, скасувалася шана Тори і померли чистота і стриманість». Ці слова витлумачено в Талмуді (Бавлі, «Мегіла», 21а). Там написано, що від днів Моше і до раббана Гамліеля га-Закен вчили Тору стоячи. Коли помер раббан Гамліель, у світ зійшла хвороба, і почали вчитися сидячи.
Постанови раббана Гамліеля
У трактаті «Моед катан»[4] наводиться про постанову, яку встановив раббан Гамліель, коли помер:
Раніше винесення померлого було для його родичів важчим, ніж його смерть, так що його родичі залишали його і втікали, доки не прийшов раббан Гамліель і не поставився зневажливо до самого себе: його винесли в лляному одязі, і народ після нього став виносити в лляному одязі.
Прийнято вивчати тлумачення Гемари так, що постанова раббана Гамліеля була заради шани до померлого, щоб його не залишали і не втікали. Але Ребе[5] роз'яснює, що простий зміст такий: щоб винесення померлого не було важким для його родичів, раббан Гамліель поставився зневажливо до самого себе, і його винесли в лляному одязі; тобто постанова була не для того, щоб запобігти неповазі до померлих, яких залишають і від яких утікають, а заради родичів — живих, щоб винесення померлого не було для них важким. І лише принагідно описується, наскільки це було для них важко, — аж до того, що залишали і втікали.
Раббан Гамліель встановив багато постанов у питаннях гітін[6] і прозбулу, та інші.
Примітки
Код особи: № 7853314800