З'їзд рабинів 5603 року (1842/1843)
5603 року (1842/1843) у Петербурзі з ініціативи уряду Росії було проведено зібрання рабинів за участю Ребе Цемах Цедека, під час якого маскілім у співпраці з російським урядом намагалися змусити рабинів підписати документ, що схвалює внесення поправок до законів і заповідей Тори, і примусити запровадити світські предмети в єврейських навчальних закладах.
Передісторія з'їзду


З'їзд 5603 року (1842/1843) був війною за основи юдаїзму. Російський уряд планував внести «поправки» до релігії Ізраїлю згідно з вимогами маскілім.
Ініціаторами з'їзду виступили російські міністри освіти і внутрішніх справ; він запросив на з'їзд лідерів усіх течій юдаїзму і прагнув змусити всіх учасників зібрання підписати згоду на суттєві зміни в законах, що стосуються єврейського народу, як-от повна заборона вивчення хасидуту, обов'язкове вивчення єврейськими дітьми загальних предметів за державною програмою тощо.
На з'їзд було запрошено не багато рабинів, а лише по одному рабину-представнику від кожної течії російського єврейства: Ребе Цемах Цедек — від хасидської течії, рабі Іцхак із Воложина — від литовської течії, пан Бецалель Штерн, директор школи в Одесі, — представник маскілім, і пан Ісраель Гальперін — представник купців. Участь у з'їзді була не справою вибору, а обов'язком[1].
Окрім офіційних позицій уряду Росії, з'їзд був також спробою підставити Ребе Цемах Цедека і змусити його відкрито виступити проти російської влади, щоб тим самим викрити його і звинуватити в заколоті проти держави — через його широку діяльність зі зриву указу про кантоністів.
Підготовка до з'їзду
Як підготовку до з'їзду Ребе Цемах Цедек написав книгу «Дерех емуна» (яку називають також «Сефер га-хакіра»), у якій виклав низку тем, що стосуються віри, Каббали і хасидуту, причому все побудовано у формі запитань і відповідей, щоб книга слугувала відповіддю на прискіпливі запитання і дослідження, які очікувалися під час з'їзду.
Крім того, перш ніж прибути до Петербурга, він поїхав до містечка Ліозно і припав до могили своєї матері ребецн Двойри-Леї, де також отримав небесні вказівки від Бааль-Шем-Това про те, як йому слід поводитися на з'їзді, серед них — повторення літер з П'ятикнижжя, з Тегілім і з «Танії».
Як супровідників Цемах Цедек узяв із собою на зібрання свого сина, рабі Єгуду-Лейба Шнеєрсона, який вважався видатним знавцем Тори як у нігле, так і в хасидуті, а також рава Шмар'ю Фейтельсона, який добре розумівся на мирських справах і на порядках російського уряду і мав добрі зв'язки з представниками російської влади.
Ребе Цемах Цедек виїхав до Петербурга, узявши з собою десятки книг з галахи і хасидуту, а також багато паперу, щоб використати свій час протягом того періоду, який він проведе в Петербурзі.[2].
Окрім особистої підготовки, яку провів сам Цемах Цедек, у місті Вітебську було створено особливий комітет, яким керували всі ортодоксальні течії, з метою належним чином підготуватися до доленосного зібрання.
Перебіг з'їзду
З'їзд почався після свята Шавуот 5603 року (червень 1843) і тривав до місяця елул (вересень)[3].
Ребе Цемах Цедек твердо стояв на своєму протягом усього зібрання. Коли відносини між рабинами і владою загострилися і виникла велика небезпека, що проти них учинять ворожі дії, рав Іцхак із Воложина злякався і сказав Цемах Цедекові: «Усе слід робити згідно з Торою, а де ми знаходимо в Торі, що треба жертвувати життям по-справжньому, коли йдеться про справи освіти?» Але Цемах Цедек не прийняв його думки і заявив, що справді «самопожертви ми не знаходимо в Торі, а освячення Імені — знаходимо, і в освячення Імені немає міри».
Протягом з'їзду Цемах Цедек ясними доказами показав, що за єврейською релігією існує повна заборона вносити поправки до законів Тори, і роз'яснив обов'язок і необхідність вивчення вчення хасидуту.
Попри пояснення і докази, представлені з'їздові, російський міністр внутрішніх справ отримав великий хабар від сторони маскілім і став на їхній бік, і тому рішуче вимагав, щоб усі рабини одностайно проголосували і підписали протокол, підготовлений урядом; однак Ребе Цемах Цедек рішуче цьому опирався і через це кілька разів був заарештований. Одного разу російський міністр внутрішніх справ запитав його: «Адже твоя поведінка — це заколот проти держави?!» Цемах Цедек відповів йому: «Бунтівник проти царства підлягає тілесній страті, тоді як бунтівник проти Царства Небесного підлягає покаранню душі. То який же заколот більший?!»
Цемах Цедека заарештовували двадцять два рази під час з'їзду[4] через його непохитну позицію і те, що він не боявся висловлювати свою думку ясно і рішуче. Щоразу його заарештовували на кілька днів, потім звільняли, і обговорення тривали.
Євреї по всій Росії висловлювали солідарність із його позицією, і в усіх єврейських громадах Росії збиралися на громадські пости. Це викликало велику бурю в єврейському світі, і в результаті міністр внутрішніх справ відмовився від усіх своїх пропозицій щодо «поправок», вивчення вчення хасидуту було дозволено, як і раніше, і указ про загальні предмети для єврейських дітей також було скасовано.
Під час перебування Цемах Цедека в місті Петербурзі у зв'язку зі з'їздом на його боці стояли хасиди Хаїм Машеєв та Іцхак Рубашов (дід президента, пана Шазара).
Підсумки з'їзду
Окрім зриву задумів маскілім внести поправки до справ юдаїзму, велика громадська діяльність довкола з'їзду призвела до зближення думок між хасидським і литовським таборами і принесла заспокоєння в суперечці, що почалася в першому поколінні хасидизму.
Після закінчення з'їзду влада побажала залишити Ребе Цемах Цедека назавжди жити в Петербурзі, щоб віддалити його від єврейських громад (які не могли жити поблизу центральних міст, таких як Петербург, через смугу осілості) і тим самим зменшити його вплив на євреїв.
На завершення з'їзду солдати-кантоністи, які перебували у військовому таборі поблизу Петербурга, попросили, щоб Цемах Цедек прийшов відвідати їх і виступив перед ними, і влада задовольнила їхнє прохання.
Візит Цемах Цедека справив велике враження на солдатів-кантоністів, і невдовзі вони знову попросили, щоб Цемах Цедек виступив перед ними, а після закінчення його промови навіть з великою пошаною провели його до місця, де він зупинився. Коли влада побачила, який великий вплив має Цемах Цедек на солдатів, вона вирішила відмовитися від свого попереднього рішення і дозволити Цемах Цедекові повернутися жити до Любавичів, щоб запобігти його впливу на солдатів[5].
Див. також
Додаткова література
- «Толдот Хабад бе-Петербург», рав Шнеур-Залман Бергер — розділ 5.
Зовнішні посилання
- Кунтрес «Ребе Цемах Цедек і рух Гаскала», Ребе Раяц, на сайті HebrewBooks
- Шалом-Бер Левін, Рабинська конференція в Петербурзі, з «Толдот Хабад бе-Русія га-царіт», на сайті «Бібліотека Хабад Любавич»

- Аврагам-Ханох Гліценштейн, «Петербурзьке зібрання 5603 року (1842/1843)», «Огалей Любавич», випуск третій, тамуз 5755 (червень–липень 1995), сторінка 21, на сайті HebrewBooks
Примітки
- ^ Ребе Цемах Цедек був змушений приїхати на з'їзд проти своєї волі.
- ^ Рабі Іцхак із Воложина також побоювався ворожих дій влади проти нього і привіз із собою до Петербурга овчинний кожух на випадок, якщо його заслали б до холодного Сибіру.
- ^ Спочатку зібрання планувалося лише на два тижні, але через численні арешти Ребе Цемах Цедека воно затяглося понад заплановане і тривало три місяці. («Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 7, с. 142).
- ^ Календар «Гайом йом», 23 хешвана.
- ^ Через п'ять років після візиту Цемах Цедека російський цар відвідав військово-морський табір у Кронштадті. Під час того візиту цареві представили солдатів-кантоністів, які чули слова Ребе під час його візиту, і вони продемонстрували цареві свій військовий вишкіл. Коли цар запитав їхні імена, з'ясувалося, що вони носять явно єврейські імена. Цар дуже розгнівався і наказав солдатам негайно змінити віру. Солдати не побажали змінити віру і сказали цареві: «Близько п'яти років тому в нас побував Любавицький Ребе, і він сказав нам, що не можна змінювати віру, навіть якщо сам цар власною персоною накаже нам це зробити. Ребе сказав нам пожертвувати життям, якщо нас примушуватимуть змінити віру!» — і на очах у царя стрибнули в море і потонули...