Перейти до вмісту

Робота «замішування»

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю необхідно відредагувати. Причина: копіювання без редагування.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, у редагуванні статті немає потреби, шаблон можна видалити.
Цю статтю необхідно відредагувати. Причина: копіювання без редагування.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, у редагуванні статті немає потреби, шаблон можна видалити.
Замішування

Робота «замішування» — одна з робіт Шабату, і суть її — поєднання двох тіл, тобто борошна і води або землі й води, таким чином, що вони стають одним тілом.

У Барайті

Вчили: один кладе борошно, а інший кладе в нього воду — останній зобов'язаний, слова Рабі; рабі Йосе бар Єгуда каже: не зобов'язаний, доки не замісить

— Шабат 155, б

Сенс слів барайти в тому, що дві стадії є в роботі замішування: а) додавання води до борошна; б) замішування борошна і води. І сперечаються в Гемарі та в законовчителів, з якого моменту він зобов'язаний: з моменту додавання води чи ж не зобов'язаний, доки не замісить — у речовині, придатній для замішування, такій як борошно і земля. За Рабі зобов'язаний з моменту додавання води до борошна, оскільки саме змішування борошна і води і є роботою, бо через це вони стають одним тілом; а за рабі Йосе, сином рабі Єгуди, не зобов'язаний, доки не замісить, оскільки саме замішування і є роботою, бо через нього утворюється тісто.

За галахою думка більшості законовчителів — що галаха як рабі Йосе бар Єгуда, що не зобов'язаний, доки не замісить. І все ж і за його словами додавання води заборонене за словами мудреців.

А думка книги «Сефер га-трума» і її прихильників — що галаха як Рабі, що зобов'язаний з моменту додавання води, і все ж і за його словами саме замішування заборонене. Крім того, є ще довгий ряд законовчителів (таких як Рамбан), які вважають, що навіть за рабі Йосе бар Єгудою, який вважає, що він зобов'язаний лише з моменту замішування, — це лише в речовині, до якої стосується замішування, але в речовині, до якої замішування не стосується, заборонено навіть класти в неї воду.

А на практиці «Шулхан арух» постановив, що за суттю закону галаха як більшість законовчителів, що не зобов'язаний, доки не замісить, а рішення Алтер Ребе нам недоступне (оскільки в «Шулхан арусі» Алтер Ребе бракує цього пункту і далі).

Замішування інших продуктів

Один із практичних наслідків розбіжності між рабі Йосе, сином рабі Єгуди, і рабі Єгудою га-Насі — чи можна замішувати інші продукти; адже якщо замішування — тільки коли тісто стає буквально одним тілом, то це стосується лише тіста з борошна, яке стає одним тілом, але якщо при додаванні води вже є зобов'язаність, то немає жодної різниці між борошном і гірчицею та всіма іншими продуктами.

Думка рабі Йосе, сина рабі Єгуди, як вона наводиться в «Шулхан арусі» Алтер Ребе: «Той, хто замішує, зобов'язаний лише в речовинах, придатних для замішування, таких як борошно чи земля для будівельної глини, але попіл, великий пісок, висівки, борошно з підсмаженого зерна тощо — не придатні для замішування, і той, хто їх замішує, вільний.

Але заборонено за словами софрім замішувати багато борошна з підсмаженого зерна, щоб він не дійшов до того, щоб замішувати борошно не з підсмаженого і не став би зобов'язаним; але дозволено замішувати підсмажене потроху, бо це зміна від буденного способу (і навіть якщо замішування густе і тверде і виглядає як замішування тіста, дозволено, оскільки замішує зі зміною).

Але зерно, яке не досягло третини росту, яке підсмажили, а потім змололи грубо, і ось воно як пісок, і воно називається «штита», — дозволено замішувати з нього з оцтом тощо навіть багато за один раз, за умови, що замішування буде рідким; але густе заборонено, оскільки виглядає як замішування тіста (хіба що замішує потроху, як роз'яснено про підсмажене), і навіть при рідкому потрібно трохи змінити, якщо робить багато за один раз. Яким чином? Кладе «штиту», а потім кладе оцет — якщо це місце, де в будні прийнято класти оцет спочатку; а в місці, де в будні прийнято класти «штиту» спочатку, хай кладуть у Шабат оцет спочатку». Досі перший підхід рабі Йосе, сина рабі Єгуди, згідно з тлумаченням Рамбама і Роша.

Потім Алтер Ребе наводить думку рабі Йосе бар Єгуди згідно з тлумаченням Тосафот, Рашби та інших: «А деякі сперечаються з усім цим і кажуть, що немає різниці між речовинами, придатними для замішування, і речовинами, не придатними для замішування, і в усіх них зобов'язаний при додаванні самої лише води, або однієї з інших рідин і фруктових соків, навіть якщо зовсім не замішував, бо додавання води — це і є його замішування; хіба що замішування рідке, і тоді немає тут замішування зовсім, і заборона його — лише за словами софрім, і дозволили його заради потреб Шабату через зміну, яка буде роз'яснена, — як у речовинах, придатних для замішування, так і в речовинах, не придатних для замішування; і тому як у підсмажене, так і в „штиту“ заборонено класти рідину в Шабат навіть зі зміною від буденного способу, хіба що це рідке замішування, і тоді дозволено класти зі зміною, тобто класти „штиту“ спочатку, а потім оцет — у місці, де це зміна, або навпаки — у місці, де навпаки є зміна; а коли кладе зі зміною, дозволено замішувати навіть багато за один раз, оскільки це рідке замішування; але густе замішування заборонене в будь-якому разі через роботу „замішування“, хіба що він поклав рідину ще завидна, — тоді дозволено замішувати в Шабат (потроху), як у підсмаженому, так і в „штиті“».

А за першим доводом гірчицю, яку замісили напередодні Шабату, можна змішувати з рідиною наступного дня — як рукою, так і ложкою — і класти в неї мед, аби лише не збивав із силою, а змішував потроху.

«Хідушей га-Цемах Цедек»

У Гемарі[1] написано: «Сказано: гірчицю, яку замісили напередодні Шабату, — наступного дня сказав Рав: розминає посудиною, але не рукою; сказав йому Шмуель: рукою — хіба щодня розминають її рукою? Це їжа ослів! Але сказав Шмуель: розминає рукою і не розминає посудиною. Сказано: р. Ельазар сказав: і те, і те заборонено, а рабі Йоханан сказав: і те, і те дозволено. Абає і Рава обидва сказали: галаха не як рабі Йоханан».

Цемах Цедек[2] роз'яснює, що все це лише за думкою тих, хто полегшує і постановляє як рабі Єгуда бе-рабі Йосе, але за думкою Раші, що галаха як Рабі, — тоді ясно, що немає користі в способі зміни при замішуванні, адже порушення — у самому вливанні води, і тому він зобов'язаний зробити зміну в самому вливанні води, тобто щоб суміш була рідкою, або таким чином, що він уже влив у неї рідини напередодні Шабату (з наголосом Цемах Цедека, що йдеться про випадок, коли суміш уже розпочата, а не лише кілька крапель).

У хасидуті

Робота замішування в хасидуті уподібнена вивченню Тори, про яке написано «гарса нафші» — в аспекті помелу, і також мова Гемари — «гарсінан», від слова «млин для крупи», після чого — аспект замішування: як кладуть воду в борошно, щоб поєднати їх і зробити одним тілом і одним тістом, так після з'ясування слів Гемари людина підсумовує в собі слова Гемари, доки вони не роз'яснюються в ній ясно. І так само потрібно пробуджувати любов, щоб прилипнути до Нього, благословенного, і бути вабленим за Ним, як вода, щоб не бути в стані відокремленості, боронь Б-же[3].

Примітки

  1. ^ Шабат 140, а
  2. ^ У його нових тлумаченнях до трактату «Шабат», глава 20, с. 114
  3. ^ «Лікутей Тора», Бе-гар

Повідомити про помилку на цій сторінці