Візит до Ракішка
Візит до Ракішка — півторатижнева поїздка, яку Ребе Раяц здійснив до Литви в місяці адар 5691 року (лютий–березень 1931) у межах низки візитів до хасидських громад, які він здійснював після виїзду з Росії.
Історія
Після звільнення Ребе Раяца з ув'язнення у 5687 році (1926/1927) державна влада змусила його залишити Росію, прагнучи послабити його вплив на зміцнення юдаїзму в Радянському Союзі.
24 тішрея 5688 року (20 жовтня 1927) Ребе Раяц виїхав за межі Росії й оселився в Ризі, а в місяці шват того ж року розпочав низку поїздок із візитами до хасидських громад — спершу до Варшави в Польщі, а потім до Ерец-Ісраель і до Сполучених Штатів.
Уже від часу його виїзду з Росії хасиди Хабаду в Литві хотіли відрядити делегацію з проханням до Ребе Раяца приїхати з візитом до хасидських громад їхньої країни, але утримувалися від цього, знаючи, наскільки він відданий громадським справам[1]. Лише наприкінці літа 5690 року (1929/1930), коли він повернувся зі згаданих поїздок, вони висловили своє бажання Ребе Раяцу, і він відгукнувся на їхні вмовляння й повідомив їм, що здійснить візит до їхньої країни в зимові місяці, але через слабкість, яка його охопила, не зміг здійснити візит, як було заплановано, і його було відкладено на місяць адар.
У Рош Ходеш адар 5691 року (лютий–березень 1931) Ребе Раяц прибув до Ракішка, де зупинився в домі хасидського багатія р. Песаха Роха, який спеціально задля візиту Ребе збудував у своєму домі особливу кімнату[2], а також спеціально для Ребе підключив будинок до електричної мережі, що було рідкістю в ті дні[3][4].
Протягом його перебування в місті хасиди Хабаду з усіх куточків країни приїжджали, щоб побачитися з Ребе Раяцем і почути від нього слова хасидуту й пробудження. Ребе Раяц пробув у місті дев'ять днів і за цей час приймав на єхідут багато годин щодня: люди починали входити на єхідут одразу після молитви, і єхідуйот тривали до середини ночі, день у день.
У Шабат тижневої глави «Трума» Ребе Раяц виголосив маамарім «Ве-га-бріах га-тіхон» і «Ата ехад».
У дні візиту Ребе виголосив особливе благословення перед жінками, а також розмовляв із групами учнів єшив Тельз і Понєвеж, і з його ініціативи було засновано «Агудат нашім» для заохочення дотримання законів чистоти сімейного життя.
Перед від'їздом із міста 9 адара він виголосив у домі, де зупинявся, маамар «Наасе на аліят кір ктана», а потім зустрівся з учнями місцевої єшиви та учнями й ученицями хедера «Явне», а також розмовляв з їхніми вихователями; після цього сотні мешканців міста проводжали його дорогою до залізничної станції зі співом і благословенням «Цетхем ле-шалом».
Рав Шмуель Залманов, один із наближених дому Ребе, описує візит в особливому листі своєму другові раву Азріелю-Зелігу Слоніму: «Мешканці Литви просили й благали його до знемоги, щоб він заїхав до них на якийсь час, і він відгукнувся на їхнє прохання й поїхав до міста Ракішк на тиждень перед святом Пурим, і, як розповідають, його святість вельми задоволений цією поїздкою, бо за цей короткий час до нього зібралися всі анаш, хай живуть вони, що мешкають у країні Литва, і також багато людей, які не є хасидами, наблизилися до нього, і приходили до нього сотнями й тисячами»[5].
Зовнішні посилання
- Запис секретаря Ребе, рав Хаче Фейгін — «Сефер га-маамарім — Кунтресім», частина 1, сторінка 304
- «Лікутей дібурім» у перекладі святою мовою, частина 5, сторінка 62 і далі
- З 5691 року (1930/1931): невідома фотографія його святості Адмора Ребе Раяца (хай перебуває душа його в раю)

Примітки
- ^ Окрім прохання, щоб він проїхав через їхнє місто дорогою до Ерец-Ісраель.
- ^ Випуск «Га-Тамім», адар 5776, сторінка 103.
- ^ Редакція «Штурем», На честь Ребе будинок підключили до електрики — на сайті «Штурем».
- ^ У книзі «Решимот дварім» розповідається, що він закрив усі дзеркала у своєму домі з нагоди приїзду Ребе Раяца, і коли Ребе Раяц увійшов до дому, він запитав, чи не сталося, борони Б-же, жалоби, через яку дзеркала закриті, і звелів зняти всі покривала й навіть підійшов подивитися в дзеркало, щоб показати, що він не має жодних заперечень щодо дзеркал, які є в домі.
- ^ Надруковано в книзі «Евед мелех», сторінка 417.