Перейти до вмісту

Мінський диспут

Матеріал з Хабадпедії
«Решимат вікуах га-гадоль бе-Мінськ» — збірник, що містить опис диспуту із записів спогадів Ребе Раяца, видавництво «Кегот», 5769

Великий диспут у Мінську — головний диспут, який провів Алтер Ребе 5543 року (1782/1783) у містечку Мінськ із великими міснагдім, противниками вчення хасидуту, як представник учнів Магіда з Межиріча. У цьому диспуті Алтер Ребе переміг міснагдім і дав нищівні відповіді на все, про що вони його запитували.

Унаслідок цього диспуту сотні аврехів наблизилися до вчення хасидуту, і зменшилася справжня протидія з боку великих знавців Тори з табору міснагдім, які переконалися, що керівник хасидського руху — великий гаон і знавець Тори і що всі його шляхи ґрунтуються на вірі у Всевишнього без жодного відступу від шляхів традиційного юдаїзму.

Передісторія диспуту

5537 року (1776/1777) рабі Менахем-Мендл з Вітебська переселився з Росії до Святої Землі, і за рішенням учнів Магіда з Межиріча Алтер Ребе був призначений загальним керівником хасидського руху в усій країні[1].

Призначення спершу було на п'ять років, і під їх кінець, коли посилилися утиски й переслідування з боку міснагдім, Алтер Ребе разом зі своїми братами равом Єгудою-Лейбом і равом Мордехаєм вирішив провести загальний диспут із провідниками міснагдім, на якому вони доведуть їм істинність хасидського руху.

Щоб підготувати для цього ґрунт, від імені Алтер Ребе таємно було послано близько 16 аврехів, хасидів Хабаду, з міст Свенцяни і Сміляни, які видавали себе за магідів, переходили з містечка в містечко і спонукали громади до необхідності провести диспут із хасидами. Унаслідок цієї агітації представники громад почали надсилати листи до центрів противників хасидизму у Вільні та Шклові і вимагали від них провести диспут із хасидами.

Коли листи дійшли до центрів міснагдім, спалахнула суперечка між центром міснагдім у Шклові та центром у Вільні: у Шклові були проти проведення диспуту, а у Вільні підтримували його проведення. Обидві сторони представили своє сумнівне питання Віленському Гаону, який постановив, що не слід вимагати від хасидів проведення диспуту, але якщо хасиди зі свого боку прийдуть із проханням провести диспут — за законом Тори слід відповісти на їхнє прохання і провести з ними диспут.

Почувши про це, Алтер Ребе послав повідомити центри міснагдім, що в місяці ав прибуде до Мінська і затримається там приблизно на три тижні, і кожен, у кого є претензії та запитання щодо хасидського руху і його шляхів, зможе його запитати. Унаслідок цього Віленський Гаон звелів своїм учням теж поїхати до Мінська провести диспут з Алтер Ребе.

Диспут

У місяці тамуз Алтер Ребе, як щороку, вирушив на зібрання «Хевраї» — учнів Магіда з Межиріча, яке відбувалося на Волині, а на зворотному шляху зупинився в Мінську і пробув там три тижні.

Спочатку провідники громади Мінська просили Алтер Ребе провести диспут у домі громади, але Алтер Ребе відмовився проводити диспут у такому тісному місці, оскільки хотів, щоб якомога більше людей могли бути присутніми на диспуті й переконатися в слушності шляху хасидського руху. Крім того, Алтер Ребе зажадав, щоб заради дотримання порядку міснагдім заздалегідь обрали невелику групу знавців Тори, які ставитимуть йому запитання, оскільки неможливо вести суперечку з публікою із сотень людей, коли один перебиває іншого.

Тим часом, поки в рабинському суді міснагдім ухвалювали рішення, кого обрати для диспуту з Алтер Ребе, зібралися сотні хасидів Хабаду з усієї округи і навіть з віддалених містечок, і Алтер Ребе виголошував перед ними хасидут; а оскільки вхід був вільним для всіх охочих, багато аврехів з-поміж міснагдім теж слухали слова хасидуту, які виголошував Алтер Ребе, і були в захваті як від змісту сказаного, так і від загальної поведінки Алтер Ребе та дисципліни хасидів.

Лише після Шабату рабинський суд оголосив, що диспут відбудеться у вівторок 14 менахем-ава, а в понеділок зібралися всі великі міснагдім, щоб зняти херем і відлучення, накладені ними на учнів Магіда з Межиріча 5532 року (1771/1772), а також оголосити, кого обрано до числа учасників диспуту проти Алтер Ребе, і про те, що день диспуту буде днем посту та читання сліхот.

Перший день

У вівторок Алтер Ребе прибув у призначену годину до синагоги, де відбувався диспут, і, входячи, промовив вірш: «А я з великої милості Твоєї ввійду в дім Твій, поклонюся святому Храмові Твоєму в страху перед Тобою»; і коли він промовив цей вірш, страх і трепет охопили всіх присутніх. Потім Алтер Ребе пройшов до відведеного йому місця, став поруч із ним і прочитав 134-й псалом із книги Тегілім, і лише після цього сів на своє місце.

На вимогу міснагдім, які не були готові слухати слова керівника хасидів, доки не переконаються, що він знавець відкритої Тори і вміє навчатися як належить, вони почали атакувати Алтер Ребе запитаннями й труднощами, і Алтер Ребе відповідав на всі запитання солодкими устами, так, що це було зрозуміло і великим гаонам, і простому народові, і по ходу мови наводив напам'ять точні цитати з Гемари та коментаторів, із «Шулхан аруха» та його коментаторів, що вразило всіх слухачів.

Після приблизно восьми годин, протягом яких Алтер Ребе витримував влаштований йому іспит, Алтер Ребе почав викладати перед гаонами свої запитання з Гемари, але вони не змогли відповісти на його запитання; і коли члени рабинського суду побачили, що великі міснагдім не знають, що відповісти, вони вирішили перервати диспут і оголосити, що продовження переноситься на наступний день.

Другий день

Наступного дня великі міснагдім зібралися рано-вранці після молитви і намагалися знайти відповідь на запитання Алтер Ребе, але безуспішно. Тим часом прийшли посланці рабинського суду і повідомили гаонам міснагдім, що вони зобов'язані знайти відповідь на його запитання, оскільки містом уже поширилася чутка, що керівник хасидів переміг міснагдім у вченості.

Однак, попри все, міснагдім не змогли знайти відповіді, і коли настав полудень, вони вирушили на місце диспуту, і коли ввійшов Алтер Ребе, посланець рабинського суду оголосив, що той вимагає від Алтер Ребе пояснити звичаї, запроваджені хасидами, оскільки великі міснагдім підозрюють, що ці звичаї походять з нечистого джерела.

Алтер Ребе відмовився відповідати і зажадав, щоб спочатку міснагдім виконали свою частину в диспуті, як було заздалегідь домовлено, і спробували відповісти на його запитання з навчання; і ця заява викликала велику бурю, оскільки рабинський суд намагався схилити диспут на користь міснагдім усупереч істині й справедливості та всупереч тому, що було заздалегідь домовлено.

Потім Алтер Ребе погодився вислухати головні претензії міснагдім до хасидського руху і дав на них ґрунтовні відповіді.

Претензії міснагдім і відповідь Алтер Ребе

Претензії міснагдім зводилися до двох головних пунктів:

  • Хасидський рух надає значення читанню Тегілім простими євреями й неуками та їхньому натхненню, що походить із простої віри, — що суперечить словам мудреців у Гемарі про велику низькість неуків і про лиха, які приходять у світ через них[2].
  • Метод Бааль-Шем-Това, згідно з яким і праведникам слід здійснювати тшуву[3], призводить до применшення честі та становища знавців Тори і ніби робить з них нечестивців і грішників — тоді як слова мудреців сповнені похвал їм і того, що саме вони — основа існування всього світу.

На ці претензії Алтер Ребе відповів словом Тори, яке чув від свого наставника й учителя Магіда з Межиріча від імені Бааль-Шем-Това, засновника хасидського руху:

Перше Б-жественне одкровення Моше Рабейну відбулося саме через видіння «куща» — колючого чагарника, що горить вогнем, причому вогонь не знищує куща.

Колючий кущ символізує, з одного боку, неуків, від яких, здавалося б, немає світові жодної користі, але, з іншого боку, Б-жественний вогонь розкривається саме «в полум'ї вогню з-посеред куща» — у вогні, що горить у серці неуків любов'ю і прихильністю до Б-жественності, і саме в них читання віршів Тегілім з натхненням не може вгамувати їхньої спраги прилучитися й з'єднатися з Б-жественністю, яка вища за них.

На відміну від них, знавці Тори уподібнені в Гемарі[4] плодовим деревам, що приносять користь світові, але коли в них горить вогонь любові та прихильності до Б-жественності — вони можуть угамувати спрагу своєї душі поглибленим вивченням Тори. Тому в цьому відношенні вони стоять на щабель нижче за неуків, оскільки їхня любов і прихильність до Б-жественності обмежена.

І коли Моше Рабейну побачив це видіння, він зрозумів його значення і тому теж захотів наблизитися до куща і навчитися в нього, бо зрозумів, що і він, попри всю велич свого щабля, не досягає щабля простих євреїв.

І Алтер Ребе підсумував, що такий метод Бааль-Шем-Това у вченні хасидуту: і знавцям Тори покоління є чого повчитися в простих євреїв і неуків у тому, що стосується прихильності до Б-жественності. Більше того, коли єврей-неук не займається прихильністю до Б-жественності, не можна висувати йому претензій, тоді як знавець Тори, який цим не займається, — грішить проти своєї душі, і тому йому слід здійснити тшуву і прилучитися до Б-жественності.

Підсумки диспуту

Коли Алтер Ребе залишив Мінськ, повертаючись до себе додому в Ліозно, до нього приєдналися чотириста геніальних аврехів з-поміж найобдарованіших серед міснагдім і стали його хасидами[5].

Унаслідок цієї події хасидський рух широко поширився, оскільки багато великих гаонів переконалися в слушності шляху хасидського руху, а крім того, багато аврехів, які наблизилися до Алтер Ребе, теж почали займатися поширенням учення хасидуту.

З іншого боку, диспут призвів до поновлення херему з боку крайньої течії серед міснагдім і став головною причиною його поновлення 5544 року (1783/1784).

Див. також

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ «Бейт Рабі» розділ 6, а також у розділі 8
  2. ^ Бава батра 8а.
  3. ^ «Метод нашого вчителя Бааль-Шем-Това зобов'язує, щоб і гаон, і праведник займалися служінням тшуви» («Сефер га-сіхот» 5702 у перекладі на лашон га-кодеш, с. 47)
  4. ^ Таанит 7а.
  5. ^ Згідно з «Сефер га-сіхот» 5702, с. 48. Стаття «Авот га-хасидут» у збірнику «Га-Тамім», зошит 5, с. 36. А в «Решимат га-йоман» від 20 іяра 5656 року (3 травня 1896) зазначено, що це було лише шість міньянів (60 аврехів).

Повідомити про помилку на цій сторінці