Перейти до вмісту

Відхід з життя Мітлер Ребе

Матеріал з Хабадпедії
Огель Мітлер Ребе в Ніжині

Відхід з життя Мітлер Ребе стався в ніч на середу, 9 кислева 5588 року (28 листопада 1827) — у день його народження, 54-й. Мітлер Ребе пішов із життя в розпалі виголошення хасидського маамару, коли дійшов до слова «життя». Відхід з життя стався в місті Ніжин в Україні, там само його й поховали, а над місцем його спочинку було споруджено Огель. Його місце на чолі Хабаду посів його зять, Ребе Цемах Цедек, який прийняв провід офіційно 3 сівана 5589 року (4 червня 1829), приблизно через півтора року після відходу з життя.

Передісторія

За рік до відходу з життя, 10 кислева 5587 року (10 грудня 1826), Мітлер Ребе було звільнено з ув'язнення, до якого він потрапив унаслідок доносу. Звільнення не було повним, і Ребе побоювався, що його знову візьмуть під арешт або віддадуть під суд. У цей період він захворів.

Перед відходом з життя Мітлер Ребе кілька разів натякав на це хасидам. Про 5588 рік він казав, що побоюється його, що в ньому будуть проти нього укази. Іншого разу він сказав: «Коли мого батька, Алтер Ребе, вдруге повезли до Петербурга, у віці 54 років, перед ним був вибір — обрати відхід з життя або страждання, і він обрав страждання; і, мабуть, він залишив мені другий варіант».

Улітку 5587 року (1826/1827) поширилася чутка, що Мітлер Ребе збираються заарештувати в Петербурзі. Перед Грізними днями 5588 року (1827/1828) він поїхав до могили свого батька в Гадяч, і в дорозі був сповнений роздратування й не виголошував хасидуту. У Грізні дні до Гадяча зібралося безліч людей, і Ребе багато говорив перед ними хасидут у бейт-мідраші поряд із могилою батька. Одного разу він довго простягався на могилі батька, а вийшовши, радісно сказав: «Я домігся в батька, щоб мене звільнили від рабинства». Хасиди подумали, що він має на увазі поїздку до Землі Ізраїлю, як він завжди бажав, і запитали його, як він залишить хасидів без пастиря. Ребе відповів: «Адже з вами мій зять, рав гаон рабі Менахем-Мендл (Ребе Цемах Цедек), він буде вам вірним пастирем»[1].

Під час поїздки він разом зі своїм сином рабі Менахемом-Нохумом проїжджав через місто Гомель, до хасида рабі Іцхака-Айзика з Гомеля. Мітлер Ребе говорив з рабі Іцхаком-Айзиком різко і з бітушім, які налякали його сина рабі Менахема-Нохума, і коли вони вийшли, той запитав батька, чому він так із ним говорить, адже це змусить того повстати проти свого вчителя. Ребе відповів: «Коли ти повертатимешся додому, побачиш, як він повстає проти мене». Син здивувався і не зрозумів, чому батько каже «коли ти повертатимешся», а не «коли ми обидва повертатимемося». Після відходу з життя слова стали зрозумілими, бо рабі Менахем-Нохум їхав через Гомель і бачив, як рабі Іцхак-Айзик із болем кричав про відхід з життя свого вчителя[2].

Відхід зі світу

Остання хвороба

Під час поїздки Мітлер Ребе додому до Любавичів, коли він проїжджав через місто Ніжин Чернігівської губернії — Україна, його хвороба посилилася, і до нього прийшло багато лікарів, щоб допомогти йому. Лікарі давали різні ліки й заборонили йому говорити хасидут, що надзвичайно засмучувало його, так що він сказав: «Остогидло мені життя». З кожним днем його хвороба посилювалася, доки щоразу, коли до нього торкалися, він не втрачав свідомості.

На початку місяця кислева він виглядав цілком позбавленим життєвих сил, так що лікарі дивувалися, чим він живе. Один із лікарів сказав своїм колегам, що вони зможуть побачити диво: щойно йому дозволять говорити хасидут, він оживе з новою силою. Так і було: Ребе підвівся з великою жвавістю, звелів зібрати людей, щоб виголосити перед ними хасидут, і сказав, що відкриє їм нове, чого ніколи раніше не відкривав. Але перш ніж він почав говорити, шапка одного з тих, хто стояв поруч, упала на голову Ребе і збила його, і тоді він сказав, що, мабуть, на Небесах не хочуть, щоб він відкрив це[1].

Натомість він почав і сказав: «Сім років тому я був на могилі свого батька і побачив велике звинувачення проти юнаків ненависників Ізраїлю, за таємницею „сім разів упаде праведник і встане“ указ, і на цьому ґрунтується це вчення» — і виголосив маамар «Легавін іньян лекіхат аншей хаїль мі-Ісраель», що пояснює духовну причину указу про кантоністів[3].

Відхід зі світу

8 кислева Мітлер Ребе хотів записати хасидут на теми Хануки, але оскільки світ перебуває в скорботі, не захотів насолоджуватися записом хасидуту і тому не став писати. Натомість він сказав своїм хасидам, щоб вони йшли додому в радості й казали «лехаїм». Хасиди запитали: «Адже скоро буде 10 кислева — свято звільнення Ребе, і тоді ми радітимемо, але зараз до чого ця радість?» Ребе відповів: «І все ж зробіть, як я кажу, а я повчу Мішну «Тагарот» і трохи насолоджуся».

Уночі, у ніч на 9 кислева, він багато разів утрачав свідомість, так що здавалося, що в ньому немає подиху життя, і зібралося безліч людей, серед них члени хевра кадіша. Але тоді Ребе прийшов до тями, і коли його запитали: «Чому наш пан лякає нас, хіба ви не чули крику, що був тут?», Ребе відповів: «Я чув голос, який проголошував: навіщо такій душі цей світ?» Ребе попросив, щоб на нього вдягли білу сорочку, обличчя його почервоніло, і він почав вихваляти весь народ Ізраїлю і заступатися за нього. Він знову попросив хасидів бути радісними, бо радість пом'якшує суворі вироки.

Тоді Ребе сказав, що бажає говорити хасидут, і радість була велика, так що думали, що він одужає. Ребе попросив одного з тих, хто стояв поруч, щоб, якщо він задрімає під час виголошення хасидуту, той розбудив його. Ребе виголосив тоді два маамари на вірш «За Г-сподом, Б-гом вашим, ідіть» і третій маамар, що починається словами «Зехер рав тувха», надрукований у «Сідур ім ДАХ» з ширшим роз'ясненням. Виголошуючи маамари, Ребе був у великому піднесенні. Кілька разів він питав, чи не розвиднілося вже. Незадовго до світанку Ребе завершив маамар словами «бо в Тебе джерело життя від Життя життів», і з цими словами він пішов із життя[1][4].

Огель

Основна стаття – Огель Мітлер Ребе

Того ж дня, 9 кислева, відбувся його похорон. Згідно з його заповітом, похорон пройшов дуже швидко[5]. Похований у Ніжині, Україна, і над його могилою було збудовано Огель.

Події, пов'язані з відходом з життя

Перед відходом з життя Мітлер Ребе заповів своєму синові, рабі Менахему-Нохуму, що оскільки він іде, проживши небагато днів і років, він покладає на сина відповідальність продовжити його світло, надрукувавши його книгу «Торат хаїм» на всі тижневі глави Тори[6].

Серед слів, почутих з уст Ребе незадовго до відходу з життя, була фраза: «У мене є юнак-геній, і звуть його Перец зі Смілян». Хасид р. Моше з Ріанова чув ці слова. Згодом він став видатним багатієм у Чернігові, і в нього був звичай вступати в суперечки з Тори з кожним із кандидатів на посаду рабина міста, щоб дошкулити йому і відвернути його від рабинської посади. Коли хасид р. Перец Хен прибув служити рабином міста, р. Моше відступив від свого звичаю і відразу підкорився рабинові. На загальний подив р. Моше розповів про слова, які роками раніше чув від Мітлер Ребе[7].

У годину його відходу з життя в Ніжині на його стіл у Любавичах упала запалена свічка. Стіл і скринька з рукописами Ребе з відкритої частини Тори, що стояла на стільці біля столу, згоріли дотла, крім окремих рукописів[8].

Відхід з життя Мітлер Ребе призвів до того, що святкування його першого свята звільнення, наступного дня, 10 кислева, не було проведено належним чином через жалобу. Це призвело до того, що свято звільнення 10 кислева не утвердилося в хасидів так, як 19 кислева[9]. Разом із тим Ребе закликав, щоб у наступні роки бурхливо святкували й 10 кислева[10].

Після відходу з життя

Його зять, Ребе Цемах Цедек, сидів шіву, а також молився перед амудом і казав кадиш у рік жалоби. У переддень Шабату під час шіви, після проказування кадишу, він сказав: «Для нього — усе одно. Він говорить хасидут у Ган Едені, і душі слухають його. І для нас могло б бути те саме, якби тільки ми могли отримати звідти якогось листа»[11].

Про відхід з життя

Гідність його відходу з життя, подібного до відходу з життя Рашбі

Його зять, Ребе Цемах Цедек, сказав, що не було такого відходу з життя від часу відходу з життя Рашбі, про якого розповідається в «Зогарі»[12], що він пішов із життя, виголошуючи вчення на вірш «бо там заповів Г-сподь благословення — життя», і не встиг вимовити «життя», як пішов із життя.

Ребе роз'яснює зв'язок між Мітлер Ребе і Рашбі згідно з роз'ясненим у хасидуті[13], що відхід з життя Рашбі в Лаг ба-Омер натяком міститься у вірші[14] «до цієї купи» — купи й перепони, яку звели праотець Яаков і Лаван-арамеєць, що символізує, що їм заборонено переходити межу між ними на зло, але лише заради миру. Звідси натяк на перепону між двома частинами Тори — відкритою частиною Тори і прихованою внутрішньою частиною Тори: перепона потрібна лише тоді, коли розкриття внутрішньої частини Тори буде «на зло», але в певних випадках воно необхідне й доречне; і це було місією Рашбі, який розкрив таємниці Тори. Звідси зв'язок із Мітлер Ребе, який розкрив внутрішню частину Тори дуже широко, навіть порівняно зі своїм батьком, Алтер Ребе[15].

Ребе роз'яснює також, що вірш «бо в Тебе джерело життя», який Мітлер Ребе роз'яснював у годину свого відходу з життя, говорить про такий рівень, щодо якого навіть джерело життя всіх світів другорядне і скасоване. Цього рівня Мітлер Ребе досяг у своєму відході з життя, подібно до Рашбі, який засвідчив у годину свого відходу з життя, що «одним зв'язком зв'язаний я з Ним, зі Святим, благословенний Він»[16].

Гідність його відходу з життя в день його народження

Мітлер Ребе відійшов зі світу в день свого народження, 9 кислева. Ребе зазначив у зв'язку з цим вислів мудреців[17]: «Святий, благословенний Він, доповнює роки праведників день у день і місяць у місяць, як сказано: „число днів твоїх доповню“» — звідки видно, що є особлива перевага в тому, що відхід з життя праведника відбувається в день його народження, так що його роки й дні повні. Ребе додає й зазначає, що всі праведники мають цю перевагу — що Святий, благословенний Він, доповнює їхні роки, тільки в більшості з них це не видно явно й матеріально. І в цьому перевага Мітлера Ребе, що в нього це виявилося також і матеріально[18].

Це відповідає його служінню протягом усіх днів його життя[19] — втілити високі теми хасидуту також і в матеріальну плоть, і в матеріальні речі; як висловився про нього його зять, Ребе Цемах Цедек: «Якби моєму тестеві відрізали палець, у нього потекла б не кров, а хасидут»[20]. У цьому ж напрямі він впливав і на своїх хасидів, як він висловився, що бажає, «щоб, коли двоє аврехів зустрічаються на ринку, вони говорили про хасидут»[21], а також «щоб, коли аврехи розбиратимуться в Кетер так само, як у своїх п'яти пальцях, він матиме з цього вдоволення»[22].

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ 1 2 3 Про все це див. «Бейт Рабі», розділ 6.
  2. ^ «Сіпурім нораїм» 21, А.
  3. ^ Маамар надруковано в «Маамарей Адмор га-Емцаї — Кунтресім», с. 263 і далі; а про його виголошення див. у джерелах і примітках до маамару, с. 275 і далі.
  4. ^ Наводиться кілька версій щодо моменту його відходу з життя. У передмові його сина рабі Менахема-Нохума до «Торат хаїм» наводиться, як сказано в тексті, що він не встиг вимовити «життя» у вірші «бо в Тебе джерело життя» (так само наводить рабі Леві-Іцхак Шнеєрсон, батько Ребе («Лікутей Леві-Іцхак — Ігрот», с. 341). І він роз'яснює, що слово «життя», яке той не встиг вимовити, доповнив його син, який надрукував його вчення в книзі «Торат хаїм», див. там). У «Бейт Рабі» наводиться, що він пішов із життя після вимовлення слів «джерело життя від Життя життів». У «Сіпурім нораїм» (там само) розповідається, що він пішов із життя, коли хотів роз'яснити продовження вірша: «у світлі Твоєму побачимо світло». А в іншому записі написано, що він говорив про прилучення душі до Б-га і у зв'язку з цим згадав слово «життя» 3 рази. Див. на цю тему «Мігдаль оз», с. 408 і далі, і с. 409, примітка 3.
  5. ^ «Лішмоа озен», с. 47.
  6. ^ Передмова рабі Менахема-Нохума до «Торат хаїм». Насправді він устиг надрукувати лише на книгу Берешит. «Торат хаїм» на книгу Шмот надрукував Ребе, а решту маамарів на тижневі глави Тори було надруковано за вказівкою Ребе в серії «Маамарей Адмор га-Емцаї».
  7. ^ «Мігдаль оз», с. 192.
  8. ^ Зі слів Ребе Рашаба, 10 кислева 5667 (27 листопада 1906) («Га-Тамім», частина 1, с. 172).
  9. ^ Див. «Сефер га-сіхот» 5701 [перекладений], с. 44. Вступ до «Бад кодеш», наприкінці (с. 9).
  10. ^ «Двар малхут» Шабату тижневої глави «Ваєце» 5752, примітка 147.
  11. ^ Текст передано зі слів рава Переца Хена, який був присутній при цьому, через рава Азріеля-Зеліга Слоніма — «Мігдаль оз», с. 194. У «Сефер га-сіхот — Торат шалом» (с. 89) від імені р. Переца наводиться лише фраза: «Мій тесть говорить хасидут у Ган Едені, і всі біжать слухати».
  12. ^ «Ідра зута» («Зогар», частина 3, 296, Б).
  13. ^ «Сідур ім ДАХ», «Шаар Лаг ба-Омер», 304, 3 і далі.
  14. ^ «Ваєце» 31, 52 (тижнева глава «Ваєце» читається поблизу дня гілули Мітлер Ребе, 9 кислева, і в цьому теж натяк на зв'язок між цими речами («Лікутей сіхот», зазначені в наступній примітці)).
  15. ^ «Лікутей сіхот», частина 5, сіха 9 кислева.
  16. ^ «Сефер га-маамарім — Мелукат», частина 1, с. 509.
  17. ^ Рош га-Шана 11, 1. Сота 13, 2. Кідушин 38, 1.
  18. ^ Див. сіхот: Шабат тижневої глави «Ваєце», 9 кислева 5742 (5 грудня 1981). 9 кислева 5749 (18 листопада 1988). Шабат тижневої глави «Ваєце», 9 кислева 5752 (16 листопада 1991).
  19. ^ Згадана вище сіха Шабату тижневої глави «Ваєце» 5752 року (1991/1992).
  20. ^ «Сефер га-сіхот» 5704, с. 79.
  21. ^ «Сефер га-сіхот» 5701, с. 52.
  22. ^ «Сефер га-сіхот» 5703, с. 13.

Повідомити про помилку на цій сторінці