Робота «випікання»
Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті
| ||
| Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті | |


Робота «випікання і варіння» — одна з робіт, заборонених у Шабат. Адже в Мішкані варили барвники для фарбування, і варінням вважається не лише варіння у воді, а й смаження в олії, випікання і запікання — усе це охоплює поняття варіння; і так само кожен, хто розм'якшує тверде тіло вогнем, наприклад плавить якийсь із металів чи розжарює метал, доки він не стане вуглиною, а також той, хто розтоплює віск, або лій, або смолу й сірку на вогні, чи робить твердим м'яке тіло вогнем, наприклад ставить глиняні посудини у вогонь, доки вони не стануть керамічними посудинами, — винен за роботу «варіння»[1].
Варіння в рідкому
У всьому рідкому є варіння після варіння, тобто рідка страва, яку вже було зварено повністю і яка охолола, — і навіть якщо охолола не повністю, а лише так, що рука не відсмикується від неї, — і її розігріли в Шабат до того, що рука відсмикується від неї, — той винен за роботу «варіння». Але якщо вона настільки гаряча, що рука відсмикується від неї, і її кип'ятять ще більше, у цьому немає варіння, і дозволено навіть від початку кип'ятити її біля вогню в місці, де немає побоювання розгортання вугілля, як буде роз'яснено (а чи дозволено ставити її на плиту або в піч — роз'яснено в розділі 253); а є думка, що навіть якщо вона охолола повністю, немає варіння після варіння, і дозволено кип'ятити її в Шабат біля вогню в місці, де немає побоювання розгортання вугілля.
І заведено полегшувати, якщо вона охолола не повністю, а ще придатна для їжі завдяки своїй теплоті; але якщо вона охолола повністю, чинять за першою думкою навіть тоді, коли справу вже зроблено, як роз'яснено в розділі 253; і навіть ставити її на піч зимового дому до того, як неєврей її розпалить, щоб вона нагрілася, коли він її розпалить, — заборонено, як роз'яснено там; і так само в усьому, у чому є варіння[2].
Виливання гарячого на холодне
Основна стаття – Виливання гарячого на холодне
Виливання гарячого на холодне — це практичне галахічне питання про те, чи дозволено виливати гарячу воду на холодну так, що холодна вода стає окропом унаслідок змішування.
Кип'ятильник, який спорожнили, — не наливають у нього холодну воду, щоб вона нагрілася, але наливає він у нього або в склянку, щоб зняти з неї холод
— Шабат, розділ 3, 5
У Гемарі (42а) наводиться ще: «Навчали мудреці: наливає людина гаряче в холодне, але не холодне в гаряче — слова Бейт Шамая. А Бейт Гілель кажуть: і гаряче в холодне, і холодне в гаряче — дозволено. Про що йдеться? Про склянку; але у ванні — гаряче в холодне, але не холодне в гаряче. А рабі Шимон бен Менасья забороняє».
Виливання з першої посудини
Основна стаття – Виливання з першої посудини
Перша посудина навіть після того, як її зняли з вогню, варить, доки рука відсмикується від неї; тому заборонено класти в неї прянощі, і добре утримуватися від того, щоб класти прянощі в першу посудину, навіть коли рука не відсмикується від неї, щоб створити віддалення й огорожу для цього. Але сіль дозволено класти в неї, оскільки її зняли з вогню, бо сіль потребує довгого варіння, як м'ясо бика, і вариться тільки на вогні; проте м'ясо бика заборонено класти в першу посудину, бо, хоча саме м'ясо не вариться, волога на ньому вариться, — хіба що воно сухе й на ньому зовсім немає вологи. А є думка, що сіль потребує лише невеликого варіння, і заборонено класти її навіть у другу посудину, доки рука відсмикується від неї, — і на того, хто чинить суворіше, зійде благословення[3].
У своєму сидурі Алтер Ребе додає низку суворостей у цьому питанні, і головна з них — що й сухе, яке знову розтоплюється, має закон рідкого, у якому є варіння після варіння: «Хоча немає варіння після варіння в сухому, проте якщо з нього знову розтоплюється трохи, є варіння після варіння в розтопленій вологі, якщо рука відсмикується від неї. І тому треба дуже остерігатися, щоб не розігрівати смажене чи варене м'ясо або птицю, якщо розтоплений з них сік розігріється до того, що рука відсмикується від нього, — через заборону, за яку належить побиття камінням і карет, не доведи Б-же; і також не лити з першої посудини, від якої рука відсмикується, на цукор, бо оскільки цукор розчиняється, у ньому є варіння. І тому не можна полегшувати з нашою сіллю, хоча її спершу було зварено, бо оскільки вона знову розчиняється, не можна полегшувати з нею більше, ніж із сіллю в їхні часи, згідно з розбіжністю думок у „Шулхан арух“, де є такі, що забороняють класти її навіть у другу посудину, від якої рука відсмикується. І на того, хто чинить суворіше, зійде благословення».
Примітки
- ^ «Шулхан арух га-Рав», розділ 318
- ^ «Шулхан арух», там само
- ^ Респонси Алтер Ребе, розділ 317, пункт 17