Перейти до вмісту

Десять вигнань Любавичів

Матеріал з Хабадпедії
«А я серед вигнанців біля річки Дон». Будинок Ребе Рашаба в Братському провулку, 44, у Ростові-на-Дону, придбаний у 5678 році (1917/1918)

«Десять вигнань зазнали Любавичі» — вислів Ребе Раяца про десять переїздів центру хасидизму Хабад на чолі з Ребе з містечка Любавичі до Сполучених Штатів — нижньої півкулі — у будинок 770, всесвітній центр Хабаду.

Ребе Раяц описав ці переходи з піднесеного стану в Любавичах, де було розкриття внутрішнього вчення Тори в тому вигляді, як воно було роз'яснене на рівні розуміння і осягнення за допомогою вчення хасидизму Хабад упродовж кількох поколінь, як «вигнання», і насамперед спуск до Сполучених Штатів, що перебували тоді в низькому духовному стані, як «вигнання в Америку».

Мета цих вигнань у тому, щоб саме з найнижчого місця прийшло найбільше розкриття, завдяки чому незрівнянно зросло поширення джерел назовні[1].

Передісторія

Упродовж ста двох років містечко Любавичі було центром хасидизму Хабад.

Починаючи з періоду Мітлер Ребе, який оселився там 18 елула 5573 року (1813).

Потім Ребе Цемах Цедек жив у містечку до свого відходу з життя — 13 нісана 5626 року (1866), а також його син Ребе Магараш жив там усе життя і також помер у Любавичах 13 тішрея 5643 року (1882), і там місце їхнього спочинку.

Влітку 5657 року (1897) Ребе Рашаб заснував у Любавичах єшиву «Томхей Тмімім». Єшива існувала там понад двадцять років, з кінця 5657 року (1897) до 5678 року (1918).

У дні Першої світової війни, 16 хешвана 5676 року (1915), через наближення німецької армії до району Любавичів Ребе Рашаб і його родина покинули містечко і кілька тижнів поневірялися в дорозі. Свій день народження 20 хешвана Ребе Рашаб відзначив у місті Орел[потрібне джерело], доки вони не прибули 28 хешвана до Ростова-на-Дону[потрібне уточнення].

Залишення містечка Любавичі і перенесення хабадського центру до Ростова-на-Дону описується як перше вигнання з десяти вигнань, яких зазнали Любавичі. «А я серед вигнанців біля річки Дон», — написав Ребе Рашаб в одному зі своїх листів[2].

Переїзд із тихого містечка до великого міста Ростова-на-Дону, з усім розмаїттям мирського життя в ньому, став різкою зміною, як пояснив про це Ребе: до залишення Любавичів місцем проживання провідників Хабаду були маленькі містечка, такі як Ліозно, Ляди і Любавичі (щоправда, багато разів вони відвідували великі міста, і багато разів також за кордоном, заради блага громади й окремих людей, але це було тимчасово, а постійне проживання їхнє було в маленькому місті); навіть пізніше, коли Ребе Рашаб переїхав із Любавичів до Ростова-на-Дону, і це велике місто було відірване від світу, і в самому Ростові-на-Дону вони були відокремлені від міста. Але в Ребе Раяца — з початку його проводу — було так: спочатку в поїздках, а потім він установив своє перебування у великих містах: Москві, Петербурзі (Ленінграді), а потім у Ризі, Варшаві тощо — як одного разу сказав Ребе: десять вигнань зазнали Любавичі, і він вів усі десять вигнань — доки не оселилися в Нью-Йорку. І в усіх великих містах він присвячував себе поширенню хасидуту разом із поширенням юдаїзму загалом. Ребе порівнює це зі служінням Йосефа-праведника в Єгипті, який був поєднаний з Б-жественністю і водночас був правителем і займався виправленнями в землі єгипетській[3].

Після всіх поневірянь, що випали на долю родини дому Ребе, вони прибули до Сполучених Штатів і оселилися в знаменитій будівлі 770 Істерн-Парквей. На фарбрейнгені Пуриму 5703 року (21 березня 1943) Ребе Раяц торкнувся свого прибуття до Сполучених Штатів три роки тому і сказав:«У вівторок, 9 адара II, минуло три роки відтоді, як Вище Провидіння привело мене сюди, в Америку. Не зараз час і не тут місце для довгої розповіді про все пережите мною, але з погляду почуття душі це десяте вигнання в мене»[4].

Десять вигнань

Будинок, у якому жив Ребе Раяц у Ленінграді (3-й поверх)

У «Кунтрес Бейт Рабейну ше-бе-Бавель» Ребе перелічує вигнання так:

І передуємо висловом мого пана тестя Адмора, що «десять вигнань зазнали Любавичі»: з Любавичів [де було розкриття внутрішнього вчення Тори в тому вигляді, як воно було роз'яснене на рівні розуміння і осягнення («будуть живитися») за допомогою вчення хасидизму Хабад упродовж кількох поколінь] [і в примітці 66: з 18 елула 5573 року (13 вересня 1813) (коли Мітлер Ребе встановив своє проживання в Любавичах) до 17 хешвана 5676 року (25 жовтня 1915) (коли Ребе Рашаб переніс своє місце перебування до Ростова-на-Дону) — 103 роки («Шалшелет га-ях'ас ве-рашей пракім мі-толдот бейт рабейну» у передмові до «Гайом йом»)] до Ростова-на-Дону, з Ростова-на-Дону до Петербурга [і в примітці 67: з 5684 року (1923/1924) до часу після арешту і звільнення в 5687 році (1926/1927), коли він переніс своє місце перебування з Петербурга* до селища Малахівка — поблизу Москви (там само)], і з Петербурга вигнання вийшло за межі тієї країни, до Латвії [і в примітці 68: на Ісру хаг Сукоту 5688 року (1927/1928) виїхав із Росії і оселився в Ризі, Латвія], а потім до Польщі [і в примітці 69: у 5694 році (1933/1934) переніс своє місце перебування до Варшави, Польща, а в 5696 році (1935/1936) переніс своє місце перебування до Отвоцька — до елула 5699 року (серпень–вересень 1939), доки не прибув до Риги 5 тевета 5700 року (17 грудня 1939) (див. передмову до «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 5)], і аж до вигнання в Америку [і в примітці 70: 9 адара II 5700 року (19 березня 1940)], а в самій Америці — у кількох місцях, аж до постійного місця «Бейт Рабейну», його синагоги і бейт мідрашу, центру Любавичів упродовж останніх десяти років (повного періоду) («усе визначається завершенням») мого пана тестя Адмора, Насі нашого покоління, за його життя в цьому світі, і також після його відходу з життя святість не сходить зі свого місця, і навпаки — за принципом «у святості підносять», «додаючи і продовжуючи», аж до приходу праведного Визволителя.

Обговорення точного розташування десяти вигнань було опубліковано в тижневику «Бейт Мошіах»[5], і там рав Шмуель Краус написав, що список слід скласти так:

На інших майданчиках пропонувалися інші способи підрахунку точного розташування десяти вигнань[8].

Ребе зазначив[9] щодо значення виразу «десять вигнань», що воно подібне до того, що ми знаходимо про Синедріон, — що «в десять місць були вигнані» і «до Тверії (останнього місця, де перебував Синедріон під час вигнання) у майбутньому повернуться спочатку, і звідти перенесуться до Храму»[10].

Раву Цві-Меїру Штейнмецу, який написав Ребе у зв'язку з 28 сівана і десятьма вигнаннями Хабаду, що це слід пов'язати з мандрами Тори з країни в країну згідно зі словами Хіди в його «Маарехет сфарім», стаття «Талмуд», і «Збирання іскор» (дивовижні слова), Ребе відповів: «Велике спасибі за те, що він підніс це своє зауваження й осяяння»[11].

У сіхі 28 сівана 5751 року (10 червня 1991) Ребе висловився про десять вигнань, що саме в останньому вигнанні поширення джерел хасидуту назовні відбувається з більшою силою:

«У самому ланцюгу „хай поширяться твої джерела назовні“ (через наших Ребе, провідників поколінь) було кілька ступенів і етапів — упродовж семи-дев'яти поколінь від Бешта і Алтер Ребе до нашого покоління ... Бачать на ділі, що хоча в усіх цих поколіннях і місцях було розкриття хасидуту і поширення джерел назовні, — саме в „нижній півкулі“, де дарування Тори не було (явно), розкриття хасидуту і поширення джерел назовні було з більшою силою і більшою потужністю, ніж у попередніх поколіннях і місцях, аж до того, що це сягає такого „назовні“, далі за яке немає „назовні“, — як видно просто»[12].

Додаткова література

  • Шалом-Дов-Бер Кубічек, «Еле масей...», опис десяти вигнань, «Бней гейхала» (журнал)
  • «Ле-цорех алія» — частина друга, випуск кислев–тевет 5785 року (січень 2025), с. 76


Примітки

  1. ^ Із сіхи Шабату тижневої глави «Шлах» 5746 року (1985/1986). «Гітваадуйот» 5746, ч. 3, с. 640.
  2. ^ «Ігрот кодеш», т. 2, с. 821. Див. також «Лішмоа озен», с. 108. Так само писав Ребе Раяц у «Ханох ла-наар» та в інших місцях.
  3. ^ «Лікутей сіхот», т. 3, с. 836.
  4. ^ «Сефер га-сіхот» 5703 у перекладі на лашон га-кодеш
  5. ^ Шмуель Краус, «Десять вигнань зазнали Любавичі», «Бейт Мошіах», випуск 270, с. 28 і далі.
  6. ^ А найменше число «кількох» — три: 7) Мангеттен, Нью-Йорк, у готелі «Грейстоун», Бродвей, 91, кімнати 9–608. З 9 адара II до 8 нісана. 8) Лейквуд, Нью-Джерсі: з 8 нісана до 7 іяра. 9) знову в готелі «Грейстоун», у кімнатах 9–608, з 7 іяра до 19 елула.
  7. ^ 19 елула 5700 року (22 вересня 1940). Див. статтю Купівля і новосілля 770.
  8. ^ Див., наприклад, збірник «Гаарот у-біурім» («Огалей М. М.», Торонто), 18–23, с. 9 і далі.
  9. ^ У «Кунтрес Бейт Рабейну ше-бе-Бавель»
  10. ^ Рамбам, «Закони Синедріону», кінець розд. 14.
  11. ^ Збірник «28 сівана — вісімдесят років».
  12. ^ А в примітці відсилає до «Передмови» до «Ковец 28 сівана — Йовель шаним».

Повідомити про помилку на цій сторінці