Перейти до вмісту

Робота «випікання»

Матеріал з Хабадпедії
Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті
Ви можете допомогти, додавши відповідні енциклопедичні відомості. Будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Якщо ви вважаєте, що зі сторінкою все гаразд, можна зазначити це на сторінці обговорення.
Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті
Ви можете допомогти, додавши відповідні енциклопедичні відомості. Будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Якщо ви вважаєте, що зі сторінкою все гаразд, можна зазначити це на сторінці обговорення.
Смаження — належить до роботи «варіння»
Випікання

Робота «випікання і варіння» — одна з робіт, заборонених у Шабат. Адже в Мішкані варили барвники для фарбування, і варінням вважається не лише варіння у воді, а й смаження в олії, випікання і запікання — усе це охоплює поняття варіння; і так само кожен, хто розм'якшує тверде тіло вогнем, наприклад плавить якийсь із металів чи розжарює метал, доки він не стане вуглиною, а також той, хто розтоплює віск, або лій, або смолу й сірку на вогні, чи робить твердим м'яке тіло вогнем, наприклад ставить глиняні посудини у вогонь, доки вони не стануть керамічними посудинами, — винен за роботу «варіння»[1].

Варіння в рідкому

У всьому рідкому є варіння після варіння, тобто рідка страва, яку вже було зварено повністю і яка охолола, — і навіть якщо охолола не повністю, а лише так, що рука не відсмикується від неї, — і її розігріли в Шабат до того, що рука відсмикується від неї, — той винен за роботу «варіння». Але якщо вона настільки гаряча, що рука відсмикується від неї, і її кип'ятять ще більше, у цьому немає варіння, і дозволено навіть від початку кип'ятити її біля вогню в місці, де немає побоювання розгортання вугілля, як буде роз'яснено (а чи дозволено ставити її на плиту або в піч — роз'яснено в розділі 253); а є думка, що навіть якщо вона охолола повністю, немає варіння після варіння, і дозволено кип'ятити її в Шабат біля вогню в місці, де немає побоювання розгортання вугілля.

І заведено полегшувати, якщо вона охолола не повністю, а ще придатна для їжі завдяки своїй теплоті; але якщо вона охолола повністю, чинять за першою думкою навіть тоді, коли справу вже зроблено, як роз'яснено в розділі 253; і навіть ставити її на піч зимового дому до того, як неєврей її розпалить, щоб вона нагрілася, коли він її розпалить, — заборонено, як роз'яснено там; і так само в усьому, у чому є варіння[2].

Виливання гарячого на холодне

Основна стаття – Виливання гарячого на холодне
Чи дозволено додавати гарячу воду з першої посудини до залишків холодного чаю?

Виливання гарячого на холодне — це практичне галахічне питання про те, чи дозволено виливати гарячу воду на холодну так, що холодна вода стає окропом унаслідок змішування.

Кип'ятильник, який спорожнили, — не наливають у нього холодну воду, щоб вона нагрілася, але наливає він у нього або в склянку, щоб зняти з неї холод

— Шабат, розділ 3, 5

У Гемарі (42а) наводиться ще: «Навчали мудреці: наливає людина гаряче в холодне, але не холодне в гаряче — слова Бейт Шамая. А Бейт Гілель кажуть: і гаряче в холодне, і холодне в гаряче — дозволено. Про що йдеться? Про склянку; але у ванні — гаряче в холодне, але не холодне в гаряче. А рабі Шимон бен Менасья забороняє».

Виливання з першої посудини

Основна стаття – Виливання з першої посудини

Перша посудина навіть після того, як її зняли з вогню, варить, доки рука відсмикується від неї; тому заборонено класти в неї прянощі, і добре утримуватися від того, щоб класти прянощі в першу посудину, навіть коли рука не відсмикується від неї, щоб створити віддалення й огорожу для цього. Але сіль дозволено класти в неї, оскільки її зняли з вогню, бо сіль потребує довгого варіння, як м'ясо бика, і вариться тільки на вогні; проте м'ясо бика заборонено класти в першу посудину, бо, хоча саме м'ясо не вариться, волога на ньому вариться, — хіба що воно сухе й на ньому зовсім немає вологи. А є думка, що сіль потребує лише невеликого варіння, і заборонено класти її навіть у другу посудину, доки рука відсмикується від неї, — і на того, хто чинить суворіше, зійде благословення[3].

У своєму сидурі Алтер Ребе додає низку суворостей у цьому питанні, і головна з них — що й сухе, яке знову розтоплюється, має закон рідкого, у якому є варіння після варіння: «Хоча немає варіння після варіння в сухому, проте якщо з нього знову розтоплюється трохи, є варіння після варіння в розтопленій вологі, якщо рука відсмикується від неї. І тому треба дуже остерігатися, щоб не розігрівати смажене чи варене м'ясо або птицю, якщо розтоплений з них сік розігріється до того, що рука відсмикується від нього, — через заборону, за яку належить побиття камінням і карет, не доведи Б-же; і також не лити з першої посудини, від якої рука відсмикується, на цукор, бо оскільки цукор розчиняється, у ньому є варіння. І тому не можна полегшувати з нашою сіллю, хоча її спершу було зварено, бо оскільки вона знову розчиняється, не можна полегшувати з нею більше, ніж із сіллю в їхні часи, згідно з розбіжністю думок у „Шулхан арух“, де є такі, що забороняють класти її навіть у другу посудину, від якої рука відсмикується. І на того, хто чинить суворіше, зійде благословення».

Примітки

  1. ^ «Шулхан арух га-Рав», розділ 318
  2. ^ «Шулхан арух», там само
  3. ^ Респонси Алтер Ребе, розділ 317, пункт 17

Повідомити про помилку на цій сторінці